Чому черновецькі непереможні
Ще коли навіть спікер не поставив автограф на постанові про перевибори у Києві, ще вона фізично не встигла надійти до президентського секретаріату (хоч настрій його чільнику вже зіпсувала), ще глава держави її не підписав, а до крісла мера столиці вже вишикувалася пристойна черга бажаючих.
І кожен – достойник на всі сто процентів – від боксера Віталія Кличка, за яким, подейкують, стоїть сама дружина президента, до колишнього соціаліста, нині – головного міліціонера Юрія Луценка.
Останній, як відомо, може легко перевтілитися в боксера, що він продемонстрував на пристосованому рингу в приміщенні секретаріату президента, пославши в політичний нокдаун діючого мера. Чим не кандидат?
Що ж стосується самого гаранта, то він утримувався від публічних коментарів у вівторок та середу і тільки через день, у четвер у вечорі, у телепрограмі "Точка зору" широкий загал дізнався про його позицію.
Зокрема, гарант наголосив, що коли парламент приймає подібне рішення, варто було б керуватися законом, який говорить, що однією з підстав подібного рішення є доведені судом кримінальні порушення.
Якщо ту чи іншу людину треба відсторонити від обов`язків, треба керуватися виключно законом, мовив президент. Тоді не буде чогось недоказаного. "Тоді у нас не буде відчуття того, що домінували не правові, а політичні чинники".
Які чудові й правильні слова!
Але як же бути із звільненими указами президента губернатором Київщини Жовтяком або генпрокурором Піскуном (цей ряд легко продовжується)?
Вони ж у суді неодноразово доводили, що президент звільнив їх з грубими порушеннями закону!
Власне, у словах президента ми не почули нічого нового, він повторив оцінки, які були озвучені напередодні главою його канцелярії. Тож недаремно інформагентства цитували гаранта на зустрічі з депутатами "Народної Самооборони": "Балога – це я!".
Пригадуєте класичне флоберівське: Мадам Боварі – це я!?
Тож у кулуарах парламенту одразу поширилася страшилка про те, що єдиним кандидатом від демократичної коаліції ніби-то і буде особисто пан Балога.
Бразди ж правління секретаріатом спритний закарпатський політик передасть Богатирьовій. Таким чином може справдитися думка про те, що новий начальник завжди й скрізь гірший за попереднього.
Про нагальну необхідність переобрання Черновецького і всієї Київради, що не вилазить з корупційних скандалів і зганьбила себе в очах киян, доводилося висловлюватися не один раз.
Чому ж тоді не відчувається жодної радості чи хоча б почуття вдоволеного авторського самолюбства від постанови, ухваленої ВР минулого вівторка?
Може, тому, що довгоочікуване рішення стало лише розмінною монетою у герці "гігантів" президент – прем’єр, звелося до прагнення банального "захвату" Києва фаворитами політичного протистояння?
"Античерновецький" бліцкриг був проведений смішно-поспішно, без заздалегідь узгодженої стратегії, вмотивованості – хоча б про людське око.
Без плану щодо справжнього покращення життя киян, прагнення врятувати історичний лик міста. І це повною мірою рельєфно характеризує в цілому ставлення сучасної влади як до "маленького українця" зокрема, так і до свого народу в цілому.
І якщо раніше нелегітимні дії, ті ж незаконні звільнення, наприклад, стосувалися окремих представників цієї влади, то в нашому випадку йдеться про попране волевиявлення сотень тисяч киян.
Їхня воля стала не вартим уваги дріб’язком напередодні відчайдушної битви за президентський трон. Її вже охрестили генеральною репетицією. Ну хоча б, як кажуть, для годиться, подбали про зміни в законах про столицю, місцеве самоврядування, про правове підґрунтя прийнятого рішення.
Куди там, запах свіжої влади затьмарив буйні голови. Головне – чия візьме і виявиться зверху, все решта – як владі, так і опозиції, схоже, просто "по барабану". І уже черновецькі потирають руки, вони в цій каламутній воді почуваються пречудово!
До речі, Черновецький вчинить не в своєму стилі, якщо не звернеться до суду про оскарження березневої постанови ВР, про що йому недвозначно натякнув Янукович.
Натхненниця й організатор цієї "перемоги", як кажуть шахісти, не тільки "прозівала" цей хід опонента, а й цілком серйозно запевняла журналістів, що рішення ВР остаточне й оскарженню не підлягає, "тому що має абсолютно політичний характер, воно не може бути оскарженим в судах".
Ця правова помилка одразу була по достоїнству оцінена у секретаріаті президента, звідки пролунало образливе: "стаття 124 Конституції України дозволяє оскаржувати в судах рішення будь-якого державного органу, в тому числі й Верховної Ради!".
У чому природа дитячих "ляпсусів" політичних керівників, яких обслуговують легіони юристів і правників?
Як на мене, ніхто – ні Черновецький, ні Тимошенко, ні Балога – не чекали, що ВР, про млявість й аморфність якої не просторікував хіба що ледачий, блискавично ухвалить кардинальне рішення про перевибори в Києві.
Про це досить відверто розповідали потім самі учасники процесу та наближені до них особи. Наприклад, Ірена Кільчицька у цей час якраз обідали з дружиною Черновецького і, звичайно, пані нічого такого не чекали. "Я подумала даже, что ослышалась", – згадує заступниця мера.
Те, як зреагував сам мер, відомо. Він одразу прийняв виклик: "Все, хватит, идем на выборы! " І ніяка то не поза, і не самомилування, Черновецький твердо переконаний: вибори в Києві у нього ніхто не виграє.
На жаль, автор цих рядків поділяє його думку. Колись Наполеона запитали, чому не вдалося виграти чергову битву? Є десять причин, відповів він, по-перше, – не вистачило пороху для гармат. Чи треба називати інші дев’ять?
Отже, жодна політична сила нині не має у своєму складі прохідного кандидата на посаду мера, якого беззаперечно підтримала б київська громада.
Ні Поживанову, ні Пилипишину, ні Турчинову, ні Кличку, ні Луценку (продовжуйте список до безкінечності) ніхто в світі не "накачає" рейтинг з нинішніх 0,5-6% до необхідних для перемоги на виборах.
Надто сумнівною виглядає можливість домовленості демократичного табору політичних сил стосовно єдиного кандидата. Хто не знає, як вміють домовлятися демократи?
Кумедно виглядає, зокрема, версія про те, що Тимошенко їздитиме з Турчиновим по Києву, агітуючи на його користь. Це, знаєте, ніби запросити дівчину на побачення, а послати замість себе довірену особу.
Черновецькому у цій ситуації виграти вибори – що посміхнутися. Впродовж свого мерського правління він регулярно не тільки гречку-секонд-хенд роздавав у продуктових наборах разом зі шпротами невідомого походження, а й доплачував до жалюгідних пенсій по 100-200 гривень.
У той же день, 18 березня, мером підписано розпорядження про виплату одиноким матерям, а це – 23 тисячі осіб – допомоги з розрахунку 50 гривень на місяць.
Не треба бути політтехнологом, щоб зрозуміти, кому віддадуть реципієнти допомоги свої голоси. І ніхто їх за це не може осуджувати, бо ці люди сьогодні знаходяться за межею бідності. "Інші тільки брешуть, а цей – дає!".
Тільки вдумаємося: до чого ми в Києві дожилися і догосподарювалися, коли єдиним суперником спритному гравцеві на людському горі є Юлія Тимошенко – неперевершений майстер популістської ідеології й фразеології!
З цього приводу дуже влучно сказав один знайомий: "З плином часу кількість "вохрівців" набагато переважає число тих, хто знаходився за колючим дротом".
Це – своєрідний обман зору, аберація. Тим більше, як пересвідчилися політтехнологи на минулих виборах, електорат Черновецького "не світиться", не бере участі в опитуваннях громадської думки.
І не такий він простачок, як хоче показатися ззовні. Хитрий і прагматичний ділок, який за два роки встиг стільки локшини повісити, що ми навіть не помітили як за остапобендерівськими проектами підземних тунелів і поромних переправ, так і не введено жодної станції метро.
Запитайте у мера, будь-кого із заступників, і почуєте у відповідь: "А навіщо? Це – невигідно з економічної точки зору…".
Невже нам не дано перемогти черновецьких?
 |
Володимир Кулеба, для УП
