Петро Порошенко: Я мрію на річницю Майдану взяти пульверизатор і відновити затерті надписи на Головпоштамті
Попри глибоку ніч, в умовах якої відбувалося інтерв’ю Петра Порошенка "Українській правді", він тримався бадьоро. А час від часу, щоб полегшити формулювання думок, він раптом вставав і починав курсувати кімнатою.
Відбувалося все це в офісі "Української правди" – розмова затягнулася до пів на другу ночі.
Ми вирішили відійти від формату звичайного інтерв’ю. Оскільки витягти Порошенка на інтернет-конференцію в режимі онлайн нам не вдавалося протягом півроку, "Українська правда" запропонувала читачам заздалегідь надіслати йому запитання.
За півдня ми отримали їх близько двохсот, серед яких виявився й лист... від скандально відомого московського підприємця Макса Курочкіна.
Отже, вийшло інтерв’ю з елементами чату. Ми спробували максимально логічно поєднати свої запитання до Порошенка із тим, що хвилювало читачів. Вийшло, як на наш суб’єктивний погляд, доволі цікаво.
– Петре Олексійовичу, чи була у вас нагода дізнатися думку президента про події на з'їзді "Нашої України" – не офіційну позицію, а для внутрішнього користування? Наше видання також писало, що під час з'їзду "Нашої України" "любі друзі" пішли окремим сценарієм від того, що пропонував Ющенко. Чому?
– Завдяки зусиллям "Української правди" бренд "любі друзі" став популярним в Україні. І сотні або тисячі людей ним незаконно користуються, без дозволу авторського права. Я так розумію, що під терміном "любі друзі" позиціонують Порошенка, Мартиненка і Третьякова. Всі інші – "примкнувшие к ним".
..Я ніколи спеціально не намагався дізнаватися думку президента. Якщо йому буде потрібно – він без проблем поставить мене до відома.
Я переконаний – партія, яка претендує на статус реальної політичної сили, повинна мати можливість демократично ухвалювати рішення та їх реалізовувати.
Думка президента має надзвичайно важливе значення. Але в демократичній політичній силі враховуються всі думки.
– Коли ви особисто востаннє спілкуватися з президентом тет–а–тет?
– Роки півтора тому...
– Чи не ображає вас, що вчорашні побратими Ющенко і Порошенко стали чужими один одному?
– Я ніколи не відчував по відношенню до себе чужого, недружнього або ворожого ставлення. Коли ми спілкуємося, у мене враження, що мене розуміють. У більшості випадків, мені здається, я його теж розумію.
– Але ж чомусь ви не спілкується в такому форматі, як це було раніше?
– В Україні майже 48 мільйонів громадян. У партії "Наша Україна" 300 тисяч членів. Президент спілкується з тими, хто йому більше необхідний. А зі мною президент спілкується під час своїх зустрічей із фракцією "Наша Україна" або з президією партії.
– Наш читач Олександр в розвиток теми стосунків Порошенко-Ющенко запитує: якщо корупційні звинувачення на вашу адресу не підтвердилися, то чому президент не повернув вас на посаду секретаря Ради нацбезпеки і оборони?
– Я був обраний народним депутатом і вважаю, що на сьогодні я ефективно представляю "Нашу Україну" в парламенті. І в нинішніх умовах Віталій Гайдук, напевно, буде більш ефективно виконувати для президента завдання в Раді національної безпеки і оборони.
– Відкрийте таємницю – наскільки реальними були прогнози про те, що секретарем Радбезу могла стати Тимошенко?
– Я не збираюся розголошувати деталі переговорів, які відбувалися, в тому числі, за моєї участі. Хоча сценарій призначення Юлії Володимирівни на посаду секретаря Ради нацбезпеки розглядався реально. І я досі вважаю, що такий сценарій розвитку був би оптимальним для України – в тому числі розпуск парламенту і призначення Тимошенко секретарем РНБОУ.
– У чому полягають ваші принципові розбіжності з Тимошенко, запитує читач на ім'я Анатолій?
– Опоненти об’єднують. Це було продемонстровано в 2004 році, те ж саме, можу сказати, відбувається і зараз. На жаль, влада роз’єднує. Але розумні люди роблять правильні висновки. І себе, і Юлію Володимирівну я відношу до розумних людей.
– Один із читачів навіть стверджує, що тандем Тимошенко і Порошенка був би приречений на успіх.
– Я пропонував це Юлії Тимошенко в жовтні 2005 року. Але, з об’єктивних причин, це не відбулося. Ми прийшли до цього в липні 2006, але, з суб’єктивних причин, це знов не відбулося. Думаю, в третій раз спрацює.
– Коли, як ви думаєте, буде шанс для цієї третьої спроби?
– Мені 41 рік. Я вважаю, для політика це далеко не пенсійний вік.
– Читач Денис не розуміє, чому Андрій Шевченко працює у Тимошенко, а не у вас?
– Я не знаю, чи працює Андрій Шевченко у Тимошенко. Але в мене він не працював. Ми були однодумцями і створили єдину команду, яка у 2004 році довела свою ефективність на "5 каналі".
Якось Андрій Шевченко сказав, що головною справою життя для нього був "5 канал". Мені приємно це чути. Незважаючи на чисельні проекти, реалізовані в моєму житті, я вважаю "5 канал" найкращим.
– Якщо так, то чому, на вашу думку, "5 канал" зараз не є популярним?
– "5 канал" має свого глядача, який залишається вірним каналу. Я сподіваюсь, канал глядача не зраджує, хоча і під час виборів, і після них на канал були здійснені серйозні атаки. Навіть не на канал, а на журналістів, які там працювали.
– Що ви маєте на увазі?
– Атаки на Романа Скрипіна – я шкодую, що він пішов, на інших... Мої сподівання, що канал може стати саморегулюючою структурою без втручання власника, як це було у 2004 році, поки що не в повній мірі відповідає дійсності. Але я вірю в "5 канал".
Сьогодні легко перетворити 5 канал в "розважайлівку" і продати за великі гроші. Робити інформаційний канал економічно невигідно. Але бренд "5 каналу" буде незмінний і збереже своє реноме.
– Якщо "5 канал" для вас не є бізнесом, тоді це – інструмент впливу?
– Назвіть це хоч піснею!
КОЛИСЬ ТИМОШЕНКО ПОЧИНАЛА З РЕЙТИНГУ МІНУС 67
– У четвер відбудеться рада "Нашої України", де постане питання про обрання голови. Чи залишиться на цьому місці Роман Безсмертний? Кого ви пропонуватимете на це місце?
– Я пропонуватиму не обирати голову ради. Виконуючи рішення з'їзду, потрібно було би спочатку провести форуми в областях, де не делегати з'їзду, а рядові члени мали б запропонувати постать, яка візьме на себе відповідальність за об'єднання партії.
Я не виключаю – а, може, навіть прагну – щоб це була не людина з набору лідерів, яких постійно тасують політичні експерти. Я не виключаю, що це може бути нова сильна особистість з будь–якої обласної партійної організації.
У своєму виступі на з'їзді я навів приклад 2001 року: я тоді став керівником штабу і виборчої кампанії "Нашої України", тому що ніхто не виступив проти мене. І об'єднання, якому пророкували дво, тримісячне життя, монолітно перемогло на виборах з чітким дотриманням дисципліни кампанії, забезпеченням виборчої стратегії.
Права на помилку в нас немає. Якщо зараз всім не включитися в роботу, то весною, коли буде потрібна активна позиція відновленої партії, ми можемо опинитися не готові до цього.
– Що саме ви прогнозуєте на весну?
– Розчарування в уряді Януковича.
– Тобто будуть вуличні акції протесту?
– Партія має бути активною. Які будуть кроки "Нашої України" – це залежатиме від кроків уряду в темах НАТО, мови, тарифів, цін та інфляції, ПДВ, розкрадання державної власності... Люди швидко звикають до гарного, і "вышибающими слезу" рекламними лозунгами з пенсіонерами, які копаються у сміттєбаках, більше нікого не обдуриш.
– Як фракція "Нашої України" може вижити в умовах перманентного розколу в партії – при тому, що її кличуть приєднуватися до інших таборів: з одного боку – Тимошенко, з другого – Янукович?
– Тимошенко колись починала з рейтингу мінус 67. Янукович за 10 місяців до виборів мав рейтинг на межі 15–17 відсотків. Кожна політична сила інколи переживає не найкращі часи...
Усі спробували зробити "Нашу Україну" відповідальною за все. Ці часи, як і період розброду і хитання, закінчився. Поруч з внутрішньопартійною демократією має бути партійна дисципліна як у висловлюваннях, так і в діях.
– Запитання від наших читачів: чому відразу після президентських виборів не постало питання про реального лідера "Нашої України"?
– Я переконаний, нам не треба було соромитися досвіду Франції, США, провідних європейських країн, коли президент-переможець залишається лідером своєї політичної сили.
Так, президент є лідером нації, але він активно працює в президентській партії. У нас же після перемоги Віктора Ющенка всі почали говорити: "Та як так можна, президент має відійти від "Нашої України!".
Під час останніх парламентських виборів, коли згадували про "Нашу Україну", то казали: "Так президент же не з вами!". Але через 30 секунд після оголошення підсумків голосування на дільницях результат "Нашої України" назвали поразкою президента.
Якби президент Ющенко чітко асоціював себе з "Нашою Україною" на парламентських виборах, ми б мали 25%.
Питання вибору залежить від президента. Я не бачу трагедії, якщо президент скаже, що займається іншим політичним проектом. Це – право президента.
Але під час виборів, через те, що Віктор Ющенко не був асоційований з "Нашою Україною", програла країна. Президента дезінформували про участь в проекті "Наша Україна". Хоча левова частина відповідальності за результати, отримані на виборах, лежить на нашому блоці.
– Але чи можна назвати позицію президента щодо "Нашої України" активною?
– Вона має бути такою!
– Читачі також запитують вас: чому під час парламентських виборів з вашого боку була така загальмована реакція на випади блоку Тимошенко?
– Я і тоді був переконаний, і зараз: нашими опонентами під час виборів і після них були Партія регіонів та комуністи. Зауважте, я це кажу попри бажання відповісти чорним піар–технологам БЮТ, які розробляли сценарії дискредитації "Нашої України".
Це була технологічна помилка – обмін ударами між "Нашою Україною" і БЮТ, а також обмін ударами всередині "Нашої України". Це – шлях до взаємознищення. І хоча я міг багато чого сказати під час з'їзду "Нашої України", я постійно закликаю всі помаранчеві сили до об’єднання.
 |
| Порошенко в офісі "Української правди" |
– Читач на ім'я Тарас зазначає, що "Наша Україна" програла всі ініціативи через невміння працювати медійно. Він називає "Нашу Україну" партією європейського типу, але при цьому сумнівається, що запровадження парламентської республіки є актуальним для України.
– Дякую за реальну оцінку нашої партії. Якщо говорити про парламентський тип устрою, то я впевнений, що сили у Верховній Раді не представляють виборця. Якщо хтось скаже, що в президента впав рейтинг, нехай подивиться на рейтинг парламенту, який формує уряд! Він у два рази менше! Парламенту ніхто не довіряє!
У Верховній Раді панують інтереси, далекі від державних. Коли обговорювалися 100 днів уряду Януковича на круглому столі в Центрі Разумкова, мені сподобалися слова депутата Олександра Бондаря з "Нашої України": "Треба вже припинити роздавати депутатам проекти законів перед голосуванням, а просто голосувати без цього. Ми б тоді зекономили папір і час. Бо роздача законопроектів ніяк не впливає на позицію політичних сил в парламенті".
– Чому в "Нашої України" немає фахових аналітиків?
– Мені б хотілося стати на захист аналітиків з "Нашої України". З іншого боку, фахових аналітиків, реальних професіоналів взагалі не вистачає Україні. Стратегію партії насправді визначає не фюрер, не лідер, не генсек – вона визначається демократично.
Жодне стратегічне рішення "Нашої України" не приймалося без зборів ради партії. Мені це більше імпонує, ніж практика ухвалення рішень в інших політичних силах.
ВЛАШТОВУВАТИ НА МАЙДАНІ ПІСНІ ТА ПЛЯСКИ? НЕ ТОЙ НАСТРІЙ
– Читач з ніком "Киянин" запитує: "Чи є у Порошенка відчуття вини за поразку помаранчевих?"
– Я готовий взяти всю вину на себе, якщо від цього комусь буде легше. Але краще від цього не стане. Я не думаю, що сьогодні багатьом більш боляче, ніж мені.
Я буду відстоювати інтереси України. Боротися за Україну. Молитися за Україну! Мені здається, це тотожне ідеалам Майдану. Але останнім часом їх настільки заговорили, що сама фраза багатьох... думаю, не дратує, а викликає розчарування.
– Читач Володимир запитує: де ви будете на річницю Майдану?
– Я буду в Києві, на Майдані. Я буду з родиною, з однодумцями. Про що я мрію 22 листопада? Взяти пульверизатор і відновити затерті надписи на Головпоштамті. Саме 22 листопада! Написи, які цинічно, вночі, таємно були кимсь стерті. Це - наша пам'ять, наша історія, яку я нікому не збираюся віддавати.
А влаштовувати на Майдані пісні чи пляски – зараз не той настрій для цього. Хоча, я думаю, круглі столи – це теж не оптимальний варіант спілкування на річницю Майдану.
– Від річниці Майдану недалеко до річниці голосування за політреформу. Ви заявляли, що її необхідно скасувати. Коли ми брали інтерв’ю у Володимира Литвина, він розповідав, що тоді, під час революції, нашоукраїнці навіть підштовхували спікера, аби він швидше ставив на голосування зміни до Конституції. Мовляв, "вони нічого не варті – ми їх все одно скасуємо!". Але це не було зроблено... Чому?
– Я можу нагадати вам події під час Помаранчевої революції. На першому круглому столі в Маріїнському палаці за участі Кваснєвського, Солани, Адамкуса, Гризлова, керівника ОБСЄ, Кучми, Ющенка і Януковича було підписано протокол, який потім був оприлюднений.
Додам, що це рішення ухвалювали виключно політичні лідери, бо в тій частині круглого столу не брали участь радники.
Першим пунктом протоколу було ухвалення політичної реформи. Другим – гарантії незастосування сили до людей на вулиці. Третє – визнання рішення Верховного суду по оскарженню перемоги Януковича. Це були публічно взяті на себе зобов’язання і перед Україною, і перед світом.
"Не давши слова – крепись, давши – держись".
Коли нам стало відомо про жорсткі претензії до Кучми, в тому числі на засіданні ради регіонів, щодо нерішучості дій і незастосування сили – був зроблений вибір, що голосування за реформу варте життя багатьох людей і крові. Вона неминуче пролилась би на Майдані в зв’язку з порушенням взятих нами на круглому столі зобов’язань.
Я особисто вважаю, що два роки є достатньо, щоб переконати людей в правильності того вибору. Або, навпаки, його неправильності.
Коли готувався з'їзд "Нашої України", я сказав, що партія зобов’яже депутатів внести подання до Конституційного суду про скасування політреформи, тому що з боку наших партнерів із БЮТ ми спостерігали вичікувальну позицію.
Після тієї моєї заяви я викликав на себе шквал критики з боку Мороза, Януковича і Симоненка. Дякую! Для мене це було підтвердженням, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Реформа створює в Україні вакуум влади, і наслідки цього можуть бути жахливі.
На думку правових експертів "Нашої України", під час голосування за політреформу відбулося брутальне порушення конституційної процедури, зокрема, суттєва зміна тексту між голосуваннями і експертизою Конституційного суду.
Тож у нас є всі підстави, діючи в повному правовому полі, звернутися до КС з вимогою скасувати політреформу. Мені приємно, що наші партнери з БЮТ висловили цій ініціативі повну підтримку.
– Коли можливе депутатське подання до Конституційного суду про анулювання змін до Конституції?
– Думаю, необхідні підписи для цього вже зібрано. А після нашої заяви, не виключено, підписи вже перебувають в Конституційному суді.
– На вашу думку, наскільки реальним є скасування політреформи?
– Сьогодні це підтримує більше половини українського народу, а після зими ця цифра ще більше зросте. Оскільки єдиним носієм влади є український народ – я вважаю, що скасування політреформи є абсолютно реальним.
– Говорячи про те, що народ є носієм влади – ви натякаєте, що буде референдум про скасування політреформи?
– Я натякаю, що буде відповідне рішення Конституційного суду. Якщо хтось думає, що істерика антикризової коаліції стане цьому на заваді, він глибоко помиляється.
Я наведу слова Олександра Пасхавера, сказані під час того ж круглого столу в Центрі Разумкова: "Дії Партії регіонів інші, ніж в 2004 році. Це той самий слон в посудній лавці, але він намагається бути дуже обережним, навіть "ізящним" та "ніжним". Однак характер нікуди не подінеш і природа бере своє. Слон – він і є слон".
– Запитання від читачів – як ви взагалі оцінюєте роботу уряду Януковича?
– Я вважаю, що головною помилкою Януковича були не серйозні економічні прорахунки, не провал програми в культурній сфері – а остаточна втрата можливості для об'єднання України!
Насправді Універсал був не пустим звуком і не спробою прикрити подання Януковича до Верховної Ради, як це намагаються пояснити окремі "велікіє уми".
Кажуть, що Універсал не є закріплений законом або Конституцією. Але і 10 заповідей теж не увійшли до Конституції, однак їх цінність від цього не менша. І жоден політичний діяч, підпис якого стоїть під Універсалом, не наважився публічно заявити про його відкликання.
Тому сьогоднішня поведінка Партії регіонів у сесійній залі лише підтверджує правильність нашого рішення про перехід в опозицію.
– Те, що Тимошенко не поставила підпис під Універсалом – ви вважаєте, це була її прозорливість?
– Це була не помилка і не стратегія, а тактика дій політичного лідера, який ухвалив тверде рішення вийти з переговорів і спробувати зайняти всю опозиційну нішу.
Я УЖЕ ТРИ РОКИ ОБІЦЯЮ СОБІ НАЙНЯТИ ІМІДЖМЕЙКЕРІВ
– Як у вас зараз складаються стосунки з Тимошенко?
– Якщо ви мене запитаєте, коли ми востаннє спілкувалися, я відповім: сьогодні вдень. Якщо ви мене запитаєте, коли ми спілкуватимемося наступного разу, я відповім: на цьому тижні. Ми обговорювали бюджет і податкові закони, подані Партією регіонів, і у нас щодо цих ініціатив спільна позиція.
– Ви вибачилися один перед іншим?
– Між мною і Тимошенко було знято питання вибачень ще коли ми формували помаранчеву коаліцію. Ми ж не будемо все життя вибачатися один перед одним!?
– Читач Михайло пише: "Свого часу Медведчук вважався демоном всієї України. Після революції таким демоном стали ви. Ви розумієте глибину своїх помилок і що саме ваші дії стали причиною поразки Помаранчевої революції?"
– Ви знаєте, вміння донести до людей свою позицію, свої принципи і протистояти сценаріям чорного піару та дискредитації – це свого роду мистецтво, яким треба володіти. Адже, якщо б зараз сталася розгромна прес–конференція, нагодований псевдокомпроматом політикум і суспільство на це би просто не відреагували. Але це не позбавляє від необхідності бути публічним, спілкуватися з людьми. Нічого іншого не вигадаєш.
– Чи користуєтеся ви послугами іміджмейкерів?
– На жаль, ні. Але обіцяю собі це зробити вже три роки поспіль. Не вистачає часу.
– Ще одне питання від нашого читача Юрія: "Боротьба за Україну зараз точиться між трьома олігархічними кланами: Ющенко з Тарутою і Гайдуком, Янукович з Ахметовим, Тимошенко з Коломойським. Може, Петру Порошенку просто не залишилося місця в цій схемі?".
– Мені подобається таке позиціонування, бо раніше як окремий клан туди записали би Порошенка. (Сміється)
Є така країна – Корея. В економіці є навіть такий термін – чеболізація. Це означає, що фінансові групи, маючи відповідне представництво в політичній владі, забезпечують ухвалення політичних рішень на свою користь. Я не буду коментувати останні приклади про Януковича і Тимошенко. Але назвіть мені, будь ласка, рішення, які би ухвалював Ющенко на користь зазначених власників "Індустріального союзу Донбасу"?
Чому нікого не дивує, коли Путін, приїжджаючи в Малайзію чи до США, везе за собою представників фінансово-промислових груп, не соромиться публічно лобіювати їх інтереси, об’єктивно вважає, що це на користь Росії.
Кроки державного чиновника на захист інтересів економіки держави можуть бути корисними і зрозумілими суспільству, якщо вони публічні і рівновіддалені від груп впливу. Це та мета, до якої треба прагнути.
– А вам, наприклад, хтось допомагав, коли треба було захистити права доступу української карамелі на російський ринок?
– Концерн "Рошен" працює настільки ефективно, що захисту не потребує. Але можу сказати, що держава більшість часу надзвичайно серйозно йому заважала. І коли через фігуру Порошенка були запроваджені відповідні заходи для обмеження доступу до російського ринку – при чому, я не виключаю, що ноги росли з України – то концерн залишився на російському ринку, інвестувавши гроші в економіку Росії, створивши там робочі місця, сплачуючи там податки, розвиваючи там промисловість. А все це "Рошен" міг би робити тут.
– Ще одне схоже запитання: "Петре Олексійовичу, як ваші бізнесові справи? Чи не перешкоджає уряд Януковича?".
– Давайте я вам краще розповім про розклад свого робочого дня. У середу я його почав о 8 ранку, коли відбувався робочий сніданок невеликого кола осіб з президентом Литви Валдасом Адамкусом, а закінчую його зараз в "Українській правді". На годиннику без десяти перша ночі.
Протягом дня я доповів у Верховній Раді свій закон проти рейдерства і ратифікацію банківських угод, я провів дві тригодинні робочі групи нашого парламентського комітету з питань підготовки СОТівських законопроектів. Потім провів засідання комітету. А ввечері я був на джазовому концерті.
Якщо хтось тут знайде час для зайняття бізнесом, то мені було би цікаво подивитися на цю людину!
– Ви казали, що передали всі свої активи до Інвестиційного фонду Петра Порошенка. Як змінилася динаміка отримання прибутку фондом?
– Динаміка змінилася величезно! Тому що було прийнято помилкове рішення про продаж належних фонду акцій банку "Мрія". Це рішення було політично виправданим в зв’язку з можливим переходом Петра Порошенка в опозицію – а я ще пам’ятаю, з якими проблемами стикається банк, коли ти є опонентом влади.
Я не хотів ризикувати банком і вкладниками. Однак це рішення про продаж банку було фінансово неефективне.
– До речі, за нашою інформацією, нещодавно ви купили собі бізнес-літак марки "Сесна".
– В зв’язку з інвестиціями, які були зроблені підприємствами в Росії та Євросоюзі, виникла необхідність замовити літак для оперативного управління цими активами. Це було зроблено, і в 2007 році цей літак буде виготовлено і поставлено.
Але цей літак буде використовуватися для цілей корпорації, і рішення про його придбання ухвалювалося нею. Тому чутки про літак Порошенка – як в анекдоті: "Не я, а Рабинович, не 100 тисяч, а 5 рублів, і не виграв, а програв".
– Коли ми запропонували читачам надсилати вам запитання, то отримали листа з Москви від всім відомого Максима Курочкіна. Він пише таке: "Будущее человечества состоит не в наращивании военной мощи, а в освоении космоса и увеличении продолжительности жизни людей. Может ли эта идея сделать единомышленниками Ющенко, Януковича, Мороза, Ахметова, Симоненко, а затем Путина и Дика Чейни? Нормально ли, что весь Днепропетровск озабочен событиями на рынке "Озерка", но никто не переживает по поводу того, что Южмаш выпускает не комплектующие к ракетам, а пылесосы?"
– Якби не останнє речення, я вимагав би, щоб адресат пред’явив свої документи, оскільки обмальований Луценком Макс Бешенний постав у образі голуба миру та інтелектуала, який переймається гуманітарними і техногенними проблемами людства. (Усміхається.) Час пізній, у кожного свої нічні фантазії.
– А коли ви востаннє нормально відпочивали?
– П’ять годин тому на джазовому концерті. Єдиним, хто заважав відпочивати, був сусід зліва, який постійно щось вигукував і свистів!
