Недоторканність і політичні пастки

В середу президент вдруге за два тижні озвучив новий ключовий для себе тезис про скасування депутатської недоторканності. Значення промови президента Ющенко можна зрозуміти, якщо подивитися на історію питання хоча б коротенько.

У вересні 2005 року в Меморандумі Ющенко – Януковича нічого не говорилося про скасування депутатської недоторканності. Більш того, зусиллями Ради четвертого скликання цю недоторканність поширили на депутатів місцевих рад. Чим і скористалися усі, хто дуже погано дружив не тільки з законом, але і взагалі з нормами моралі.

Це була, звичайно, крайність, причому надзвичайна. Частка потенційних жителів тюремних камер у радах Криму і Донбасу була безумовно вище, ніж у цілому по населенню.

Зараз же президент повертається на 180 градусів – і призиває до скасування депутатської недоторканності.

Це, звичайно, цікаво – але давайте розглянемо – як буде розгортатися ситуація у вигляді конфлікту "регіонів" і опозиції.

Але для початку згадаємо відому загадку про вовка, козу і капусту, яких мисливець по одному повинен перевезти через річку. Сіль у тім, що мисливець не може залишити один на один ні козу з капустою, ні вовка з козою. "Домовитися" мисливець ні з козою ні з вовком не може – вони, як наші регіонали – також домовитись не можуть.

Тепер розглянемо ситуацію: генпрокуратура і міліція – у руках регіоналів. Питання:
кому легше порушити справу і заарештувати негідних – коаліціантам, регіоналам – або силам опозиції і президента? Якщо врахувати, що більшість судів – теж під впливом регіоналів – у них ще і вища рада юстиції.

Йдемо далі: у регіоналів – більшість у Центральній виборчій комісії, отже, вони можуть заблокувати дії Шаповала – голови цієї комісії. Виходить, що на місцях, особливо – на Сході і Півдні можна "намалювати" результати виборів. Досвід – є, злочинці не покарані.

Якщо демократичним силам все-таки вдасться одержати переконливу більшість голосів (що малоймовірно при такому підрахунку) – цей склад Центральної виборчої комісії може більшістю голосів або простим саботажем не затвердити підсумки голосування.

От так – нагло і відкрито.

Як Мороз наполягав, щоб Центральна виборча комісія затвердила списки тих, хто відмовився від мандатів! 

Досвід – можна повторити.

Звичайно – опозиція теж може заблокувати рішення центральної виборчої комісії. Але затвердити її рішення на свою користь – ні.

Виходить – взаємне блокування – клінч. На війні – як на війні. А в умовах невизначеності і хаосу регіонали почувають себе краще, ніж сили опозиції через свою крихкість.

Раніше президентові не допомогло зняття недоторканності з депутатів місцевих рад, зокрема – з депутатів Кримської Верховної Ради, місцевих рад кримських міських рад, де багато сепаратистів. Ті продовжують і далі свою руйнівну роботу.

Водночас помітимо, що Анатолій Матвієнко, голова ради міністрів Криму – теж НЕ підтримав проукраїнські сили в Криму, а навпаки – призвав до союзу з регіоналами – сепаратистами і запеклими корупціонерами.

Якщо немає практики використання скасованої недоторканності депутатів місцевих рад – навіщо йому скасування депутатської недоторканності для народних депутатів Верховної Ради України?

Хто наділі зможе цим скористатися?

Безумовно – регіонали і їхні союзники.

При такому розкладі сил і наявності волі в сторін, що суперничають – призивати до скасування депутатської недоторканності не можна! Для того, щоб пересаджати депутатів з НУ і БЮТ потрібна буде не Генпрокуратура – а досить міліцейського сержанта! Який завжди знайде в кишенях Анатолія Гриценко або Юлії Тимошенко пакетик героїну!

Ті і додому дійти не встигнуть.

Таке було в Азербайджані при президенті Алієві-старшому.

А яка в нас може бути міліція – усі знають. От останній приклад: Міліціонери Подільського райвідділу міліції м.Києва затримали і побили журналіста Данила Фіценко з якогось Медіахолдінгу.

Журналістові не допомогло і законодавство про волю преси.

Я вже писав, що при тривалій владній кризі населення буде готове підтримати будь-кого, хто цей хаос припинить простим зусиллям політичної волі. Переступаючи через діри в законодавстві.

Тепер питання: хто легше може піти на силові дії, кому, отже, прийнятніше закон, що відміняє депутатську недоторканність?

Тепер питання до читачів "для загального розвитку": навіщо взагалі існує депутатська недоторканність у західних країнах – де поліція навіть не така "шалена" як в Україні?

Правильно – щоб виключити тиск виконавчої влади на законодавчу, і щоб не спотворювати страхом сам законодавчий процес. З цією ж метою такою недоторканністю користуються і судді – щоб, знову ж, ніхто не впливав на судові рішення.

Не можна допустити, щоб які-небудь беркути впливали на парламентські рішення.

Навіть корупція дешевше коштує, ніж концентрація всієї повноти влади в руках її виконавчої гілки.    

Адже, якщо подумати, це і є тоталітаризм.