Простота політичної арифметики

Четвер, 25 жовтня 2007, 12:11

Політично активних людей зараз цікавить питання про те, якою буде конфігурація коаліції і система влади, а також якого вектору розвитку держави слід чекати. Я бачу два основних критерії, що обумовлюють розвиток ситуації: політичний, або суспільний, і юридичний.

Політичний та юридичний механізми є своєрідними "рейками", по яких рухається паровоз влади. Коаліція парламентської більшості, створена на основі результатів виборів, формує уряд і, таким чином, контролює дві гілки влади: законодавчу і виконавчу. Коаліція у Верховній Раді – це і є влада.

З політичної точки зору процес формування влади базується на результатах виборів, а з юридичної – на механізмах реалізації цих результатів на основі чинної Конституції.

Сьогодні ми можемо говорити тільки про чинну редакцію Конституції, оскільки жодні зміни Основного Закону не можуть бути здійснені, поки не почне функціонувати система влади.

Коротко проаналізуємо вектори розвитку політичної ситуації, що були виставлені на всенародний конкурс під час виборчої кампанії.

Дві сили, Блок "Наша Україна – Народна Самооборона" та Блок Юлії Тимошенко, декларували намір об’єднатися в демократичну коаліцію.

Блок Литвина не озвучував ніяких декларацій про об'єднання, а комуністи в суспільній свідомості вже давно стали придатком Партії регіонів і здатні проводити самостійну політику тільки під час виборчої кампанії.

Партія регіонів ніколи не приховувала, що вона готова розглядати варіант про формування широкої коаліції, тобто, іншими словами, перебувати у форматі правлячої коаліції, у тому числі й шляхом об'єднання з ідеологічними та історичними опонентами.

Таке парадоксальне поєднання прикривається тезою про необхідність об'єднання країни. Ця теза, у свою чергу, формується зі спекулятивної політичної гіпотези про те, що країна нібито роз'єднана.

У результаті виборів дві політичні сили, які декларували об'єднання між собою, набрали більшість місць у парламенті. При такому результаті не має істотного значення те, що перевага цієї більшості складає всього три голоси.

Оскільки під час виборчої кампанії були озвучені гранично чіткі і взаємні декларації БЮТ і НУ – НС про об'єднання, формування такої демократичної більшості не допускає існування жодних інших варіантів. Тобто, у сучасному політичному спектрі існує єдиний можливий варіант створення коаліції: це Коаліція демократичних сил.

Тепер розглянемо юридичний критерій. Конституція України описує принципи формування коаліції, які останнім часом засвоїла вже вся країна, оскільки їх порушення і призвело до проведення дострокових парламентських виборів. Конституція говорить, що коаліція парламентської більшості формується єдиним можливим видом суб'єктів – депутатськими фракціями.

Якщо ми прикладемо елементарну математику до результатів виборів, то ще раз переконаємося в тому, що в даних політичних умовах альтернативи створенню демократичної коаліції не існує. Така наша впевненість ґрунтується на тому, що єдиний можливий варіант коаліції без участі Блоку Юлії Тимошенко - це об'єднання НУ - НС із Партією регіонів. При цьому не має ніякого значення, яку конфігурацію приймає Комуністична партія й Блок Литвина.

Щоб розібратися в тому, чи можливе об'єднання НУ - НС із ПР, проведемо аналіз структури Блоку НУ - НС, застосовуючи метод поділу на молодих політиків і політиків попередньої формації.

Я впевнений, що загальним для характеристики групи молодих політиків є розуміння їхньої головної цінності - перспективи політичного життя. Така перспектива невід'ємно пов'язана з послідовністю і виконанням виборчих тез. Очевидність згубності зміни передвиборних тез вся країна побачила на прикладі Олександра Мороза.

Вектор політичних обіцянок був явно порушений, і коли ця дія була здійснена, рівень народної підтримки різко знизився, не зважаючи на потужний адмінресурс. Соцпартія йшла на вибори з міністром транспорту, що керував величезною галуззю, міністром внутрішніх справ і Головою Верховної Ради, але не змогла подолати тривідсотковий бар'єр. Отже, рівень довіри до політичної сили, яка зраджує своїм обіцянкам, стрімко падає до нульової позначки.

Молоді політики добре розуміють цю формулу. У них є також розуміння того, що головною цінністю для політичного діяча є максимально висока підтримка населення. Сьогодні на кону в НУ – НС стоїть приблизно 14% підтримки українців. І це той ключовий фактор, який створює мотивацію політичної поведінки.

Кожен із молодих депутатів від НУ - НС досить амбітний у політичному плані і не хоче в кульмінації своєї кар'єри успадкувати долю Олександра Мороза - печальну, безславну пенсію з негативним місцем у новітній історії. Такий політичний досвід стабілізує частину фракції НУ - НС, що становить більше її половини.

Друга частина Нашої України - це політики старої формації, які ніяк не можуть змиритися з тим, що правила політичної гри змінилися, і сьогодні владу формують не кулуарні інтриги, а доволі відкриті й очевидні симпатії виборців.

Отже, у Нашій Україні - Народній Самообороні ми спостерігатимемо протистояння молодого, прогресивного вектора й вектора регресного. Регресна частина цієї політичної сили набагато менша за групу політиків, які бачать свої перспективи і своє майбутнє, вважаючи його дорожчим за будь-які міністерські пости і навіть симпатії або антипатії президента.

Таким чином, більша частина НУ - НС не схоче змінювати курс, що був визначений на виборах, оскільки така зміна є ціною їхнього політичного майбутнього. Той, хто змінює курс, майбутнього не має.

Тому, якщо ми говоримо про коаліцію, у якій не буде Блоку Юлії Тимошенко, нам варто розуміти, що більшість фракції НУ - НС не підтримає такий формат коаліції, а тому й суб'єкта формування коаліції - немає.

Можливі "фокуси" окремих депутатів від НУ - НС не зможуть вплинути на ситуацію в парламенті, адже можливості створити коаліцію в конституційному порядку не буде, навіть якщо вони захочуть перейти в політичний табір Партії регіонів.

Будь-яка конфігурація влади, сформована не на основі цілісності фракції Наша Україна, не матиме ні політичної, ні правової легітимності. Така влада завжди буде під сумнівом, така влада буде приречена на поразку.

Природний політичний і правовий процес приводить винятково до формування коаліції 228 депутатів при можливій підтримці Блоку Литвина. Щоб не приймати на себе політичну відповідальність за ситуацію, Литвин навряд чи увійде до правлячої коаліції, але в цілому буде тяжіти до її підтримки.

Коли по двох правильно прокладених рейках рухається правильно поставлений паровоз, відхилити його від курсу можна тільки неприродним способом, тобто способом диверсії.

У сучасному політичному житті до таких диверсійних способів відноситься таємна кулуарна діяльність із окремими депутатами з числа цих двохсот двадцяти восьми з метою перешкоджання роботі коаліції.

Акти диверсії можуть здійснюватися у вигляді формулювання персональної позиції окремо взятих депутатів. Потенційно такі "диверсанти" можуть перебувати або в БЮТ, або в НУ - НС. Блок Юлії Тимошенко на сьогоднішній день являє собою досить монолітну систему, що набагато міцніша за Партію регіонів.

У Партії регіонів давно вже простежується генеральна лінія розколу, і ми можемо спостерігати її по всій партійній вертикалі - від верху й до низу, до рівня обласних організацій. На противагу ПР, БЮТ - це добре організована сила, що на 90% складається з депутатів п'ятого скликання, а ті люди, які вперше пройшли в парламент, входять у правлячу коаліцію й не мають передумов, щоб із неї виходити. Відповідно, БЮТ буде поводитися досить стабільно.

Проблеми можуть виникнути в Нашій Україні - Народній Самообороні через історію становлення цього блоку і той поділ, про який ми вже говорили. У той же час сучасна політична модель склалася так, що кожен представник НУ - НС буде асоціюватися із президентом.

Тому будь-які можливі демаршеві дії депутатів від блоку НУ - НС автоматично призведуть до політичної відповідальності президента.

З огляду на те, що президент зараз є найбільш вразливою політичною фігурою (до президентських виборів залишилося небагато часу) ціна такої дії зростає на порядки. І питання переходу одного депутата від НУ - НС перетворюється на питання іміджу і реноме самого Гаранта.

Таким чином, не зважаючи на можливість актів диверсії, ми можемо стверджувати, що альтернативи природному розвиткові подій не існує. Ні в політичному, ні в юридичному плані ситуація не зможе розвиватися інакше, ніж за сценарієм, озвученим демократичними силами під час виборчої кампанії.

Святослав Олійник, народний депутат п'ятого скликання

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді