Національна єдність чи демократичний централізм?
Антикризовики радіють Кінаху у власних лавах. Сам Кінах теж так радіє посаді міністра, що складається враження, ніби зовсім інша людина займала до цього часу посади прем’єра та першого віце.
Яценюк обживається у будівлі на Михайлівській площі, що тепер аж ніяк не помаранчева. Янукович продовжує посміхатися, а Мороз обіцяє до 1 травня 300 депутатів у парламентській більшості.
Янукович пророкував створення на базі розширеної парламентської більшості "уряду національної єдності". Через кілька днів Антикризова коаліція таки отримала назву "коаліція національної єдності".
Між тим, небезпечно гратися такими словами. Національна єдність – явище надто своєрідне, щоб застосовувати його так, як заманеться.
Антикризова коаліція, дійсно, може незабаром створити нову версію уряду із залученням доволі широкого кола політичних сил. Однак, чи це буде справжня національна єдність чи щось інше, більш знайоме з "Краткого курса истории ВКП(б)"? Цікаве питання. То ж пошукаємо відповідь.
Війна або глибока криза
Зазвичай, уряд національної єдності виникає в умовах гострої економічної кризи або зовнішньої загрози. Такий уряд мусить згуртувати громадян країни, які забувши попередній розбрат, йдуть в напрямку до загального порозуміння.
Уряд формується на основі усіх головних політичних сил країни. Таким чином тимчасово зникає явище опозиції. Бо яка тоді єдність, якщо частина політикуму поза її межами?
Фактично створення такого уряду якраз і передбачає компроміс між правлячою партією чи коаліцією та опозиційними силами.
Без такого компромісу неможливо уявити ідейну платформу, на якій створюється такий уряд. Він має на меті консолідацію усіх політичних сил для спільного подолання існуючих проблем чи захисту країни від зовнішніх ворогів.
Як свідчить практика, уряди національної єдності не є довговічними. Тільки-но з’являються перші паростки економічного підйому, або зникає зовнішня загроза, уряди складені з діаметрально протилежних політичних сил йдуть у небуття.
Антифашисти національної єдності
Існує кілька яскравих прикладів практичного застосування ідеї національної єдності на рівні уряду. Найбільш відомі з них стосуються закінчення другої світової війни та побудови мирного життя у Західній Європі.
Коли вільна Франція тільки-но почала дихати після перемоги над гітлерівцями, поява уряду єдності була викликана політичною рівновагою, що панувала в країні. Вішістський істеблішмент був дискредитований колаборацією. Де Голль був популярним, але не тотально. Треба було домовлятися.
Отже, з червня 1944-го до грудня 1946 року у Франції діяло кілька урядів, що включали як лівих, так і правих. І це в країні, де лейтмотивом політичного життя був вираз "Вчитель ніколи не потисне руку кюре".
Злам стався, коли до країни завітала післявоєнна стабілізація. Комуністів поставили на місце, праві почали відчувати власну перевагу, і "єдність" пішла на смітник історії.
З квітня 1944-го по травень 1947 року при владі в Італії були кілька кабінетів, що складалися з представників усіх провідних антифашистських партій, тобто комуністів, соціалістів та християнських демократів.
Вони не дуже полюбляли один одного, однак після повалення диктатури Муссоліні, треба було шукати шляхи до спільної боротьби з фашистами, що жадали реваншу.
Коли за допомогою американців та сицилійської мафії проблема фашизму в окремій апеннінській країні була подолана, єдність стала заважати. З уряду вигнали комуністів. Соцпартію розкололи, виокремивши соціал-демократів. Життя пішло звичайним шляхом.
У 1967 році такий уряд виник в Ізраїлі, напередодні чергової війни з блоком арабських країн. Знаючи маленькі розміри власної країни, ізраїльтяни розуміли, що війну можна програти і таким чином втратити державність. Налякані такою загрозою ліві та праві створили спільний уряд, що навіть першим розпочав війну.
Потім, коли арабська загроза стала менш відчутною, ізраїльські партії повернулися до своїх звичайних чвар.
Українська ситуація
Яким чином вищезгадані умови можна відшукати в Україні?
Що б там не казали, але в країні немає ознак глибокої економічної кризи. Економіка працює, а бізнес заробляє кошти. Політична криза присутня, однак її природа досить штучна. Еліти ніяк не можуть домовитися і постійно провокують нестабільність, що повинна, на їхню думку, змінити ситуацію.
Пропозиція про дострокові вибори, що постійно лунає з табору БЮТ, якнайкращим чином ілюструє таку "штучність" парламентсько-урядової кризи.
Зовнішні загрози є, однак воювати з Україною ніхто не збирається. Захоплення простору відбувається економічним шляхом і протидіяти цьому не зможе ніяка національна єдність. То ж для чого пропозиція?
Пошук національної єдності – фундаментальна проблема вітчизняної політики.
Помаранчева коаліція була схвально підтримана на правому березі Дніпра, однак лівий берег аплодував зовсім не їм, а антикризовикам. Розділена на дві мегакультурні частини, Україна ніяк не може віднайти формулу національної єдності та сформулювати національну ідею.
Тому навіть омріяні 300 голосів не допоможуть таку єдність збудувати. А якщо вимоги однієї третьої частини депутатського корпусу не будуть помічені, це буде означати початок демократичного централізму. Якщо забули, що це таке, нагадаємо.
Меншість підкоряється більшості в усіх принципових питаннях. І демократія зберігається, і центр (тобто більшість) задоволений. Винахід Леніна може здобути нове життя у Верховній Раді.
Втім, антикризовики поквапилися із перейменуванням власного уряду. Якщо опозиція зберігається у досить відчутному вигляді, казати про консолідуючий уряд зарано. Однак, коли згадати, що до ідеї єдності звертаються під час подолання кризи, все стає зрозумілим.
Як це не смішно, у минулому році існувала можливість для побудови "національної єдності". Коаліція між НСНУ, СПУ та Партією регіонів мала б значно більше політико-географічних аргументів на користь "єдності", ніж усі інші версії урядової коаліції. Однак, така коаліція не склалася, саме тому що національної єдності не було.
Юрій Корогодський, для УП
