Янукович-опозиціонер проти Януковича-прем'єр-міністра, або чи сумісна політична амнезія з європейським вибором?

Характерною рисою багатьох політиків та політичних сил в Україні є схильність впадати в політичну амнезію – легко забувати свою публічно проголошену політичну позицію відповідно до політичної кон'юнктури й, насамперед, в залежності від свого перебування в опозиції чи при владі.

Для тих українців, хто послідовно відстоює європейський цивілізаційний вибір України, таке "політичне хамелеонство" більшості українського політикуму виглядає диким, оскільки воно є принципово несумісним із європейськими політичними стандартами.

На жаль, поширене в Україні явище "інфляції слів і позицій" вже перетворилося на одну з фундаментальних цивілізаційних перешкод у нашому поверненні до європейського дому.

З огляду на інформацію про завершення українсько-російських переговорів щодо постачання газу в Україну та повідомлення про підвищення ціни на газ в 2007 році з 95 до 130 доларів за тисячу кубометрів газу, спробуємо проілюструвати зазначену проблему, нагадавши про публічну позицію Януковича-опозиціонера (та й опозиційної Партії регіонів) під час виборчої кампанії.

Тоді, в січні 2006 року, були підписані угоди про підвищення ціни на газ з 50 до 95 доларів, а Верховна Рада України, фактично звинувативши уряд Єханурова в зраді національних інтересів, проголосувала за його відставку.

1. Янукович-опозиціонер про вплив ціни на газ на економіку України й оцінку політики влади :

"Цена на газ определит уровень развития экономики и уровень жизни людей. Я думаю, что для нас этот вопрос является стратегическим..."

И именно газовый вопрос – это тот вопрос, который сегодня есть очень большой проблемой для экономики Украины и для украинского народа, который может привести Украину к глубочайшему экономическому кризису и к обнищанию народа.

Я знаю одно: мы попали в сложнейшую ситуацию в экономике, и наши предприятия не вытянут такую цену. Они оказались просто в катастрофическом положении. И это – безответственная, бездарная политика власти. Прежде всего – политическая, в отношениях со стратегическим партнером. И, конечно же – экономически они показали свою некомпетентность."

"...что эта проблема ставит под угрозу нацбезопасность Украины, в этом ни у кого на сегодня нет сомнений..."

Отже, логічно запитати прем'єр-міністра Януковича: чи подальше зростання ціни на газ з 95 до 130 доларів не призведе до ще більшого поглиблення "економічної кризи" й злиденного стану народу?

Чи витримають наші підприємства "таку ціну" й чи не погіршиться їхній і так вже "катастрофічний стан"?

І, взагалі, чи не є це "безвідповідальною, бездарною політикою" тепер вже влади Партії регіонів і чи не свідчить це про економічну некомпетентність "команди професіоналів"?

І як бути із нинішньою безсумнівною загрозою національній безпеці України?

2. Янукович-опозиціонер про захист національних інтересів у газових стосунках із Росією:

"…Власть нагнетала ситуацию в отношениях с РФ, и это показывала публично. В такой ситуации как рассчитывать на то, что стратегический партнер поведет себя иначе?... И в такой ситуации рассчитывать на то, что мы сумеем найти возможность защищать наши национальные интересы в отношениях с РФ, конечно, практически, было невозможно."

"мы прекрасно понимаем, что цель экономическая РФ была достигнута, но использовали они слабость украинской власти. Использовали ситуацию ту, которая на сегодняшний день есть в Украине, когда политическое руководство проводит политику, не способствующую защите национальных интересов в отношениях с РФ, и работает крайне неэффективно."

Тому природно запитати в прем'єр-міністра Януковича таке: чи політика, яку проводить "антикризова коаліція", посприяла "захисту національних інтересів у відносинах із РФ"?

І чи не використала Росія знову "слабкість української влади", яку нині після політреформи вже уособлює передусім "антикризова коаліція" й уряд Януковича?

Тож наскільки ефективною виявилася робота уряду, з огляду на подальше зростання ціни на газ вже з 95 до 130 доларів?

3. Янукович-опозиціонер про зв'язок відставки уряду з газовою темою та участь парламенту:

"Проголосовав в Верховной Раде за отставку правительства, фракция "Регионов" просто в очередной раз еще сказала, что проводить такую неэффективную политику, которая направлена на снижение уровня жизни людей, на дестабилизацию в экономике, не позволительно.

Кроме того, парламент был отлучен от переговоров по газовому вопросу, Верховная Рада не принимала в них никакого участия. Власть это делала кулуарно, не прозрачно, Верховная Рада имела полное право принять такое решение."

Отже, чи не вважає Янукович, що "така неефективна політика" уряду, що може призвести до дестабілізації економіки через новий скачок у ціні на газ, дає Верховній Раді України "повне право прийняти рішення" щодо відставки тепер уже його власного уряду?

Та чи був парламент залучений до переговорів із газового питання, чи знову "влада це робила кулуарно, непрозоро"?

4. Янукович-опозиціонер про контроль за ціною на газ з боку Верховної Ради та відповідальність парламенту:

"Верховная Рада должна взять ситуацию сейчас под контроль...

Но главное, что нужно, чтобы сейчас Верховная Рада взяла под контроль действия Кабинета министров согласно Конституции, изменений, которые вступили в силу с 1-го января.

Кабинет министров должен отчитываться. Во-первых: планировать свои действия, во-вторых, отчитываться, что и как думает решать. Доверять сегодня, принимать такие стратегические решения, от которых зависит жизнь всей страны кучке политиков некомпетентных, безответственных, Верховная Рада не имеет права. Потому что сегодня парламент уже несет ответственность."

Чи й досі Янукович поділяє думку, що "парламент вже несе відповідальність", а отже може, або навіть повинен, взяти ситуацію з підвищенням ціни на газ під свій контроль?

Чи готовий його Кабінет міністрів прозвітувати у Верховній Раді?

І чи можна вважати політиків в уряді Януковича більш компетентними й відповідальними (порівняно з помаранчевими) з огляду на нове підвищення ціни на газ і структуру нових газових домовленостей, цілком аналогічних січневим?

Чи нинішній уряд вважає себе настільки непогрішним, що Верховна Рада має йому беззастережно довіряти?

5. Янукович-опозиціонер про відповідальність паливно-енергетичного блоку уряду:

"…бесхребетная, соглашательская позиция всего топливно-энергетического блока правительства..."

"Здесь Верховная Рада должна расставить все точки над "і". Если решение будет принято по топливно-энергетическому блоку, значит, тогда нужно будет, чтобы топливно-энергетический блок пошел в отставку."

Природно запитати прем'єр-міністра Януковича: чи не заслуговує позиція паливно-енергетичного блоку нинішнього уряду, з огляду на схожість результатів, досягнутих у газових переговорах із Росією, на точно таку характеристику – "безхребетна, угодовська"?

І чи не варто Верховній Раді "розставити всі крапки над "і"", ухваливши рішення про відставку паливно-енергетичного блоку вже уряду Януковича?

6. Янукович-опозиціонер про необхідність прозорості на внутрішньому газовому ринку

"…цена будет иметь разницу в промышленности, жилищно-коммунальном хозяйстве и для населения. Для населения она, возможно, будет немножко ниже, в ЖКХ – выше, а в промышленности она будет заоблачная. Поэтому мы и хотим увидеть конкретно, прозрачно, как это будет решаться, поскольку это – стратегический вопрос, от которого зависит уровень жизни всей нашей страны."

Тож хочеться запитати прем'єр-міністра Януковича про те, що ж заважає йому створити прозорий і зрозумілий для суспільства механізм розподілу газу всередині країни – розробити, законодавчо закріпити й організаційно забезпечити цілком прозоре формування газових тарифів для всіх споживачів газу – населення, ЖКГ, енергетики й промисловості?

Чи це раптом перестало бути "стратегічним питанням", від якого залежить рівень життя всієї країні?

7. Янукович-опозиціонер про доцільність консультацій влади з опозицією з газових питань:

"Для нас не було зрозуміло, чому влада, розуміючи, куди веде цей шлях, а саме до погіршення умов постачання – влада не зібрала національний круглий стіл, запросивши представників парламенту, опозиції, аби відверто поговорити, як діяти... Ми готові були взяти участь у такій розмові."

В цьому контексті логічно запитати прем'єр-міністра Януковича, чому виконавча влада, яку він очолює, в цей загрозливий для національних інтересів час "не зібрала національний круглий стіл", запросивши представників парламентської і, можливо, й позапарламентської опозиції, аби відверто обговорити, яку стратегію енергозабезпечення обрати на перспективу, і яку тактику реалізовувати сьогодні?

Не виключено, що і БЮТ, і блок "Наша Україна", і позапарламентська опозиція були б готові взяти участь у такій розмові.

8. Янукович-опозиціонер про міжурядову угоду, кулуарність і корупцію в газовій сфері:

"Але ми ще чекаємо міжурядової угоди. І якщо вона буде підписана, то треба, щоб обов'язково вона затверджувалася парламентом. Це велике стратегічне питання для нашої держави, і так вирішувати його – кулуарно і непрозоро – це той приклад, коли порушуються національні інтереси."

"І загалом, ми не віримо в те, що угода із "РосУкрЕнерго" підписувалася без якихось кулуарних домовленостей. Тобто тут треба шукати корупцію."

У зв'язку з такою принциповою постановкою питання, зайнявши посаду прем'єр-міністра, Янукович мав би зробити все для того, щоб забезпечити цілком прозорий механізм газових домовленостей між Україною і Росією і вимагати від російських партнерів їхнього закріплення в міжурядовій угоді, що мала б міжнародно-правовий статус із ратифікацією парламентом.

Однак правильні принципи й благі наміри Януковича-опозиціонера щодо ліквідації "кулуарності й непрозорості", що створюють сприятливі умови для "порушення національних інтересів", десь швидко розвіялися одночасно з його поверненням у владу.

Тож, користуючися логікою Януковича-опозиціонера, виникає цілком природне запитання до Януковича-прем'єра: а чи не слід тут "шукати корупцію"?

І, загалом, чи можна повірити, що нова "угода із "РосУкрЕнерго" підписувалася без якихось "кулуарних домовленостей"?

Тільки не виключено, що головним предметом цієї корупції стали не економічні інтереси, такі як схеми пана Бойка чи пільги прямих поставок газу структурам Ахметова тощо, а питання високої політичної корупції – питання членства в СОТ і НАТО, перебування Чорноморського флоту Росії в Криму, інші ключові питання європейського вибору України.