Історія зрад Ющенка, Тимошенко і Януковича. Частина 1

Вівторок, 16 жовтня 2007, 20:44

Віктор Ющенко опинився у складній ситуації, коли він пов’язаний обіцянками з двома полюсами української політики. У рожевій залі секретаріату президента, за кілька днів до виборів, публічно, в присутності Юлії Тимошенко і власного телеоператора, президент заявив, що іншої коаліції, окрім демократичної, він не бачить.

Так само, можливо, в цій же рожевій залі, але в травні цього року Ющенко обнадіяв Януковича, що після виборів вони створять коаліцію.

"Це проблема Ющенка, як він позбудеться Тимошенко. Але ми погодилися на вибори і легалізували його незаконні укази тільки за умови створення широкої коаліції після виборів", - зазначив у розмові не під запис з автором цих рядків один з лідерів Партії регіонів.

Найкращим вибором для Віктора Ющенка було б створити союз своїх опонентів, де б вони взаємознищилися. Але на такі збочення не готові інші учасники – тому президенту треба обрати лише одного партнера.

Несприйняття один одного між Тимошенко і Ющенком приблизно таке ж, як і між Ющенком і Януковичем. Улітку минулого року, коли президент вніс лідера Партії регіонів на затвердження прем’єр-міністром, він висловився у вузькому колі: "З Юлі я не зроблю українку, а з Януковича – спробую!"

Рік співіснування з Януковичем мав позбавити Ющенка остаточних ілюзій. Ющенко добре знає обох цих політиків, ціну їх слову та інтересам. Однакове у цієї трійки тільки одне – мета. І Ющенко, і Янукович, і Тимошенко прагнуть влади.

Історія Ющенка – Тимошенко

Коли президент у 2005 році відправив у відставку Юлію Тимошенко, кілька ключових осіб з її оточення – Михайло Бродський і Нестор Шуфрич – виступили з заявами про те, що "Ющенко втретє зрадив Юлю".

Історія стосунків Ющенка і Тимошенко – складна, цікава і цинічна – почалася після призначення її віце-прем'єр-міністром.

Саме це – стартова точка сходження Тимошенко. Без доступу до інструментів виконавчої влади вона мала б значно вищі шанси назавжди залишитися політиком, який не виправдав сподівань – сотні таких зірок спочатку загораються, а потім згасають у Верховній Раді.

Трансформації Тимошенко за сім років. Фото Corbis

У 2001 році, після виходу Тимошенко із СІЗО та переходу Ющенка в опозицію, кореспонденту "Української правди" пощастило з різницею в кілька тижнів взяти у них інтерв’ю.

Одне з питань, яке тоді їм поставили – як так сталося, що Ющенко взяв Тимошенко віце-прем’єр-міністром в свій кабінет.

За словами Тимошенко, її знайомство з Ющенком відбулося в 1998 році. Вона, обравшись до парламенту як голова тіньового уряду партії "Громада" (був у неї колись і такий статус), за квотою Лазаренка отримала бюджетний комітет.

Як випливає зі слів Тимошенко, про те, що Ющенко – це її доля, вона зрозуміла, коли у повітрі пахло мандаринами. Було це за шість років до помаранчевої революції. Просто Тимошенко пригадала, як вона разом з Ющенком – тодішнім главою Нацбанку – напружено працювала над бюджетом 1999 року, щоб зрештою парламент ухвалив його за кілька годин до новорічних курантів.

"Ми зрозуміли, що нам комфортно працювати в одній команді", - розповіла Тимошенко.

"Коли Віктор Андрійович був призначений прем'єр-міністром і формував уряд, він вів консультації зі всіма фракціями. Ми тоді обговорили з ним цю тему, і я дала згоду очолити напрям паливно-енергетичного комплексу в уряді", - також пригадала Тимошенко.

На думку Тимошенко, призначивши її віце-прем'єром, Кучма хотів прибрати її саме з бюджетного комітету та позбавити недоторканості, а також поставити на складну ділянку роботи – в ПЕК – і пізніше з ганьбою, ще в квітні 2000 року, вигнати.

Це – версія Тимошенко.

Версія Ющенка звучить інакше. Він взагалі не пам’ятає перші місяці своїх стосунків з Тимошенко. За його словами, вони познайомилися на рік пізніше, ніж це говорить лідерка БЮТ.

"Я відверто скажу – до знайомства вже будучи прем'єр-міністром, до цього Юлію Володимирівну я не знав", - сказав Ющенко в інтерв’ю "Українській правді".

За словами нинішнього президента, він, перед призначенням прем’єром, проводив консультації з лідерами фракцій. "Уже після зібрання ми залишилися у вузькому колі. Три-чотири чоловіки, там була і Юлія Володимирівна. Коли зайшла мова про кандидатури на посади в блоці ПЕК уряду, вона сказала: "Можливо, варто було подивитися на свіжі персони". І так народилася ідея по Юлії Володимирівні".

Далі, за словами Ющенка, він запросив Тимошенко на переговори про призначення в уряд. "Вона так з великою відвертістю сказала, що не заперечувала б, якби була на цій посаді".

Ющенко розповів, що запропонував Кучмі три або чотири кандидатури на місце віце-прем'єра з питань енергетики.

"Я доповідав президенту, і, говорячи про Юлію Володимирівну, побачив живу реакцію Леоніда Даниловича. Він зустрів пропозицію піднесено, зацікавлено. Типу: "Давай попробуємо!" Повірте, в моїх діях це було щиро, я переконаний, з такою щирістю і Леонід Данилович поставився до пропозиції".

Володимир Литвин, який тоді теж щойно очолив адміністрацію президента, розповів у інтерв’ю "Українській правді", що Тимошенко проходила співбесіду перед призначенням у Кучми.

"Тимошенко мала тривалу розмову з президентом. А потім президент мені потелефонував і сказав, що треба готувати документи на призначення Тимошенко віце–прем'єр–міністром".

За словами Литвина, Кучма думав, що Тимошенко спрямує енергію в те русло, яке йому потрібно. "Я думаю, Кучмі десь імпонувала Тимошенко, для якої боротьба – це стихія. Тимошенко відводилася роль, щоб вона до певної міри розчистила Авгієві конюшні".

Так починалася політична кар’єра Тимошенко. Очевидно, без роботи в уряді вона позбулася б стартової сторінки своєї біографії – і невідомо, чи змогла б колись вирватися на вищий рівень політичної гри.

Історія зрад з боку Ющенка, яку після відставки Тимошенко з посади прем’єра поширювало її оточення, складалася з трьох пунктів.

"Зрада перша"

Це – звільнення Тимошенко з місця віце-прем'єра в уряді Ющенка, що відкрило дорогу для її подальшого арешту.

Власне, команда Тимошенко закидала Ющенку те, що він завізував указ про зняття з посади своєї заступниці. Водночас Ющенко всіляко спростовував, що скріпляв підписом той указ.

Як все відбулося, можна дізнатися тільки з архівів, які, колись, можливо, розсекретять. Водночас Литвин стверджує, що згода Ющенка була. "Всі документи, які виходили з–під пера президента Кучми, були оформлені відповідно до чинного законодавства".

Одного разу, коли Ющенко тільки став прем’єром, Литвин попросив його завізувати заднім числом укази, які вже вступили в дію. "Віктор Андрійович мені, підписавши їх, сказав: "Я тебе прошу більше таким чином не давати мені на візування указів, бо я їх не буду підписувати. Це мене принижує". Я зрозумів свою нетактовність, і після того всі документи направлялися до Кабінету міністрів. Вони візувалися, формальність була збережена".

"Навіть якщо на той момент (візи на звільнення Тимошенко) не було, то згода була вирвана в процесі розмови", - заявив Литвин.

"Зрада друга"

Це – заява трьох в розпал акції "Україна без Кучми". Опозиція, одним з лідерів якої тоді був Юрій Луценко, а спонсорів – Тимошенко, була прирівняна до фашистів у спільному звернені до народу Кучми, Ющенка і Плюща:

"Намагання розбурхувати вуличну стихію, пускати в хід відверто провокаційні прийоми, за допомогою яких вони хочуть поглибити розкол в суспільстві, підштовхнути владу до силової протидії, створюють реальну загрозу національній безпеці держави. Не слід забувати уроки історії - згадаймо, з чого і як починався фашизм".

Уже після відставки з посади прем’єр-міністра Ющенко перейшов до тієї самої опозиції. Він клявся, що слова "фашизм" в тому варіанті, який він завізував, не було – а з'явилося воно пізніше після літературних правок в адміністрації президента.

Кучма в своїй книжці "Після Майдану" розповів, що підписи вони ставили разом. "Слово "фашизм" у тексті викликало бурю обурення в стані тих, хто називав себе демократами. Ющенко не витримав їх тиску і почав свої відомі маневри. Він не міг сказати, що не підписувався під нашим зверненням, бо ми одночасно їх поставили – я, Плющ і Ющенко. Але з його пояснень витікало, що підписався чи то вимушено, чи то не прочитавши текст, або читав – але неуважно".

"Зрада третя"

Це – звільнення Тимошенко з посади прем'єр-міністра в розпал "корупційного скандалу". Події осені 2005 року стали поворотним моментом, який започаткував кризу останніх двох років.

Багатоденні переговори, які відбувалися на Банковій після заяви Олександра Зінченка про корупцію в оточенні президента, закінчилися згодою Ющенка на те, що Тимошенко залишиться прем’єр-міністром, але при цьому погодиться на відставку Олександра Турчинова. Ющенко, у свою чергу, обіцяв зняти з посад Порошенка і Третьякова.

Після того, як було знайдено цю формулу, на дачі СБУ відбулася зустріч найближчого оточення Тимошенко – там були присутні Томенко, Турчинов, був і Анатолій Гриценко, якого на нинішніх виборах лідерка БЮТ обрала головною мішенню своєю критики. Але найбільше роздратувало Ющенка те, що Тимошенко глибокої ночі зв’язалася телефоном з послом США, щоб він вплинув на президента України "не руйнувати нашу єдність, започатковану на Майдані".

Наступного ранку Тимошенко знову прийшла до секретаріату і повідомила, що відмовляється від розміну, одною з "жертв" якого був Турчинов. За кілька годин, проведених у беззмістовних розмовах, Ющенко відправив у відставку все своє оточення включно з Тимошенко.

Продовження читайте у середу

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді