Продаж виборів на відкритих торгах

П'ятниця, 22 червня 2007, 12:06

Наближається вже друга дата, на яку попередніми указами президента призначались дочасні вибори парламенту – 24 червня. До третьої дати фактично залишається вже не чотири, а лише три місяці. Але ситуація зі стартом перегонів майже не змінилася.

Хоча дещо помінявся антураж. Така-сяка юридична, і навіть фінансова база для проведення самої кампанії створена, та чим ближче до формального старту – тим запекліший опір.

Відповідно, зростає і "ціна питання".

Зокрема, ціна питання для президента, який на світовому рівні намагається довести, що здатен здійснити свій план переобрання ВР.

Президент Ющенко повідомив Європу, що українська парламентська криза розв'язана "блискуче", хоча й визнав, що вимушений виправдовуватись за зрив домовленостей спікером Морозом.

Менше з тим, Ющенко вже запросив на дострокові вибори 30 вересня іноземних спостерігачів.

У той же час спікер Мороз пообіцяв в останній день третьої сесії коаліції ВР п'ятого скликання здійснити попереднє затвердження чергових змін до Конституції, серед яких буде і питання про депутатську недоторканість. Плюс зробив попереднє дезавоювання "заяви трьох" на випадок, якщо ЦВК не обнулить списки опозиції.

Зі свого боку прем'єр-міністр Янукович виправдовується перед президентом Росії за готовність ПР іти на вибори, бо криза в Україні добігає фінішу, а всі учасники повернулися в правове поле.

Янукович отримав від Путіна зневажливе невизнання його владних повноважень, оскільки, мовляв, таку ж саму владу, як правляча коаліція, в Україні має й опозиція...

Отже, аби остаточно не втратити довіру до себе як лідера країни, Ющенко має якось таки здолати і опір Мороза, і підтримувані Путіним коливання Януковича.

Ключ до вирішення цієї проблеми, як добре відомо, знаходиться не просто в ЦВК, або навіть в її "коаліційної" частини, а в руках кандидатів в депутати від ПППУ.

І вони, зрозуміло, не втрачають часу і можливостей якнайдорожче розіграти свою "акцію".

Перша спроба, відомо, з боку лідера ПППУ пана Кінаха виглядала як досить непристойний торг за політичне майбутнє у випадку участі ПППУ в дострокових виборах.

Він публічно і відверто запропонував свої послуги з формування майбутньої коаліції в парламенті шостого скликання всім без винятку політичним силам, що дістануться крісел під куполом.

Але з боку представників "Нашої України" отримав відкоша, а з боку нинішніх партнерів по коаліції – суворе мовчання. Ба навіть жорсткий натяк на невчасність своїх забаганок – з боку Януковича, який за ціни на хліб навіть пообіцяв вигнати Кінаха ще з теперішнього уряду.

Треба думати, погроза ця залишилась невиконаною не тому, що Янукович просто "перевів стрілки" на губернаторів, а й з більш "тонких" міркувань. Поставити питання про відставку міністрів навіть в неповноважному парламенті означало б продемонструвати розкол коаліції, давно очікуваний опонентами і такий бажаний для подальшої легітимізації дочасних виборів.

Тоді ПППУ пішла іншим шляхом. З великою долею ймовірності можна стверджувати, що була здійснена спроба отримати чималенького "відступного" за згоду припинити спротив дочасним виборам.

Принаймні саме в останній день пленарної роботи коаліції під час розгляду нею нового законопроекту про держзакупівлі представники ПППУ поставили питання про звільнення таких закупівель від тендерів за гроші, що належать державним підприємствам.

Офіційний мотив – гальмування закупівель комплектуючих та зупинка виробництва через корупцію та бюрократію...

Автор законопроекту комуніст Ткаченко оцінив ці кошти, що, на його думку, "виводяться з-під контролю", в 150 мільярдів (не мільйонів, а саме мільярдів!) гривень.

Для порівняння він навів цифру в 75 мільярдів, запланованих на держзакупівлі з бюджету, а також нагадав, що більшість так званих державних підприємств давно акціоновані чи корпоратизовані й керуються приватними капіталами... Решта комуністів теж натякали, що йдеться про перерозподіл прибутків абощо.

Натомість за ПППУ активно вступилися "регіонали" й особисто перший віце-прем'єр пан Азаров. Ба більше, він якось дивно пообіцяв, що закон цей, в разі ухвалення в цілому, може бути підписаний президентом, - попри ігнорування всіх решти актів ВР секретаріатом президента після 2 червня.

Може, якби Азаров не послався на якісь домовленості з Ющенком, вимоги ПППУ (хоча чому лише ПППУ, підприємствами з крихітною часткою держвласності управляють олігархи різних орієнтацій) і були б задоволені без зайвого галасу. І, не виключено, так само тихцем закон про держзакупівлі, за змістом схвалений і представниками СП, був би навіть підписаний Ющенком...

Між іншим, такі от грошові оборудки, прив'язані до дочасних виборів, робляться вже не вперше. Адже ще під час ухвалення бюджетного фінансування виборів за участю опозиції парламент проголосував і за надання 50 мільйонів гривень на погашення якогось старого боргу попередньої адміністрації президента. Чи, раптом, не самого Бакая?...

Але нині такий от нескладний, хоча і не дешевий торг не могли прогавити головним чином члени фракції СПУ. Тож не випадково 19 червня вони й відмовились попервах голосувати за закон в цілому, а Мороз публічно посварився із Азаровим, зачепивши навіть питання все тієї ж коаліційної єдності.

Та, що цікаво, врешті-решт, після таємних консультацій у спікера, закон таки був схвалений остаточно, хоча й з деякими обмеженнями "пільг" для держпідприємств, які розповсюджуються лише на використання бюджетних ресурсів.

І пан Азаров навіть зберіг на той момент сподівання на підписання вказаного закону президентом.

Але згодом один із заступників голови СП пан Бондар зруйнував ці надії. Щоправда, він якось дивно прокоментував всю цю історію, та ще й не точно виклав її фінал. Адже якщо, за його словами, Мороз всього лише лобіює Тендерну палату, - то він не досяг мети, бо не зірвав голосування за закон...

Пан Бондар уник визнати інше: спікер Мороз не дав Януковичу і Ющенку відкупитися від людей Кінаха, себто з допомогою великих грошей зняти проблему обнуління списків опозиції в ЦВК.

Адже слід наголосити, що саме в день розгляду закону про держзакупівлі президент і прем'єр саме домовлялися з головою ЦВК про відновлення її роботи.

Тому й не дивно, що тепер, коли Ющенко запрошував спостерігачів на вибори, а Бондар в чергове відкидав можливість підписання законів, схвалених неповноважним парламентом, - пан Гнатенко з ПППУ знов підтвердив, що члени його партії зі списку "Нашої України" й далі наполягатимуть на розгляді в ЦВК своїх заяв на депутатство.

Тепер от представник "Нашої України", колишній член ПППУ пан Оніщук твердить, що позиція "коаліційників" в Центрвиборчкомі стосовно обнуління списків стане тестом для Партії регіонів на виконання домовленостей про вибори...

А от пан Янукович відносить це питання все ще до зобов'язань опозиції.

Причому вже після перемов з Путіним, здається, Януковича більше турбуватиме тест не на виконання домовленостей з Ющенком, а на підтримання свого авторитету державного керманича і лідера правлячої коаліції саме в його очах.

Але це вже не тільки питання ЦВК.

Це ще й участь Партії регіонів в голосуванні за конституційний проект Мороза. Здається, останнім часом наш прем'єр частіше за самого лідера СПУ згадує про потребу подальшого вдосконалення Основного закону...

Ну, і як тепер виглядає "ціна питання", в тому числі про його власний міжнародний авторитет лідера країни, для президента Ющенка?

Не так давно відповідь "підказала" пані Тимошенко. Натякнувши, що нібито Ющенко через домовленості з Ахметовим намагається позбавитись її самої та Януковича як майбутнього прем"єра, вона зайвий раз підштовхнула президента на те, аби він дав якнайтвердіші гарантії теперішньому лідерові коаліції та ПР щодо його майбутнього після виборів.

Якщо це станеться, може, в формі якогось таємного протоколу (бо в телеролику Ющенко твердить, що "універсалів" більше не буде), - дізнаємось від тієї ж Юлі під час виборів.

Але ж свої гарантії пропонує тепер Януковичу й спікер Мороз – у формі чергових конституційних змін. Причому він прямо заявив, що колись озвучений ним проект "спікерсько-радянської" системи вже підкорегований...

От лишень буде повним провалом розгляду конституційного питання 27 червня, якщо в залі ВР на той момент так і не з'явиться 300 депутатів, тобто повноважність парламенту залишатиметься в стані, визначеному президентським указом.

Тому перед Януковичем, якщо він таки забажає догодити Морозу й Путіну, стоїть завдання забезпечити хоча б кворум на запланованих ближчими днями засіданнях ЦВК. А це – не питання голови комісії, а проблема її членів з "опозиційної" квоти.

Про що, власне, йшлося між Януковичем та Путіним, і на що першим була отримана чітка вказівка останнього.

І тут наразі з "ціною питання" можна розгубитися.

Чи треба уважніше перечитати все, що ухвалювалось коаліцією останніми тижнями і що може цікавити також опозиційні бізнеси? Чи треба звертатися до експертів з енергетики, які прокоментували б останні стосунки в цій галузі найбільших гравців з Росії й України?

Чи досить наразі "спущеного на гальмах" урядом питання про начебто цінову змову опозиційних "хлібних королів"?

У будь-якому разі можна констатувати нове явище в українській виборчій історії: на відкритий "аукціон" виставлено вже навіть не перемогу в перегонах, а сам факт їхнього здійснення. Але принаймні тут, здається, правила наразі "чесні": виграє той, хто дасть більше. Залишилось дізнатись, за що і кому.

Може, коли Ющенко висловлює впевненість у припиненні після виборів "політичної корупції", він має на увазі, що просто на той момент вже будуть вичерпані всі можливі ресурси, і корупція припиниться "природнім шляхом"?

Але й це залежить від результатів теперішнього "аукціону".



powered by lun.ua
Головне на Українській правді