Як я на прес-конференцію до мера ходив

Хочу розповісти про свою участь, вірніше "неучасть", в прес-конференції пана Черновецького. Якраз напередодні, 25 березня на УП з'явився мій матеріал "Чому черновецькі непереможні", уривки з якого цитувалися в одній з передач на ТРК "Київ" за участю пана Олеся Довгого.

І все ж був дещо здивований, коли о десятій ранку наступного дня мені зателефонувала на мобільний дівчина і, представившись працівницею преc-служби КМДА (прізвища не називала), запросила  на прес-конференцію мера.

Власне, мав до біса нагальних справ, запланованих зустрічей, чекало кілька термінових текстів, та все ж вирішив піти. За п'ятнадцять хвилин до початку (о 14. 45) виявилося, що мого прізвища в списку акредитованих журналістів немає.

Охоронник у чорному комбінезоні з написом "Титан" порадив зв'язатися по мобільному телефону з співробітниками прес-служби. Після "надцятого" разу на тому кінці відповіли.

Я назвався і попросив допомогти. "Чекайте, за вами вийдуть", - пообіцяв чоловічий голос. Та я чекав марно - ніхто так і вийшов!

Усі мої спроби додзвонитися ще раз за цим номером виявилися марними. Тож на прес-конференцію, незважаючи на особисте запрошення яке я отримав телефоном, я не потрапив!

Чи шкода мені? Так, дуже шкода. Адже я мав скористатися нагодою і добре повипитувати пана Черновецького. Цікавило багато що. І доля спорудження підземних тунелів і поромної переправи у світлі майбутніх виборів. Бо ж усе це було обіцяно!

Хотілося знати, чи планується позачергова сесія, на якій будуть скасовані незаконні рішення сесії 1 жовтня по виділенню земельних ділянок.

З цікавістю б вислухав та поділився б з вами прізвищами власників тих жовтневих земельних "дарів".

До речі, сподівався спитати і про стан спорудження мостів та нових станцій метрополітену, що, безумовно, цікавить київську громаду.

Утім, коли ваш покірний слуга дізнався, що пан Черновецький навіть і не збирався відповідати на запитання, від серця відлягло. Все одно б не почув відповідей, на які сподівався... А зайвий раз ставати свідком мерської абракадабри, сумнівне задоволення.

Вибори не за горами, тож ще наслухаюся до нудоти...

Дійсно, добре, що не пустили мене в мерію. А то б ще побіг, за дефіцитним ексклюзивом для УП за мером, намагаючись перехопити його за фалди піджака... А у нього – охорона, хтось би штовхнув, як колегу з "Хрещатика"... Словом, мав би самі неприємності.

Пишу і сам до себе промовляю: треба все ж знати свої місце! Хто він, а хто я. Він - космічний небожитель, а я з колегами – дотошні та нав'язливі журналюги.

Так що на "прикольний" дзвінок не ображаюся. Буде зайва хвилька, дзвоніть, поспілкуємося про вічне і космос. Але, відверто кажучи, жалію, що про пороми з тунелями не вдалося розпитати.

Людям же, либонь, цікаво. Не кожен їздив по усім-усюдам, не кожен такі дива бачив на власні очі. Хіба що в кіно...

Можливо, ще раз запросять? Та я, напевно, не клюну. Хіба що Сам, по космічному зв'язку брякне мені на мобільний і запропонує ексклюзивне інтерв'ю. Тим більше, що перелік запитань вже наведено вище.

P.S. Недавно у мене був день народження, напередодні несподівано подзвонили з КМДА, попросили назвати домашню адресу. "Навіщо?" - "Наш мер Леонід Михайлович Черновецький хоче особисто Вас привітати…". І що б ви думали? Правильно, не подзвонив і не привітав. То й не треба!

Володимир Кулеба, для УП