Життя "других". Як Буданов і Арахамія ділять вплив у владі Зеленського

Складно уявити двох настільки різних політичних діячів, як Кирило Буданов і Давид Арахамія.
Вони різні за характером, манерою поведінки та стилем роботи. Але головне – принципово різними є джерела їхньої політичної ваги й механізми впливу на президента Володимира Зеленського.
Тим цікавіше спостерігати, як ці діячі поступово перетворилися на двох головних після президента суб'єктів ухвалення рішень в нинішній конфігурації влади.
Щоб зрозуміти, як це стало можливим, варто повернутися до початку 2026 року, який пройшов під знаком великого перерозподілу "династійної спадщини" Андрія Єрмака.
Головними бенефіціарами цього процесу, після гучної відставки Михайла Федорова, залишились двоє людей: Буданов, який зайняв місце Єрмака на чолі Офісу президента, та Арахамія, який нарешті дослужився до цукетто головного "сірого кардинала".
Тож тепер глава ОП та глава фракції "Слуги народу" разом становлять ядро української групи на мирних переговорах із Росією та США й разом же залучені в масу внутрішньополітичних процесів.
І, що цілком прогнозовано, така тісна співпраця на найвищому політичному рівні поступово породжує й конкуренцію за вплив на ухвалення рішень. Причому навіть у таких сферах, де розподіл повноважень, здавалося б, давно визначений. Наприклад, у роботі з Верховною Радою, яка багато років залишалася політичною вотчиною Арахамії, але дедалі більше потрапляє у сферу інтересів Буданова.
Як співпраця двох центрів впливу біля Зеленського поступово переростає в конкуренцію, на чому тримається політична сила кожного з них і чи здатні Давид Георгійович та Кирило Олексійович втримати баланс між спільними державними завданнями й власними політичними інтересами, розбиралася "Українська правда".
Двоє на переговорах
Нинішня ітерація мирного процесу, яка стартувала на початку 2026 року, збіглася зі зміною фактичних лідерів переговорів з українського боку. Замість Єрмака та зібраної під нього апаратно-дипломатичної групи ключові ролі на перемовинах отримали Арахамія і Буданов.
Логіка цього рішення була простою: обидва мали власні, паралельні канали спілкування з високопосадовцями адміністрації президента США Дональда Трампа. І водночас кожен зберігав окремий канал комунікації з росіянами.
Тож коли Зеленський шукав заміну Єрмаку на переговорному напрямку, він не став обирати між Будановим і Арахамією, а залучив обох. До того ж ці двоє дуже зблизилися під час спільного протистояння Єрмаку.
Однак дружба і спільна робота не скасували автономності. Досить швидко кожен залишив за собою право час від часу грати сольну партію.
Так, Арахамія разом із Рустемом Умєровим може використовувати власні контакти для вирішення окремих тактичних завдань. Як, наприклад, "по-партизанськи" без відома росіян і американців залучити європейців до переговорів тощо.
Буданов, зі свого боку, теж може часом вести якусь свою гру, іноді навіть без попереднього узгодження з іншими учасниками делегації, просто повідомивши їх про результати вже проведених розмов.
Різниця підходів помітна, наприклад, у дискусії про Донбас. Буданов, за словами співрозмовників УП в переговорній команді Зеленського, намагається пояснити американцям, а через них росіянам, де могла б проходити лінія розмежування, теоретично прийнятна для української армії та суспільства. Арахамія ж натомість пропонує сторонам взагалі "забути" про Донбас, поки не вирішаться питання гарантій миру в Європі.
І обидві позиції паралельними треками доводяться до посланців Трампа, в надії, що саме цей варіант спрацює. Так виходить, що Буданов та Арахамія одночасно і співпрацюють, і ведуть власну гру.
"На щастя, у всіх є спільні директиви верхнього рівня від Начальника (президент Зеленський – УП). А вже всередині них кожен намагається добігти по щось своє, досягти якогось результату. І якщо комусь це вдається, то йому за це тільки подякують", – пояснює співрозмовник УП, дотичний до переговорного процесу.
Двоє у владі
Від самого повернення Буданова та Арахамії на початку 2026-го до переговорного процесу вони по-різному оцінювали його перспективи.
Тоді співрозмовники УП в оточенні Буданова переконували, що той погодився очолити Офіс президента саме для того, щоб увійти до переговорної групи й досягти швидкого результату – за місяці, а не роки.
Арахамія, який брав участь у переговорах з росіянами ще з перших днів повномасштабного вторгнення, ставився до перспектив швидкого миру значно скептичніше. Втім, обидва включилися в роботу.
Коли ж стало очевидно, що швидкого результату не буде, Буданов опинився в становищі своєрідного апаратного заручника. Формально він посів одну з ключових посад у державі, але перші місяці був зосереджений переважно на переговорах і не надто занурювався у взаємодію з урядом та Верховною Радою.
В міру того, як переговори пригасали, новий глава ОП побачив у своїй посаді чудову можливість випробувати власні підходи до управління державою. Але перші спроби долучитися до внутрішньополітичних процесів наштовхнулися на ревниву реакцію Зеленського.
За словами співрозмовника УП у керівництві "Слуги народу", президент міг скасовувати зустрічі Буданова з фракціями або хотів особисто відкривати наради з регіональними керівниками. Зеленський іноді казав кілька вступних слів і залишав зустріч, яку далі проводив Буданов. У системі це сприймали як демонстрацію того, хто головний.
Саме тоді на допомогу Буданову прийшов Арахамія. Як переказують співрозмовники у фракції СН, глава президентської політсили пояснив керівнику ОП, наскільки президент болісно реагує на публічні прояви самостійності підлеглих.
"Треба спочатку заслужити довіру Начальника, не у військовій, а в політичній сфері, довести, що ти здатен ефективно менеджерити складні питання і дотримуватися субординації. А вже після цього можна розраховувати на більшу автономію", – переказує пораду Арахамії Буданову один із впливових депутатів фракції "слуг".
Водночас настороженість Зеленського могла пояснюватися не лише питаннями субординації.
Буданов не приховував ні від кого в політичних колах, що бачить власний рівень суспільної підтримки та потенціал конвертувати його в президентський рейтинг або принаймні у фракцію в майбутньому парламенті. Зеленський ці слова одразу ж отримав у численних переказах і списках.
В усіх інших подібних випадках, від Валерія Залужного чи Олександра Кубракова до Михайла Федорова, потенційні політичні конкуренти отримували від президента пресинг, починали чинити опір і врешті їх виганяли з команди.
А Буданов, схоже, почув поради друзів із парламенту. Починаючи з літа його співпраця з президентом стала еталонно конструктивною. Одним із публічних прикладів цього була робота над ідеєю Пантеону українських героїв та перепохованням історичних діячів, зокрема Андрія Мельника. Організаційно всім процесом займався Буданов, але публічним фронтменом був ледь не одноосібно президент, який до того дуже скептично ставився до цієї ініціативи.
Прогресував Буданов і в апаратних іграх. Спочатку парламентські наради нового керівника ОП справляли на депутатів неоднозначне враження.
"Перші наради Кирила виглядали для нас трохи крінжово. Він усе-таки людина військова, і багато наших внутряків доводилося пояснювати з нуля: чому одні депутати голосують, а інші ні, які інтереси має та чи інша група, хто стоїть за певною фракцією і так далі. Для нас це база була, а він взагалі був не в темі", – пригадує один зі співрозмовників УП у президентській фракції, який бував на перших зустрічах депутатів із Будановим.
Однак за кілька місяців ефективність таких нарад помітно зросла. У депутатів з'явився практичний сенс просити Буданова зібрати нараду: на ній уже можна не просто обговорити проблему, а реально знайти рішення.
Саме після посилення Буданова у сфері внутрішньої політики почав формуватись новий розклад сил у його стосунках із Арахамією. Досі лише Давид знав явки і паролі від усіх "потаємних кімнат" Ради. Тепер же людина, яку він сприймав як гостя, несподівано дістала власну перепустку.
Двоє в Раді
Ще під час роботи в ГУР Буданов закріпив за собою репутацію людини, яка здатна підтримувати контакт практично з будь-ким. У колі його співрозмовників були представники бізнесу, олігархічних груп, політики різних таборів і рівня токсичності, а також впливовий і дрібний кримінал.
На посаді керівника розвідки таку широту контактів пояснювали службовою необхідністю.
Але після переходу Буданова в Офіс президента ці самі зв'язки почали відігравати зовсім іншу роль. У політичній системі Зеленського комунікація з різними групами політикуму була розподілена між різними представниками влади. З деякими опонентами, як-то з Петром Порошенком, команда президента і взагалі роками розмовляла переважно мовою тиску.
Єдиною людиною, яка до приходу Буданова на Банкову мала репутацію універсального переговорника, був Давид Арахамія. Його незамінність у парламенті ґрунтувалася аж ніяк не на юридичній майстерності чи вмінні найкраще сформулювати законодавчі норми. Головною його суперсилою була здатність домовитися майже з будь-якою групою й зібрати голоси навіть за складний законопроєкт.
Саме ця здатність роками гарантувала Арахамії особливе місце у владній конструкції. Позаяк Рада призначає та звільняє десятки посадовців, то її "директор" може гарантувати деяким із них ледь не вічне збереження посади.
Як приклад співрозмовники УП згадують ексгенпрокурора Руслана Кравченка: до того, як він ганебно втік з країни, саме політична та понятійна підтримка Арахамії допомагала йому втримуватися на посаді попри наявність численної групи ворогів в ОП та інших структурах.
Зазвичай Арахамія переважно справлявся зі збором голосів власними силами. Коли за це брався Андрій Єрмак, то це нерідко давало радше негативний результат.
Тож і Буданова спочатку залучали до цієї роботи без особливої віри в те, що він зможе бути по-справжньому корисним "Слузі". А він – зміг.
Поступово на території, де Арахамія доти монопольно вів комунікацію з опозиційними й токсичними для влади групами депутатів, з'явився ще один переговорник, "знайомий з усіма". Як раніше в мирному процесі, так тепер у Раді Буданов почав вести власні паралельні комунікації.
"Коли ти збираєш голоси, тобі потрібна людина, яка постійно на місці, яка може зустрітися і домовитись з тими, з ким треба. І якщо домовленість досягнута, то вона може взяти слухавку, подзвонити потрібному чиновнику і вирішити питання. Підключення Буданова стало для фракції подарунком. Давида всі люблять, із ним усі працюють, але на ньому зав'язано стільки тем, що іноді він доступний за день пів години в машині дорогою додому чи між перельотами. А треба уже", – пояснює співрозмовник УП в парламенті.
Раніше важковаговиком, який міг для депутатів вирішити всі питання, набрати президента, поговорити з прем'єром тощо, був насамперед Арахамія. Тепер їх у депутатів "Слуги" мінімум двоє. І що іронічно, це відбувалося з благословення самого глави фракції СН.
"Коли Мотовиловець (заступник глави фракції – УП), глави комітетів чи інші депутати пропонували залучити Буданова до розв'язання проблеми, Давид зазвичай погоджувався: "Телефонуйте Кирилу, це може вирішити й Офіс". Тому тепер речей, які вирішує Буданов стало в рази більше", – розповідає співрозмовник УП в СН.
Зовні стосунки Арахамії та Буданова залишаються цілком робочими і навіть дружніми. Вони продовжують разом їздити на переговори, зустрічатися й спілкуватися як з робочих, так і з особистих питань. Але в керівництві "Слуги народу" вже помічають перші ластівки конкуренції.
За словами одного зі співрозмовників УП серед топів президентської фракції, поява Буданова в парламентських розкладах збіглася з тим, що Арахамія став помітно активніше займатися власне парламентською роботою: частіше включатися в переговори з депутатськими групами, опозицією та окремими впливовими гравцями.
"Давиду цікавіше скручувати такі історії як переговори, Олешки і так далі. Але тут на його вотчині з'явився новий гравець. Таке не можна лишати без нагляду. Тому Давида зараз більше. Він організовує якісь речі для ОПЗЖ, щось там Порошенко ходив нив, що його Гетманцев ображає, і Давид його "Рошен" там рятує від свого ж Данила", – з іронічною посмішкою розповідає один із топових "слуг".
Утім, у дедалі активнішому залученні Буданова до парламентських справ депутати бачать не лише переваги, але й ризики.
"Єдина проблема Кирила – в нього досить авантюрний тип особистості. Коли ти розвідник, це нормально, навіть корисно. Але коли домовляєшся про щось із нашими драконами в парламенті, це не завжди добре.
У нас уже були ситуації, коли представники опозиційних фракцій домовлялися з Будановим про якісь нереалістичні речі. Він їм щось обіцяв, вони після цього голосували за євроінтеграційні закони. А потім приходять до нас і кажуть: давайте, виконуйте те, що обіцяли. А ми навіть не знаємо, що і хто їм обіцяв. Так у Раді не можна", – розповідає представник керівництва СН.
***
За майже 11 місяців на Банковій Кирило Буданов поступово перетворюється з суто військового керівника на військово-політичного діяча. Зберігаючи зв'язки та певний вплив у структурах ГУР, він водночас нарощує власний політичний капітал – передусім завдяки роботі з парламентом і широким колом внутрішньополітичних гравців.
Якщо ця тенденція збережеться, у Давида Арахамії може з'явитися якщо не прямий конкурент, то принаймні реальна альтернатива. Людина, здатна порушити його багаторічну монополію на переговори з опозиційними групами, без підтримки яких сьогодні складно провести навіть найбільш необхідні державі голосування.
Для чинної конструкції влади це важливо ще й через вразливість самого Арахамії. У політичних колах обговорюють можливі кримінальні провадження, зокрема в історії з виплатами депутатам зарплат "у конвертах". Не так давно активісти Центру протидії корупції (ЦПК) навіть добились відкриття окремого кримінального провадження проти Арахамії.
У ситуації, коли саме Арахамія залишається головною людиною, здатною зібрати парламентську більшість, його можливе випадання з переговорного процесу й роботи Ради стало б серйозним управлінським потрясінням.
Тому поява ще одного центру, здатного брати на себе частину цієї роботи, може зміцнити стійкість системи.
Головне, щоб цей альтернативний центр сам не опинився в центрі кримінального скандалу і не був зметений черговою серією "Фореста Гампа" чи "Карфагену" від НАБУ.
Адже не так і багато претендентів на роль "невстановленої особи в керівництві ОП", яка фігурує десятки разів на плівках з розмовами колишньої заступниці глави Офісу Ірини Мудрої.
Роман Романюк, УП
