Тягнибоки. Час прощатися

120 переглядів
Віталій Мороз, для УП
Вівторок, 28 серпня 2007, 11:41
На фоні боротьби "важкоатлетів" передвиборчих перегонів, малі партії та блоки залишаються практично поза увагою. І дарма. Адже "легковаговики" цих виборів здатні здивувати й досвідченого в політиці виборця.

Ось, наприклад, Блок Литвина. На днях були змінені гасла його передвиборчої кампанії.

Як відомо, на Литвина почали працювати американські політтехнологи. Наскільки зрозуміло, їх завдання - подолати межу в 3% за рахунок доведення української політики до повного безглуздя.

Як інакше назвати появу бігбордів з рекламою: "Країні потрібен Литвин"? І нижче підпис – "Блок Литвина".

Оскільки впізнаваність Блоку Литвина базується чи не винятково на постаті самого пана Литвина, то якщо слідувати цій логіці, виборцю, вочевидь, слід без жодних комплексів осягнути геніальність і простоту цієї "самоочевидної" істини і "проковтнути" Литвина. Вибачте, Литвина в квадраті.

Але проблема, очевидно, не в конкретному гаслі, і не в тому, що пан Литвин й інші довірилися іноземним спеціалістам. Перед нами – відсутність нових ідей помножена на плагіат. Нове гасло Литвина є практично копією позаминулорічної кампанії соціальної реклами "Країні потрібні космонавти...Кохаймося!:)".

І найцікавіше, що ту успішну соціальну рекламу придумали не іноземні спеціалісти піару, а випускник-політолог Києво-Могилянської Академії 25-річний Артем Біденко.

Як виконавчий директор Асоціації зовнішньої реклами, Артем у "мертвий" для рекламодавців літній сезон запустив не без допомоги рекламних агентств кампанію соціальної реклами, поєднуючи турботу про генофонд нації з доволі прагматичними цілями своєї Асоціації. Адже та є головним неформальним лобістом індустрії зовнішньої реклами.

Зусилля і креативність Артема здобули заслужене визнання, й сьогодні справи в Асоціації йдуть угору. Браво Артеме! Мінус один, пане Литвин! Не в тих академіях Ви вчилися, не те громадянське суспільство вивчали.

Звернімося до інших претендентів на народну довіру. Пан Тягнибок і його партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода" теж ідуть на вибори.

Кампанію за здобуття прихильності у виборців Свобода розпочала без американських профі. Однак, не без рецептів американських передвиборчих кампаній. Один із них – готуйся до виборів завчасно.

Ще навесні в містах України з’явилися повнокольорні наліпки ксенофобського змісту з надписом: "Пам’ятай! Матюки перетворюють тебе на москаля". Слово "москаля" прописане найбільшим шрифтом, а в підтвердження тези на наліпці - фотографія літньої людини, яка посміхалася беззубою посмішкою, і всім своїм виглядом мала вказувати, що саме такими, і не інакшими є москалі – старі, беззубі, неохайні.

Дивно, як на наліпці не з’явилася ще й пляшка "русской водки". І знову ж таки, знаючи крайні праві погляди Тягнибока з його специфічним патріотизмом, близький хіба що тим 0,3% виборцям, які проголосували за блок на парламентських виборах 2006 року, ця ксенофобія і розпалювання міжетнічної ворожнечі Тягнибока бодай не є вже такою новиною.

Раціональні люди не піддаються на подібні дешеві провокації. Й мали б усвідомлювати. Тягнибок – це не сучасна Україна, це не український націоналізм, і тим паче не патріотизм, а радше крайній маргінес, невдала копія французьких ультраправих на чолі з Ле Пеном.

Минулого тижня група молодих громадських лідерів на навчанні з практики фотографування в Польщі в рамках семінару "Демократія в об’єктиві", на якому автор теж мав нагоду побувати, виявила цікаву річ.

Оригінальна фотографія з обличчям старого, зображена на наліпках Тягнибока – це робота відомого польського фотографа, переможця одного з конкурсів фотографії. І на цій фото зображений ніякий не "москаль", а поляк.

Це - оригінальне фото

І назва фотографії "Вічний оптиміст", а не "Обличчя російського мату". І соціальний контекст тої фотографії зовсім не "як погано живуть москалі", а про одиноке життя літніх поляків у старих подвір’ях малих міст Польщі...

І фото, чи радше фоторепортаж з одинокими літніми людьми у польського фотографа без краплі негативу. Фотограф не ставив за мету викрити вади поляків. Навпаки, він інтегрував своїми знімками цих одиноких поляків у польське суспільство.

Він призвичаював більш успішних поляків бачити соціальні проблеми і не відсторонюватися від них. Він, зрештою, давав зрозуміти, що старість чекає на кожного, і варто думати про цих беззубих старих у їх старих подвір’ях - і в цьому ще й оптимізм. Що ці старі живуть у своїх подвір’ях своєї неідеальної Польщі, але посміхаються своїми беззубими ротами.

Величезна помилка Тягнибока і його команди, що без жодних копірайтів "позичили" фото, не просто в плагіаті з сусідньої нам Польщі, з іншого контексту й іншого світовідчуття.

Тягнибок традиційно будує свою кампанію на негативі, на протиставленні української мови – російській, українців – росіянам. Він ані крихти не об’єднує цю багатоетнічну країну, він підсилює чвари цієї країни в питаннях , які все ще сенсорні для багатьох її мешканців – мова і етнічність.

Більшість у цій країні розуміє, що Тягнибок практично не має шансів пройти в новий парламент. Але загроза, яку несе він своїми діями, не завершиться 30 вересням. Він цементує безглузді стереотипи щодо Західної України в очах Сходу.

Адже жителі Сходу, які на власні очі ніколи не бачили Західної України і нечасто стикалися з західними українцями, радше через Тягнибока, а не демократичних лідерів сприйматимуть все, що по правий бік Дніпра.

Адже нібито все так просто. Західняки не люблять Росію і вони проти російської мови. І скільки років потому ще доводити, що обличчя сучасної української політики це – не Тягнибок, а Луценко, Кириленко, Тимошенко. Очевидно і Янукович. Навіть з усіма їх вадами. Очевидно й ті, чий час ще не настав.

Але важливо одне. Ані Тимошенко, ані Луценко ніколи не дозволять собі зневажати російськомовних українців чи етнічних росіян. І справа не в виборах, а в усвідомленні, що жити далі. І в одній країні. І спільно вирішувати проблеми що східних, що західних.

Пан Литвин, певно, має трохи більше підстав і шансів від пана Тягнибока завоювати серця виборців і опинитися в новому парламенті. Бодай навіть тому, що в його програмі ніколи не було ксенофобських гасел. Але чи цього достатньо?

Можливо, виборці, які вагаються, чи варто їм голосувати за одного з трьох лідерів виборчих перегонів, готові повірити, що Литвин – це третя сила і, як каже його реклама, те, що "потрібне країні".

Ще кілька знахідок американських політтехнологів, і, можливо, автор сам почне вірити, що Литвин – це доволі молодий і перспективний політик, а не колишній партійний працівник і голова адміністрації президента Кучми, що одного разу вже був звинувачений у плагіаті.

Зрештою, вирішуватиме кожен з виборців.

Віталій Мороз, політолог



powered by lun.ua
За лаштунками "формули Штайнмаєра": що вона означає та як зробити її безпечною
Таємнича Мамай-Гора. Хто такі археологи і чому шукають скіфів в українському степу
Олігархи, президенти і рабин. 12 історій про велику політику із форуму YES
Хто проти Зеленського?
Усі публікації