Нові фронти Юлії Тимошенко
У задушливому залі на сьомому поверсі будівлі уряду зібралося більше півсотні журналістів. Десятки телекамер були націлені на двох жінок.
- Усім діточкам війни додатково буде виплачено сорок сім гривень… - доповідала міністр праці і соціальної політики Людмила Денісова прем'єр-міністрові Юлії Тимошенко.
- Людмило Леонідівно, ви впевнені, що сорок сім гривень, чи сорок вісім? - цілком серйозно перепитала Тимошенко, звертаючись за підтримкою до міністра фінансів Віктора Пинзеника. Той лише розгублено розвів руками.
- Юліє Володимирівно, сорок вісім буде, якщо округлити цю суму, - підказала прем'єру сама Денісова.
В якийсь момент здалося, що голову уряду саму трохи засмутила ця мізерна сума, через яку вона сперечалася. Увагу треба було зосередити на іншому.
- Я хочу підкреслити, що ми це робимо вперше. І що фактично ми прирівнюємо дітей війни до учасників бойових дій.
Весь час відкритого засідання уряду зайняли зразково-показові обговорення соціальних ініціатив уряду і його програми "Український прорив: для людей, а не для політиків".
Найяскравіше з усіх зіграв віце-прем'єр з питань євроінтеграції Григорій Немиря. В новому уряді він поступово перетворюється на другого міністра закордонних справ.
На вчорашньому засіданні він, майже граючись, показово затьмарив Володимира Огризка в обізнаності нової програми уряду з питань зовнішньої політики. В кінці свого виступу він спробував навіть підколоти міністра. До того Огризко скаржився, що в програмі немає пункту про співпрацю з діаспорами.
- Я хочу зауважити, що насправді там все є, - заперечував Немиря, зачитавши відповідний пункт програми, де йшлося про роботу зі спільнотами українців закордоном. - Але якщо ви хочете, ми можемо додати слово "діаспора"…
Відповідь Володимира Огризка була асиметричною. За годину він сидів у президента і просив його окремим указом закріпити норму, відповідно до якої усі зовнішньополітичні заходи за участю урядовців та інших державних чиновників будуть потребувати директив президента. Боротьба за зовнішні стосунки уряду тільки починається.
Тим часом Юлія Тимошенко зосередила свої зусилля на виконанні своїх соціальних обіцянок. Уже ввечері вона підписала постанову про порядок перерахування коштів для виплат вкладникам Ощадного банку СРСР. А з самого ранку вона записала телезвернення до громадян, в якому детально пояснила, як і де можна отримати свої заощадження.
Підтримка соціальних ініціатив прем'єра у ЗМІ, схоже, поступово стає виразною рисою нового уряду.
Але реалізація цих обіцянок потребує відкриття нових фронтів – фонтан соціальних виплат повинен від чогось живитись. Наразі Тимошенко зайнята відбудовою однієї з найбільш ресурсних галузей - енергетичного комплексу.
Схоже, у Юлії Тимошенко пробуджуються старі інстинкти. На засіданні вона неодноразово називала НАК "Нафтогаз" корпорацією, а керівництво міжвідомчою комісією з питань перевірки фінансово-господарської діяльності компанії, в яку увійдуть представники НКРЕ, КРУ, Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінфіну та Генпрокуратури покладено на праву руку голови уряду - віце-прем'єра Олександра Турчинова.
Проте джерела стверджують, що раніше керівником цієї комісії планувалося призначити іншого однодумця Тимошенко в нафтогазовій галузі – співвласника ІСД Віталія Гайдука. За їхніми словами, днями Юлія Тимошенко запропонувала пану Гайдуку обійняти посаду вакантного віце-прем'єра. Екс-секретарю Радбезу запропоновано зайнятися питаннями паливо-енергетичного комплексу.
Наразі Тимошенко чекає відповіді від Віталія Гайдука. Його поява в уряді може стати початком активної фази боротьби уряду з RosUkrEnergo.
Проте вже зараз, не чекаючи помічника, Юлія Тимошенко почала процес відсікання газового монополіста від ринку – за інформацією джерел, прем'єр в одній із розмов не виключила можливість скасування ліцензії ЗАТ "УкрГаз-Енерго" на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
На засіданні в середу було призначено нового главу "Енергоатому". Ним став радник заступника міністра з ПЕК Юрій Коврижкін, який обіймав посаду віце-президента цієї компанії під час першого прем'єрства Тимошенко.
У той час, як боротьба в паливно-енергетичній сфері потребує подальшого структурування, наступним форпостом після податкової і митниці, ймовірно, стане Фонд Державного майна.
Уже на початку наступного тижня на цю посаду Юлія Тимошенко запропонує бютівця Андрія Портнова. Згідно з Конституцією, голову ФДМУ затверджує Верховна Рада. Джерела в БЮТ стверджують, що кандидатура Портнова вже остаточно узгоджена з фракціями коаліції.
За словами цих джерел, незважаючи на те, що ця посада з самого початку була закріплена за БЮТ, боротьба між секретаріатом і Кабміном за крісло головного керівника державними активами точилась весь грудень. Остаточно кандидатура була затверджена вже перед самим Новим роком – 30 грудня.
У команді Тимошенко Андрій Портнов з'явився після відставки її уряду в 2005 році. Окрім відверто негативного ставлення Портнова до Віктора Ющенка – у 2004 році він допомагав захисту Віктора Януковича у Верховному суді - нинішніх однопартійців звела і давня боротьба з тоді ще секретарем Радбезу Петром Порошенком.
Протистояння Портнова і Порошенка почалося ще коли він був членом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку і приймала різні, навіть кумедні форми.
Саме Портнов був автором судового позову до Державного комітету України у справах релігій, в якому вимагалося негайно канонізувати Петра Порошенка за його "благоугодні діяння" і "наближеність до святих Печер, які неодноразово відчували його блаженний дух".
"За нас, простих громадян, терпів він муки, коли мужньо захищав вільне підприємництво від нападок нечистої влади блюзнірів, чисто і безкорисно борючись проти переслідувань представників малого та середнього бізнесу – ВАТ "Луцький автомобільний завод", ВАТ "Судноремонтний завод "Ленінська кузня", АКБ "Мрія" тощо", - йшлося в поясненні до позову.
Навряд чи, відверто глузуючи з головного ворога прем'єра, Портнов передбачав, що колись стане її головним реприватизатором. Але за іронією долі саме тоді він вперше виступив з ідеєю про реприватизацію, яка не могла не сподобатись Юлії Тимошенко.
На другий день після її відставки Андрій Портнов, як голова громадської організації "Інвестиційна Україна", звернувся до Генеральної прокуратури про термінову реприватизацію незаконно придбаного майна все того ж Петра Порошенка.
До речі, саме Портнов був головним захисником Олександра Зінченка в справах проти "любих друзів" Миколи Мартиненка, Олександра Третьякова і Петра Порошенка.
І хоча тоді Портнов програв, вибір адвоката на посаду голови ФДМУ говорить про те, що юридичне обґрунтування перегляду приватизації підприємств буде готуватись з хірургічною точністю.
Якось на закритій частині з'їзду БЮТ Тимошенко охарактеризувала Портнова як людину, яка "може робити неможливе на правовому полі".
За джерелами "Української правди", першим під реприватизаційне лезо уряду Тимошенко піде ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз". Якщо Валентина Семенюк сама подавала апеляцію про визнання приватизації підприємства російським Брянським машинобудівним заводом, то новий голова зробить усе, щоб повернути його у власність держави і якнайдорожче продати на відкритому тендері.
Відкритість поповнення бюджету набуде нових прогресивних форм. Один з наближених до Портнова депутатів Святослав Олійник пропонує проводити online-трансляцію аукціонів по Інтернету. Слід зазначити, що крім прозорості така трансляція матиме неабиякий піар-ефект і для всього уряду, і особисто для самої Тимошенко. Можливо, кадри стукання молоточка і озвучування цифр стануть частиною роликів майбутнього кандидата в президенти.
Але "Луганськтепловоз" стане найлегшою "здобиччю" Фонду держмайна. Відповідне рішення апеляційного суду про повернення 76% акцій компанії державі було прийнято ще наприкінці вересня минулого року. Його лише треба виконати.
Головна ж битва, яка очікує на ФДМУ і уряд, - це повернення "Нікопольського заводу феросплавів".
Для Юлії Тимошенко реприватизація підприємства, 50+1% акцій якого вона колись оцінила майже в $500 мільйонів, - це не просто питання поповнення бюджету. Це справа честі, яка може стати або одним з трамплінів до президентства, або великою невдачею, за яку на неї накинуться і політичні і бізнес-опоненти.
Конфлікт навколо повернення державної долі НЗФ був чи не найголовнішою причиною звільнення Тимошенко з посади голови уряду в 2005 році. НЗФ – головна дубинка, з якою Тимошенко намагалася помститися Віктору Пінчуку.
Саме НЗФ, як стверджують джерела, став і причиною погіршення стосунків між Юлією Тимошенко і Ігорем Коломойським. "Вона розлючена з того, що він домовився з Пінчуком, - кажуть люди з оточення прем'єра. – Коломойський розгрібав жар її руками. Її руками він примусив Пінчука сісти з ним за стіл переговорів і поділитися своєю долею".
Особливого смаку в перемозі у справі повернення НЗФ державі надасть те, що це буде зроблено руками його колишнього адвоката. Андрій Портнов довгий час працював адвокатом "Приватбанку". Після обрання депутатом його колись називали одним з посередників між олігархом і лідеркою БЮТ.
Повернення НЗФ стане іспитом і для самого Портнова. Якщо йому це вдасться, він може назавжди втратити клеймо "приватівця" і одночасно одного з наймогутніших потенційних клієнтів.
З іншого боку, це стане іспитом і його юридичних можливостей: Ігор Коломойський витрачає колосальні ресурси на юридичну підтримку своїх структур і в цьому питанні є визнаним рекордсменом серед українських олігархів.
Реприватизація НЗФ ускладнилась напередодні затвердження Андрія Портнова. За інформацією джерел "Української правди", в святкові дні керівництву підприємства вдалося домогтися визнання Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку додаткової емісії 1 248 000 000 простих іменних акцій на суму 312 мільйонів гривень.
Визнання емісії сталося під час відпустки голови Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Анатолія Балюка. Джерела стверджують, що визнанню сприяв заступник Балюка – Сергій Бірюк.
Таким чином, НЗФ збільшив свій статутний фонд більше ніж в п'ять разів, автоматично розмивши оскаржувану Фондом держмайна частку держави з 50%+1 акції до майже 10%.
Утім, Держкомісія може скасувати визнання емісії через суд. Але нинішнє керівництво комісії навряд чи піде назустріч новому голові Фонду держмайна – Анатолій Балюк і Сергій Бірюк – це давні противники Андрія Портнова ще з часів, коли вони разом працювали у комісії з цінних паперів.
Цим людям недовго залишилось працювати на займаних посадах. Днями керівництво комісії має бути повністю змінено. Згідно з розподілу посад в коаліції, квота голови Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку належить "Нашій Україні – Народній самообороні".
З іншого боку, деякі люди з оточення Юлії Тимошенко кажуть, що прем'єр вимагає, щоб комісію очолила людина з сфери впливу того ж Андрія Портнова. Нібито це її особиста обіцянка Портнову. Кажуть навіть, що така людина вже знайдена. Вона буде запропонована і буде лобіюватися Олександром Третьяковим.
Зв'язка Фонд держмайна – Комісія з цінних паперів може стати скальпелем уряду.
Особливу цінність цей тандем здобуває з огляду на те, що новий уряд не приховує свого бажання переглянути приватизацію ВАТ "Дніпроенерго" Рінатом Ахметовим. Але слід зазначити, що в цьому випадку уряду буде важко самостійно починати судові справи проти Донбаської паливно-енергетичної компанії. Ймовірно, в боротьбі з Ахметовим доведеться йти на співпрацю з іншими зацікавленими гравцями, серед яких може опинитися і Ігор Коломойський.
Остаточною ланкою у схемі боротьби з великим капіталом стане Антимонопольний комітет. Члени уряду вже висловлюють пропозиції про притягнення до відповідальності нинішнього голови комітету Олексія Костусєва. Для початку - за більш ніж тридцятиденне сумісництво займаної посади з депутатським мандатом.
Усе більш активними стають чутки про те, що новим головою Антимонопольного комітету може стати Давид Жванія. За інформацією деяких джерел, Юлія Тимошенко запропонувала спонсору "Народної самооборони" цю посаду ще напередодні Нового року.
До початку роботи парламенту, який згідно з Конституцією і повинен затверджувати голову Антимонопольного комітету, в нього є ще час. Зараз Жванія у відпустці в Еміратах.
Єдиний, хто зараз може суттєво зіпсувати настрій і плани членам нового уряду – президент. Точніше його нерозторопність у питанні висунення кандидатури нового Генпрокурора.
У секретаріаті складне становище. З одного боку, президент неодноразово критикував роботу Генеральної прокуратури і висловлювався за активізацію антикорупційних розслідувань. З іншого боку, будь-яка заміна Олександра Медведька може виглядати як примус з боку коаліції.
Водночас своїм затягуванням секретаріат вбиває надію Юрія Луценка і його оточення про призначення Генпрокурором Віктора Шемчука.
По-перше, в коаліції звиклись з думкою, що фаворитом Віктора Ющенка остаточно став Микола Голомша. До речі, це старанно намагається підтримувати і сам Голомша, який навіть приїжджав до президента кататися на лижах в "Буковель". Мабуть, вже після того, як в його кабінеті виявили ртуть.
По-друге, зараз в коаліції побоюються іншого – що президент залишить Олександра Медведька на посаді.
За деякими джерелами, у президента такий сценарій розглядається цілком серйозно.
Окремі члени уряду, здебільшого з боку БЮТ, кажуть, що максимум, на що наважиться президент – звільнення найближчим часом першого заступника Генерального прокурора Сергія Винокурова.
- Якщо це станеться, ми відверто будемо говорити, що всі ці розмови про боротьбу з корупцією – це лише балачки, - погрожує міністр транспорту Йосип Вінський. – В мене у самого в міністерстві більше півтори сотні справ, які не просуваються!
У будь-якому випадку затягування часу збоку секретаріату в цьому питанні може стати критичним, адже в парламенті вже зареєстрована постанова про висловлення недовіри Генпрокурору. Якщо він буде звільнений у залі Верховної Ради, це може поставити президента в ще більш скрутне становище.
І скоріш за все, коаліція довго чекати не буде. Юлія Тимошенко вже зараз просить своїх підлеглих поквапитись з підготовкою якомога детальнішого плану дій виконання ще ненаписаної програми уряду.
- Ви знаєте куди пішли 17 років, так що тепер в нас день повинен бути за десять!...
А для початку на засіданні уряду міністрам нарешті роздали службові посвідчення. Без оплесків, без квітів. Майже як квитки на війну.
