Ви їм вірите? Або якого фосфору бракує українським міністрам

П'ятниця, 20 липня 2007, 20:20

Буквально за кілька годин після "фосфорної" аварії на Львівщині чи не головним персонажем усіх інформаційних сюжетів українських телеканалів несподівано став новий "силовий" віце-прем'єр Олександр Кузьмук.

Уже трохи підзабутий журналістами генерал армії з'явився на місці катастрофи чи не першим з вітчизняних чиновників. Випередивши навіть головного "фахівця" з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича.

Добре пам'ятаю теплий та сонячний день 20-го квітня 2000 року. Тоді у складі знімальної групи телеканалу СТБ я висвітлював учбовий запуск ракети класу "земля-земля" "Точка".

Це була кульмінація навчань українських ракетників того четверга. "Точка" впевнено піднялася з пересувного пускового майданчика і стрімко рушила з Гончарівського полігону на Чернігівщині у бік сусіднього полігону біля Деснянського військового центру.

Відразу ж після запуску людина у генеральських погонах вишикувала військовий розрахунок ракетників, подякувала за віддану службу та вручила кільком іменні годинники. Потім журналістів запросили на фуршет з приводу вдалого запуску "Точки".

На логічне запитання моєї колеги, чи можна визначити "вдалість" запуску, якщо ракета тільки-но злетіла і ще фізично не дісталася цілі, генерал-ракетник впевнено відповів: "Якби координати цілі були закладені неправильно, ракета б просто не піднялася у повітря. А якщо вже злетіла, то точно влучить у потрібну ціль".

Головною темою новин усіх українських телеканалів того четверга став вибух у житловому будинку в Броварах. Троє людей тоді загинули, ще п'ятеро отримали серйозні поранення.

Офіційна влада відразу висунула версію про закладений вибуховий пристрій. Натомість українські телеканали припустили можливий зв'язок між запуском ракети та броварським "вибухом".

Протягом чотирьох днів військові запевняли, що до броварської трагедії їхні навчання не мали жодного стосунку. Мовляв, "Точка" благополучно влучила в умовну ціль за 20 кілометрів від Коцюбинського полігону. Відхилення становить лише 8 метрів, і журналісти навіть можуть поїхати та відзняти місце падіння ракети.

Щоправда, коли наша знімальна група погодилася наступного дня ще раз відвідати полігон, люди в погонах ввімкнули задній хід. Натомість моїм колегам, які виїхали безпосередньо до Броварів, вдалося зафільмувати справжнє місце падіння.

Ракета, яка, на щастя, була навчальною, тобто замість боєголовки у неї була сталева "чушка", прошила 9-поверховий будинок згори до низу, наче голка. Телеоператорам вдалося відзняти металеві уламки "Точки", які дуже нагадували її стабілізатори.

Попри такі факти тодішній міністр оборони Олександр Кузьмук та його підлеглі ще протягом чотирьох днів запевняли про власну непричетність до броварської трагедії. Пізніше військові визнають свою вину, заплатять родичам загиблих компенсації та відремонтують будинок коштом Міноборони.

Згадую і інший "чорний" четвер – 4-го жовтня 2001 року. Тоді інша українська ракета, але вже класу "земля-повітря", С-200 влучила у російський літак Ту-154, що прямував над Чорним морем з Тель-Авіва до Новосибірська. 78 пасажирів та членів екіпажу загинули.

За запуском С-200 з мису Опук тоді особисто спостерігав той самий міністр оборони Олександр Кузьмук. Я не був присутній на навчаннях, але, певно, так само, як і в Броварах військовий розрахунок ракетників почув з вуст міністра слова подяки, а з його рук отримав цінні подарунки.

Коли преса лише припустила імовірність того, що причиною падіння літака авіакомпанії "Сибір" над Чорним морем могла стати українська ракета, український міністр оборони категорично відкинув навіть можливість такого зв'язку.

Добре пам'ятаю, як через день після трагедії, журналістів запросили до штабу українських протиповітряних сил, і чергова людина у генеральських погонах демонструвала на умовній карті місце умовного падіння ракети С-200 у море.

За словами генерала, це сталося за кілька хвилин до зникнення російського пасажирського літака з екранів радарів. Отже, жодного зв'язку катастрофи з навчаннями, мовляв, просто не може бути. Пізніше те саме, але вже перед депутатами Верховної Ради особисто повторив і міністр оборони Олександр Кузьмук.

Як з'ясувалося згодом, усі вони просто брехали. Як це не жахливо, ракета влучила прямісінько у фюзеляж Ту-154.

Коли я сьогодні дивлюся випуски новин, що інформують про катастрофу на Львівщині, відразу ж згадую події 4-річної та 7-річної давнини. Можливо, тому, що головний "персонаж" інформаційних сюжетів геть не змінився.

Це той самий Олександр Іванович Кузьмук. Щоправда, вже не у ролі міністра оборони, а у більш високому статусі "силового" віце-прем'єра.

Так само впевнено та переконливо з генеральською заповзятістю Кузьмук заявляє, що, мовляв, попри аварію з фосфором, "можна дихати, пити воду, випасати худобу та купатися в водоймах". "Цей район не забруднено!", - підсумовує віце-прем'єр.

Спочатку Кузьмук ставить події на Львівщині в один ряд з Чорнобильською трагедією, а пізніше запевняє, що жодного порівняння з Чорнобилем тут не може бути.

Тим часом медики повідомляють, що кількість звернень до лікарів внаслідок ураження фосфором вже наближається до двох сотень. Лише у Львові шпиталізовані півтори сотні людей, у тому числі і журналісти, які працювали на місці аварії.

17 вогнеборців, які гасили пожежу, знаходяться у військовому шпиталі, з яких четверо – в реанімації. А концентрація фосфору у повітрі перевищує норму більш ніж у 20 разів.

Визнаю, що я не великий знавець хімії та фізики, ніколи не був знавцем у царині медицини. Але з огляду на професійний шлях Олександра Кузьмука та його попередні "ракетні" історії і пресові коментарі, чомусь не можу повірити жодному його слову. Адже чи можна вірити людині, яка вже раніше тобі підступно брехала?

Як стверджують медики, головна їжа для людського мозку – це фосфор. І як це не цинічно звучить, але скидається на те, що у головах нинішніх українських міністрів бракує саме його.

Єгор Чечеринда, головний редактор інтернет-порталу INTV



powered by lun.ua
Головне на Українській правді