Уряд влаштував газову атаку на бюджет

Бюджетом-2007 визначено скорочення надходжень податку на прибуток на 1, 578 мільярдів гривень у зв’язку з подорожчанням газу.

Це означає, що додаткові витрати промисловості на газ оцінено у 6,4 мільярдів гривень, враховуючи діючу ставку податку – 25%. (Сьогодні промисловість витрачає на газ біля 20 мільярдів на рік). Отже, бюджет визнає можливість збільшення промислових витрат на газ майже на третину.

Базова ціна газу зросте з $95 до $135. Проте запропонована урядом податкова фора насправді є надто щедрою. Біля половини підприємств – збиткові, або низькоприбуткові.

Отже, їхні податкові зобов’язання дорівнюватимуть нулю, незважаючи на ціну газу. Тож зменшувати податок правильніше з урахуванням лише тієї частки газу, яку споживатимуть прибуткові підприємства. А це лише половина всіх витрат.

Що загалом означає запропоновані урядом податкові новації?

Відповідь очевидна: неприхований захист інтересів олігархів, чиї підприємства є головними споживачами газового пального. Металургія споживає 10 мільярдів кубометрів, хімпром – 9.

Утім, корінь проблеми не у газі, а у ставленні до тіньової економіки, яка сьогодні функціонує фактично легально. Хімічна промисловість є лідером з вивозу капіталів в офшори. Близько третини всього експорту цієї галузі (біля $1 мільярда) спрямовується саме туди. Металургія відправляє у офшори $2 мільярди, або 17% свого експорту.

Таким чином вартість експорту України занижується на 10-15% відносно світових цін. Приблизно 20 мільярдів гривень виводиться в тінь тільки при експортних операціях. Хоча тільки цих коштів вже достатньо для компенсації підвищення цін на газ і промисловості, і населенню.

Інша сфера відкритої тіньової діяльності – малі фірми з великими оборотами, які створюються навколо великих підприємств. Такі фірми, за правило, займаються реалізацією продукції підприємств. Через них цілком легально прокручується п’ята частина усього виробленого народним господарством України. Це більше 300 мільярдів гривень щорічно. Такі фірми майже не показують ані прибутків, ані зарплат, і, відповідно, платять мінімальні податки.

Проте мінімізують прибуток не тільки малі фірми. Тільки третина економіки є справним платником податку на прибуток (в цій групі переважають державні підприємства, або підприємства з іноземними інвестиціями). Більшість підприємств показують або збитки або мінімальні прибутки. І, відповідно нічого не платять до бюджету, чи платять мізерні суми – 1% їхніх валових доходів.

Отже, урядові розрахунки щодо податку на прибуток механічно накладають газові ціни на існуючий напівтіньовий стан справ. Уряд Януковича відверто став на бік інтересів тіні й обрав шлях уповільнення бюджетних надходжень із заморожуванням соціального розвитку.

Дарма шукати в бюджеті-07 аналогічних розрахунків додаткових витрат населення на газ та інші комунальні послуги.

На середину поточного року вартість всіх видів житлово-комунальних послуг у складі мінімального споживчого кошика на одну особу складала 52,6 гривні на місяць. Очікується, що комунальні платежі зростуть не менш як удвічі. Отже для захисту незаможних верств населення соціальні нормативи мають бути збільшені не менш як на 50 гривень.

Натомість на 50 гривень планується збільшити всю мінімальну зарплату, і лише в кінці 2007 року. Оскільки на мінімальну зарплату інколи приходиться утримувати не одну особу, а ще і членів сім’ї, то цього явно недостатньо навіть для компенсації майбутніх комунальних витрат.

Мінімальна пенсія зросте лише на 29 гривень (проти 47 гривень у 2005 році) і навіть не дотягне 400 гривень. Очевидно, що, на відміну від газових проблем промисловості, проблеми пенсіонерів уряду абсолютно байдужі. Пропаганда сурмить, що пенсія стане більшою. А на скільки, і чи стане від цього краще – мовчить.

Привертає увагу те, що одночасно з рекордно-низьким зростанням мінімальної пенсії на 8%, в бюджет закладена і рекордно-низька цифра інфляції – 7,5%. Це зроблено точнісінько попід планку для пенсії. Мовляв, мінімальна пенсія хоч і на 0,5%, а все ж таки реально зросте.

І це в умовах рекордно-високих подорожчань, що очікують Україну. Зокрема, оголошене подорожчання долару, якого так прагнуть експортери, аж ніяк не сприятиме здешевленню товарів, особливо імпортних.

Отже, ціни зростуть більше ніж на 10%. Занижений показник 7,5% є простою паперовою підгонкою показників. Щоб приховати плани реального погіршення народного добробуту і домогтися ухвалення бюджету.

Якщо уряд Тимошенко збільшив компенсацію грошових заощаджень у 2,5 рази, то уряд Януковича прагне зробити протилежний крок і у стільки ж ці видатки зменшити. Зокрема повністю припиняється використання знецінених заощаджень для розрахунків за комунальні послуги. І це у той момент, коли проблема як ніколи загострилася.

Одночасно з послабленням податку на прибуток податки з населення посилюються. Ставка подоходного податку становитиме 15% замість чинних 13%. До того уряд має намір підняти відрахування із заробітної плати до Пенсійного фонду на 1,4% до 33,2%. От де секрет "бездефіцитності" Пенсійного фонду: стримування зростання пенсій і збільшення ставки відрахувань.

Не можна погодитись з демагогічними аргументом, що ставка 15% вже визначена раніше прийнятим законом. Закон про бюджет містить десятки засторог щодо призупинення положень багатьох інших законів. Тож за доброї волі можна призупинити і 15%.

Ті 3,8 мільярди гривень додаткових надходжень, які очікуються від збільшення ставки подоходного податку, є набагато меншими, скажімо, від майбутніх втрат бюджету у зв’язку з відновленням дії вільних економічних зон. В першу чергу, в Донецькій області.

"Повернення в зону" є ще одним проявом політики потурання тіньовим схемам з боку уряду Януковича. Найбільшою зоною є донецька, де зосереджені 80% всіх податкових пільг і 90% пільг щодо імпортного мита.

Залучення іноземних інвестицій – тільки привід для отримання пільг. Дані свідчать, що в зонах Донецької області на одну гривню втрат доходів бюджету внаслідок пільг залучено лише 22 копійки іноземних інвестицій. Це у 6 (шість!) разів гірше ніж в решті областей.

Отже, державі вигідніше зібрати податки і здійснювати державні інвестиції, ніж віддавати бюджетні кошти тіньовикам. За часів прем’єрства Януковича, втрати бюджету від пільг зонам зросли більш ніж удвічі і сягнули майже 5 мільярдів гривень.

Виправдовуючи зони залученням іноземних інвестицій, уряд, схоже, сам собі не вірить. Про це свідчить його бачення перспектив зовнішньої торгівлі. Сценарій уряду простий: подолати від’ємний торгівельний баланс поточного року, а потім неухильно нарощувати чистий експорт.

Якщо врахувати, що від'ємний баланс може означати і ввіз ресурсів разом з іноземними інвестиціями, їх матеріалізацію (саме такий шлях пройшли наші сусіди зі східної Європи), то виходить, що зрушень щодо притоку інвестицій і досягнення їхньої інтенсивності порівняно, приміром з Польщею чи Чехією, не очікується.

Це – ідеал сьогоднішньої влади і межа її мрій: повернутись до експортного буму 2004 року. Щоб до рук прилипали мільярди, і щоб ще й залишалось на підкидання кісток народові. А народ за це любив своїх правителів. Тонкощі платіжного балансу тут зайві.

Тепер щодо оголошеного курсу на подорожчання долару. Нехай незначне, головне – спрямованість прагнень. Теоретики стверджують, що послаблення національної валюти позитивно вплине на експорт. Проте вони не враховують тіньовий фактор. Саме завдяки надвисокому курсу долара тіньові структури одночасно з вивозом капіталу отримують кошти і для легальної господарської діяльності. Натомість для населення падіння гривні означатиме суттєве подорожчання життя.

І, нарешті до ПДВ. Головна вада цього податку – зустрічний рух коштів, коли податок збирається для того, щоб бути повернутим назад. Але фактично все виглядає інакше: в руки Мінфіну потрапляє потік грошей у 20 мільярдів гривень, який розподіляється у ручному режимі за індивідуальним підходом з відвертою схильністю у бік донецького бізнесу. До того ж, питання відшкодування ПДВ вирішує тільки обласне чи ще вище начальство, а "рядові" податкові адміністрації від процесу відсторонені.

Конструктивне розв’язання проблеми ПДВ не у полюванні СБУ за чиновниками, які беруть відкати за фіктивне відшкодування, а у перетворенні ПДВ у податок односторонньої дії, який не потребує операцій відшкодування взагалі.

Це також дасть можливість знизити ставку ПДВ без втрат доходів бюджету. Проте влада активно використовує маніпуляції з ПДВ як інструмент свого впливу. Тому зазначені заходи навіть на перспективу не декларуються.

А може затягування пасів ("закріплення рівня соціальних досягнень" – за термінологію уряду Януковича) влаштовується заради нагромадження виробничого потенціалу і буде винагороджено у майбутньому? Нічого подібного – за прогнозом Кабміну розвиток уповільниться вже у 2010 році.

Це єдиний пункт де уряд виявився щирим і чесним: економіка, з якої смокчуть соки тіньові паразити, розквітнути не може. Оберігати каламутну воду для акул і все валити на газ – в цьому суть стратегії закладеної у проекті бюджету.

Уряд цинічно вважає, що соціальні видатки варто педалювати тільки перед виборами, а коли вибори позаду, то самий час використовувати владу виключно у власних інтересах.

Володимир Рябошлик, екс-заступник Міністра економіки, для УП