Вибори-2007: У світі маленьких інтриг

Четвер, 27 вересня 2007, 13:11
Автори безсмертного "Золотого теляти" Ільф і Петров відзначали: "Паралельно великому світові, у якому живуть великі люди і великі речі, існує маленький світ з маленькими людьми і маленькими речами".

На дострокових виборах-2007 спостерігається схожа ситуація.

Наша увага традиційно прикута до інтриг, породжених партіями-лідерами: скільки голосів наберуть "помаранчеві" і "біло-блакитні", хто сформує майбутню коаліцію, хто стане прем'єром і т.д.

Проте малий політичний світ, який існує паралельно великому і живе не менш бурхливим передвиборним життям, зазвичай не викликає інтересу.

А даремно. Адже чудернацький калейдоскоп партій-ліліпутів може надати чимало поживи для міркувань політологові і соціологові, історикові і філософові, журналістові і просто допитливому громадянинові.

ОНОВЛЕНІ VS ЗВИЧАЙНІ

Якщо на початку літа електоральні перспективи Комуністичної партії виглядали абсолютно безхмарними, то нині в Петра Симоненка є причини для занепокоєння.

По-перше, літнє "запаморочення від успіхів" перешкодило комуністам провести по-справжньому ефективну агіткампанію.

По-друге, партнери по коаліції раптово стали експлуатувати теми російської мови і НАТО, раніше віддані на відкуп симоненківцям.

По-третє, на обрії замаячів зловредний клон в особі Компартії (оновленої).

Трохи історії. КПУ (о), створена для того, щоб відібрати голоси у КПУ, й очолювана якимось Савенком, дебютувала на виборах-2002. У той час партію-клон пов'язували з ім'ям бізнесмена Василя Хмельницького. Нині проект знайшов нове життя і нових заступників - розгнівані симоненківці дружно кивають на БЮТ.

П'ять років тому технологія двійників виявилася малоефективною, але тоді не вдалося забезпечити чистоту експерименту – партія Симоненка отримала перший номер у бюлетені, і можливості заплутати електорат були досить обмежені.

Проте тепер досвід проходить в ідеальних лабораторних умовах: піддослідна миша КПУ відсунута на далеку 13-ю позицію, а її клон займає першу графу і щедро напханий телевізійною рекламою.

Вимальовується цікава політологічна інтрига. 30 вересня ми одержимо точну відповідь на питання: яка максимальна ефективність партій-двійників, і чи варто взагалі використовувати цей передвиборний прийом? Результат можна буде сміливо заносити в класичний підручник політтехнологій.

Автентичні комуністи поставилися до захоплюючого експерименту без особливого ентузіазму. "Наш виборець – з поганим зором, що часто не може зосередитися в цьому великому простирадлі, – поскаржився журналістам оратор-златоуст Леонід Грач. – Перший номер буде мати визначений психологічний характер, і людина може, не вникаючи, помилково, поставити хрестик".

Що ж, місце у виборчому бюлетені дійсно має значення.

Згадаємо ще одного "клонованого" ленінця – лідера КПРС Олександра Яковенка. На президентських виборах-2004 цей абсолютно безбарвний технічний кандидат ухитрився стати 7-м з 24-х. А все завдяки вдалому прізвищу: у бюлетені товариш Яковенко розмістився точно між Ющенком і Януковичем!

Результати двобою звичайної й оновленої компартій спрогнозувати важко.

У 2002-м КПУ(о) і її напарниця КРПС відтягнули 470 000 з 5 650 000 голосів, відданих за комуністичну ідею, тобто близько 8%.

Зазначимо, при досить сприятливих для Симоненко і Ко умовах. За логікою речей, 30 вересня успіхи "оновленців" повинні бути куди більш вражаючими.

До речі, якщо клон умудриться відібрати в оригіналу 25% комуністичних голосів, над останнім нависає загроза непроходження у Верховну Раду.

Якщо це чудо таки відбудеться, можна не сумніватися: надалі масові атаки клонів стануть незмінним атрибутом кожної парламентської кампанії.

ТЯГНИБОК VS ВІТРЕНКО

Не менш інтригуючою є сутичка двох радикалів-антагоністів, що мають примарні шанси потрапити в парламент, проте здатні помірятися силою один з одним.

Наталія Вітренко й Олег Тягнибок – хто набере більше голосів? Кому приготований символічний тріумф над ненависним опонентом і його збитковою ідеологією?

На торішніх виборах вагові категорії ПСПУ і ВО "Свобода" були неспівставні: шосте і вісімнадцяте місця; 2,93% проти 0,36%. Але часи, як відомо, міняються, і разом з ними змінилося положення обох радикальних партій.

До початку вересня стало зрозуміло: прогресивні соціалісти не зуміють узяти реванш за фіаско-2006, прорвавшись в Раду шостого скликання. Унікальний шанс був втрачений не з вини Наталі Михайлівни – вона старалася, як могла, не щадячи Америку, НАТО, "помаранчевих", "біло-блакитних" і власні голосові зв'язки.

На жаль, обставини не посприяли вождеві ПСПУ. Пані Вітренко безперечно не вистачало фінансових можливостей і присутності в телеефірі, а останній цвях у труну її парламентських амбіцій забили підступні регіонали, що ініціювали референдум з питань НАТО і російської мови.

Наталя Михайлівна була елементарно обеззброєна.

У той час як ПСПУ втрачала очки, з її ідейним антиподом відбулися дивні метаморфози. Із політичної Попелюшки "Свобода" перетворилася якщо не в принцесу, то в енергійну даму напівсвіту, що зненацька блиснула агітаційною міццю. Без втручання добрих і щедрих фей отут явно не обійшлося.

Юлія Тимошенко поспішила обвинуватити "Єдину силу українців" в одержанні грошей від регіоналів і безпардонному відтягуванні голосів у "помаранчевих" партій. При цьому вона випускає одну істотну деталь: демократична команда Майдану приклала чимало зусиль, щоб штовхнути свій західний електорат в обійми націонал-радикалів!

Трипроцентний бар'єр Олегові Тягнибоку, за даними соціологів, не світить, а от наздогнати і перегнати ПСПУ для нього – задача цілком реальна.

Якщо Наталя Вітренко стає все більше схожою на політичну пенсіонерку, то лідер "Свободи" виглядає політиком, що поступово набирає вагу.

Очевидно, вітчизняний маятник радикальних настроїв повільно, але впевнено рухається убік Західної України. Тенденція неприємна, однак цілком природна і закономірна.

Рано або пізно політичний екстремізм "Made in USSR" повинний бути витіснений екстремізмом "Made in Ukraine". То чому не на дострокових виборах 2007 року?

ВІЛЬНІ ДЕМОКРАТИ VS БЛОК КУЧМА

Досить повчальний ще один неформальний двобій у рамках виборчої кампанії-2007. Він демонструє українцям, як легко проходить слава земна, і який короткий шлях від великого до смішного.

Майор Мельниченко проти Кучми і його оточення! Шість-сім років тому це було мега-сенсацією. Доленосна дуель захопила розум і душі мільйонів наших співгромадян.

Сьогодні "легендарний" Микола Мельниченко балотується в парламент за списком Партії вільних демократів. У цих же виборах бере участь блок КУЧМА, очолюваний заслуженим політичним пенсіонером Олександром Волковим.

Обидва політпроекти не набирають і двох відсотків, плетуться в хвості рейтингової десятки і можуть випередити хіба що один одного.

Майор-викривач, що ґрунтовно дискредитував себе неналежною поведінкою, вже не здатний забезпечити своїй політсилі народні симпатії.

Та й слово "КУЧМА" не викликає колишньої ідіосинкразії. Цивільний пафос поступився місцем гротескному комізмові.

Фактично на виборах-2007 обидві партії заміщають гіпотетичний блок Вєрки Сердючки, у міру сил розважаючи електорат епатажними заявами і курйозною телерекламою.

Злободенний римейк "Бременських музикантів" від вільних демократів і справді кумедний; особливий респект – Михайлові Бродському в образі осла.

Незвичайне акторське дарування знайшов одіозний лідер блоку КУЧМА. З пустотливими дітками, що роздирають Україну навпіл, пан Волков справляється настільки ж уміло, як з парламентською більшістю чи бельгійськими активами...

Відверта клоунада – не єдиний козир прибульців з епохи кучмізму і боротьби з ним.

Наприклад, Микола Мельниченко згадав молоді літа, видавши на-гора чергову порцію касетного компромату. Як і очікувалось, ефект дорівнює нулеві.

КУЧМА шукає шлях до серця виборця через його гаманець, посилаючи українцям оплачені квитанції букмекерської контори "Шанс". Успіх блоку на виборах обіцяє кожному одержувачеві 1000 грн.

Зворушлива деталь: у квитанції фігурують не заповітні 3%, необхідні для проходження в парламент, а вже геть фантастичні п'ять. Очевидно, лідери блоку не виключають можливість свого проходження в Раду і про всяк випадок вирішили перестрахуватися...

Скупуватим ветеранам-кучмістам варто було б повчитися розмаху у своїх спадкоємців: ті легко розкидаються обіцянками на сотні мільярдів бюджетних гривень!

Утім, і сучасним грандам вітчизняної політики варто уважніше придивитися до негласної дуелі ПВД і блоку КУЧМА.

Однакова нерозбірливість у політичних засобах звичайно приводить до схожих результатів.

І, цілком можливо, що років так через сім велике протистояння "помаранчевих" і "біло-блакитних" теж виродиться в потішну метушню двох ліліпутів, що борються за десяті частки відсотка.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді