Що робити, або відповідальність інженера, що побудував міст

QuoVadis?!

Реальна відповідальність депутата та міністра повинна бути прописана в Конституції, як відповідальність інженера містобудівника, який стає під міст, коли йдуть випробування танками.

Хто найневідповідальніші люди в державі, це політики. Вибори починаються – мас-медіа розриваються від супер -звинувачень, -закликів, -політичних та економічних проектів. Після закінчення виборів всі ці проекти десь губляться в сутінках їхньої непосильної роботи.

Чим ризикує політик, взявши на себе зобов’язання представляти інтереси людей в парламенті або міністерстві? Абсолютно нічим. Чому так привабливо бути політиком? Тому, що людина з 3-річною освітою може легко зайняти посаду прем’єр-міністра і користуватися всіма благами нації.

Нові гасла, Старі ідеї !!!

Що пропонують політики сьогодні, на що робляться акценти. Це "Голосуй проти зРади", "Голосуй проти помаранчевих Бандерівців" і т.д і т.п.

Тобто Вони погані, Ми гарні. Все це на рівні "вишуканої" базарної лайки, де опоненти намагаються завоювати прихильність глядача (читай виборця) дотепним висловом, а не детально розробленою програмою допомоги маленькому українцю, детально розробленою програмою відповідальності за обіцянки.

Я б порадив нашій, так званій, "еліті" частіше перечитувати Гомера та Конфуція, бажано в оригіналі, тоді їх спосіб мислення дійсно набув би форми вишуканості. Це я про "азіатчину", про яку горлав пан Луценко на Майдані.

В додатку до цієї статті, наводжу оригінал та переклад одного старовинного китайського трактату "Держава загального добробуту" (написаного більше ніж 2000 років тому).

За що іде боротьба?! За права та добробут виборця? Очевидно, що ні. За будь якого розкладу повноважень президентської чи парламентської структур, "руки, які не крали" все одно будуть тягнутися до розподілу "золотого тільця", так як абсолютно ніякої відповідальності за це вони не несуть – політичні домовленості.

Політикам треба перестати прикриватися "бабами Парасками", які мало що розуміють в серйозних політичних іграх, і робити акцент на посилення відповідальності, а не владності !

Ті, хто пропонують різні варіанти зміни конфігурації повноважень- між президентом та парламентом, або через створення двох- чи десятьох-палатного парламенту, просто розігрують мапу між багатими гравцями. Але ні в якому разі не працюють на добробут маленького українця.

Без досконалої системи контролю за владою та її покарання нічого суттєво змінити не вдасться. Усі заклики політиків грати чесно - це блюзнірство. Така природа людини – мати максимум прав і мінімум обов’язків. Політик повинен постійно відчувати, що над ним висить "Дамоклів меч" маленького українця, тільки в цьому випадку він здатний працювати на нас.

Ті, хто виходить на Майдан під помаранчевими та блакитними прапорами, мають змінити гасла на: "Ганьба повноваженням! Побудуємо систему відповідальності та контролю за владою!". Це і має стати головною національною ідеєю на найближчий час.

Що робити …

1. Реальна відповідальність депутата та міністра повинна бути прописана в Конституції, як відповідальність інженера містобудівника, який стає під міст, коли йдуть випробування танками. Саме таких змін потребує наша українська Конституція. Все інше від лукавого.

Якщо компанія позичає гроші в банку, вона несе відповідальність власним майном. Так само і політик в парламенті або уряді, позичаючи довіру виборця, має відповідати власним майном.

Не виконав обіцянок, будь ласка, віддай людям від 10 до 50% власного майна залежно від рангу посадовця.

Наприклад, президент має відповідати за найвищою шкалою, міністр – 40%, депутат ВРУ 30% і т.д. Оцінити майно політика та його найближчих родичів не складає труднощів, для цього існує СБУ та прокуратура, які постійно мають слідкувати за порядністю політика.

Це і є справжня, а не декларована економічна відповідальність. Впевнений, що за таких правил гри, бажаючих взяти у ній участь суттєво поменшає.

2. Недоторканність політика повинна бути обмежена кримінальною відповідальністю за економічні злочини. Політик - це звичайна людина, якій на певний час довірили законодавчу діяльність. Не більше, не менше.

3. До передвиборчої програми повинен докладатися детально прописаний пакет законів, які будуть запропоновані для прийняття під час їх перебування у парламенті. Щоб люди могли звірити, що обіцяно та що зроблено. Це є політична відповідальність.

4. Де Проекти Національної Єдності, побудовані не на декларативно-політичній базі, а на регіонально-економічних розрахунках, де враховані інтереси добробуту маленького українця (малого підприємця, вчителя, лікаря і т.п.) в кожному специфічному регіоні?

Наприклад, проект "Житло для молодих сімей" або "Можливості розвитку малого та середнього бізнесу в Вашому регіоні". У кожній політичній команді працюють професійні економісти, тому розробка таких проектів не є проблемою, вони за це отримують гроші, і не малі.

Зарплата депутата складає 20 000 гривень, а професора економіки у ВУЗі - 1000 гривень. Тобто, депутат повинен працювати у 20 разів більше і якісніше, ніж професор.

На місці відповідального політика, я б поставив великий екран на Майдані Незалежності, де б висвітлювалась постійно оновлювана веб-сторінка із детальним звітом за такі проекти.

Так як це загальнонаціональні проекти, на цій сторінці люди могли б через Інтернет обмінюватися думками та висловлювати свої побажання щодо їх виконання. Це є прозорість і громадська відповідальність.

5. Зважаючи на центральну роль таких силових структур, як МЗС, СБУ та прокуратура у контролі за порядністю політиків та виконанням передвиборчих обіцянок, кандидатури на їх посади мають бути задекларовані публічно у передвиборчій програмі президента та політичних сил.

Бажано, щоби вони обиралися одночасно із президентом як гаранти Конституції. У такому випадку народ України, а не групка наближених до "священної корови", обиратиме замкнений цикл влади (президент, парламент) та контролю за нею (МЗС, СБУ та прокуратура).

Не знаю, чи зможуть ті, хто зараз претендує на роль політичних лідерів, реалізувати цей план, але хотілося б вірити, що прийде час Політика, який це зробить і стане справжньою історією України. Політика, на прапорі якого буде написано лише одне слово: "Відповідальність!!!".

Поки що ми маємо лише політичні сурогати, які несуть зобов’язання перед купкою друзів-бізнесменів і безсовісно користуються голосами виборців для задоволення своїх маленьких амбіцій, або реалізації великих меркантильних проектів.

Андрій Бакота, для УП

P.S. Спеціально для української політичної "еліти" про азіатчину:

Багато речей було винайдено спочатку в Китаї потім в Європі - папір (в Китаї - 2 ст., в Європі - 12 ст.), компас (в Китаї - 11 ст., в Європі - 14 ст.) та порох (в Китаї - 11 ст., в Європі  - 13 ст.).

Перший друкувальний станок був зроблений в Китаї в 1040р. винахідником Бі Шеном за 400 років до винаходу німецького інженера Йоганна Гутенберга (1450р.).

Про Державу загального добробуту, описану в стародавньому Китаї майже одночасно із ідеальною державою Платона (360 р. до н.е.):

Держава загального добробуту.

(4 століття до н.е.)

Коли верх отримує досконалий порядок, світ стає рідним для усіх будинком. Добродійних та шляхетних обирають на державні посади, здібні люди займають в суспільстві відповідні призначення.

Мир та загальна взаємна довіра стають головними життєвими правилами. Всі люблять та поважають своїх власних батьків та дітей, а також чужих батьків та дітей. Про старих піклуються, дорослі мають роботу, діти отримують харчування та освіту.

Існують засоби допомоги як вдовам, так і вдівцям, усім хто залишився у світі один, а також інвалідам. Кожен чоловік, а також жінка грають в сім’ї та суспільстві свою роль.

Свідомість участі в загальній справі знищує наслідки егоїзму та матеріалізму. Відданість суспільним обов’язкам не залишає місця для ледарства.

Невідомі інтриги та угоди з метою нечесного збагачення. Не існує негідників, таких як злодії та грабіжники. Ні в день, ні в ночі не потрібно запирати двері на замки. Такі характерні риси ідеального світу, держави загального добробуту.