Рейдери заважають депутатам скасувати інститут подвійної касації

Вівторок, 19 лютого 2008, 10:44

В ЗМІ продовжується дискусія про долю законопроекту про внесення змін у Господарський процесуальний кодекс України, яким пропонується усунути існуючу правову основу для здійснення Верховним Судом повторного касаційного розгляду господарських справ, уже вирішених Вищим господарським судом. Авторів законопроекту обвинувачують в упередженості, пособництві рейдерам та інших гріхах.

Автора обурює така критика, адже, користуючись відомою алегорією, "тримай злодія" кричать як раз самі злодії, а в даному випадку – рейдери.

Справа в тому, що в Україні з 1991 року діє Господарсько-процесуальний кодекс (ГПК), який був розроблений ще в радянські часи. Цілий ряд ключових аспектів господарського судочинства в ньому дотепер не урегульований.

Багато діючих норм ГПК 1991 року, які неодноразово піддавалися переглядові, так і залишилося архаїчними, перетворившись на справді благодатний ґрунт для зловживань.

Однією з таких проблем є інститут подвійної касації при розгляді господарських справ. Що це означає? Підприємець звертається з позовом в суд, одержує рішення всіх трьох інстанцій (першої, господарського суду, апеляційної, апеляційного господарського суду, і касаційної, Вищого господарського суду).

Судовий розгляд адміністративної, цивільної справи на цьому закінчився б. Сучасні Кодекс адміністративного судочинства (КАС) і Цивільний процесуальний Кодекс (ЦПК) позбавили Верховний Суд права здійснювати повторний касаційний перегляд кожної справи.

Верховний Суд може переглянути рішення касації якщо в даній суперечці нове рішення прийме страсбургский Європейський Суд з прав людини. В усіх інших випадках рішення касації – остаточне, і оскарженню не підлягає.

А от у господарському процесі – все навпаки. Верховний Суд має право переглянути рішення Вищого господарського суду практично у будь-якій справі.

Для цього ВР досить послатися на неправильне застосування міжнародного договору України, тому що це переводить у режим подвійної касації всі господарські суперечки, де хоча б однією зі сторін є іноземне підприємство або громадянин.

Або оголосити про те, що рішення Вищого господарського суду суперечить раніше прийнятому рішенню. Або послатися на неоднакове тлумачення закону різними судовими рішеннями.

При цьому Господарський процесуальний кодекс не встановлює ніяких правил, стандартів, що чітко визначали б у яких випадках вищевказані підстави повторного касаційного перегляду Верховним Судом повинні застосовуватися, а в яких – ні.

В результаті Верховний Суд, за його ж даними, скасовує рішення касаційної інстанції в 88% справ. При цьому, у Верховному Суді перегляд рішень Вищого господарського суду, за наявності спеціалізованої Палати з господарських справ, доручається і суддям інших Палат, які спеціалізуються на розгляді зовсім інших категорій справ, наприклад, військових.

Такий інститут повторної касації в господарському судочинстві України існує вже майже сім років. Автор не став би стверджувати, що в питанні формування однакової судової практики вирішення господарських суперечок Верховний Суд, у порівнянні з Вищим господарським, досяг особливих успіхів.

Навпаки, з'явилися дорікання організацій, що звертаються в господарські суди, уже на неоднакове тлумачення і застосування тих самих правових норм, тепер уже Верховним Судом.

Крім того, скасовуючи рішення касаційної інстанції в справі, Верховний Суд дуже часто скасовує і всі рішення судів нижчестоящих інстанцій, направляючи справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

Подібний "вир господарського судочинства" на практиці затягується на рік, два, три і більше, ризикуючи затягти в безодню банкрутства навіть найуспішніші, здорові підприємства.

Таким чином, Верховний Суд де-факто має право переглянути майже кожне рішення Вищого господарського суду, відбирає у цієї інстанції функцію з формування однакової практики судового вирішення господарських суперечок, для реалізації якої ВГС і створювався.

При цьому Верховний Суд з реалізацією цієї функції повністю не справляється. А наслідки реалізації "подвійної касації" далеко не найкращим чином позначаються на стані економіки.

Напевно, ніхто не зміг би правильніше охарактеризувати всю масштабність цієї проблеми, ніж Голова Верховного Суду України, який знає ситуацію зсередини і завжди послідовно висловлювався за скасування подвійної касації.

"Верховний Суд не повинен працювати як касаційна інстанція... справи не розглядаються судом протягом декількох років. …у зв'язку з великим перевантаженням у Верховному Суді назбиралося близько 40 тисяч судових справ, і тому рішення суду люди змушені чекати по 2-3 роки. Це вже не касація. Це – профанація касації. Така касація нікому не потрібна", – заявив Василь Онопенко на одній зі своїх прес-конференцій.

Неправильність здійснення Верховним Судом повторного касаційного розгляду господарських суперечок підтверджена і Європейським судом з прав людини.

На думку Європейського Суду, Верховний Суд у цьому випадку перевищує межі своєї компетенції, його рішення і дії не відповідають постановам Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Насправді, логічно – і цього вимагають цивілізовані правила ведення бізнесу, – щоб рішення касаційної інстанції в кожній судовій суперечці було єдиним і остаточним.

Коли є остаточне рішення судової суперечки, кожна зі сторін цілком точно знає, хто є законним власником спірного майна або грошової суми, кому належить спірне речове право. Знають про це і кредитори, і боржники, і акціонери, і співробітники кожної зі сторін суперечки, і всі разом можуть впевнено планувати виробничу і комерційну діяльність.

Чіткі, зрозумілі структурні і тимчасові рамки господарського процесу – це необхідна гарантія конституційного права на приватну власність і конституційну свободу підприємницької діяльності.

Саме відновлення такого порядку речей і є метою законопроекту "Про внесення змін у Господарсько-процесуальний кодекс України".

До речі, даний проект, прийнятий у першому читанні, був внесений у парламент депутатами, які представляють Партію регіонів і Блок Тимошенко.

Більше того, представники різних політичних сил, у тому числі і Блоку Юлії Тимошенко, були єдині у своїй підтримці законопроекту в ході розгляду його Комітетом з питань правосуддя в другому читанні – до останнього моменту, коли на народних депутатів, схоже, почали тиснути ззовні.

Боюся, що в черговий раз законотворча діяльність виявилася затиснутою в залізні лещата рейдерського співтовариства, незацікавленого втрачати такий зручний інструмент як подвійна касація, що дозволяє за допомогою комп'ютера, принтера і видрукуваного на них стосу паперів на роки дестабілізувати роботу чесного бізнесу, обраного ними своєю мішенню.

Сергій Ківалов, народний депутат України, голова комітету ВРУ з питань правосуддя, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді