Календар проти Путіна

Понеділок, 19 листопада 2007, 12:11

Сценаріїв "потроєння ВВП" в Росії стає все більше. Україні з її легендарним рішенням Конституційного суду про "півтора" президентських терміни Леоніда Кучми до Росії в цьому відношенні – далеко. Як до Магеланових хмар по-пластунськи.

Як неважко здогадатись, ідеться про "сценарії" залишення Володимира Володимировича Путіна на третій термін.

Нещодавно з'явився ще один – не Путін, звісно, а сценарій. Вийшовши з вуст голови Російської спілки промисловців і підприємців (РСПП) Олександра Шохіна, цей сценарій отримав найширше висвітлення в російських, а відтак і в українських ЗМІ.

При цьому найрізноманітніші агентства в своїх коротких повідомленнях посилаються на "депутатів Держдуми" та "високопосадового представника Кремля", які нібито підтвердили даний сценарій.

Хоча взагалі-то Шохін говорив від себе. А твердження про анонімних депутатів та не менш анонімного співробітника найвищої російської адміністрації вперше з'явились ось тут - в російській "Независимой газете". Про яку всі знають, що вона колись належала Борису Березовському, але не всі чули, що саме "належала", а не "належить".

Та повернімось до сценарію. В інформаційному викладі він був таким: російська Конституція забороняє двічі балотуватись на посаду президента, а російські закони ще й не дозволяють робити цього главі державі (навіть на першому терміні), який відмовився від своїх повноважень, і тим самим спровокував дострокові вибори.

Пан Шохін вважає, що обійти ці вимоги можна так: Путін може відмовитись від президентства, уже ставши депутатом, але до цього повинні бути оголошені чергові президентські вибори.

Відтак, відмова Путіна не спричинить рішення про вибори позачергові – президентські ж перегони вже все одно оголошені! А сам Путін, у свою чергу, зможе пару днів побути депутатом і знову погнатись за президентством, але вже з нової посади. І таким чином він, нібито, дотримається конституційної норми про те, що не можна бути президентом тричі поспіль.

Адже між другим і третім президентством він ще побуде депутатом Держдуми.

Як часто буває, не лише українські інформагенції скопіювали повідомлення російських джерел без будь-якої перевірки: на цих повідомленнях, і теж без перевірки, побудували цілі статті навіть деякі "аналітики", особливо в Інтернет-виданнях України.

Тим часом в даному сценарії є дуже серйозна лакуна. Закон про вибори президента РФ має спеціальне уточнення щодо конституційної вимоги про два терміни. Згідно із цим законом, не може бути обрана президентом Росії особа, яка "обіймає на час офіційного оприлюднення (публікації) рішення про призначення виборів президента російської Федерації посаду президента Російської Федерації другий термін поспіль".

Таке рішення приймає й публікує Рада Федерації – вища палата російського парламенту.

Отже, за Шохіним, Путін повинен встигнути отримати мандат депутата ПІСЛЯ ТОГО, як Рада Федерації прийме рішення про чергові президентські вибори – але висунути свою кандидатуру на президентських виборах ДО ТОГО, як Рада Федерації це своє рішення оприлюднить. На все – 5 днів.

Кому цікаво – проаналізуйте лише два федеральних закони РФ: про вибори президента та про вибори Держдуми. Автор цих рядків так і зробив, і з'ясував, що навіть 5 днів на складну й узгоджену роботу високі російські держоргани мають лише у "вікні" з 3 по 14 грудня.

Причому перша дата можлива, тільки якщо ЦВК підіб'є підсумки парламентських перегонів протягом кількох годин, а остання – якщо і ЦВК, і Рада Федерації тягтимуть кожна зі своїм завданням до останнього.

Тобто насправді проміжок звужується ще більше – майже до тих самих п'яти діб. Тим паче, що в цьому проміжку є два вихідних дні.

А от якщо Рада Федерації оголосить дату президентських виборів до підписання ЦВК протоколу про вибори Думи; якщо реєстрація депутатів відбудеться після 15 грудня; якщо, зрештою, ці два моменти просто розійдуться більше ніж на п'ять днів – все, "сценарій Шохіна" поховано.

Автор не належить до людей, що мають дипломи в царині точних наук, але має знайомих, які до таких людей належать. І всі вони вважають, що будь-який план, в якому кількість однаково імовірних негативних варіантів перевищує кількість імовірних позитивних, обов'язково провалиться.

Звісно, ми можемо вірити в цілковиту керованість Путіним російських ЦВК, парламенту, конституційного суду, та хоч дідька/Шандибіна лисого. Але такий сумнівний план, коли ставки такі величезні – це несерйозно.

Даруйте, у Кучми з його "правом на третій термін" все було надійніше. Рішення було сумнівне, але одне. А тут потрібна ціла купа рішень, та ще й з філігранною "підгонкою" в часі.

Найголовніший же аргумент проти такого варіанту – це радість, з якою за нього вхопились російські журналісти. (Адже навіть на західні інформагентства в Росії працюють здебільшого росіяни, так само як в Україні – українці; цей очевидний факт чомусь вперто не хочуть бачити споживачі інформації).

Якби даний сценарій був реальним, в Кремлі уже якось би постарались не допустити його витоку.

Ваш покірний слуга, який щойно доводив, що Кремль не такий уже й всесильний, зовсім не суперечить сам собі. Очевидно, Кремль не може - та й не прагне - контролювати геть усе й усіх. Але того ж Шохіна він уже якось міг би проконтролювати.

Саме це піднімає питання, значно важливіше за всілякі "сценарії": кому потрібен і кому непотрібен третій термін Путіна? І, зокрема, що він може означати для України?

Відповісти на це питання значно легше, аніж докладно розповісти про нюанси чергового "сценарію потроєння".

Що стосується Росії, то третій термін Путіна був для неї ідеальним виходом... на найближчі кілька років.

І річ не в російському народі, який смішить українців своєї несамовитою підтримкою Царя. Хвалити Бога, українці в цьому відношенні не кращі – от тільки розділені між кількома Царями.

А от російські "еліти", які в особі Путіна дійсно мають ГАРАНТА – вони дійсно страшенно бояться лишитись без нього. Бо хтозна, кому пощастить вийти з нового переділу з відносно цілим черепом. Першу, та й другу, половину 90-х там пам'ятають добре.

Але "Путін-3" призвів би до неодмінного перетворення "крижаної завіси" із Заходом на нову "залізну завісу". Враховуючи фашизацію російського виборця та усталену думку, що всі опоненти Путіна є "агентами Заходу", це, в свою чергу, позбавило б російську демократію останніх шансів.

Тобто ця демократія, взагалі-то, не народилась і досі. Але в "Путін-3" для тих шарів населення, які могли б цю демократію народити, означав би аборт. І стерилізацію.

В такому випадку Україні довелось би несолодко. І далеко не в плані цін на газ: швидше, все йшло б за сценарієм скандальної комп'ютерної гри "Операція Галичина".

З іншого боку, відхід Путіна від влади (про який він сам стільки говорив!) дає Росії одразу кілька можливостей. Найголовніша з них – ви будете сміятись – можливість провести такі нагальні реформи.

Адже не може не вимагати реформ країна – найбільший на планеті видобувник газу – якщо в ній самій ще не газифіковано мільйони домогосподарств, а втрати газу на газогонах є більшими, ніж навіть у "скандальній" в цьому сенсі Україні. І це тільки один приклад.

Можливо, новий президент міг би провести ці реформи, враховуючи можливу готовність народу терпіти можливі негаразди в надії на майбутнє повернення першого за останні десятиліття дійсно улюбленого лідера. Тільки повернення має бути вже не "можливим!", а "неодмінним".

Чи є цей сценарій кращим для України? Тут можна відповісти у софістичному дусі: ближчі років 30 – 50 жоден сценарій успіху Росії не є для України "гарним".

Але всі сценарії російського провалу є для України ще гіршими. Уявіть лише собі якогось Гітлера в найбільшій у світі країні, де населення живе в основному ненавистю до колишніх "братів" та думкою про свою атомну зброю... Бр-р-р.

Утім, це вже залежить не від Росії навіть, а від загальносвітового напрямку розвитку – чи того, що людство вважає за розвиток останнім часом.

Ну, а різноманітні "сценарії" можуть мати і простіші пояснення. Ну, хоча б таке, яке в інтерпретації близьких до Кучми політологів 2004 року мало згадане вже рішення КС, яке нібито дозволяло Кучмі йти на третій термін.

Просто (казали ті політологи) Кучма до останку не хоче втрачати контроль над олігархами. От і лякає.

В Україні злякати не вдалося – якщо і взагалі намагались, бо не міг Кучма не розуміти, що в цій країні такої важливої речі не приховаєш.

От і в Росії, можливо, свої сценарії не приховують теж – їх просто маскують "витоками" інформації, які ми, і не тільки ми, слухняно передруковуємо. З математичними викладками. Але тим паче слід думати не про питання ЯК все буде в Росії, а про те, ЩО БУДЕ З УКРАЇНОЮ в тому чи іншому випадку.

Це ж, зрештою, не світська хроніка. І не лотерея.

Автор

Олександр Михельсон, 4Post.com.ua

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді