Юлія Тимошенко збилася з рахунку

Середа, 12 грудня 2007, 00:11

Не зважаючи на всю серйозність очікуваного призначення Юлії Тимошенко прем’єр–міністром, атмосфера в коридорах Верховної Ради була доволі розкутою.

Коли парламент обирав спікера Арсенія Яценюка, на обличчях членів колишньої більшості розігрувалась ціла трагедія втрати влади.

За чотири дні Партія регіонів та їхні прибічники майже звиклись з думкою про майбутнє перебування в опозиції. Зараз у статусі гостей на чужому святі вони розслабилися й самі.

– Здравствуйте, я хочу с вами познакомиться! Моя фамилия Грач, – кримський комуніст Леонід Грач, здається, вперше помітив у кулуарах брюнетку з депутатським значком. Він озброївся найсолодкішою усмішкою і найвишуканішими манерами випускника Вищої партійної школи ЦК.

– А я – Новикова Юлия Владимировна! – ввічливо відповіла депутатка, здивована несподіваним проявом уваги з боку колеги.

– Очень приятно! За исключением одной детали…, – уточнив Грач.

– Той, что я – Юлия Владимировна?

– Да! – засяяв комуніст.

Співрозмовники обмінялися телефонами і розійшлися в різні боки. Можливо, якби пан Грач знав, що дівоче прізвище чарівної незнайомки – Льовочкіна, а її брат – помічник Януковича Сергій Льовочкін, він би не переходив на дешеві залицяння.

А так на обличчях обох співрозмовників не було ані ноти страху від майбутнього прем’єрства іншої Юлії Володимирівни.

***

У вівторок зранку фракція Юлії Тимошенко зібралася на своє традиційне засідання, яке за відсутності лідерки блоку вів Олександр Турчинов.

На початку обговорення депутат Ляшко обурився, що "Українська правда" в ніч з понеділка на вівторок оприлюднила узгоджений проект уряду Тимошенко.

– На жаль, не всі наші колеги відповідально ставляться до своїх дій, – прокоментував Турчинов і доручив провести внутрішнє розслідування можливих витоків інформації.

Далі Турчинов повідомив, що досі склад уряду не визначено.

– Брати і сестри, ми не знаємо до кінця пакету колег з "Нашої України". На жаль, це дійсно так... "Нашій Україні" не погоджують їх кандидатур.

Турчинов не уточнив, хто саме не дає зелене світло претендентам від НУНС, хоча натяк на Віктора Ющенка вгадали б і діти.

– Я хочу сподіватися, що наші союзники не висунуть одіозних фігур. Дуже сподіваюся..., – розмірковував уголос Турчинов.

У цей момент в Турчинова задзвонив телефон.

– Так, вибачаюсь, зараз у мене сеанс зв’язку із супутником, – пожартував він.

На тому кінці дроту була Юлія Тимошенко, яка проводила черговий раунд консультацій з Віктором Ющенком.

Швидко переговоривши із соратницею, Турчинов перейшов до обговорення кандидатур на посади міністрів від БЮТ, які стали несподіванкою для багатьох членів фракції.

Наприклад, вони не розуміли, чому на посади міністрів економіки чи палива та енергетики претендували невідомі люди.

– Невже серед 156 людей з нашої фракції не знайшлося жодної достойної кандидатури? – обурився Ляшко.

– Так всі ж відмовилися! – жартував Микола Томенко.

– Брати та сестри! – змусив замовчати соратників Турчинов. – Якщо людина є депутатом, це не означає, що вона обов’язково стане міністром! Посада депутата – не менш авторитетна. Я би все життя працював депутатом!

Можливо, хтось в залі і хотів спитати, чому ж тоді Олександр Турчинов значиться у списку майбутнього Кабміну як перший віце–прем'єр, але ніхто цього не зробив.

***

До самого ранку невідомою залишалась кандидатура на посаду міністра юстиції. Микола Оніщук, до якого приміряли це крісло, виглядав не дуже щасливим. Напередодні власна фракція вирішила ускладнити йому життя, висунувши Романа Зварича.

– Президент назвав Оніщука, а внутрішня партійна тусовка – Зварича. Але я хочу, щоб всі пам’ятали – ми стали депутатами, саме завдячуючи Вікторові Ющенку. Тому він має право на своє кадрове бачення, – розповів один з нашоукраїнців.

Найбільші метаморфози цього дня сталися з принциповим опонентом Юлії Тимошенко – Юрієм Єхануровим. Зранку екс–прем'єр спокійно розгулював коридорами парламенту з виглядом відстороненої людини і відмахувався від питань журналістів.

– Хлопці, мене все це мало стосується! – Єхануров навіть не здогадувався, що прямо на очах розігрується драма, яка зачепить і його.

На будь–які сигнали Ющенка чекали двоє інших претенденти на Міністерство оборони – в.о. міністра Анатолій Гриценко і командувач внутрішніми військами Олександр Кіхтенко. Остаточного рішення не було, і об’єктивки на обох конкурентів були роздані депутатам.

Тим часом у кулуарах парламенту стягувалися помаранчеві. У кутку стояв Влад Каськів, який таки прийшов з лікарні і тепер спирався на милицю. Кожен новоприбулий депутат підходив не просто привітатися з ним, а ще й якось пожартувати.

– Я вас благаю, не смішіть мене – мені заборонено сміятися! – просив Каськів, якому в суботу було зроблено операцію.

Розгляд питання про призначення прем’єра відкрив Віктор Ющенко. Президент зачитав свою промову без особливого ентузіазму, лише зрідка відриваючи очі від паперу.

Ющенко закликав і коаліцію, і опозицію поставити перед собою "національні пріоритети". Інтонація, якою Ющенко вимовляв усе це, говорила, що його думки в цей момент зосередилися зовсім на інших питаннях.

– Я був і буду надійним союзником парламенту. Жодне знакове для нації рішення не повинно бути прийнятим поза стінами Верховної Ради, – пообіцяв Ющенко і виправився, – Хоча попереду нас чекають великі виклики і випробування.

Як відомо, ще зовсім нещодавно Ющенко і його союзники заявляли, що ухвалять нову редакцію Конституції на референдумі, взагалі без голосування у законодавчому органі.

Ситуація в залі оживилася після того, як Ющенко оголосив, що вносить на схвалення парламентом кандидатуру Юлії Тимошенко. Присутні зааплодували.

Значно активніше народ став реагувати, коли Ющенко повідомив, що на посаду міністра оборони внесено Юрія Єханурова, а на посаду міністра закордонних справ – Володимира Огризка.

Як відомо, кандидатуру Огризка попередня Верховна Рада відхиляла двічі, а Єхануров як претендент на Міноборони не фігурував навіть у анекдотах.

Однак здатність Єханурова протистояти чарам Тимошенко зіграла вирішальну роль при цьому екзотичному висуненні. Ющенко хотів мати тил, який буде гарантованою противагою цьому прем’єру. Ілюстрацією їх протилежних поглядів є той факт, що ще в 2006 році Єхануров заявляв про необхідність створення широкої коаліції.

***

Вихід Тимошенко на трибуну виглядав буденно. Всупереч сподіванням, вона відмовилася від кокетування у зовнішньому вигляді – на ній була традиційна біла сукня.

– Я прекрасно пам’ятаю, коли почалися дострокові вибори, і я хочу подякувати президенту України за те, що вони відбулися..., – почала Тимошенко втомленим голосом.

Ющенко, підібгавши губи, дивився її виступ зі своєї ложі – по ліву руку від спікера.

Тимошенко запропонувала якнайшвидше ухвалити закон про опозицію.

– І немає такої вимоги посилення контролю опозицією, яку ми не задовольнимо, – пообіцяла вона.

Пізніше вожді Партії регіонів потирали руки, що запропонують Тимошенко голосувати за той самий закон, який вона внесла рік тому. Там записані суперширокі повноваження: починаючи з бюджетного фінансування опозиції та закінчуючи ледь не правом вето на рішення уряду.

Далі Тимошенко виголосила явно домашню заготовку, сподіваючись, що футбольна тема стане зрозуміла чоловічій аудиторії.

– У нас є вболівальники "Дніпро", "Шахтаря", "Динамо", але коли грає національна збірна, то ми всі вболіваємо однаково. Я хочу, щоб у парламенті народилася національна збірна України, яку ми зробимо найпотужнішою європейською державою.

На цьому Тимошенко фактично і закінчила свою промову, повідомивши, що не стане використовувати відведені їй 20 хвилин – вектори своїх дій вона пообіцяла оголосити при затвердженні програми уряду.

Оскільки члени Партії регіонів не реєструвалися, то право звернутися до Тимошенко з запитаннями отримали три депутати від блоку Литвина, один від комуністів і десять (!) від БЮТ.

Соратник Тимошенко Богдан Губський намагався сподобатися їй, коли запитав про реалізацію найрезонанснішої виборчої обіцянки – за два роки повернути заощадження "Ощадбанку".

– За останніми соціальними дослідженнями, 92,5 відсотки громадян України підтримують ваше формулювання, – Губський демонстрував дивовижну близькість до народу. – Виборці з сіл Черкащини і Київської області просили мене запитати вас, за рахунок яких резервів ви зможете повернути вклади?

На питання Губського нічого конкретного Тимошенко не сказала.

– Повернути ці гроші, щоб не було інфляції – це питання не людей, яким заборгували, а фаховості влади. Не здатна – немає чого братись! Ми здатні і будемо повертати за два роки.

Не обминула Тимошенко обіцянки і футбольної тематики – на питання Сергія Гриневецького з блоку Литвина вона підтримала скорочення іноземних гравців в українських клубах.

– І в політиці, і у футболі я за те, щоб у нас було менше легіонерів. Якщо ми домовимося з Рінатом Леонідовичем (Ахметовим) відносно кількості легіонерів у футбольних збірних, я думаю, у нас їх також буде менше, і ми будемо бачити там українців, – сказала Тимошенко, дещо заплутавшись у нетрадиційній для себе темі.

Цього дня БЮТ вирішив взяти на озброєння футбольні терміни.

– Ми віримо в нашого капітана і в нашу команду. Але не збираємося перемагати в цій грі парламентську опозицію і забивати вам голи, – пообіцяв Партії регіонів Володимир Філенко, уповноважений на виступ від імені блоку Тимошенко.

***

Парламент поступово підібрався до голосування, і ніщо не віщувало біди для БЮТ. У строю були всі, навіть троє хворих нашоукраїнців – Каськів, Сподаренко і Довгий.

Голосування почалося. На десять секунд у залі постала тиша. Маленькі зелені прямокутники заповнювали місця на табло.

Лідерка БЮТ повільно гладила намисто з перлів. Коли на табло загорілося "за – 225", БЮТівська частина парламенту завмерла з кам’яним виразом обличчя, а сектор Партії регіонів побіг штурмувати трибуну.

Впоравшись з собою, Юлія Тимошенко не кидала розгублені погляди у зал чи на президента, як це робили її прибічники. Вона мовчки роздивлялась екран, закривши руками підборіддя.

– Шановні депутати! Надійшли заперечення про те, що депутати не встигли поставити картку! – почав пояснювати Яценюк.

– Арсеній Петрович, Арсеній Петрович! Я до вас звертаюсь! – взяв слово Турчинов. – У нас не спрацювала картка у депутата Деньковича. Ми просимо в зв’язку із технічною проблемою поставити на голосування це питання.

– Товариші, я прошу, ну заспокойтеся! – взявся апелювати Яценюк до регіоналів.

– Картка Олександра Омельченка не спрацювала. В таких випадках проводиться повторне голосування, – заявив тепер уже Микола Катеринчук з "Нашої України".

Але Шуфрич уже йшов в атаку. На стіл до Яценюка поклали заяву від двох фракцій з вимогою перерви.

– Арсеній Петрович, не порушуйте регламент – ми вимагаємо перерву на 30 хвилин.

– Я хочу поставити на голосування питання щодо повернення до голосування про призначення прем’єр–міністра…

У цей час депутат від Партії регіонів Владислав Лук'янов уже зайшов за спину до Яценюка.

– Забирай у нього карточку! – скомандував йому інший регіонал.

У цей час система "Рада" вже почала свій відлік, і Лук'янов вихопив картку Яценюка з гнізда.

– Ей, карточку віддай! – обурився Яценюк.

У цей момент проявився короткий досвід роботи Яценюка спікером. Майже аналогічна ситуація сталася минулого тижня, коли на сесії головував Олександр Турчинов.

Тоді БЮТівець зупинив голосування уже після його початку, коли фракція блоку Тимошенко заявила, що у них немає кількох карток. Але зараз Яценюк не зорієнтувався і ще пару секунд обуреним поглядом дивився у зал, як на табло вдруге висвітилося "225".

Одразу після провальних спроб зробити Юлію Тимошенко головою уряду до коридору вибіг Юрій Луценко.

– Я сам бачив! Я бачив, як всі вони натискали кнопки і висвітлювався зелений сигнал! – кричав Луценко, не чуючи питання журналістів.

Одразу за ним до коридору майже виповз екс–мер Києва Олександр Омельченко. Його під руку вів Андрій Шкіль.

– Він голосував, ну подивіться на нього – він просто наляканий... Сан–Санич, ходімо сюди, треба написати заяву, – керував колегою БЮТівець.

Омельченко дійсно виглядав шокованим. Він мовчки дістав цигарку – депутат закурив прямо в кулуарах. Просуваючись до виходу, він залишав за собою густий димовий шлейф...

Тим часом депутати блоку Тимошенко вже обговорювали ситуацію.

– Як добре, що не в мене картка не спрацювала, – поділився схвильований Ігор Черкаський. – А то що б я потім пояснював іншим? І хто б мені повірив?!...

Руслан Лук’янчук з БЮТ все швидко з'ясував.

– У комп’ютер точно закладений алгоритм, щоб при кожному голосуванні випадково анульовувало два голоси. Бо коли Федорчук натиснув кнопку "за", на його особистому екрані загорілося "голос зараховано", але цей сигнал десь загубився по дорозі до центрального серверу системи "Рада".

На користь цієї версії говорить і картинка, яку показувало табло під час голосування – всі поля було заповнено зеленим, навіть там, де сиділи люди, які начебто не натискали "за".

***

(Анти)герой фінальної мізансцени дня Влад Лук'янов вийшов у кулуари з розгубленим виглядом, коли натрапив на журналістів.

– Це я витягнув картку, бо Яценюк порушував регламент. Треба було спитати в залу дозвіл на повторне голосування! А Яценюк одразу вдруге поставив призначення Тимошенко на голосування, – заявив він.

Лук'янов навіть не усвідомлював, що насправді Яценюк робив саме так, як він хотів – на той момент голосувалося не щось інше, а пропозиція повернутися до повторного обрання Тимошенко прем’єр–міністром.

– Лук'янов потрапив у стан афекту, – пояснив поведінку свого однопартійця Сергій Ківалов і закликав не карати його суворо – максимум штрафом.

Але фракції коаліції були налаштовані рішучо – притягти Лук'янова до кримінальної відповідальності.

Депутати написали звернення до СБУ, а спецслужба до кінця дня надіслала запит до парламенту з проханням допустити їх до комп’ютерних мереж і процесорів. Заодно слідчі мають перевірити, чи правда, що до ВР напередодні навідувалося керівництво компанії "Укртелекому", яка брала участь у запровадженні системи "Рада".

Виглядало все це справді неоднозначно. При першому голосуванні за Тимошенко не спрацювала картка Олександра Омельченка з НУНС і "свідомого галичанина" Івана Деньковича з БЮТ.

При другому, крім Яценюка, не дорахувався свого голосу Ярослав Федорчук – багатолітній соратник Тимошенко, якого вона до останнього часу називала третьою людиною в партії. Абсурдність його неголосування полягає хоча б в тому, що Федорчук сидить поруч із Турчиновим.

...Відчуваючи, що швидкого виходу з нових обставин не буде, обізнані люди почали розходитися. Перший заступник Балоги Іван Васюник пішов з парламенту відразу після серії зірваних голосувань. Незважаючи на те, що від цього залежало його призначення віце–прем'єром в уряд.

– Куди ви? Тут же зараз вирішується ваша доля! – зупинили Васюника журналісти.

– Хлопці, наша доля вирішується не тут, а там! – він багатозначно підняв палець угору.

"Там", в його розумінні, могла бути і небесна канцелярія, і канцелярія президента України.

– Там – це на небесах, – уточнив Васюник, додавши: – А що стосується повторного подання від Віктора Андрійовича на прем'єрство Тимошенко – то це не проблема.

Проте керівництво БЮТ більше лякало не відкладене голосуванням за Юлію Тимошенко, а компанія, в якій опиниться найближчої доби Віктор Ющенко.

– Але ж послухайте, Олександре Валентиновичу, а хіба щось вирішує один день? Нічого не зміниться..., – наївно розпитував у старшого товариша Олег Ляшко.

– Ти що! – серйозно відповідав Турчинов. – Регіони зараз підуть до президента і будуть скиглити, що "у вас там така криза, така криза!" І що "це буде траплятися постійно, треба широку коаліцію"... І, я тебе запевняю, Ющенко зламається.

Як сталося насправді, була зламана система "Рада" чи ні, але Партія регіонів справді миттєво взялася користуватися цією ситуацією, щоб показати хиткість переваги в кілька голосів.

– Така коаліція недієздатна, – розіслав свій коментар помічник Януковича Сергій Льовочкін. Він, на відміну від сестри, цього дня взагалі не прийшов до парламенту.

Спікери Партії регіонів тут же підхопили думку, що вівторковий провал Тимошенко – "це Божий знак".

Консультації у кабінеті голови Верховної Ради закінчилися вже після десятої години ночі. Як пояснював пізніше Олександр Турчинов, "переговори були ні про що, Литвин намагався вчити Яценюка, як керувати Верховною Радою".

А сама Юлія Тимошенко так і не з'явилася на вечірнє засідання своєї фракції. Її стан депутатам передав Йосип Вінський.

– Ви знаєте, Юля Володимирівна просила передати, що в неї нормальний настрій! І взагалі, здається, вона в гуморі, і це важливо, – підкреслив Вінський. – Вона казала, що сприймає те, що трапилось, ну... Ну, творчо.

Можливо, в цей день Тимошенко пригадувала, як ще недавно за її призначення прем’єром голосувало 373 депутата. Зараз це для неї може виглядати лише як мрія.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді