Про генетично змінені вареники і ковбасу
Природне милосердя людей Заходу до голодних дітей Африки спровокувало потужний розвиток біотехнологій у капіталістичних країнах: треба було, щоб овочі і фрукти самі росли в Сахарі. Ну, якщо не в пустелі, то хоча б за легшою сільськогосподарською програмою: щоб бур’яни не заважали, а шкідники не їли.
І якщо такий благородний бізнес принесе ще й прибутки у ті руки, які дають, то поганого у цьому немає нічого. Такою є логіка транснаціональних компаній – виробників генетично-модифікованих організмів (ГМО).
А те, як споживання такої картоплі (яку не їсть колорадський жук) та помідорів (які можуть рости хоч в Антарктиді) позначиться на людині – дізнаємось через роки. Бо наразі вчені не зафіксували ніяких аномалій, окрім алергії на бразильські горіхи, яким "вживили" гени соєвих бобів: хотіли збільшити вміст протеїнів у таких горіхах, а отримали натомість надсильні алергени.
А так – нічого особливого. Картопля тепер містить гени земляної бактерії, яка "вбиває" колорадського жука, стійка до засух пшениця – ген скорпіона, помідори місять гени північноамериканської морської камбали, кукурудза, соя та полуниця – гени бактерій.
І якщо у складі продуктів, які ви купуєте, є різного роду добавки і ароматизатори типу "Е101, Е101А (рибофлавін) (додаються у каші, продукти дитячого харчування)" тощо, то будьте певні – ви їсте поки що не генетично, а хімічно модифіковані організми.
А чи готові ви до "більш екстремального" експерименту? А ніхто і не питає! Бо ми, українці, навіть не знаємо, які продукти на вітчизняному ринку генетично модифіковані, а які – ні. І навіть міністерства охорони здоров’я та агрополітики не відають, яка частка продуктів в Україні містить ГМО, і звідки ці продукти до нас надходять. А те, що вони у нас є – незаперечний факт.
Беріть карто-о-пельку! Та-а-ака гарна! Як намальована!
Кілька років тому в Україну з метою експерименту було завезено сотні тон генетично-модифікованої картоплі потужної біотехнологічної компанії "Монсанто". Однак, за офіційною версією, в Україні експеримент не вдався – картопля не прижилася. Що стало з тією картоплею і куди вона поділася після першого врожаю – невідомо. "Монсанто" переконує, що всю її було вивезено. Однак експерти впевнені – генетично модифікована картопля в Україні залишилася.
Автор нерозглянутого Верховною Радою законопроекту про біобезпеку Віктор Хазан (Партія Зелених) переконаний, що близько 30% кави на ринку України генетично модифікована. Як і "різні напої невітчизняного виробництва, і рис". Втім, назвати фірми, які використовують ГМО в своїй продукції, Хазан відмовився.
Натомість ревний борець з ГМО, організація "Greenpeace" подає список компаній, які використовують ГМО. Серед них, зокрема, є компанії "Nestle", "Coca-Cola", "Cadbury/Hershey's", "PepsiCo" та інші. Але варто зауважити, що в різних країнах такі компанії поводять себе по-різному, і якщо в США вони використовують ГМО, то, наприклад, в Австрії – ні.
Наприклад, офіційна позиція компанії "Кока-Кола" є такою: "В Україні Компанія "Кока-кола" не використовує генетично змінених інгредієнтів". І "в той час, коли навкруги біотехнологій розвертаються суперечки, компанія "Кока-кола" вітає і підтримує рішення, засновані на здоровому глузді і перевірених наукових даних".
А "МакДональдз" повідомив "УП" наступне: "Ми використовуємо тільки продукти та інгредієнти, які є безпечними та відповідають найвищим стандартам якості. Використання біотехнологій є взагалі складним питанням для індустрії харчування в усьому світі.
Хоча деякі генетично модифіковані інгредієнти вважаються безпечними і є широко розповсюджені в Європі, "МакДональдз" вимагає від своїх постачальників не використовувати генетично модифіковані продукти". Втім, екс-міністр екології Сергій Курикін про компанію сказав, що "вони навряд чи вам щось скажуть".
"На жаль, офіційної інформації про вміст ГМ інгредієнтів в продуктах харчування теж немає", - офіційно повідомило "УП" Мінагрополітики. А словосполучення "теж немає" стосується інформації про країни-імпортери, ГМ-організми, які вирощуються в Україні та види організмів і їх кількість, яка імпортується до нас.
"Основними ГМ-рослинами, що присутні зараз на світовому біотехнологічному ринку, є кукурудза, бавовник, ріпак та соя. З урахуванням того, що ГМ-соя займає більше половини світового ринку цієї культури, та враховуючи масштаби експорту сої в Україну, можна припустити наявність домішок ГМ сої в різних продуктах харчування (варені ковбаси, сири, молочні суміші), однак, це питання систематично не вивчалося", - йдеться в коментарі міністерства.
І далі: "В Україні відсутнє врегульоване законодавство стосовно використання, маркування та біобезпеки генетично модифікованих організмів, так само, як і відсутній уповноважений орган (один, чи декілька), що відповідають за це питання. Тому відповіді на всі поставлені питання визначаються саме цими обставинами". Тобто, по суті, ніщо на вміст ГМО в нас не перевіряється і ринок таких продуктів є абсолютно нерегульований.
Крім того, "враховуючи масштаби таких вже проведених досліджень (за кордоном компаніями-виробниками ГМО – авт.), а також реальний методичний та технічний рівень, що є, на жаль, зараз в більшості дослідницьких закладів України, можна сумніватися, що вітчизняні вчені зроблять суттєвий корисний внесок у вивчення поставленого питання".
"Піратське" насіння
Вчені з усього світу сперечаються стосовно шкідливості чи нешкідливості ГМО: з одного боку, їх вирощують без окроплення отруйними хімікатами, шкідливість яких доведена. Тому з цієї точки зору ГМО-продукція є "екологічно чистішою". З іншого боку, людина по суті споживає не природним способом модифікований організм. І наслідки споживання таких продуктів, можливо, проявляться лише через десятки років.
Крім того, метою генетичних змін рослин і тварин є наданням їм певних супер-якостей. Відтак модифіковані організми стають більш витривалими, у порівнянні з аналогічними організмами їхнього роду. Як наслідок, "є реальна загроза для біорізноманіття на землі", повідомив "УП" колишній міністр екології Сергій Курикін.
Захисники ГМО стверджують, що новітня продукція поки що не призвела до захворювань і насправді проходить тестування у органах охорони здоров’я багатьох країн у десятки разів ретельніше, ніж звичайні продукти. І ці ж національні органи визнали її безпечною для споживання. А якщо продукт не визнаний шкідливим, то його можна без будь-яких побоювань споживати.
Але у вирощуванні ГМО-продуктів, крім екологічного та "здоровчого", є ще суто економічний аспект. Найбільші транснаціональні компанії світу, які займаються створенням ГМО і реалізують свою продукцію по всьому світові (Du Pont, Monsanto, Syngenta, Advanta тощо), свої винаходи, звичайно ж, патентують.
Відтак, якщо ви захочете скористатись ГМО-насінням, то за це треба сплатити кошти компанії. При цьому використовувати насіння із зібраного врожаю без сплати "данини" заборонено: з кожним наступним врожаєм фермер знову і знову сплачуватиме гроші компанії-винахіднику ГМО.
Показовий випадок трапився з одним канадським фермером. Він вирощував немодифікувану сою. Однак при одній з перевірок, що передують реалізації врожаю, фермеру повідомили, що його соя є генетично зміненою. Виявилось, що на сусідніх полях вирощували генетично-змінену сою, яка і запилила рослини фермера. Компанія "Монсанто" подала на фермера Персі Шмайсера в суд за несанкціоноване використання її інтелектуальної власності. І виграла.
Тому тут можна погодитись з професором Інституту молекулярної біології і генетики Віталієм Кордюмом у тому, що "якщо Україна почне несанкціоновано використовувати ГМО-насіння, вона почне сплачувати гігантські штрафи.
А якщо ввести трансгенні рослини законодавчим порядком, то дуже скоро наші місцеві сорти зникнуть, і далі або помирайте з голоду або купуйте за ту ціну, яку ми вам назначимо". Така собі "насіннєва голка" для країни. А оскільки власного потенціалу і розробок ГМО, як повідомило МінАПК, в Україні немає, то вочедивидь, українським фермерам за "картоплю, яку не їсть жук" прийдеться платити. І немало.
Варто знати
В Україні ГМО-продукти себе не афішують. Етикетки на продуктах харчування не вказують на те, що ви їсте щось модифіковане. Однак у країнах Європи, в Росії, Японії тощо продукцію з вмістом ГМО обов’язково маркують: у ЄС відповідні позначки на етикетці робляться вже тоді, коли вміст ГМО у продукті складає 0,9%. І в Росії є маркування ГМО продукції.
А от США та Канада (найбільші експортери ГМО) вважають, що оскільки не доведено шкідливість генетично-змінених організмів, то робити відповідні позначки просто не доцільно.
Абсолютно очевидно, що запровадження обов’язкового маркування ГМО-продукції не є вигідним її виробникам. По-перше, ніхто не хоче лишніх затрат на маркування продукції, а по-друге, продукція з ГМО може виявитись не конкурентноздатною.
Так, в Угорщині, Польщі та Чехії навіть активно розвиваються програми вирощування органічно чистої їжі, оскільки попит на неї в Євросоюзі постійно збільшується - чим не перспективний бізнес і для українців? А СОТ, вустами американського президента Джорджа Буша, активно критикувала країни Євросоюзу за прийняття законів, які не сприяють поширенню ГМО по Європі.
Українське законодавство питання маркування не врегулювало. Хоча зрозуміло, що споживач має право знати, ЩО він купує і їсть. Чи, може, українці вже такі дурні, що не можуть самі оцінити ризики ГМО і держава їм у цьому допомагає, мовляв, США і Канада так живуть і нічого особливого?
Попри те, що у 2002 році Україна ратифікувала "Картахенський протокол про біобезпеку" (набув чинності у вересні 2003-го), відповідного закону, який би наповнював протокол змістом так і не було прийнято.
А "Картахенський протокол", зокрема, передбачає обов’язкове попередження країну-імпортера про перевезення на її територію ГМ-організмів (якщо країна-імпортер такий дозвіл, звичайно ж надала) із зазначенням мети ввозу таких організмів, наприклад, для лабораторій чи продуктових магазинів (стаття 18). У кожній країні, яка ратифікувала протокол, має бути відповідний національний компетентний орган, який контролюватиме переміщення ГМО по території країни, операції експорту-імпорту ГМО тощо.
І якби ці умови протоколу були виконані, то наші міністерства, принаймні, знали б, скільки ГМО на ринках України присутні вже нині.
"В сьогодні чинному ще законі про якість і безпеку харчових продуктів є запис, що виробник повинен писати на етикетці дані про те, що його продукт містить ГМО в разі, якщо його використання передбачене технологією", - пояснив "УП" законодавчі особливості експерт міністерства охорони здоров’я Микола Проданчук.
"У новому законі за наполяганням міжнародних організацій (в першу чергу за наполяганням Світової організації торгівлі) вилучена ця норма, і новий закон пише тільки про те, що порядок виробництва і введення в обіг харчових продуктів з ГМО повинно регулюватися іншим законодавством.
Тобто сьогодні закон про якість і безпеку харчових продуктів питання ГМО вже не регулює. Хоча там є норми, які передбачають, що будь-який новий харчовий продукт, або будь-які інші нові технології, якщо він вводиться в обіг в Україні повинен пройти експертизу в державній санітарно-епідеміологічній службі України.
Закон про захист прав споживачів також має норму про інформацію споживача з приводу технології отримання харчових продуктів. В тому числі і біотехнологічний.
Але в нашому законодавстві немає жодних регуляторних механізмів з приводу того, як саме це треба робити. Як саме і хто саме повинен відповідати, наприклад, за той-таки напис на етикетці з приводу ГМО. Але найголовніше, що немає жодної відповідальності виробника чи реалізатора харчових продуктів за порушення вимог оцих продуктів", - розповів Проданчук.
І оснащення, для перевірки наявності ГМО в продуктах харчування у нас мало: "А ви подивіться бюджет за останні п’ять років, і вам все стане зрозуміло", - роз’яснив експерт проблему недофінансування Державної санітарної і епідеміологічної служби.
А законодавець впродовж трьох років не спромігся прийняти закон "Про біобезпеку".
У першому читанні було прийнято законопроект "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів", авторами якого є Задорожний, Ситник.
"Я і декілька депутатів поїхали в Канаду", - ділиться думками з "УП" один з авторів прийнятого в першому читанні законопроекту і біолог за освітою Костянтин Ситник. "Ми там пройшли курси, нам розповіли, що то є трансгенні рослини, ГМО. Ми познайомились дуже глибоко і в наукових установах, і в державних установах, і в законодавчих установах із законами, які там є. Тому ми підготували достатньо пристойний закон, в якому єдина залишилась така дискусійна тема, хто буде здійснювати державний контроль, вищий контроль над дотриманням цього закону".
"Зараз я знаю, що деякі депутати, працівники апарату Верховної Ради і вчені поїхали уже в Америку, і там вони теж вивчали це питання. Я думаю, що зараз буде стимульовано підготовку цього закону на друге читання", - додав Ситник.
Чи не дивно, що депутати помандрували "повчитися" саме в Канаду і США, де навіть не запроваджено маркування ГМО продукції і транснаціональні компанії яких якраз і лобіюють прийняття поблажливих щодо ГМО законів?
Якщо ще врахувати наше прагнення вступити у СОТ якомога раніше і ставлення організації до ГМО, можна припустити, що про генетично-змінені організми в українці не знатимуть ще довго.
І дуже не хочеться, щоб справдився прогноз Курикіна, що "у "Монсанти" до України є подвійний інтерес. З одного боку, ми є город, на якому можна вирощувати і поширювати далі ГМО, а з іншого – ми є споживач. Як не як, а ми – велика країна. Нас поки ще 48 мільйонів".
