Уряд проти мам

Що можна було придумати, щоб жінкам з дітьми до трьох років було заняття?

Правильно, новий порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми.

Так, 11 січня цього року постановою Кабінету Міністрів № 13 (символічна дата!) було введено новий Порядок.

У всьому світі намагаються все спростити, а в Україні, навпаки, не шукають легких шляхів, тим більше, якщо справа стосується грошей.

Відповідно до цієї постанови, необхідно переоформити декретні виплати через районні управління праці та соціального захисту населення. Ніяких ілюзій про те, що це буде просто, в принципі не виникало.

Підтвердилось це, тим, що протягом 2 тижнів авторка намагалася додзвонитися до вказаного управління, щоб дізнатися дні та години прийому. Проте, все марно - або весь час було зайнято, або ніхто не відповідав.

Довелося їхати навмання. Спочатку требо було на когось залишити однорічну дитину. Чоловік і бабусі на роботі... На поміч прийшла сестра, також з однорічним дитям.

Хвилюючись за те, як сестра впорається з двома бешкетниками, вирушила в дорогу по грипозному місту.

О десятій ранку була на місті. Довгий, вузький (двом особам розійтися важкувато) коридор виявився заповнений жінками, які також прийшли оформлювати декретні.

На місті виявилось, що майже всі приходять вже не вперше, а деякі і по 4 рази.

Настрій у всіх, як перед іспитом, причому державним. Прийом, як виявилось, тільки два дні на тиждень. Але віддати документи необхідно до 10 березня, щоб встигли нарахувати гроші.

Прийом документів здійснювали тільки три працівника, ще декілька провадили консультації.

Було декілька черг. В залежності від поштового індексу, необхідно було визначити до якого спеціалиста треба займати чергу, про що було оголошення на дверях кабінету.

Утім, щоб його прочитати, жінки були змушені пролізти через всю чергу, а потім знову потрапити в її кінець. Прийом однієї особи тривав від 30 хвилин до години. А черга тільки збільшувалася.

Гірко було дивитися в очі жінок, які весь час дзвонили та, хвилюючись, запитували як там діти, чи погодували їх, чи сплять. Деякі жінки, в якіх немовлята, бігали із черги годувати груддю дитину та мчали знову в чергу. Щоб через 2 години знову бігти.

Деякі жінки залишали своїх дітей на нянь, яким, звісно, треба платити, на що вже пішло декретних за пару місяців. У деяких діти сиділи в авто з чоловіками в очікуванні мами.

І цьому неподобству не було краю.

Більшість жінок, які виходили з кабінету, були засмучені, виявлялось, що в них не вистачає документів, або їм неправильно оформили їх на роботі. А це для всіх означало, ще один втрачений день, ще бігатня за документами, ще пошуки з ким залишити дитину.

П’ять годин в черзі, де душно, гардеробу не має, місць, де можна сісти дуже мало, настрою не додали.

Прийшовши о 10-тій, в кабінет потрапила о 15-тій годині, причому просто на консультацію. Коли заходила, то була впевнена, що проблем з документами, просто не може бути.

Організація, де працюю, дуже солідна, і в мене не було жодного сумніву, що існує можливість неправильного оформлення документів. Як виявилось, у службовців різні поняття щодо трактування інструкцій, не кажучи про те, що вони у кожного свої.

Виявилось, що в одній довідці треба було вказати, що мені не просто виплатили всі належні мені декретні, а й розписати суми по кожному місяцю. Тобто, в січні 122 гривні, в лютому 122 .....в грудні 122 гривні.

Відчуття було таке, що я потрапила в театр абсурду. І це був тільки початок.

Документи в мене відмовилися приймати без виправлення цієї довідки. Правда, сказали, що якщо встигну сьогодні, можу заходити без черги.

На той час, я вже не була впевнена, що ще раз витримаю 5-ти годинне стояння у черзі, і задумалася чи коштують ці гроші ТАКОГО.

На моє щастя, на роботі дуже оперативно виправили довідку. Летіла я через півміста, як авіаносець. До закінчення прийому залишалося пару годин.

Те, що я потрапила до кабінету без черги, для мене було щастя, хоча було соромно дивитися в очі жінок, які не знали чи потраплять взагалі сьогодні на прийом.

Але перед очами стояло змучене обличчя сестри. Тоді я була впевнена, що це “мій” день. Сьогодні або ніколи.

Документи в мене прийняли, але, як виявилось, це тільки для того, щоб визначити, чи я можу отримувати ці гроші…І запропонували подзвонити до них (телефонні номери ті самі, за якими я намагалася додзвонитися протягом 2-х тижнів) в середині квітня, щоб дізнатися, яке буде прийнято рішення.

Тобто, працюючи майже 10 років, отримуючи заробітню платню, з якої справно без різних документів, довідок і дозволів, знімали різні податки, гроші на соціальні страхування і таке інше, ще хтось буде вирішувати чи віддати мені дуже маленьку частинку грошей, які я заробила?

В яку хвору голову прийшла думка про те, що такий порядок краще? Для чого цей Порядок?

Може для того, щоб жінки просто не йшли оформлювати належні їм гроші?

Про яку здорову націю можна говорити, якщо все своє здоров’є залишається у ТАКИХ кабінетах.