Заява Лужкова — спланований удар по президенту Медведєву

Черговий російсько-український скандал, що почався з заяви московського мера Юрія Лужкова в Севастополі з приводу державної приналежності цього міста, найболючіше вдарив по президенту Росії Дмитру Медведєву, хоч цього й не видно на перший погляд.

При президентах Кучмі, Ющенку і Путіні російсько-українські відносини перебували в глибокій стагнації і розвивалися від кризи до кризи.

Тому багато спостерігачів надію на їхнє поліпшення пов'язували з появою в Кремлі Дмитра Медведєва, який, до того ж, добре розбирається в українському політичному процесі і багатьох провідних українських політиків знає особисто.

Оптимісти говорили, що при президенті Медведєві російсько-українські відносини почнуться наче заново — з чистого аркуша. Характерно, що останні роки Лужков мовчав з приводу Криму і Севастополя, і висловився рівно на четвертий день після інаугурації нового президента.

Однак МЗС РФ в своїй заяві фактично підтримало позицію Лужкова, що, дійсно, і є справжнім скандалом, який б'є насамперед по іміджу Дмитра Медведєва: з подачі Лужкова владна корпорація наче вказує президенту на його місце в політичній системі. Хоча подібний владний розклад сприяє погіршенню міжнародного іміджу Росії.

Зрозуміло, цей скандал якщо й має щось спільне з проблемою Севастополя, вступу України до НАТО, політики Віктора Ющенка і дислокацією ЧФ РФ, то лише в останню чергу.

А погроза Лужкова - Затуліна, що Росія вийде з "великого" договору з Україною і "забере з собою" Севастополь, не має сенсу, оскільки в ньому встановлена зовсім не приналежність Криму і Севастополя (це було зроблено ще на зорі створення СНД), а статус і тривалість перебування Чорноморського Флоту РФ у цьому місті.

Крім того, жорсткі та негативні висловлювання провідних російських політиків з приводу України (а негативні майже всі!), лише збільшують кількість прихильників інтеграції до НАТО всередині самої України і підсилюють мотивації та аргументи пронатовськи орієнтованих українських політиків і лідерів суспільної думки.

Їхня логіка така: якщо суверенітету України реально загрожують, а заяви Юрія Лужкова, Юрія Балуєвського, Сергія Лаврова, а також слова про Україну, що приписуються президенту Володимиру Путіну на зустрічі з Джорджем Бушем у Бухаресті свідчать саме про це, то треба швидко бігти до НАТО і шукати там гарантії свого суверенітету.

Можливо, російські політики зовсім і не збиралися лякати Україну, можливо, вони виступають за найтісніший і найплідніший розвиток російсько-українських відносин, однак у міжнародних відносинах актуально не те, що ти сказав, а те, що твої слухачі почули.

Андрій Окара