Якщо завтра вибори…
"Коли йдеться про те, що ту чи іншу людину треба відсторонити від обов`язків, треба керуватися виключно законом. Тоді у нас не буде чогось недоказаного. Тоді у нас не буде відчуття того, що домінували не правові, а політичні чинники"
Віктор Ющенко - про долю Черновецького
Тиждень, що минає подарував Україні чергове загострення боротьби за столицю. Те, про що так довго мріяли "демократичні сили", нарешті сталося. Було прийнято постанову про дострокові вибори мера Києва. І лише подальший розвиток подій підкаже чи не стане ця постанова фальстартом президентської кампанії.
Наразі невідомо чи відбудуться позачергові вибори київського мера. Сюрпризи можливі, бо є надто багато можливостей для ревізії рішення Верховної Ради. Однак, сторони вже готові до бою і це опосередковано свідчить про можливість переобрання Черновецького.
Тактичний виграш Тимошенко може стати стратегічною поразкою, якщо вибори не відбудуться або перемогу на них отримає Черновецький. Ризикована гра за київський престол обіцяє бути захоплюючою. Це фактично репетиція президентських виборів.
Зрозуміло, що діючий міський голова буде приймати участь у виборчих перегонах. І хоча постанова ВР має на меті усунення Черновецького від влади, є великі шанси, що майстер глибокої та наполегливої роботи в особі власника "Правекс-банку", збереже свій контроль над містом. Що йому може допомоги в цьому?
Перше питання, яке виникає в даному разі – це можливі фальсифікації. Простір для них у Києві обмежений. Це не Закарпаття чи Донбас, де можна сховати десятки або сотні тисяч виборців у безмежжі між горами та териконами. До кожної виборчої дільниці прикута увага журналістів, спостерігачів, випадкових перехожих, ще когось…
Хоча… Якщо врахувати кількість киян, що за останні часи виїхали з України та додати до них безмежну кількість людей, що прописані де завгодно, але мешкають у Києві, то для фахівців з нечесних технологій може виявитися величезний шмат роботи. Принаймні, кожні попередні вибори міського голови (винятком були якраз вибори 2006 року) викликали хвилю звинувачень щодо застосування адміністративного ресурсу.
Однак, і без адмінресурсу у діючого голови є свій електорат. На кого може розраховувати Черновецький? На ефемерну групу виборців, що в соціології отримали умовну назву "легітимістський електорат", тобто людей, що за будь-яких умов голосують за владу? Зазвичай, до цієї групи зараховують десять-п’ятнадцять відсотків виборців. Як не дивно, саме стільки дають Черновецькому рейтинги.
Адмінресурс може дозволити Черновецькому суттєво поліпшити свої показники. Все ж таки в його руках можливість робити адресну допомогу пенсіонерам, проводити гучні акції по впорядкуванню міста, "піарити" себе за допомогою комунальних ЗМІ (які, щоправда, мало хто читає).
Ще більше йому може допомогти існуюча система виборів у один тур. Фактично, саме завдяки їй Леонід Михайлович виграв вибори у 2006 році, коли молодь та люди середнього віку проігнорували голосування, а пенсіонери віддячили власнику "Правексу" за пакунки з гречкою. Коли Черновецького обрали мером, у місті були поширені легенди про унікального бізнесмена, який днями й ночами дбає про незаможних.
Для суперників Черновецького вкрай необхідно виграти війну за вибори у два тури.
Інакше може повторитися 2006 рік. Хоча, якщо чвари між "помаранчевими" кандидатами не припиняться, Черновецькому буде не складно виграти навіть у другому турі.
Щоправда, президент Ющенко заявляє, що коаліція висуватиме узгодженого кандидата на виборах міського голови Києва.
А якщо він помиляється? Тоді єдиний кандидат від урядової коаліції може і не з'явитися. Конфлікт за "єдиного" може зачепити навіть внутрішні стосунки у БЮТ та НУНС. Тоді участь у виборах прийматимуть три-чотири кандидати від "демократичних" сил.
Електорат прибічників реформ буде остаточно розпорошено, і Черновецький отримає легку перемогу, після якої відчує себе столичним царем. Він зможе таким чином довести власне право на продовження "дерибану". Позачергова перемога в таких умовах розв’язує руки, і Черновецький як справжній гравець має прийняти цей виклик.
Ще один моторошний сценарій пов'язаний з можливістю перемоги Віталія Кличка. За відсутності чіткої пропозиції з боку "помаранчевих", Кличко може стати єдиним серйозним суперником мера.
Не аналізуючи зараз політичну приналежність відомого боксера, згадаємо одну річ. Кличко обіцяє повернутися на ринг і зараз інтенсивно готується до осінніх боїв. Яким чином одна і та сама людина може поєднувати кар’єру чемпіона світу з боксу та кандидата у мери європейської столиці? Отаке от суспільство перехідного періоду.
Якщо переможе Кличко, Києвом знову буде керувати випадкова як для посади мера людина. Людина, яка або враховуючи її попередній життєвий досвід буде неадекватною як для політика такого рангу або потрапить під вплив своїх радників, що матимуть умовну назву "політичних тренерів".
Звісно, дострокові вибори дозволять активізуватися і різноманітним псевдо-структурам квазі-громадянського руху. Хоча після "Громадського активу Києва" та "Європейської столиці" киянам буде легше розпізнати шарлатанів, що спекулюють на комунальних проблемах.
Лиха доля вже давно спіткала революційну столицю. То нею керував Сан Санич, що був "міні-Кучмою" з усіма плюсами та мінусами цієї ролі. То у вакуумі влади виник банкір-протестант, а тепер на горизонті "намалювався" чемпіон світу з боксу у суперважкій вазі.
Лише "помаранчеві" сили тримаються подалі від посади мера, свідомо уникаючи серйозної боротьби за неї.
Але ж абсолютна більшість киян симпатизує реформаторським силам, що виступають за зближення з Європою. Дивно, коли містом весь час керують "аполітичні" та позапартійні представники власних інтересів. Виборча кампанія 2008 року дарує "помаранчевим" силам шанс змінити цю незрозумілу традицію і буде дивно, якщо вони ним не скористаються.
Юрій Корогодський, для УП
