Інерційна втома Партії регіонів
Початок виборчого процесу, який ознаменувався парадом партійних з’їздів, висуненням кандидатів у депутати та їх реєстрацією поклав край віщим дискусіям про ймовірність проведення свята народної демократії 30 вересня. Виборам бути! Вже точно. Навіть найзатятіші противники виборів "соціалісти", які необачно підписали домовленості від 27 травня, в повну силу готуються до позачергової парламентської кампанії.
За даними останніх соцопитувань, представники помаранчевого і урядового таборів ідуть "ноздря в ноздрю", і лише сам день голосування визначить переможця.
На даний момент соціологи засвідчують, що сили "біло-блакитного" табору випереджають "помаранчевих" на 2-3%, чого явно не досить, щоб почувати себе впевнено і проводити кампанію "на гальмах". Для отримання права формувати уряд обидва політичні полюси мають задіяти максимум сил та нестандартних підходів.
Початок кампанії показав, що за рівнем організаційної підготовленості та бажанням перемогти "помаранчеві" трохи попереду. Можливо, дається взнаки бажання реваншу, з одного боку, та владна вальяжність і політична самовпевненість – з іншого.
Але факт залишається фактом – Партія регіонів, як осердя урядової коаліції та прихисток абсолютної більшості міністрів та знедолених "колишніх опозиціонерів", на старті втратила кілька очок, які мали б залишитися у її активі.
Зауважимо, що в даній ситуації навіть союзники "регіоналів" по коаліції "комуністи" грають виключно за себе, що в результаті призводить до підігрування "помаранчевим" у протистоянні з Партією регіонів. У питаннях усунення з посади президента, членства в НАТО та впровадження другої офіційної мови комуністи прагнуть досягти перерозподілу на свою користь "антипомаранчевого" електорального врожаю. Як засвідчують узагальнені дані соціологів, підтримка комуністів зросла саме за рахунок відтоку симпатиків ПРУ.
У зв’язку з цим постає цілком логічне запитання: за рахунок чого "регіонали" зібралися покращити свій результат. Автор може помилятися, але за його спостереженнями до цього моменту уряд та його партійне осердя не зробили жодних технологічних кроків для підвищення свого рейтингу.
Зрештою, якщо відслідковувати динаміку рейтингу ПРУ за даними однієї конкретної соціологічної служби, яка претендує на об’єктивність, то за останні півроку Партія регіонів не мала жодного успіху на ниві залучення нових прихильників, хоча й втратила наявних симпатиків.
Це, зрештою, і не дивно, бо протягом цього часу ПРУ зовсім не займалася агітаційною роботою. В умовах, коли лише 21% громадян підтримує дії уряду, а 55% громадян вважає, що жодних змін на краще за рік перебування при владі Януковича не відбулося, така поведінка викликає подив, а ставка на голослівні запевняння виборців у тому, що жити їм стало краще (без матеріального підтвердження цих слів), виглядає самовбивством.
Чи не втомилися "регіонали" на марші? Що здатні запропонувати українцям штатні радники Віктора Федоровича зі Сполучених Штатів, чиє життя, без сумніву, покращується з дня на день?
Останньою краплею, яка засвідчила повну неадекватність в оцінці ситуації у керівництва партії, стала презентація виборчого списку Партії регіонів. Список ПРУ фактично не оновлювався з минулого року, окремі кандидати ледве не з точністю до одного порядкового номера зберегли свої позиції в списку.
Єдине кадрове рішення було прийнято стосовно Калашникова... та й то зі скрипом... і то половинчасте.
Чорновіл, Богословська та Шуфрич у першій п’ятірці Партії регіонів – це або карколомна демонстрація впевненості у своїх силах, якій мають не лише позаздрити "помаранчеві", а й сильно налякатися, або ж навпаки – повна відсутність відчуття реалізму.
Дуже хочеться дізнатися, такими нестандартними діями "регіонали" хочуть продемонструвати успішність маркетингового підходу в політиці - типу, приведи п’ятьох друзів з іншої партії і отримай місце у списку, або ж недвозначний сигнал всім колабораціоністам приєднатися...
Активне педалювання теми позбавлення депутатів імунітету та пільг "помаранчевими" партіями вимагає від Регіонів рівноцінної актуальної виборчої теми, якої, наразі, просто немає.
Що ж нині пропонується в якості головної передвиборчої топ-теми Регіонів? Адже покращення нашого життя було вже вчора, тому в цьому сегменті популістської риторики "регіоналам" уже немає чого "тулити" виборцям.
Єдине, що спадає на думку в цьому контексті, то це приціл ПРУ грати на контратаках. Лише так можна пояснити алогічну війну, причому завідомо програшну, яку розпочали псевдоречники Партії регіонів із секретаріатом президента і помаранчевими партіями.
Даруйте, але коли Нестор Шуфрич розповідає про намір уряду викорінити корупцію, або Ганна Герман поширюється про журналістську етику зокрема та моральність політиків загалом, сміятися хочеться не тільки мені...
"Відгавкування" першого віце-прем’єра Миколи Азарова на заяви представника МВФ у стилі "сам дурень" теж не додає виборчих балів материнській партії. Це все доповнюється затертими заявами про нереальне зростання ВВП та дворазове перевиконання програми антикризових заходів, якої ніхто не бачив у вічі. І скажіть, хто після цього повірить у щирість цих слів? Звичайно, не беручи до уваги представників ядерного електорату Партії регіонів.
На додачу, міністри, які входять до передвиборчого списку ПРУ, а їх 18 осіб, вперто відмовляються йти у відпустку у зв’язку з проведенням передвиборчої кампанії. Нині лише Шуфрич заявив про намір піти у відпустку для проведення передвиборчої кампанії. Це теж виглядає як свідома підстава, бо додає опонентам зайву тему для обґрунтованої критики у застосуванні адмінресурсу.
Схоже, що функціонери Партії регіонів увірували у свою 100-відсоткову перемогу і розслабилися. Правда, є й інше пояснення таким очевидним недопрацюванням – організаційна слабкість нинішньої структури партії. Партія регіонів здійснила масштабну кадрову революцію, яка вилилася в заміну людей Януковича на людей Ахметова біля штурвала партії.
Як відомо з класичної теорії менеджменту, будь-яка навіть найбільш продумана кадрова революція не дає швидких результатів. Тим більше, кадрова революція, проведена напередодні бойових дій. Після потрапляння в опалу Андрія Клюєва статус людей Ахметова в кампанії значно підвищився.
Нині ПРУ в організаційному плані нагадує герб Російської Федерації. Адміністративне "двоголів’я" призводить до того, що важливі рекомендації американських радників партії просто саботуються на рівні виконавців.
Та й сам Віктор Федорович додає рідній партії клопотів своїми частими візитами на лікування в досить екзотичні місця. Уже навіть з’явився жарт, що Янукович просто заочно навчається у Школі керівних кадрів ФСБ і їздить на екзаменаційні сесії.
А якщо чесно, то відсутність лідера теж не грає на руку ПРУ. Враховуючи це, плани "регіоналів" зібрати 10-15% голосів у Західних областях виглядають більш, ніж просто фантасмагоричними. Швидше за все, "регіонали" планують відіграти ситуацію у вересні, але в цілій низці стратегічних тем цього часу буде явно не досить, щоб сформувати свій позитивний імідж.
Всі наведені вище аргументи підводять автора до головного запитання: чому партія, яка не демонструє бажання виправляти свої помилки і пропонувати нові методи роботи з виборцем, представляє в парламенті третину країни? Хоча очевидно, що за відсутності розумних альтернатив шанси "регіоналів" зростають. Проте така відповідь явно не влаштовує всіх нас – людей, які вже в цьому житті, а не в наступному, хочуть жити в європейській Україні.
Микола Кравченко, для "УП"
