Посібник для бізнес-корсарів. Досвід українських рейдерів
Хто сказав, що бізнес – це нудна і рутинна справа, де не місце завзятим піратським душам, котрі будь-якої миті готові йти на абордаж заради скрині з золотом?
Навпаки, з українським корпоративним законодавством, із фривольними судами і правоохоронцями легкої поведінки сучасним корсарам-рейдерам є що робити на теренах України.
Кого грабувати
Великі кораблі – "блакитні фішки", найбільші підприємства, що належать провідним ФПГ – рейдери чіпають рідко. Бо битися з могутніми хазяями й опинитися в центрі уваги всієї країни охочих небагато.
Зате безліч компаній другого ешелону навряд чи можуть почуватися в безпеці.
На думку деяких експертів, саме вони сьогодні найцікавіші для рейдерів в Україні. Справа в тому, що компанії так званого другого ешелону недооцінені на ринку більше, ніж інші, й у той же час мають величезний потенціал.
Тому, у тих, хто отримає контроль над перспективним підприємством середньої ланки без особливих витрат, багато шансів одержати надприбуток, перепродавши його акції або майно.
Захопивши підприємство незаконним шляхом, рейдери можуть отримати над ним контроль за суму в кілька разів меншу, ніж ту, яку б вони витратили на законну купівлю акцій.
"Розмір витрат на недружнє поглинання може бути різним, – говорить генеральний директор компанії "ТЕКТ" Юрій Ткаченко, – Це може коштувати від $100 тис. до $500 тис.".
Природно, що ця цифра має варіюватися залежно від "бєспрєдєльності" задуманого, та зрости в декілька разів. Але для порівняння, щоб купити таку середню компанію, може знадобитися кілька мільйонів "зелених".
Як вистежувати жертву
Як стверджують експерти, об'єктом уваги рейдерів може стати практично кожне підприємство. Як правило, їх цікавить цінне майно і земля, якими володіє компанія: наприклад, нерухомість або ділянки в престижному районі міста.
Трохи рідше мета силового захвату – саме виробництво або ж ліквідація конкурента. Також рейдери можуть вимагати від власників підприємства банальних відступних, які беруть за те щоб дати хазяям спокій.
Найлегша здобич для рейдерів – підприємство, де є внутрішні конфлікти між менеджерами або акціонерами, а значить, є незадоволені нинішнім керівництвом.
"Зазвичай все починається з конфлікту на самому підприємстві, після якого одна із сторін шукає того, хто допоміг би їй прибрати директора, голову правління і т.д. – говорить топ-менеджер компанії з управління активами HCM Group Сергій Орел, - Але разом з тим все робиться так, начебто агресор прийшов зі сторони".
Але навіть якщо загарбники дійсно прийшли ззовні, їм теж обов’язково знадобляться помічники в самій компанії. Рейдери намагаються зав'язати контакти з кимось з менеджерів, котрі мають зуб проти директора або голови правління.
Такі незадоволені зазвичай допомагають рейдерам збирати інформацію про підприємство, шукати слабке місце у його економічному і юридичному становищі, аби знайти привід для звільнення діючого керівництва, а також готують підґрунтя серед пересічних робітників, щоб залучити їх на свою сторону під час захвату.
Підтвердити цю думку може приклад із захватом броварського кранобудівного заводу "Стріла". Як відомо, у цьому випадку захват здійснювався за рахунок російських замовників, але всередині підприємства підґрунтя готував один із заступників директора. "Згодом у кабінеті цього менеджера навіть знайшли докладно описаний план захвату", – розповідає Сергій Орел.
Починати – з суду
Захват підприємства починається, зазвичай, із судового рішення або ухвали, що дозволяє рейдерам стати біля керма компанії.
Мета судового процесу – забрати акції в мажоритарних акціонерів, або ж відсторонити їх від влади на значний термін, за який рейдери встигнуть вивести з підприємства всі активи і розпродати його власність.
Одержати рішення або ухвалу суду не складно. Їх можна просто купити, до того ж порівняно дешево. "Ухвала суду, для якої є більш-менш правдоподібний привід, коштує лише $3-5 тис.", – говорить президент групи компаній "ТЕКТ" Вадим Гриб.
Приводом може стати будь що, оригінальність претензій позивача цілком залежить від фантазії та винахідливості юристів, що обслуговують рейдерів.
Найпростішим варіантом може стати позов щодо порушення прав міноритарних акціонерів. Для цього рейдерам треба купити кілька акцій підприємства, і знайти привід, який дозволить заявити, що їхні права злісно порушуються власником контрольного пакету акцій.
Далі, для забезпечення позову суд заарештовує акції порушника прав акціонерів, тобто власника контрольного пакету. Потім рейдерам слід провести лише одні загальні збори акціонерів, де буде переобрано правління і наглядову раду.
"На щастя", якщо контрольний пакет акцій заарештовано, наше законодавство дозволяє вважати збори акціонерів дійсними за кворуму, котрий складається з акціонерів, що залишились.
Інакше кажучи, якщо заарештовано 60% акцій, якими володіє мажоритарний акціонер, кворум із 40%, що залишилися, може ухвалювати будь-які законні рішення. Втім, відомі випадки, коли менеджмент компанії обирався і з 0,6% акцій.
Приклад з життя. У випадку з захватом ЗАТ "УТО "Кіровоград" кілька колишніх акціонерів подали позов проти діючого директора підприємства Миколи Губарєва, обвинувативши його в тому, що кілька років назад він незаконно скупив у них 60% акцій. В результаті суд визнав угоди купівлі-продажу акцій недійсними та ухвалив повернути їх колишнім власникам.
Після цього нові власники, яких визначив суд, провели загальні збори акціонерів, де було обрано нове правління та наглядову раду.
Причому, коли рейдер хоче за допомогою суду відняти акції у власника, він вживає заходів, аби той не знав, що йде судовий розгляд. І робиться все це так, щоб не можна було довести, що відповідача ніхто не повідомив.
"Зазвичай замість повідомлення відповідачеві надсилають конверт із чистим листком паперу, – розповідає Вадим Гриб, – Він отримає його і, звичайно, викине. Формально ж виходить, що суд повідомив відповідача, адже корінець про відправлення листа з повідомленням разом з його "копією" підшивається до справи. І довести це практично неможливо".
Приклад з життя. Конфлікт навколо права контролю над Кременчуцьким сталеливарним заводом почався з того, що частина акціонерів провела загальні збори, де переобрала керівництво підприємства, не сповістивши про це інших співвласників підприємства. Причому самі збори проводилися не в Кременчуці, де знаходиться завод, а в Дніпропетровську.
Після цього рейдери самі "спробували" оскаржити це рішення зборів акціонерів, вдало провалили цю апеляцію, і отримали на руки рішення суду, яке узаконило права нового керівництва.
Дуже часто, судові позови і рішення, організовані рейдерами, зроблено нашвидкуруч. Тому трапляється, що хід думок судді, який ухвалив рішення про арешт акцій або звільнення директора підприємства, може вбити наповал стороннього спостерігача.
Наприклад, звільнення директора, а також арешт активів і майна кранобудівного заводу "Стріла" було здійснено для забезпечення позову одного рядового працівника заводу до іншого. "Суть претензій полягала в тому, що відповідач прострочив позивачеві виплату боргу в сумі … 1000 грн.", - розповідає Сергій Орел.
Як штурмувати
Після того, як рейдер отримує підтверджене судом рішення загальних зборів акціонерів, про те, що його обрали керівником підприємства, можна починати штурм.
Перше, що для цього потрібно, – заручатися підтримкою МВС. "Без домовленостей з міліцією захват просто не має сенсу", – розповідає Вадим Гриб.
Саме міліція частково є гарантом того, що рейдери під її захистом зможуть легко потрапити на територію підприємства.
Коли рейдери в супроводі судового виконавця приходять на підприємство, щоб виконати наявне рішення суду, наряд міліції, що викликали загарбники, буде захищати судового виконавця та, звичайно ж, їх.
Ситуація складається двояка. З одного боку, МВС формально не втручається в конфлікт, а лише охороняє правопорядок.
З іншого боку, обравши занадто вже "нейтральну" позицію і не втручаючись ні у що, МВС фактично допомагає найнятим рейдерами молодчикам, котрі, власне, і штурмують підприємство із бейсбольними бітами в руках або з чимось іншим.
"Коли в будинок ЗАТ "УТО "Кіровоград" увірвалися біля тридцяти чоловік і почали застосовувати спеціальні заходи проти працівників підприємства, котрі захищали приміщення і охороняли товар, який знаходиться там, міліція не тільки не перешкоджала тому що відбувалось, але і допомагала загарбникам", – говорить Вадим Гриб.
До того ж крім звичайного наряду міліції в будинку цього підприємства дві доби поспіль "забезпечував" правопорядок і начальник міського управляння МВС Кіровограда.
Якщо загарбників багато, вони добре озброєні та підготовлені, щоб захопити адміністративний корпус, забарикадуватися там, а потім заварити всі двері і вікна ґратами і металевими листами, їм може знадобитися буквально кілька годин. Потім вигнати їх звідтіля практично неможливо.
Як ділити золото
Як вже говорилося, мета рейдерів – акції, майно або відступні. Причому, найчастіше вони прагнуть миттєвих прибутків. Для цього треба або якомога швидше продати майно, яким вони заволоділи, або отримати від власників відступні.
Після вдалого штурму рейдерам необхідно захопити печатку підприємства. Вона дозволить безперешкодно вивести активи або розпродати майно підприємства, поки його законні власники будуть оскаржувати позови, пред'явлені рейдерами і виганяти загарбників, що засіли в адміністрації.
Якщо ж печатку захопити не вдалося, теж не біда. Її можна просто підробити, що коштує дрібницю, близько $50. А коли є час, можна отримати її цілком законним шляхом.
"Можна заявити, що печатку загублено, - говорить Сергій Орел, – це автоматично зробить дійсну печатку недійсною. Потім треба зробити нову печатку і за всіма правилами зареєструвати її в міліції".
Як тільки печатка опинилася в руках рейдерів, діяти треба якнайшвидше. За ті кілька днів або тижнів, протягом яких власник компанії буде заперечувати судові рішення, загарбникам треба встигнути кілька разів перепродати все цінне, що є на підприємстві.
Приклад з життя. Кілька місяців назад власник контрольного пакета ВАТ "Житомирхліб" компанія "Гудвіл" заявила про збройне захоплення підприємства рейдерами, що увірвалися на його територію, посилалися на рішення суду, відповідно до якого вони є новими власниками.
За наявними відомостями, нові хазяї ВАТ почали своє господарювання з того, що змінили постачальників сировини на дорожчих, почали демонтувати устаткування і т.п. Зовнішня заборгованість підприємства стала рости.
Після того, як все розпродано, рейдери цілком можуть добровільно відмовитися від своїх домагань. У цьому випадку власник одержує назад свої акції, які було заарештовано, але замість перспективного підприємства йому залишається "пустишка", в якій немає нічого цінного.
Все, що варте хоч якихось грошей, вже продано, причому декілька разів. Наприкінці цього ланцюжка перепродажів знаходиться так званий сумлінний покупець, який придбав майно у продавця законним шляхом.
І повернути його колишнім хазяям практично неможливо, оскільки у нового власника на руках пакет дійсних документів.
Ну а після того, як рейдер вичавив із захопленого підприємства всі соки, сучасним корсарам можна кинути якір і відпочити, або ж переключатися на пошуки нової жертви.
