Новий Дон Кіхот

Понеділок, 29 січня 2007, 11:33

У листопаді минулого року, коли Юрія Луценка запрошували "на царство" до "Нашої України", він запропонував дещо інший шлях – створити потужній громадський рух, в який би влилися всі демократичні сили.

"З лютого після Різдва з божою поміччю варто провести по областях загальні збори і шляхом плебісциту прийняти рішення про об'єднання в єдину потужну силу. Шляхом "Чорної Ради" вибрати нове керівництво і новий наступ за демократію! Хай своє слово скажуть рядові члени, ті, хто мерз на Майдані!", – сказав тоді Луценко.

Утім, особливого ентузіазму ідея польового командира Майдану в політичних масах не викликала. Відтак, Луценку самому довелося анонсувати створення громадського руху "Народна самооборона" і самотужки нести свої ідеї у маси, щоб навесні організувати похід на Київ.

27 січня. Тернопіль. 12 година дня. Центральна площа міста. Над нею невпинно літають голуби, яким тут сьогодні ніде сісти через наплив людей. За 5 хвилин перебування тут виникає почуття дежавю – два роки тому, президентська кампанія, та сама сцена, та сама музика, ті самі "Мандри" і "Плач Єремії", та сама бойова "Ленту за лентою..", той самий ведучий, ті самі барабани і ті самі люди.

Нема тільки тих світлих почуттів, а в очах – німе питання смаку полину: "За що боролись?".

"Може, він щось таки зможе зробити", "як вірна християнка вірю, що ми переможемо", "треба ж якось боротися проти тієї зграї Януковича", "подивимося трохи і підемо", "а, чергове шоу на мільйон для дурнів". Так змінюються настрої на площі, якщо йти по ній у напрямку від сцени до парку, змінюючи густий натовп на випадкових перехожих.

Як і під час виборів, людям роздають прапорці (зараз – темно-малинові з кулаком і написом "Народна самооборона"), буклети з тезами Луценка й газету "Сільські вісті".

В центральній частині мітингу стоять люди з прапорами "Антикримінального вибору", очолюваного братом Юрія Луценка Сергієм. Збоку два десятки хлопців похапцем начіплюють на вудки прапори "Нашої України". Пізніше з'являються прапори "Пори" і "Вперед, Україно". А от БЮТу нема. Зате на площі роздають портрети Тимошенко.

- О, значить будемо рахувати, що і Юля з нами, – жартують збоку.

Окрім співаків, публіку на сцені розігрівають керівник тернопільського осередку "Народної самооборони" Олександр Смик та Тарас Стецьків.

О 13 годині на мітинг прибуває Луценко. Він піднімається на сцену під звук барабанів, проходячи через натовп. Так 2 роки тому Віктор Ющенко йшов до ЦВК.

Не повалити Януковича, але заявити про свої права

Початок виступу Луценка змушує також згадати про скіфських баб президента й любов Ющенка до історичних екскурсів. Бо Луценко використовує той самий прийом.

Свій виступ він починає з історичної ретроспективи, як ще з княжих часів, під час козаччини, в часи опришків і української народної армії українці вміли самоорганізовуватися, щоб боронити свої права. Але, незважаючи на перемоги, згодом втрачали здобуте.

Так сталося і з помаранчевою революцією, коли народ здобув владу для політиків, а через два роки отримав знову повернення кучмізму.

За словами Луценка, причина всіх тих бід, що після перемоги народ віддає всю владу лідерам і перестає їх контролювати.

"Панове, не буває доброї влади ніде у світі, і в нас - також! Кожна влада, яку не контролює, на яку не тисне народ, починає забувати обіцянки і стає безсовісною. Кожен політик, навіть найкращий, рано чи пізно, якщо люди не тиснуть на нього і не кажуть гірку правду про помилки, рано чи пізно збочиться", - запевняє Луценко.

"Сьогодні модно казати, що президент не виконав сподівань. Я також очікував більшого, як і мільйони співвітчизників, і робив усе, щоб було більше перемог. Але, панове, може варто не питати в президента, що він не зробив для нас, а варто запитати, що ти не зробив для себе.

Може, все таки не президент має прийти і підмести твоє подвір’я від мотлоху брехунів, а ми мали самі це зробити, не розходячись із Майдану і сідаючи перед екраном телевізора подивитися, що там влада утне. Може, Майдан мав відкритися на кожному робочому місці?"

У Луценка є п’ять постулатів, які він пропонує людям взяти на озброєння: не брехати і не давати брехати іншим, не красти і не давати красти іншим, не брати хабарі, але й не давати їх, не мовчати і не боятися відстоювати свої права, і любити Україну.

Він пропонує об'єднатися "в один кулак для перемоги, бо розчепірена долоня буває лише коли здаються".

Приклади для "самооборони" від влади Луценко пропонує брати на Заході.

"Коли в Польщі уряд підняв ціни на збіжжя, польські фермери заблокували всю країну і відстояли свої права. Коли у Франції студентів намагалися позбавити пільг на перше робоче місце, мільйони студентів вийшли й відстояли свої права, не чекаючи, коли їм зарадить якийсь месія.

Коли в Італії в уряд хотіли призначити одіозну людину, такого собі місцевого Шуфрича, вони не мовчали і не матюкалися на кухнях, а вийшли і не дали того зробити. То чому ми обираємо мовчанку? Чому скручуємо їм на кухні мовчазну дулю, а вони тільки цього й потребують, щоб грабувати далі".

"Я не закликатиму вас повалити Януковича, хоча мені особисто це гасло подобається. Але ми маємо прийти до нього і заявити про свої права", - звертається Луценко до людей.

Для цього він кличе їх навесні, "під гуркіт барабанів" рушити на Київ.

"Цей марш має стати не ідеєю Луценка, а вимогою людей, які не хочуть жити в країні зради й грабіжництва. Ми живемо для себе у своїй країні! І маємо право сказати про це політикам у Києві навесні, якщо ви на те згодні", – звернувся Луценко до учасників мітингу.

"Згодні!", – відповіли люди.

Так виглядала концептуальна частина виступу лідера "Народної самооборони". Але невже ви подумали, що Луценко викладав це сухою прісною мовою?

Ні, всі свої думки він приправляв смачним луценківським сленгом. Жодні 5 хвилин виступу не обходилися без слова "холєра", атлас доріг українців поповнився новим шляхом "із варяг у зеки", а Віктору Януковичу і колегам по СПУ дісталося по анекдоту.

Політики – це як дитячі пелюшки

"Знаєте, вже жарт такий є, що 31 грудня прем’єр-міністр послав телеграму, в якій просить: "В попередньому поздоровленні "Із новим роком, Свині" кому не читати". Бо йшлося про вітання з роком Свині, а не звертання. Вони так думають про нас, бо ми мовчимо", - переконував Луценко людей.

"Я думаю, народ не піддасться на пропозицію помовчати ще 5 років. Так, ми стали менше вірити своїм вождям. Так, ми знаємо ціну зрад, яка, на жаль, опановує майже всіх політиків, але Україна пройшла великий шлях із варяг в зеки, і не змириться з тим, що нас намагаються в стійло для козлів, про яке вони мріяли в 2004 році і не діждуться сьогодні", - додав він.

Вже коли мітинг закінчився, Луценко згадав, що приберіг для тернопільчан хорошу фразу, але майже забув сказати.

"Політики – це як дитячі пелюшки. Їх треба час від часу змінювати, щоб вони не забували, для чого слугують", - пожартував наостанок лідер "Народної самооборони".

Вкінці виступу він подарував тернополянам величезний стяг "Народної самооборони", з яким вони, за ідеєю, навесні мусять рушити на Київ.

Ті у відповідь піднесли йому коровай. Хлопчина років 10, який його підносив, побажав Луценку, щоб реалізувалися всі його побажання, а той у відповідь розсміявся й поправив, що реалізовувати слід бажання людей. Малий від того дуже спантеличився і довго під сценою хникав: "Мамо, мамо, а що мені буде? Я щось не так сказав?".

Але Луценко цього хлопчачого горя не побачив. Він пішов зі сцени, як і зайшов – через 7-митисячний натовп.

Мітинг пройшов без ексцесів, хоча перед його початком не виключали, що в Луценка можуть полетіти яйця.

Зате на мітингу впіймали кількох "провокаторів", які роздавали від імені такого собі "Комітету свободи" листівки, в яких пропонувалося запитати в лідера "Народної самооборони", чому він проти визнання воїнів УПА, чому працював у Кабміні Януковича, чому бандити не сидять у тюрмах, і чому він підтримує московський патріархат.

А ще в листівці було інтерв’ю Луценка "Московському комсомольцу в Донбассе", з якого він поставав як антибандерівець. Поряд були додані фото якогось ізраїльського документа і фото Луценка з равинами, з підписом "Луценко - громадянин Ізраїлю???". За словами людини з його оточення, в інтерв’ю начебто були дописані деякі цитати.

Втім, "провокаторів" обеззброїли, вирвавши з рук агітки.

Окрім мітингу, Луценко в Тернополі провів прес-конференцію і виступив на телебаченні.

Під час ефіру кілька прихильників екс-міністра просили повідомити йому адреси і телефони місцевого осередку, щоб записатися до нього. Але, як виявилося, офісів в Луценка немає поки що не тільки в Тернополі, але й у Києві. Поки що діють лише місцеві активи, та й ті – здебільшого на базі братнього "Антикримінального вибору".

Утім, навіть цього виявилося досить, щоб забезпечити приїзд на мітинг кількох тисяч людей з району.

Автобуси, сцена, наочна агітація – все це потребує грошей. Юрій Луценко не називає, звідки вони. "Так, звертаються люди, пропонують. Один бізнесмен пропонував мільйон доларів. Я сказав, що це забагато. Можливо, навесні... Зараз же вистачає кількох тисяч", - каже він.

"Звісно, можна було обійтися без сцени, виступати, скажімо, на сходах театру, але я спеціально наполіг, щоб була сцена як на Майдані, щоб відродити в людях ті почуття", - додає він.

Зараз Луценка найбільше хвилює, чи підуть за ним люди. Але при цьому він додає, що навіть, якщо люди за ним не підуть, боротиметься за свої ідеали сам, як Дон Кіхот.

"Я – романтик, але в мене ще є сила волі. Два роки в МВС навчили мене бути романтиком із сильними кулаками, щоб захищати свої ідеали", – каже він.

7 тисяч на мітингу в Тернополі – непоганий результат. Тепер Луценко збирається перевірити свої сили на сході України. Наступним місцем зустрічі для нього може стати місто без сну – Херсон.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді