Першими старт у передвиборчій медіа-кампанії взяли грошовиті партії "другого ешелону". Чи це їм допоможе?

48 переглядів
0
Дмитро Лиховій, Україна молода
Четвер, 1 вересня 2005, 13:51

"Звільнити зайця... за тупу рекламу!"

Ще наприкінці весни журналістське середовище облетіла новина: одна нова, невелика, але горда й небідна партія шукає виходів у ЗМІ й пропонує "лицарям пера й мікрофона" співпрацю на дуже вигідних для них умовах.

Причому про найману роботу у РПУ (а говориться саме про Республіканську партію України) не йдеться — достатньо лише якомога частіше розміщувати у своєму ефірі або на шпальтах згадки про політичне дітище екс-керівника "Нафтогазу" Юрія Бойка.

Так вийшло, що саме "дуби" (така в РПУ емблема) першими розпочали агресивну передвиборчу піар-кампанію, і це — за десять місяців до самих виборів у ВР.

Спеціалісти "по взаємодії з медіа" у нових республіканців, як виявилося, є не лише в центральному штабі, а й у місцевих організаціях. Вони, "нічтоже сумняшеся", напряму дзвонили у ЗМІ, пропонували "могоричі" на спеціальних бенкетах із різних приводів, ну й, звісно, підвищені гонорари.

І що ви думаєте? У багатьох газетах і на телеканалах Республіканська партія стала одним із головних ньюсмейкерів на все літо! Іноді — з напіврекламними рубриками, а частіше — у вигляді звичайної новини "Комсомольская правда в Украине", "Факты", "Киевские ведомости", "Львівська газета", УНІАН, Перший національний канал тощо описують чи не кожен крок і "пчих" пана Бойка та його соратників.

Та людина, яку новий уряд звинуватив у розкраданні "Нафтогазу України" в останній рік правлiння Кучми, розповідає зі сторінок та екранів про все — і про те, що "президент Ющенко має вийти на політичні дебати з приводу недопущення енергетичної кризи", і що "намагання залучити іноземного інвестора будь-якою ціною в нас превалює над здоровим глуздом", і що "Тимошенко здійснює політичне переслідування Бойка".

"Постреволюційні" ЗМІ залюбки повідомляють про концерти, які РПУ організовує для молоді до різних дат, запрошують Юрія Бойка на просто смішні в сенсі інформативності "прямі лінії". А ще одна "оригінальна" розробка піарників РПУ — низка майже ідентичних інтерв'ю з одним із лідерів партії, екс-міністром закордонних справ Костянтином Грищенком, які вийшли майже одночасно одразу в кількох газетах.

Такі собі "темники", але не "примусові", а за щедру оплату.

А ще республіканці запустили серію рекламних роликів, із яких один, може, й претендує на оригінальність без лапок, але тільки через свою кричущу дурість і відсутність будь-якого смаку.

Пам'ятаєте "пластиліновий" мультик? Звірі в лісі скаржаться на життя й утиски невідомо з чийого боку. "...А я з півдня, ведмедик, мед носив... Вигнали за єдину провину — кажуть, ведмідь — не наша тварина". Заєць, більше схожий на Мікі-Мауса, переїханого котком, відзначає: "Зате тепер можна говорити геть усе!" Але повз якраз проїздить незрозуміле авто з мегафоном: "Наказ по лісу: звільнити зайця за довгі вуха!" Звідки звільнити — незрозуміло, але чути голос: "Не плачте, звірі. Ідіть краще до мене!" — "Хто це говорить?". У кадр впливає лапатий дуб і підпис: "Республіканська партія України". Що не кажіть, а дуб тут постає символом не мудрості, а тупості. І рейтинг, який має РПУ після такої масової "розкрутки", цілком відповідає її заслугам, потенціалу та ролі в політичному житті України, — 0,1 відсотка.

Самотужки "дубові" в парламент не пройдуть. Максимум, чого можна домогтися, — певного політичного "даху" для лідера партії Бойка, який цілком може поповнити ряди новітніх "політв'язнів".

"Нате вам і від нас часточку святих мощів"

Республіканці з їхніми тугими гаманцями задали темп іншим партіям подібного гатунку. І ті почали вискакувати зі штанів у боротьбі за серця виборця так само активно і незважаючи на літні канікули.

Зокрема, старається партія "Союз" — доволі немолодий суб'єкт політичного "ринку", але такий, що не мав досі жодних успіхів на загальноукраїнській арені (навіть із Софією Ротару у списку), хіба на своєму "плацдармі" у Криму. Ці товариші, очолювані представником старої влади — головою Антимонопольного комітету Олексієм Костусєвим, який з огляду на особливості своєї посади не може бути звільнений владою новою, помаранчевою, — використовують опозиційну риторику ще активніше, ніж РПУ.

Підхід до "роботи зі ЗМІ" у "союзників" аналогічний, і навіть коло охоплення видань та каналів фактично те саме. І взагалі, технологи Ющенка й Тимошенко, мабуть, не нарадуються, що в "регіоналів" Януковича та есдеків Медведчука голоси на виборах-2006 відбиратимуть не лише комуністи й прогресивні соціалісти, а ще й такі амбітні структури, як РПУ та "Союз". Вони ж усі один електорат "топчуть".

Нюанси, звісно, є. Зокрема, "Союз" ще активніше, ніж раніше, маніпулює "російською картою", піднімаючи на щит призабуте електоратом питання "велікого і могучего язика".

Ось, приміром, з нагоди 348-річчя (!) смерті (!) "натхненника партії Богдана Хмельницького, який свого часу з'єднав воєдино братерські народи України й Росії", "союзники" з'їздили в родовий маєток гетьмана в Суботів, помахали там прапорами, дали відповідні коментарі на камери.

А чого вартий "православний фактор", у якому "союзники" вирішили "побити" "Державу" екс-генпрокурора Васильєва та ПСПУ "великої християнки" Вітренко: партія Костусєва ініціювала перевезення в Україну з Росії частки мощів (якої саме — не уточнюється) святого Серафима Саровського, їх виставлення в Києво-Печерській лаврі та "турне" по регіонах.

У спеціально виготовлених з цього приводу рекламних телероликах Олексій Костусєв наголошує, яка саме партія займається такою богоугодною справою — подрібненням та "розвозкою" святих останків, а ще уточнюється, що перевезення благословили патріарх РПЦ Алексій ІІ і її митрополит УПЦ Московського патріархату Володимир. Як у Костусєва з його зайнятістю в Антимонопольному комітеті вистачає часу на бурхливу саморекламну діяльність, не уточнюється.

А довершує картину піар-атаки "учнів Хмельницького" потрійний удар у вигляді рекламного ролика, який щодня "катається" по центральних каналах: робітник, лікар і пенсіонер по черзі скаржаться на неможливі умови існування. "Пашешь с утра до вечера, а цены растут быстрей зарплаты!", "Этой пенсии ни на что не хватает!" — після цих "плачів" пан Костусєв (слід гадати, "дуб" в іншій реінкарнації) декламує з екрана: "Мы требуем от руководства страны повышения зарплат и пенсий. Партия "Союз" обязательно этого добъется!"

А де ти, голубе, питається, був раніше, коли пенсії й зарплати були ще меншими, і чому не вимагав цього від президента Кучми?!

Пора рахувати рекламні гроші

Так детально ми розписали ці два приклади суто через їх показовість та першість у піар-кампанії "великих перегонів"-2006. А ще ж є безліч дрібніших. Оскільки наступні вибори вперше пройдуть за суто пропорційною системою і бал правитимуть уже не мажоритарники, а лише партійні впливи, політики та партії "другої ліги" зробили висновок: порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих, і почали рятуватися завчасно.

Так на екрани знову виліз кількаразовий "технологічний" кандидат старої Банкової Богдан Бойко, у засіках якого, вочевидь, ще лишилися кліпи й гроші на їх розкрутку. Тож чуємо з телевізорів кожного літнього вечора: "Приєднання до Росії чи примусове нав'язування себе Заходу руйнує Україну. Ні — антиукраїнським діям політичних космополітів!"

Прикметно, що в цьому випадку назва партії "НРУ за єдність" — на третьому плані, попри те що вибори — не президентські, а парламентські. А пан Бойко власною персоною примудряється також навіть потрапляти в підліткові передачі денного ефіру УТ-1 як запрошений "шановний гість".

Цікаво, що в цьому ж ключі працює ще один "рухівець". "З Україною в серці. Юрій Костенко, лідер Української народної партії", — таким був текст плюс фото малобюджетної телереклами з нагоди Дня незалежності.

Ще раніше в інтернет, пресу та на ТБ просочився лідер найостаннішої партії виборів-2002 — ЛПУ(о) Павло В'ялов. Цей пан уже полишив справу нагородження обраних "картонними" орденами святого Станіслава (а пам'ятаєте скандал про "масонів"?), а кошти вирішив перекинути на активну розкрутку бренду "Ліберальна Україна". "Щоб змінити світ на краще, треба побачити його в іншому світлі — світлі свободи", — йдеться в телерекламі "свободу і людину". Ну-ну...

Ще активніше — що й зрозуміло — культивує "майданну" риторику партія "Пора", яка таки ускочила до виборчого потяга (вибивши потрібну реєстацію в Мін'юсті через суд). "Авангард революції", щоправда, послуговується такими ж методами, як і республіканці Бойка.

Скажімо, для "Пори" принциповою є підтримка з боку молодих бізнесменів у регіонах, тому столичні акції на кшталт "Пора поважати підприємців" проводяться не так для реалізації заявленої цілі, як для привернення уваги цих самих адресатів. А щоб цей месидж дійшов із центрального офісу "жовтої "Пори" регіональним журналістам, за розміщення у своїх газетах звичайної інформативної замітки не проти заплатити на все про все тисячу гривень.

Так само дуже схожі на замовний піар статті про "Пору" та її шанси загалом, які останніми днями прокотилися у центральних газетах. Словом, "чорна "Пора" недаремно має зуб на "жовтих" за їх ще більший крен у бік піару й відмову від справді дієвого відстоювання ідеалів помаранчевої революції.

Але нові вибори диктують нові вимоги, і тут або ти, або тебе.

Про гайки, мільйонні тиражі й написи на парканах

Дрібнота використовує "велику перерву", аби заявити про себе, поки "важковаговики" займаються закулісною підготовчою роботою, заводять у глухий кут розмови про мега-блоки, а якщо й проводять піар-акції, то доволі скромні в сенсі інформування про них.

Зате відомо, приміром, що з початку осені передова газета соціалістів — "Сільські вісті", яка й так має найбільший в Україні тираж (500 тисяч), набере ще мільйон додаткового "рекламного" накладу. Це ж уже теж влада, а не опозиція.

А щодо офіціозу НСНУ — газети "Без цензури" — то тут справи гірші. Хоча на редакцію наслано постійного "смотрящего" від голови політради "Народного союзу "Наша Україна", і той добряче закручує гайки, вказуючи, що і як слід писати про лідера, однак таку "Цензуру..." в регіонах масово розповсюджувати не поспішають.

Ще один цікавий факт: про те, що "Батьківщина" Юлії Тимошенко ще остаточно не вiдмовилася вiд наміру піти до парламенту окремо від НСНУ, свідчить уже хоча б те, що в ході активної розробки передвиборчої стратегії заявлено про відмову від помаранчевого кольору. Мовляв, жовтогарячий Майдан та його прапори доречні як тло Віктора Андрійовича, а не Юлії Володимирівни.

А в Тимошенко мають бути окремі впізнавані барви. І для нового сайту партії, скажімо, більше підходить заставка із Ю. Т. у президії акції "Повстань, Україно!" трирічної давнини, аніж із Майдану-2004.

А що інша, "синя", сторона? Їй не позаздриш. СДПУ(о), їхній ресурс та медіа-підтримка, які навіть у кращі часи дали на виборах-2002 "аж" 6 відсотків голосів, нині зведені нанівець. "Динамівська" партія пробує кволо відбиватися через газети на кшталт "Киевских ведомостей" та канал "Інтер", але даремно.

І провал акцій на кшталт "Наше право" з групою "Грін грей" — ще одне свідчення того, що Віктор Медведчук може із закордонного "підпілля" й не повертатися.

Щоправда, у есдеків є такий проект, як "Об'єднаємо Україну" — громадянська організація під прапором Леоніда Кравчука, яка може на виборах дати політичний дах кільком партіям.

(До речі, в подібний спосіб — під прикриттям "Віча України" — пробують виплисти й політики кола Інни Богословської та Валерія Хорошковського, які придумали свій "План розвитку України" і рекламують його на ТБ як "соціальну "Камасутру". Тобто навіть такі "маскувальні" проекти дублюють один одного).

Але це докорінно суть справи не міняє. Як і вилазки проесдеківських пацанів із "Братства" Корчинського, які, зокрема, додумалися писати на київських парканах аерозольними балончиками "Вибач Данілич" поруч з адресою свого інтернет-сайту...

В умовах, коли нова влада стає менш популярною, а стара вже не підлягає реанімації, досить вигідним є стартовий майданчик для так званої "третьої сили". Але потуги партії з такою назвою (нардепа Василя Гаврилюка), яка обклеїла Київ своїми наліпками, звісно, марні.

На відміну від Народної партії Володимира Литвина. Принаймні значне зростання рейтингу колишніх аграріїв звертає на себе увагу і заодно посилює намір "литвинівців" іти в парламент самостійно, без усіляких НСНУ.

І вони на радощах не просто роздають свої надувні кульки на Майдані в День незалежності, а й обставляють дороги біг-бордами: Литвин чи то зi своїми батьками, чи то просто з двома селянами на тлі поля, підпис — "Народна партія".

Хто порадив розміщувати сільську рекламу в столиці — залишається тільки гадати. Але явно не російські політтехнологи. До речі, чи будуть вони на цих виборах узагалі?..

* * *

Словом, передвиборча кампанія розпочалася, і це був не фальстарт. Це будуть перші вибори в постреволюційній Україні, вони будуть інакшими, ніж попередні. А чи суто українськими — час покаже.
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
Усі коментарі
Сфера впливу
Холодний експорт: чи здатне українське морозиво стати популярним у ЄС
Феномен приватного інвестування, або Як дістати мільярди "з-під матраців" українців
Хроніки виборчого трешу: шоу-бізнес на службі в політиків
Усі публікації