Уроки правового лікбезу для фонду "Відродження"
Відповідь на статтю "Уроки арифметики від міністра Лавриновича"
Міністерство юстиції намагається не втягуватися в інформаційні скандали та скандальчики, хоча б тому, що саме на це вони часто й розраховані. Іноді йдеться про банальний самопіар, якому намагаються додати ваги, використовуючи державний орган, іноді – про певну зацікавленість у роздмухуванні проблеми на рівному місці.
Виключення, коли Мін’юст виступав зі спростуванням, складають лічені публікації. Але не тому, що ці матеріали справді вразили. А тому, що свідомо чи несвідомо перекручуючи факти, виступи в пресі шкодили міжнародному іміджу держави або дезінформували суспільство щодо питань, які зачіпають права та інтереси громадян.
Матеріал "Уроки арифметики від міністра Лавриновича", опублікований "Українською правдою" 10 серпня – саме цей випадок. Порушуючи важливу проблематику конституційного права громадян на юридичний захист з одного боку, з іншого - автор виявляє критичне неволодіння предметом. Повний сумбур у теорії питання, апелювання до прикладів, які лише підтверджують відсутність кваліфікації у порушеній темі.
Сумно, що автором цієї безграмотної з юридичної точки зору публікації є директор програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження".
Важко збагнути, чому повідомлення Міністерства юстиції про суми компенсації з державного бюджету адвокатам, що призначаються державою у кримінальних справах малозабезпеченим громадянам, було кваліфіковане автором як "парадний звіт". За аналогією, після інформації Мін’юсту про те, що в країні триває ріст народжуваності, слід чекати звинувачень про "парадний звіт" Міністерства юстиції щодо кількості жінок, які завагітніли?
У своїх повідомленнях Мін’юст лише відзначає багаторічні тенденції, які існують незалежно від того, хто керує країною, урядом чи Міністерством юстиції. У згаданому випадку Міністерство юстиції узагальнило дані кількох останніх років щодо витрачання бюджетних коштів відповідно до наданих адвокатами документів. На сплаті адвокатських рахунків та на звітуванні щодо цих сум роль міністерства починається і закінчується.
А мета цього та багатьох інших повідомлень Мін’юсту – інформування країни про різні суспільні процеси. Інша не менш важлива мета – це правова освіта, оскільки опосередковано суспільство інформується про права громадян та шляхи реалізації цих прав.
У принципі, на цьому спростування "Уроків арифметики…" й закінчується. Що до усього іншого сумбуру, викладеного в статті, легше написати, як воно є насправді, ніж чого автор не знає, що перекрутив і чого не розуміє.
Якимось невиписаним у законодавстві шляхом автор пов’язав Міністерство юстиції з процесуальними діями, а саме, призначенням захисника у кримінальному процесі, що здійснюються слідчими, судом або особами, які провадять дізнання.
Автор очевидно не читав або читав неуважно Закон України "Про адвокатуру" та Кримінально-процесуальний кодекс щодо порядку запрошення і призначення захисника, а також оплати його праці. Інакше не адресував би Міністерству юстиції питання, відповіді на які містить законодавство. Зокрема, щодо випадків, коли особі в обов’язковому порядку надається захисник, термінів надання захисника, а у разі відсутності платоспроможності – захисника коштом держави. А також про права держави на призначення адвоката ухвалою суду.
Автор очевидно не знає, в якому випадку надаються безоплатні адвокатські послуги, а тому розповідає про "числа з багатьма нулями", якими вимірюються малозабезпечені особи, що затримуються райвідділами міліції. Або не розуміє різницю між особами, затриманими райвідділами, та підозрюваними, обвинуваченими, підсудними чи засудженими в кримінальному процесі. Адже згадана бюджетна програма стосується лише останніх чотирьох статусів.
На підтвердження своєї позиції автор наводить невідомо звідки взятий і невідомо з якого контексту вирваний шматок листа міліцейського начальника обласного рівня. У принципі, існує сильний сумнів, що цитата наведена коректно. Адже в противному випадку слід порушувати питання про незнання базових профільних законів окремими представниками правоохоронних органів, а не апелювати подібними листами до Міністерства юстиції.
Та верхом некомпетентності керівника програми "Верховенство права" фонду "Відродження" є протиставлення активної позиції власного Фонду начебто пасивності Міністерства юстиції. Зокрема, заявляється про неспроможність Мін’юсту організувати правову допомогу для громадян. Натомість згадуються пілотні проекти з надання безоплатної правової допомоги у кримінальних справах, що фінансуються Фондом "Відродження" у Харкові та Білій Церкві.
Будемо вірити, що розписуючи успіхи цих проектів, у яких керівник програми "Верховенство права" має бути задіяний безпосередньо, автор статті просто забув, а не не знав, що згадані проекти реалізуються… Міністерством юстиції України. Більше того, на сьогодні Міністерством вивчається питання про запровадження подібного проекту в одній із західних областей.
І наостанок хочеться звернути увагу керівництва Фонду "Відродження", з яким Міністерство юстиції пов’язує багаторічна співпраця, на фаховий рівень керівника програми "Верховенство права". Адже якщо публікація в "Українській правді" відбиває реальний рівень освіти згаданої особи, то може йтися про банальну професійну непридатність. Навряд чи спеціаліст, який, схоже, не відрізняє затриманого від обвинуваченого, принесе верховенству права в Україні багато користі.
Автор: Лія Ільченко, прес-секретар міністра юстиції
