Київський гамбіт
Ще не минуло і тижня від офіційного старту виборчої кампанії в Києві, як в інформаційному полі практично одночасно з'явилися дві новини, які вже зараз дають можливість спрогнозувати результат виборів міського голови.
Одна новина – це дані соціологічного опитування "Демократичних ініціатив", що дають Леоніду Черновецькому лідерство в громадській думці. Другий меседж – Віктор Ющенко виступає проти проведення виборів міських голів у два тури.
Остання новина здивувала хіба що Юлію Тимошенко, про що вона і заявила на прес-конференції. Для усіх інших це стало очевидним ще тоді, коли заступник голови президентського секретаріату Марина Ставнійчук обережно висловила сумнів у доцільності двотурового голосування на мерських перегонах.
Більше того, якщо БЮТ навіть спроможеться за допомогою комуністів чи литвинівців (бо всі депутати з коаліції традиційно голосів не дадуть) провести два тури через парламент, джерела в секретаріаті свідчать, що президент скористається правом вето.
Це означає, що Черновецький майже гарантовано буде обраним міським головою вдруге. І не обов'язково шляхом підкупу, адмінресурсу чи фальсифікацій (хоча всі ці речі не виключаються).
Але якщо стосовно секретаріату і його бажання залишити Черновецького ніхто не плекав ілюзій, то амбітна позиція (а краще сказати – поза) БЮТ може призвести не лише до програшу висуванця цієї політичної сили, а й взагалі дискредитує ідею дострокових виборів, як механізму притягнення до політичної відповідальності корумпованих чиновників.
Ультиматум БЮТ, мовляв, у нас найвищий у Києві рейтинг, тому кандидат від нашої політичної сили має найбільше шансів на перемогу – не критикував лише лінивий.
Недавня історія БЮТ нічому не вчить. 16 березня відбулися вибори мера Жашкова. На позачергових парламентських виборах це містечко на Черкащині дало БЮТу один з рекордних по Україні результатів – 55%.
На позачергових виборах міського голови ставленик БЮТ там отримав всього 16% і програв вибори. Рейтинг Блоку Юлії Тимошенко в Києві далеко не дотягує до 50%, а різна соціологія, як би до неї не ставилися, поки-що не дає ймовірному кандидату від БЮТ Олександру Турчинову і 10%.
Схоже, це дуже добре розуміють і в самому БЮТ – звідси і з зволікання з офіційним оголошенням свого кандидата, хоча всі розуміють, що окрім Турчинова там змагатися за київський трон просто нікому.
Безперечно, що Блок Юлії Тимошенко кине на перемогу власного ставленика всі ресурси. Столичними виборами вже зараз займається центральний штаб блоку, фактично усунувши від кампанії київську організацію.
Що, до речі, дуже не сподобалось Анатолію Семинозі, який ще восени почав багатьом обіцяти місця у виборчому списку до Київради, а зараз фактично не має впливу на його формування.
Та й агітатори у БЮТ будуть не прості. Не відомо, чи стане Юлія Тимошенко, як обіцяно, особисто ходити по дворах, агітуючи за Олександра Турчинова, але на публічних політиків з БЮТ така місія точно буде покладена.
Натомість в оточені Черновецького шок від рішення Верховної Ради про позачергові вибори минув дуже швидко. Користуючись з невизначеності опонентів, команда мера не гає даремно часу.
Роздача продуктових пайків, як і було обіцяно, припинилася. Але почалися різноманітні доплати й набавки бюджетникам і малозабезпеченим. Значно активізувалися комунальні служби, які раптом зайнялись благоустроєм дворів.
Мер зупиняє скандальні забудови біля Жовтневої лікарні та на Пейзажній алеї, організовує суботники і толоки. Про розбудову мережі "громадських рад" в житлових мікрорайонах вже писалося.
Присутність Черновецького і його команди в ЗМІ останніми днями зашкалює. І не лише у комунальних медіа. Ведуться переговори з загальнонаціональними каналами. Причому йдеться як про офіційну політичну рекламу, так і про "джинсу".
Крім реклами, власне Черновецького, каналам пропонуються так звані пакети "негативного контролю", коли про опонента, якщо і згадувати, то тільки в негативі. Ціна питання – мільйони доларів.
За деякою інформацією штаб мера вже викупив до кінця кампанії понад 3000 площин зовнішньої реклами (вартість одного білборду – від 1000 до 1500 доларів в місяць). Вербуються члени дільничних комісій та реєструються технічні кандидати.
На тлі цієї гіперактивності мера – дії його опонентів виглядають дещо безпорадними. Повноцінну кампанію розпочали хіба що Віталій Кличко та Віктор Пилипишин. Принаймні, ці кандидати мали штаби ще півроку тому, які фінансувалися в режимі наближеного до виборчого.
Організаційну та фінансову потужність штабу Кличка на початковому етапі забезпечував депутат Київради Дмитро Андріївський, який цей штаб і очолив. З моменту оголошення виборів, бажаючих допомогти боксеру матеріально значно побільшало. Серед імовірних спонсорів називають Льва Парцхаладзе.
Щодо шансів Пилипишина – ніхто не плекає особливих ілюзій, навіть він сам. Програма максимум для голови Шевченківської РДА – капіталізація власного імені та подолання 3%-го бар'єру "Блоку Литвина" на виборах до Київради.
Виконання другого завдання зараз під питанням, хоч вже потрачені колосальні кошти і найняті супердорогі чи то ізраїльські, чи то американські технологи.
Подібну мету ставить перед собою і Микола Катеринчук. Його непоганий, як для старту кампанії, рейтинг може дещо зрости завдяки фінансовим вливанням Миколи Мартиненка та креативу технолога Сергія Гайдая.
Тому "Блок Катеринчука" з великою ймовірністю проходить до Київради, а той факт, що у його участь у мерських перегонах може забрати у того ж Віталія Кличка кілька необхідних для перемоги відсотків, схоже, мало хвилює послідовника європейських цінностей.
Проте, влаштовує Черновецького. До речі, на нього почав працювати інформаційний холдинг, контрольований приятелем Мартиненка Олександром Третьяковим. Можливо це лише збіг обставин.
Суттєве представництво отримає в Київській міській раді і "Блок Олександра Омельченка". Навіть, якщо справдяться чутки, і першим номером в списку буде Олександр Омельченко-молодший.
У Києві достатньо людей, котрі мають ностальгію за міцним господарником, який "і собі, і для міста". Дарма, що в прохідній частині списку імені Омельченка побачимо багато людей так чи інакше пов’язаних з київським олігархом Андрієм Івановим, котрий цього разу диверсифікував капіталовкладення, втративши надію, що Громадський актив Києва вдруге потрапить в міську раду.
До речі, значна кількість іменних блоків породила справжній дефіцит на політичні партії для створення цих блоків. За партійними печатками та свідоцтвами розпочалося справжнє полювання.
Причому беруть не лише для себе, а й для того, щоб не дісталась конкуренту. Знаючі люди кажуть, що двохмісячна "оренда" печатки київської організації якоїсь маргінальної партії зараз коштує від 100 тисяч доларів.
Непроста ситуація склалась і у "Нашої України" з "Народною самообороною". Соціологія показує, що і разом і порізно їх шанси пройти до Київради примарні. Юрій Луценко певний час вів переговори про блок з Віталієм Кличком, але вони провалилися через непослідовність та завищені вимоги міністра внутрішніх справ.
Очолити іменний блок Луценко також не може. Це викличе нерозуміння як на Банковій, де давно незадоволені очільником МВС, так і породить спротив у Юлії Тимошенко, оскільки Луценко претендуватиме на її електорат. Одним словом, що дозволено прем'єру, то міністру – зась…
Партія Регіонів хоч і претендує повторити результат дострокових парламентських виборів та отримати у Києві 10%, але зараз їй доведеться позмагатися за них з блоками Черновецького, Омельченка і Литвина, що може зменшити очікувану цифру ледь не вдвічі.
Однак представництво у Київраді регіоналам забезпечене. Кандидат на пост мера від ПР хто б ним не став – Василь Горбаль, Анатолій Толстоухов чи Дмитро Табачник – сповідуватиме олімпійський принцип, де головне, як відомо, участь.
А ще буде КПУ, ПОРА, ВО "Свобода", СПУ, Партія вільних демократів, той же Громадський актив Києва, які, як не з'їдять, то понадкушують у лідерів 1-2% кожний. Уже не кажучи про цілий сонм карликів-маргіналів.
Усе це може зробити нездійсненною іншу мрію Блоку Тимошенко – отримати більшість у Київській міській раді. Більшість просту, бо про 2/3 складу, яка могла б висловити недовіру меру, вже ніхто і не мріє.
А якщо БЮТ не отримає половини складу Київради, скільки б і хто не повторював мантри про "чистоту списків", фракція блоку "розсиплеться", щойно Конституційний Суд прийме негативне рішення по імперативному мандату для депутатів місцевих рад.
Тому вже й не такими фантастичними видаються версії про те, що у перенесенні виборів в Києві на осінь зацікавлений не стільки Черновецький, скільки ініціатори цих самих виборів.
Утім, якщо Юлія Тимошенко таки вирішить грати у стрімку кампанію, то їй, за аналогією із шаховим гамбітом, для перемоги доведеться чимось пожертвувати. В першу чергу – амбіціями. Принаймні, так буде чесніше.
 |
Олександр Черненко, для УП
