Дилема Конституційного Суду та пропозиція до її розв'язання

Якби я був суддею Конституційного Суду України...

Зараз головним питанням для Суду є логіка правничих міркувань у прийнятті доленосних рішень щодо серії подань, висновок щодо котрих залежить від вирішення одного принципового питання – легітимності так званої "політичної реформи".

Сучасна ситуаційна структура Української влади відображує чотирикутник: президент, прем'єр, Верховна Рада та судова влада.

Ця структура є хибною, тимчасовою і штучною. Вона буде швидко усунута реаліями суспільної динаміки та вимогами ефективного та економного державного управління.

Виконавча влада не терпить дихотомії розподілу. Ніякого балансу між гілками виконавчої влади не повинно існувати.

Найбільш доцільна і ефективна модель державного управління, згідно теорій класичного і прагматичного конституціоналізму, є трикутник. Гілки державної влади розподіляються на виконавчу, законодавчу та судову.

У ідеалі і на практиці, виконавча влада має бути єдиною. Зсув владних повноважень до прем'єра неминуче тягне за собою кардинальну перебудову встановленої конституційної моделі в Україні.

Підтримавши політичну реформу, Ющенко фактично уклав угоду з попереднім режимом, котру важко, навіть з великою натяжкою, вважати конституційно легітимною з огляду на міжнародну практику конституційного права.

Якби вельмишановний пан Ющенко був монархом, тоді, як єдине джерело суверенності, він міг би підписати угоду з парламентом про підпорядкування та обмеження такої згідно запропонованого конституційного режиму.

Але Ющенко не мав відповідних юридичних повноважень йти на політичні угоди, що передбачали такі радикальні юридичні наслідки.

Аргументи пана Мороза про суто політичний характер "політичної реформи" не витримують критики, бо ця реформа не має виключно політичного характеру.

Ця реформа – за природою – є конституційним правочином зі всіма витікаючими наслідками теперішнього конституційного паралічу.

Саме народ, як єдине джерело суверенної влади, має вирішувати структуру соціального менеджменту для себе.

Відтак, доля так званої "політреформи" має бути вирішена єдиним сувереном України – народом – на всенародному референдумі.

Отже, Конституційний Суд України має всі необхідні повноваження для виписання тексту запитань у бюлетенях для з'ясування волі суверена щодо конституційної структури влади.

Потім рішення суверена має бути втілене у життя як виконавчою так і законодавчою гілками влади.

Мандат Конституційного Суду України вимагає від нього бути охоронцем конституційного режиму і слідкувати, щоб кардинальні зміни у державному устрої витікали від легітимних суб'єктів конституційного режиму, серед яких народу належить перше і останнє слово.

Автор

Ігор Особік, студент Правничого Факультету Університету Вікторії, Канада