Набридла політика, набрид компромат, набридли вибори…

Набридла політика, набрид компромат, набридли вибори... Я навіть розіслав моїм друзям і колегам свою думку під загальним гаслом "Нах... вибори!", де обґрунтував своє небажання йти на вибори, навіть щоб поставити хрестик "проти всіх".

Я думав, що мене заплюють - тим більше що в недалекому минулому я пропрацював майже 6 років начальником відділу в органах місцевого самоврядування, Але, на подив, мене підтримало більше половини одержувачів мого мила.

До нас у місто приїжджав Янукович. Скрізь по центральних вулицях дерева "прикрасили" блакитними стрічечками, а групи людей по цих вулицях ходили організовано! Із прапорами партії регіонів…Так і хотілося висунути у вікно автомобіля пряму руку і крикнути: "Хай Гітлер!".

Я живу з відчуттям, що всі навколо зациклилися на підвищенні пенсій, зарплат, реформі ЖКГ. Із цього приводу слухав презентацію партії регіонів по радіо Ера, де вони обіцяють виділити на цю справу 95 мільярдів (!) гривень за п'ять років, і тут мені згадалися слова одного керівника , що був напідпитку... "Я погано спатиму, якщо 50% собі в кишеню не покладу...".

Політики змагаються, хто більше дасть грошей за народження дитини. А хто-небудь із них заходив у дитсадки й інші дошкільні установи?

Моїй доньці 4,5 роки. У нас у місті є хороша будівля палацу піонерів. Але тільки будівля. Всередині убого, справжня руїна, навіть не можу знайти слів, щоб усе це описати.

За кордоном говорять, що Україна – це демократія, що розвивається, а в Росії демократія загинула. Але при цьому в Росії відкриваються нові пологові будинки, лікарні, обладнані за останнім словом техніки (вічна пам'ять Кушнарьову), у Росії відкриваються нові спортмайданчики, молоді є чим займатися.

А в Україні що? А нічого. Тому й люди такі.

От іще приклад із життя.

Якось хорошим суботнім ранком, настрій прекрасний, тільки виїхав зі стоянки, їду не поспішаючи, під'їжджаю до світлофора, мені зелений, а через дорогу, навскіс, під кутом градусів 45 до дороги, тупотить така собі повна дама із двома сумками.

Побачила, що я їду, і продовжує йти. Я тисну на гальма, зупиняюся перед нею і говорю: "Жінко, вам що жити набридло?" А вона мені: "Пішов нах…"... У мене тільки і вистачило сили відповісти: "Від того і живемо так…"

Наш гімн починається зі слів "Ще не вмерла Україна…" Що ще сказати, хай би вона вже вмерла.

Я вже не патріот своєї країни і хочу виїхати з неї, тому що не вірю в майбутнє України.

Віталій Тертишин, м.Зопорожжя