Кілька рефлексій на тему етнічної "безкомпромісності"
Парад "мовних суверенітетів" породив широку дискусію в суспільстві і на сторінках УП. Досі вона велася без сторони ініціаторів процесу – Партії регіонів. Але зараз до неї вирішила долучитись представниця партії, екс-речник Віктора Януковича Ганна Герман.
У четвер ввечері мене запросили до участі у програмі на Першому національному каналі, присвяченій так званій мовній проблемі.
Не знаю як у глядачів, але у мене склалося враження, що півтори години теледебатів не лише не наблизили суспільство до порозуміння у цій делікатній і водночас вибухонебезпечній сфері, а навпаки – остаточно загнали проблему в глухий кут.
Дискусія засвідчила неспроможність центральної влади запропонувати суспільству таку тональність загальнонаціональної дискусії про факти надання російській мові статусу "регіональної", яка б сприяла зближенню позицій сторін протистояння.
Я кажу про центральну владу, маючи на увазі почуте у ході програми з вуст в.о. міністра юстиції Сергій Головатого.
Не знаю, чого більше було у словах пана міністра – недоречної як на члена уряду емоційності та категоричності, чи некоректності по відношенню до опонентів, запрошених до участі у програмі.
Можу натомість стверджувати, що в результаті почутого і побаченого кількість прихильників надання російській мові статусу "регіональної" у південних та східних регіонах України після цієї програми напевно не зменшилася, як не зменшився існуючий розкол в суспільстві.
І було б дивно, якби сталося навпаки. Мільйони телеглядачів мали можливість переконатися, що влада в особі пана Головатого сповнена рішучості діяти по відношенню до "мовних заколотників" не просто безкомпромісно.
Щоб ні у кого не виникало сумнівів стосовно її спроможності "оскаржити", "заборонити", "скасувати" рішення міських та обласних рад низки південних та східних регіонів, міністр підкреслив, що в даному випадку він виступає не лише як урядовець і громадянин, а й як етнічний українець.
Тому немає нічого дивного у тому, що у ході програми прозвучала думка про можливість виявлення етнічно чистих громадян України з допомогою замірів розмірів чашки черепа чи якихось інших антропологічних методів.
І можна лише здогадуватися, які коментарі з цього приводу лунали в мільйонах українських осель, де, в силу багатьох обставин, їх мешканці спілкуються російською мовою.
Звідси запитання: чи публічні виступи таких політиків, як пан Головатий, свідчать про зваженість і водночас силу держави у захисті конституційних прав громадян?
У мене складається таке враження, що ні. Інакше розмову про мовну проблему в Україні слід було б вести зовсім в іншому ключі і напевно з іншими людьми.
Українська мова повинна стати привабливою, модною. І зробити це здатні не чиновники, яких примушують послуговуватися державною мовою практично силоміць. І тим паче – не міністри, які погрожують практично половині суспільства.
Крім того, як на мене, рішення про надання російській мові статусу регіональної на сході та на півдні України безпосередньо кореспондується з тим, про що говорять і до чого закликають войовничо налаштовані політики з провладного табору.
Це – реакція і відповідь на вперте небажання зрозуміти, що в кінці 2004-го за ними стояла лише частина України, причому далеко не її більша половина. І що впродовж 2005 року кількість їхніх прихильників внаслідок бездарної економічної політики не зросла, а зменшилася. І що результати парламентських виборів 2006-го ці тенденції підтвердили.
Це – в якійсь мірі і реакція на ігнорування думки мільйонів виборців, представників яких у парламенті хочуть позбавити права представляти їх законні інтереси.
Процес створення так званої "демократичної коаліції", за яким вже впродовж тривалого часу спостерігає суспільство, означає, що всіх інших – а це добра половина України – влада автоматично зараховує до "антидемократичних" сил – контрреволюціонерів, заколотників, сепаратистів і всяких інших зловорожих сил.
Звідси запитання: хіба такий підхід в змозі консолідувати суспільство?
Не в мові проблема українського сьогодення. В небажанні визнати, що серйозні прорахунки діючої влади у сфері внутрішньої і зовнішньої політики призвели до фатальних наслідків. І що подолати їх силами самих лише "етнічних" українців не вдасться.
Проблема у розгубленості влади, нездатної належним чином пристосуватися до діалогу з суспільством в умовах політичної реформи, працювати на випередження в складних умовах так званих перехідних демократій.
Це яскраво засвідчують не лише мовні баталії, а й події в Криму навколо НАТОвського корабля, незрозумілі коментарі щодо шляхів подолання вкрай негативних наслідків підвищення цін на газ, ганебні приклади беззаконня, продемонстровані в Дніпропетровську, та багато чого іншого.
Очевидно, що виклики, перед обличчям яких опинилася влада – не з простих. Тим паче, їй потрібно відмовитися від збанкрутілої практики постійних оскаржень у всіх провалах політичних опонентів.
Потрібна доброзичливість і дипломатичність в діалозі з тими, хто думає не "по-українськи", але є таким самим патріотом своєї держави, як її чільна нація.
Нещодавно, перебуваючи в Одесі, я мимохіть почула на вулиці розмову молодих людей. Один з них, розповідаючи про щось товаришам, кілька разів підкреслив, що "наше, украинское, лучше".
Не знаю, про що йшлося, та й це не так важливо. Головне, ці молоді люди однозначно ідентифікували себе з Україною, і послуговування російською мовою жодним чином цьому не зашкодило.
До речі, цікаво, як би відреагували на пасажі пана Головатого про його етнічну "безкомпромісність" у Раді Європи?
Ганна Герман - депутат Верховної Ради від Партії регіонів, екс-речник Віктора Януковича
