Хто виграє право сидіти навпроти Кучми?

Тимошенко або Азаров. Ця пара зійшлася у боротьбі не тільки навколо бюджету. Їх креатури також претендують на одну з провідних посад у державі – від якої залежала доля президентства Ющенка у 2004 році. 29 вересня мають відбутися вибори голови Верховного Суду України.

Місце Василя Маляренка стало вакантним після його відставки, куди він пішов за півроку до пенсії. Перед цим Маляренко балотувався на виборах за списком блоку Литвина, порушуючи вимоги законів та Конституції про політичну незаанґажованість суддів.

Парламент з оплесками звільнив Маляренка, обрання якого у 2002 році відбувалося в межах просування до влади групи Азарова-Піскуна.

Тодішня перемога Маляренка супроводжувалася скандалами. Очолювана Піскуном прокуратура дала витік у пресу, що вони начебто перевіряють інформацію про хабар за обрання головою Верховного Суду Василя Онопенка.

Сам Маляренко заявляв, що "певні сили намагаються його шантажувати, і дійшло до прямих погроз убивства". Опозиція побачила в цьому почерк інформаційних провокацій тодішнього глави адміністрації президента Медведчука.

Одним словом, ті події розгорталися за всіма законами політичних інтриг кучмівського двору. У результаті Маляренко переміг, набравши 49 голосів членів пленуму Верховного суду, до якого входить близько 90 суддів.

Зараз на козирне місце є два претенденти:

– 1-ий заступник голови Верховного Суду Петро Пилипчук, якого Маляренко після звільнення залишив на господарстві в якості виконуючого обов’язки.

– Депутат Василь Онопенко, який уже багато років є політичним соратником Тимошенко, а з 2002 року суміщає роботу у парламенті зі статусом судді Верховного Суду. Онопенка намагалися позбавити депутатства, але він виграв Київський Апеляційний суд, який визнав, що в Онопенка лише звання судді ВС, а діяльність у цій якості він не здійснює.

Кілька місяців тому серед кандидатів також називалися ще два прізвища – Анатолія Яреми, який головував на судовому процесі про визнання сфальсифікованою перемоги Януковича на виборах президента-2004, а також Віктора Кривенка, якого лобіював Сергій Ківалов.

Однак, двоє останніх, судячи з останньої інформації, не мають наміру висувати свої кандидатури.

Шанси Пилипчука й Онопенка виглядають приблизно однаково. Джерела з Партії регіонів кажуть, що все закінчиться перемогою Пилипчука з рахунком 45 на 35 голосів. Джерела з Блоку Тимошенко називають ті ж самі цифри, тільки їх розклад буде на користь Онопенка.

При цьому розповідають, що роботу з суддями, від вибору яких все залежить, проводять обидва кандидата. Обіцяють підйом службовими сходами, гроші, розв’язання інших питань із застосуванням можливостей своїх політичних покровителів.

Перевагами Пилипчука називають те, що він уже 23 роки працює суддею Верховного Суду. Як у людини, що знає систему зсередини, його шанси виглядають переконливіше.

Крім того, підтримка з боку Маляренка означає і підтримку з боку Азарова – з усіма його необмеженими можливостями, які він має як міністр фінансів.

Донецькі розуміють важливість контролю над Верховним Судом з огляду на події помаранчевої революції. Крім того, для них важливий реванш після перемоги креатури Ющенка на виборах голови Конституційного суду у вівторок.

Водночас, інші радять не перебільшувати зв’язок з Азаровим. Більше того, джерела з оточення Ющенка вважають, що президент зробить ставку не на Онопенка, а саме на Пилипчука.

Про це, зокрема, свідчить зустріч із суддями Верховного суду, яка відбулася у четвер. Картинка, на якій Ющенко і Пилипчук сидять за одним столом, може виглядати як негласна агітація за нинішнього виконуючого обов’язки з боку голови держави. Таким чином Ющенко засвідчив, що готовий і надалі мати справи з Пилипчуком.

Ющенко і Петро Пилипчук (ліворуч). На зустрічі вперше у новій якості був присутній Арсеній Яценюк. Фото прес-служби президента

За бажання уникнути таких символів цю зустріч можна було перенести на тиждень, коли вже був би відомий новий голова Верховного Суду. Але цього не сталося.

Ющенко може остерігатися Онопенка через його тісні зв’язки з Тимошенко. Таким чином, президент ризикує потрапити в пряму залежність від майданної соратниці, тоді як у випадку з Пилипчуком він міг би вибудувати свої окремі стосунки.

До недоліків Пилипчука зараховують те, що "все життя він займався кримінальним правом і кримінальним процесом". "Цього мало, щоб бути головою всього Верховного суду", - кажуть джерела.

Хоча Пилипчук лише на два роки старший за Онопенка, їх називають людьми різних поколінь.

У минулому скликанні Онопенко очолював комітет з питань правової політики, через його руки пройшли призначення сотень суддів.

Онопенко також розраховує на підтримку донецьких, які, відповідно, мають вплив на частину суддів Верховного Суду.

"У часи роботи в комітеті до мене зверталися багато представників Партії реґіонів, і я нікому не відмовляв, якщо я бачив, що стосовно них вчинили несправедливо – то я писав скарги", - розповів Онопенко.

Ющенко і Василь Онопенко (ліворуч). Фото прес-служби президента

З іншого боку, підтримати Онопенка для Партії регіонів буде порушенням усіх правил політичної боротьби – враховуючи агресію на їх адресу з боку Тимошенко. І немає гарантій, що Онопенко не буде продовженням Тимошенко на чолі вищого органу судової влади.

Джерела з Партії регіонів також визнають, що Онопенко, будучи главою комітету, "завжди захищав судову гілку влади". "Згадайте лише, що коли були минулі вибори голови Верховного суду при Кучмі, то з чистого листа Онопенко набрав двадцять голосів".

Сам Онопенко про ті часи згадує як про страшний сон. "Тоді виборами глави Верховного Суду займався Кучма. Медведчук створив негласну комісію, суддів викликали на Банкову. Але цього було мало – Кучма особисто приїжджав до Верховного суду, пообіцяв суддям у два рази підняти зарплату, аби вони проголосували за Маляренка. Потім була заява Маляренка, що на нього готується замах, були заяви, що я пропоную хабарі в п’ятсот тисяч за своє обрання суддею. Але якщо давати хабар п'яти десяткам суддів, то на це треба 25 мільйонів!", - розповів Онопенко.

Тепер, якщо Онопенко переможе у цій боротьбі, то він стане сусідом... Леоніда Даниловича. Приміщення Верховного суду розташоване рівно напроти нинішньої резиденції Кучми на вулиці Пилипа Орлика.