Подальший експорт революції: Білорусь, Казахстан. Чи навіть Росія?
Вівторок, 29 березня 2005, 20:47
Ще з кінця січня інтернетом гуляє такий напів-анекдот: "Молдову чекає "виноградна революція", Киргизію – "революція тюльпанів", Узбекистан – бавовняна і конопляна, а Афганістан – макова".
Революція в Киргизії відбулась дуже несподівано. Настільки, що навіть такі політично обізнані люди, як постійні читачі "Української правди", не змогли її передбачити.
Наше опитування щодо наступної країни, де може відбутися революція, було розпочато за декілька днів до подій в Киргизії.
Тоді ця країна обіймала там останні місця. Натомість Росія та Білорусія постійно конкурували за перше місце. Проте, навіть наприкінці опитування революція в Киргизії так і не опинилася на першому місці. На кінець опитування, коли уже і Акаєв утік з Бішкеку, ця країна все одно посідала почесне третє місце.
Тож за даними опитування на сайті "Української правди", 360 читачів з 1242 вважають, що наступна революція має відбутися в Білорусії. Дещо менша кількість читачів вважає, що революція "загрожує" Росії - 294. На третьому місці опинилася Киргизія з 224 голосами.
Варто зазначити, що російськомовні читачі "Української правди" менше вірять в можливість революції в Росії, проте на друге місце на російській версії нашої сторінки вийшли Сполучені Штати Америки, в вірогідність революції у яких вірять 24 особи з 134, що складає 18%.
Вже багато сказано про те, що Киргизька революція відрізняється від попередніх, які відбулися в Грузії та Україні.
Скажімо, на відміну від України, революція в Киргизії розпочалася після виборів до парламенту. Після масових фальсифікацій опозиція вимагала визнати вибори недійсними, оскільки туди пройшли провладні депутати, серед яких – дочка президента Аскара Акаєва.
Проте тепер зрозуміло, що основною метою акцій в Киргизії було саме повалення режиму Акаєва. Про це свідчить хоча б той факт, що після його виїзду з країни, нова влада погодилась визнати легітимність новообраного парламенту. Та припинила повноваження старого. Такі дії громадяни Киргизії вже називають зрадою.
На відміну від перебігу революційних днів в Україні, в Киргизії після скинення Акаєва почалися масові випадки мародерства, були розгромлені багато магазинів в столиці країни Бішкеку. Вдалося врятувати лише ЦУМ. Опозиція заявляла, що все це - провокації з боку опонентів.
Це в той час, як в Україні під час помаранчевої революції міліція з подивом реєструвала нечуване зниження рівня злочинності. Згадаймо, наприклад, сухий закон, який деякий час забороняв мешканцям наметового містечка грітися алкогольними напоями.
Про відмінність Киргизької революції від Грузинської та Української стверджують також і аналітики з британської дослідницької компанії "The Economist Intelligence Unit". Вони зазначають, що опозиція в Киргизії далека від єдності.
Фелікс Кулов, який нині вийшов на передові позиції влади, не виглядає спроможним ані об’єднати її, ані запропонувати послідовну нову концепцію розвитку країни.
Британські політологи також вважають, що революція в Киргизії може бути останньою на теренах СНД. На їх думку, лідерам інших країн Центральної Азії вона не загрожуватиме, хоча і посилить бойовий дух їхніх опозицій, повідомляє радіо Свобода.
На відміну від Киргизстану, в сусідніх Туркменістані та Узбекистані практично немає опозиційних сил, спроможних організувати дії зубожілого населення. Під приводом боротьби з тероризмом узбецька влада поставила опозицію поза законом, і будь-які прояви невдоволення жорстко придушує.
У Туркменістані та Узбекистані повністю контролюються засоби масової інформації. Тим часом у Казахстані, на думку оглядачів, відсутні протестні настрої населення, бо економіка країни швидко розвивається і підвищується рівень життя.
Крім того, великі запаси природних ресурсів дозволяють президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву розподіляти їх, контролюючи таким чином регіональних лідерів і місцеві клани. Подібною тактикою користується і президент Таджикистану.
Як наслідок, вважають аналітики, лідери Центральної Азії, посилять рівень контролю над суспільством, бо намагатимуться не повторювати помилок Акаєва.
"Українська правда" в свою чергу також вирішила спробувати дізнатися у політологів, в якій наступній країні може відбутись революція.
Тож думки політологів і читачів дещо відрізняються. Так, серед перших країн опинилися Білорусія і Казахстан. За них віддали свої голоси Віктор Небоженко, Олександр Литвиненко та депутат-соратник Януковича Володимир Рибак.
У Білорусії та Казахстані наближаються президентські вибори. В країні Лукашенка вони заплановані на вересень 2006, а режим Назарбаєва триматиме екзамен 3 грудня 2006 року.
Проте Небоженко зазначив, що в Білорусі в будь-який момент може відбутись переворот, а саме революція, скоріш за все, відбудеться в Казахстані через 1,5 роки.
В той же час Литвиненко зазначив, що пострадянська епоха закінчується. "В деяких країнах, вона закінчується революційним шляхом, в деяких нереволюційним, все залежить від кваліфікації місцевих еліт".
Політолог Інна Підлуська вважає, що події, схожі на помаранчеву революцію, скоріш за все, можуть відбутися в Росії, оскільки там суспільство схильне до пошуку сильної влади, яка б розділяла національну ідею, в тому числі створення наддержави.
"Очікується, що скоро це може відбутись, вже є комітет "Вибори 2008". За її словами, поки це не настільки можливо, але "за 2 місяці в Україні теж ніхто не знав, що у нас може бути революція".
Депутат, член комітету Верховної Ради у закордонних справах Володимир Рибак також припустив, що наступними країнами окрім Білорусі можуть стати Узбекистан та Молдова.
А політолог Дмитро Видрін відмовився називати країну, але запропонував таку собі загадку. Він перелічив декілька параметрів, за якими можна спробувати передбачити наступну революція.
За його словами, найбільш революційно нестійка країна – це та, де утискаються права малого та середнього бізнесу та де перемагають кланові відносини.
Наступним параметром він назвав випадок, якщо вибори проходитимуть з порушеннями. І останнє – це незадоволення людей зовнішнім втручанням, незалежно від того, чи то з боку Заходу, чи то з боку Сходу.
Наостанок, Видрін зазначив, що у випадку, якщо у людей є мобільні телефони у всіх учасників, то це – оксамитова революція, якщо ж мобільних телефонів немає, то конопляна.
P.S. Конопляною називав революцію один з поміркованих киргизьких політиків, який зазначив, що "ні "помаранчевої", ні будь-якої іншої революції у них не може бути. "Єдина рослина, яка у нас росте – конопля, і єдина революція - "конопляна", - зазначив він агентству Новини гуманітарних технологій.
Візьміть участь в наступному опитуванні "Української правди": Кому з урядовців Ви б дали премію за кращу роботу?. Опитування як завжди знаходиться в правій нижній частині сайту
Революція в Киргизії відбулась дуже несподівано. Настільки, що навіть такі політично обізнані люди, як постійні читачі "Української правди", не змогли її передбачити.
Наше опитування щодо наступної країни, де може відбутися революція, було розпочато за декілька днів до подій в Киргизії.
Тоді ця країна обіймала там останні місця. Натомість Росія та Білорусія постійно конкурували за перше місце. Проте, навіть наприкінці опитування революція в Киргизії так і не опинилася на першому місці. На кінець опитування, коли уже і Акаєв утік з Бішкеку, ця країна все одно посідала почесне третє місце.
 опитування на українській версії УП |
 опитування на російській версії УП |
Вже багато сказано про те, що Киргизька революція відрізняється від попередніх, які відбулися в Грузії та Україні.
Скажімо, на відміну від України, революція в Киргизії розпочалася після виборів до парламенту. Після масових фальсифікацій опозиція вимагала визнати вибори недійсними, оскільки туди пройшли провладні депутати, серед яких – дочка президента Аскара Акаєва.
Проте тепер зрозуміло, що основною метою акцій в Киргизії було саме повалення режиму Акаєва. Про це свідчить хоча б той факт, що після його виїзду з країни, нова влада погодилась визнати легітимність новообраного парламенту. Та припинила повноваження старого. Такі дії громадяни Киргизії вже називають зрадою.
На відміну від перебігу революційних днів в Україні, в Киргизії після скинення Акаєва почалися масові випадки мародерства, були розгромлені багато магазинів в столиці країни Бішкеку. Вдалося врятувати лише ЦУМ. Опозиція заявляла, що все це - провокації з боку опонентів.
Це в той час, як в Україні під час помаранчевої революції міліція з подивом реєструвала нечуване зниження рівня злочинності. Згадаймо, наприклад, сухий закон, який деякий час забороняв мешканцям наметового містечка грітися алкогольними напоями.
Про відмінність Киргизької революції від Грузинської та Української стверджують також і аналітики з британської дослідницької компанії "The Economist Intelligence Unit". Вони зазначають, що опозиція в Киргизії далека від єдності.
Фелікс Кулов, який нині вийшов на передові позиції влади, не виглядає спроможним ані об’єднати її, ані запропонувати послідовну нову концепцію розвитку країни.
Британські політологи також вважають, що революція в Киргизії може бути останньою на теренах СНД. На їх думку, лідерам інших країн Центральної Азії вона не загрожуватиме, хоча і посилить бойовий дух їхніх опозицій, повідомляє радіо Свобода.
На відміну від Киргизстану, в сусідніх Туркменістані та Узбекистані практично немає опозиційних сил, спроможних організувати дії зубожілого населення. Під приводом боротьби з тероризмом узбецька влада поставила опозицію поза законом, і будь-які прояви невдоволення жорстко придушує.
У Туркменістані та Узбекистані повністю контролюються засоби масової інформації. Тим часом у Казахстані, на думку оглядачів, відсутні протестні настрої населення, бо економіка країни швидко розвивається і підвищується рівень життя.
Крім того, великі запаси природних ресурсів дозволяють президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву розподіляти їх, контролюючи таким чином регіональних лідерів і місцеві клани. Подібною тактикою користується і президент Таджикистану.
Як наслідок, вважають аналітики, лідери Центральної Азії, посилять рівень контролю над суспільством, бо намагатимуться не повторювати помилок Акаєва.
 |
Тож думки політологів і читачів дещо відрізняються. Так, серед перших країн опинилися Білорусія і Казахстан. За них віддали свої голоси Віктор Небоженко, Олександр Литвиненко та депутат-соратник Януковича Володимир Рибак.
У Білорусії та Казахстані наближаються президентські вибори. В країні Лукашенка вони заплановані на вересень 2006, а режим Назарбаєва триматиме екзамен 3 грудня 2006 року.
Проте Небоженко зазначив, що в Білорусі в будь-який момент може відбутись переворот, а саме революція, скоріш за все, відбудеться в Казахстані через 1,5 роки.
В той же час Литвиненко зазначив, що пострадянська епоха закінчується. "В деяких країнах, вона закінчується революційним шляхом, в деяких нереволюційним, все залежить від кваліфікації місцевих еліт".
Політолог Інна Підлуська вважає, що події, схожі на помаранчеву революцію, скоріш за все, можуть відбутися в Росії, оскільки там суспільство схильне до пошуку сильної влади, яка б розділяла національну ідею, в тому числі створення наддержави.
"Очікується, що скоро це може відбутись, вже є комітет "Вибори 2008". За її словами, поки це не настільки можливо, але "за 2 місяці в Україні теж ніхто не знав, що у нас може бути революція".
Депутат, член комітету Верховної Ради у закордонних справах Володимир Рибак також припустив, що наступними країнами окрім Білорусі можуть стати Узбекистан та Молдова.
А політолог Дмитро Видрін відмовився називати країну, але запропонував таку собі загадку. Він перелічив декілька параметрів, за якими можна спробувати передбачити наступну революція.
За його словами, найбільш революційно нестійка країна – це та, де утискаються права малого та середнього бізнесу та де перемагають кланові відносини.
Наступним параметром він назвав випадок, якщо вибори проходитимуть з порушеннями. І останнє – це незадоволення людей зовнішнім втручанням, незалежно від того, чи то з боку Заходу, чи то з боку Сходу.
Наостанок, Видрін зазначив, що у випадку, якщо у людей є мобільні телефони у всіх учасників, то це – оксамитова революція, якщо ж мобільних телефонів немає, то конопляна.
P.S. Конопляною називав революцію один з поміркованих киргизьких політиків, який зазначив, що "ні "помаранчевої", ні будь-якої іншої революції у них не може бути. "Єдина рослина, яка у нас росте – конопля, і єдина революція - "конопляна", - зазначив він агентству Новини гуманітарних технологій.
Візьміть участь в наступному опитуванні "Української правди": Кому з урядовців Ви б дали премію за кращу роботу?. Опитування як завжди знаходиться в правій нижній частині сайту
