"Бульдозерна" стратегія Януковича, або "проти лому немає прийому…"

Четвер, 14 грудня 2006, 16:15

Хоча під час візиту в США Янукович заявив, що збирається "правити" в Україні не менше 10 років, вибрана ним жорстка "бульдозерна" стратегія захоплення політичної і економічної влади в країні свідчить скоріше про його страх втратити владу.

Той факт, що попри бажання Ющенка досягнути з Януковичем та Морозом певного комфортного для себе консенсусу в питаннях розподілу влади в Україні, прем'єр-міністр обрав тактику тотальної "зачистки" від помаранчевого інакомислення влади, свідчить про глибокий психологічний комплекс після поразки на виборах 2004 року.

Будучи в грудні 2004 року вже за один крок президентом України з практично необмеженими повноваженнями (залишилось тільки оприлюднити рішення ЦВК в офіційній пресі), Януковичу довелося пережити спочатку сильний стрес, а потім глибоку депресію та прострацію від кінцевої поразки в президентських перегонах.

Саме Ющенко вивів свого недавнього опонента з цього стану в вересні 2005 року, запропонувавши йому в обмін на підтримку призначення Єханурова на посаду прем'єр-міністра, Меморандум та нову політичну перспективу лідера опозиції – саме цю роль Ющенко відводив Януковичу після парламентських виборів.

Хоча саме Ющенку із його славнозвісними Меморандумом та Універсалом Янукович завдячує другою "ходкою" у владу. Втім, страх знову втратити все перемагає будь-який здоровий глузд. Очевидно, що третьої спроби для нього вже не буде.

В прагненні отримати абсолютну владу в Україні Янукович наразі знаходить маргінальних прихильників як у власній політичній силі, так і стовідсотково у комуністів, які, перебуваючи на межі політичного вимирання, отримали шанс трохи продовжити своє політичне життя.

Але більшість соціалістів і велика частина поміркованих регіоналів розуміють, що подальша політична конфронтація в країні без очевидних економічних та соціальних успіхів уряду, призведе в решті-решт до фатальної для них втрати рейтингу, особливо в нерідних для ПР регіонах.

А на Донбасі на послідовних прихильників Януковича чекає розчарування і депресія за аналогією з тим, що зараз відбувається з прихильниками помаранчевих сил.

Тому що "покращення їхнього життя вже сьогодні" ніяк не відбувається. Скоріше навпаки. Незважаючи навіть на узаконений статус російської мови, як регіональної, та звільнення території від НАТО.

Бізнесу, в тому числі великому, потрібна стабільність всередині країни та лояльність за кордоном. Головним акціонерам та спонсорам Партії регіонів, як і представникам інших ФПГ, аж ніяк не потрібен конфронтаційний політичний розвиток України.

Наразі діяльність в уряді представників помаранчевих Луценка, Тарасюка та Гриценка не завдавала ніяких клопотів "старшим партнерам" ПР, таким як Ахметов і Клюєв. Тому їх відставка абсолютно не варта загрози втрати економічної та політичної стабільності в країні.

Відставкою Тарасюка Янукович ще не перейшов точку неповернення, тому що в президента в запасі є ще компромісна кандидатура Чалого на посаду міністра закордонних справ. Але відставкою Гриценка, ймовірно, цей рубікон буде перейдено.

За точкою неповернення – подальша маргіналізація Януковича та реакційного крила антикризової коаліції на чолі з комуністами, з одного боку. І ветування бюджету, наростання опозиційного опору та перспектива скасування конституційної реформи – з іншого.

В такому разі про стабільність, зростання ВВП, економічну передбачуваність, зростання вартості активів, іноземні інвестиції в найближчій перспективі можна забути. Натомість, можна точно передбачити розширення протестного електорату у всіх регіонах України та зростання рейтингів БЮТ.

Перспектива такого сценарію розвитку може змусити сісти за тепер неформальний круглий стіл представників великого бізнесу, таких, як Ахметов, Клюєв, Тарута, Гайдук, Коломойський, Пінчук, Порошенко, Бойко та довірена особа президента, які "за сумісництвом" є головними спонсорами основних політичних сил.

Саме такий неформальний круглий стіл може стати каталізатором консолідації країни, створення "широкої коаліції" та призначення нового коаліційного уряду на чолі з компромісною фігурою, якою може стати Єхануров, Гайдук, Яценюк, Богатирьова тощо.

Економічною базою такої коаліції буде недоторканість власності, лібералізація економіки та, як не дивно, подолання корупції. Тому що саме корупція, яка створює нерівні умови господарювання, може розвалити "джентльменські" домовленості на самому високому рівні.

В такому разі БЮТ судилося бути в опозиції принаймні до президентських виборів 2010 року. Але саме перспектива перемоги на наступних президентських виборах Тимошенко, яка буде збільшуватись із поглибленням політичної кризи та економічного застою, може теж стати консолідуючим фактором такої коаліції.

Якщо особисті амбіції та комплекси Януковича стануть явним фактором нестабільності в Україні, то цією політичною фігурою економічний істеблішмент зрештою змушений буде пожертвувати на користь стабільності та консенсусу основних ФПГ країни. Так само, як влітку 2006 року було пожертвувано Тимошенко через її завеликі політичні амбіції.

Якщо Янукович найближчим часом радикально не змінить свою політичну стратегію війни на стратегію мирного співіснування двох систем, його політична кар'єра може закінчитися вже найближчим часом.

Тому що проти лому – нема прийому, якщо нема іншого лому.

Сергій Сорока, для УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді