Отруєна надія Олександра Мороза

Уже другий тиждень голова МВС Василь Цушко спілкується з навколишнім світом прес-релізами міністерства і sms-повідомленнями друзів. Проте, брак інформації з успіхом компенсують його політичні прихильники. Відсутність самого постраждалого ефективно використовується для нав'язування підозр про навмисне усунення міністра його опонентами.

Василя Цушка готують до нової місії - він має стати уособленням усього жаху чинного режиму. Насправді ж, декому в Соцпартії дуже хочеться, щоб хоча б один відсоток від 22% екстракту гуарани, що міститься в метилксантині, яким нібито отруїли Василя Цушка, додався до результату партії на дострокових парламентських виборах.

Тиждень тому, під час подій довкола чергового захоплення Генеральної прокуратури то прихильниками президента, то прихильниками Кабінету міністрів, політична криза України обзавелася новим артефактом.

Потенційно ним міг би стати вперше законно звільнений Генпрокурор Святослав Піскун; були шанси й у новопризначеного керівника Управління державної охорони Валерія Гелетея. Обох врятував тільки власний страх – перший злякався занадто рано, а другий, за звичкою, надто сильно.

Віддаючи вказівки Гелетею, керівники секретаріату президента сподівалися на прояв з його боку максимальної твердості. Генпрокурору відводилася роль форпосту коаліції, скинення якого мало стати зразково показовим.

Але всі потаємні страхи коаліції і Віктора Ющенка, усі їхні приховані й невисловлені бажання сфокусувалися навколо зовсім іншої фігури, яка з’явилася на сцені зненацька.

Люди Гелетея вже святкували перемогу, коли біля будівлі ГПУ з вереском загальмував автомобіль Василя Цушка. Збуджений і повний, він роздратовано розмахував руками і, з задишкою викрикуючи якісь указівки, майже годину бігав навколо будівлі Генеральної прокуратури.

На четвер у Києві вже котрий день стояла тридцятиградусна спека – міністр раз по раз витирав із чола і верхньої губи крапельки поту. День видався важким і нервовим.

Полегшення не прийшло і у п'ятницю. Міністра викликали в парламент, де він понад двадцять хвилин виправдував свої кроки й звинувачував у всьому оточення президента. З Ради він пішов засмучений і розтривожений.

Хронологію подій наступних трьох днів "Українська правда" відновлювала за словами родичів, друзів і колег міністра.

У суботу, 27 травня в робочому графіку Василя Цушка значилися селекторна нарада з керівниками обласних управлінь МВС і прес-конференція.

Міністр прокинувся о 7.45 ранку і хотів кудись зателефонувати. Підходячи до телефону, він раптом зупинився й зіперся на стіну. Пізніше він скаржився на різке потьмарення в очах і запаморочення.

Дещо перепочивши, міністр все ж таки одягнувся і відправився на роботу. Селекторна нарада була втомливою, прямуючи на прес-конференцію, Цушко зізнався одному з колег, що "в очах бігають зайчики".

Однак, ще за годину до того, як міністр з’явився перед журналістами, на сайті Партії регіонів із посиланням на достовірні джерела, наближені до керівництва Служби безпеки, з’явилася інформація про те, що "Турчинов і помаранчева команда розробили і починають реалізацію плану, спрямованого на фізичне знищення міністра внутрішніх справ".

Повідомлення було складено в найкращих традиціях голлівудських сценаріїв. Розроблений план, ішлося в ньому, передбачає фізичне знищення Василя Цушка під виглядом побутового чи дорожньо-транспортного випадку, погіршення здоров'я.

Цікаво, що для самого Василя Цушка погіршення самопочуття в той день було цілком пояснимим. Справа в тому, що в міністра досить рідкісна хвороба – грижа хребта у шийному відділі.

"Два диски сплющені і пішли не назовні, а в мозковий канал", - розповідав міністр своїм колегам. Саме цим він пояснював необхідність двічі на рік проходити "крапельно судинне" лікування. Лікарі рекомендували лягати на ці процедури двічі на рік – у жовтні та квітні.

Традиційно міністр виділяв на це цілий день. Але робота в міністерстві, особливо в останній час, не дозволяла відриватися від службових обов’язків. У квітні міністр так і не зміг вибратися до лікаря, про що часто стривожено згадував вже у травні й обіцяв знайти час.

За тиждень до подій під Генеральною прокуратурою міністр зізнався одному з колег, що відкладати лікування вже не можна і повідомив, що має намір лягти на терапію в понеділок, 21 травня.

Але в понеділок голова МВС знову не зміг вибратися до лікаря і переніс візит на наступний вівторок, 29 травня, "відразу після Трійці".

Між тим на прес-конференції Василь Цушко підтвердив інформацію "регіоналів", заявивши, що і йому відомі можливі плани застосування до нього "силових методів впливу з боку силових структур СБУ".

У Соцпартії стверджують, що інформація про замах на голову МВС спочатку надійшла до них, а вже потім вони її передали в штаб Партії регіонів, де й було підготовлено публічну заяву.

Чому соціалісти самі не розмістили цю інформацію на своєму сайті, незрозуміло.

Після прес-конференції Василь Цушко вирішив усе ж таки звернутися до лікарів. Після обстеження в клініці МВС міністру поставили діагноз "судинний криз".

"Йому поставили крапельниці, сказали полежати й поспати, - розповідає близький колега міністра, - трошки його зміцнили. Він поспав години чотири – десь із другої до шостої – й пішов на роботу".

Стан міністра лікарі визнали задовільним, і попросили тільки лягти на більш ґрунтовну терапію наступного дня. Але що найголовніше, - міністру була зроблено кардіограму, аналіз якої жодних побоювань у лікарів не викликав.

Ніч із суботи на неділю видалася ще більш напруженою. За словами Цушка, перед початком переговорів у секретаріаті президента йому дзвонив Віктор Ющенко. Суть розмови "УП" розповів один із помічників міністра.

"У БЕСІДІ ЗІ МНОЮ ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ НАЗИВАВ ПРЕЗИДЕНТА "ГАРАНТОМ"

"У бесіді зі мною Василь Петрович називав президента "гарантом". Після розмови з Ющенком він був дуже пригнічений і нервував. Казав, що президент лаявся, ображав і погрожував, мовляв, "знищу за те, що ти мене зганьбив перед усім світом і т.п.". Цушко розповідав, що прямо запитав президента, що йому залишалося робити, якщо йому подзвонили і сказали, що Генпрокуратуру захопили люди в цивільному. На що президент відповів, що треба було подзвонити йому і запитати, що робити. Потім гарант, нібито, заспокоївся і запросив Василя Петровича в секретаріат. Цушко був певен, що його там заарештують. Розмова була довгою. Я так розумію, президент увесь цей час умовляв його прийти в секретаріат, і потім вони начебто навіть домовилися, що міністр приїде до нього за півгодини".

Після розмови з президентом, Василь Цушко зателефонував прем’єр-міністру. За словами джерел у Кабміні та у МВС, розмова була недовгою.

"Цушко боявся, що його здадуть, - повідомив "УП" один із лідерів Соцпартії, – і в розмові з Віктором Федоровичем, як він розповідав, просив, щоб за столом переговорів чітко було озвучено: Цушко – член команди Януковича".

Прем’єр-міністр порадив Цушко не йти до президента, а на питання, що говорити главі держави, спочатку порадив: "Скажи, що це я тобі заборонив!", але потім передумав і пообіцяв сам усе пояснити Віктору Ющенку.

Через півгодини президент, нібито, ще раз передзвонив і запитав, чому міністр не приїхав. Виявилося, що прем’єр нічого Ющенкові не пояснював. Проте, у секретаріат голова МВС так і не поїхав.

Починаючи з 9 години вечора міністр постійно зідзвонювався з учасниками переговорів на Банковій і, переходячи на крик, просив їх зробити усе, щоб домовитися з президентом.

"Він дзвонив Адаму Мартинюку і фактично погрожував, що якщо вони до ранку не домовляться, внутрішні війська просочаться в Київ і Генпрокуратуру будуть штурмувати, - розповів "УП" один із помічників міністра. – В особистих бесідах він часто повторював, що команду стріляти не даватиме, але що якщо ми не домовимося, то здамо усе".

У ніч із суботи на неділю Василь Цушко ліг спати близько першої ночі. Але вже менш ніж за три години його розбудили, щоб повідомити результати переговорів між президентом, прем’єр-міністром і спікером.

І відтоді він уже не спав.

Об одинадцятій ранку Василь Цушко, як і обіцяв, прибув на терапію до лікарів.

"Коли ми туди їхали, йому дзвонив прем’єр і запрошував на футбол, - розповів помічник міністра. – Василь Петрович погодився, але тільки сказав, що йому треба прокрапатися". У лікарні міністру поставили крапельницю, але через деякий час він почав скаржитися на поколювання в області серця.

Цушкові зробили кардіограму. "Як нам пояснили, кардіограма виявила початок некрозу, - розповів помічник міністра. – У якомусь сенсі, йому пощастило, але на футбол його не пустили, а відразу шпиталізували".

Повторна кардіограма наступного дня, в понеділок, підтвердила попередній діагноз, і міністру заборонили вставати з ліжка. "Практично тоді ж він почав висловлювати підозри, що у нього інфаркт неприродний, а викликаний штучно".

За інформацією "УП" в особистих бесідах Василь Цушко називав у якості організаторів плану його фізичної ліквідації чотирьох осіб: заступника голови РНБО Олександра Турчинова, голову секретаріату президента Віктора Балогу, керівника Державної служби охорони Валерія Гелетея та заступника голови СБУ Олександра Скипальского.

"Він стверджував, що в нього є точна інформація, що в день, коли він виступав у Верховній Раді, ці люди у вузькому колі розробили і ухвалили план його фізичного знищення", - розповів УП один із високопоставлених співробітників МВС.

За даними УП, інформація про отруєння виникла завдяки "розгалуженим зв’язкам" Володимира Сівковича.

Переконатися у достовірності звинувачень і підозр Василя Цушка та його прихильників неможливо. Теоретично, усе, що відбувалося з міністром після попередження Партії регіонів про можливе погіршення його здоров’я, цілком можна вважати результатом успішної реалізації якогось плану.

Але автори цього плану навряд чи мають який-небудь стосунок до секретаріату президента чи тих осіб, яких підозрює сам потерпілий.

Складно не визнати, що своїми діями в Генеральній прокуратурі Василь Цушко та його підлеглі виявили повне безсилля президента і лояльних до нього структур.

Указ про звільнення Святослава Піскуна став першим за довгий час документом, підписаним президентом, легітимність і конституційність якого не викликала сумнівів. І саме він наштовхнувся на непохитну впертість міністра внутрішніх справ.

Демонстративна бравада Василя Цушка дійсно викликала гнів і ненависть з боку оточення президента і самого Віктора Ющенка. Це був удар по репутації й авторитету, компенсувати який міг тільки такий же відкритий і демонстративний крок.

І для цього ні Віктору Ющенку, ні тим, хто його оточує, не потрібен безсилий Василь Цушко в лікарні Ганновера. Їм потрібен міністр, повний сил, якого вони "зламають через коліно" і, користуючись силою свого положення, знищать як політика.

Для цього більше годиться не метилксантін, а кримінальна справа, яка дозволить запрошувати міністра на допити, звинуватити в зрадництві національних інтересів, посадити на кілька місяців у СІЗО і ганебно звільнити. Кримінальна справа, до речі, уже заведена. Потрібен лише здоровий і працездатний Цушко.

Можливо, це розуміють і друзі самого Василя Цушка. Формулювання трьох із п’яти діагнозів, які на даний момент поставлені міністру, підпадають під перелік "Про порядок представлення в суди матеріалів про звільнення від дальшого відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу".

Іншими словами, з подібними діагнозами Цушка не зможуть посадити в СІЗО.

НА ЩО ЦЕ СХОЖЕ

"Режим, що усвідомив неминучість своєї поразки, вже не раз демонстрував готовність до силових методів, влада готова на будь-які провокації заради самозбереження, аж до фізичного знищення конкурентів! Владі не вдасться взяти залякати український народ".

Це не заява Партії регіонів із приводу отруєння Василя Цушка. Не звернення Олександра Мороза з трибуни Верховної Ради з приводу інфаркту голови МВС. Це – заява коаліції "Сила народу" ("Наша Україна" і БЮТ) від 17 вересня 2004 року з приводу отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка діоксином.

Не будемо заглиблюватися в питання, чи був Ющенко отруєний, ні в тему, хто саме це скоїв. Проте, не можна не визнати, що він сам і його оточення зробили все можливе, щоб у 2004 році країна повірила, що це був план чинної влади.

І до сьогодні залишаються підозри, що це був план тих, хто розглядав отруєння як хід у передвиборчій кампанії кандидата в президенти. До речі, в 2004 році саме соціалісти – Олександр Мороз і його права рука Йосип Вінський – частіше за інших натякали на те, що погіршення стану здоров’я Віктора Ющенка – це справа рук не його опонентів, а вдалий крок тих, хто дуже хотів перемоги на виборах президента, але зовсім у неї не вірив.

За іронією долі через три роки соціалісти самі потрапили в таку ситуацію. Майбутні вибори можуть поставити якщо не крапку, то кому в парламентській історії партії. І в оточенні Олександра Мороза дуже багато хто хоче трипроцентної перемоги, але об'єктивно у неї не вірить.

Для Турчинова і компанії отруєння Цушка, чи навіть його ліквідація, нічого крім підозр на їхню адресу не дає.

А ось для СПУ присутність у списках партії мученика, "отруєного режимом", може значно підвищити якщо не рейтинг партії, те хоча б віру його керівників у повторне отримання золотої акції у Верховній Раді наступного скликання.

А якщо цей герой поплатився не просто тому, що він опонент, а тому, що не дозволив владі "порушити закон, Конституцію" і навіть "уберіг країну від громадянської війни!", то чому б не підняти його на рожеві прапори?

Можна зі стовідсотковою імовірністю прогнозувати, що на майбутніх виборах Василь Цушко якщо не очолить список Соцпартії, то точно стане головним її спікером.

Навряд чи він повернеться у крісло голови МВС до початку кампанії. Швидке одужання міністра не входить у плани Соціалістів.

Для Олександра Мороза це така ж безпрограшна гра, якою раніше на колишніх виборах були плівки Мельниченка і справа Гонгадзе.

Автор Мустафа Найем