За що ж ви так не любите свою Вітчизну?

Середа, 21 травня 2008, 12:41

До питання про існування національної еліти в Україні

...Якщо вчасно виявити недугу, що зароджується, що дано лише мудрим правителям, то позбутися її неважко, але якщо вона вже запущена, то жодне зілля вже не допоможе, – стверджував свого часу Ніколо Макіавеллі.

Що ж, виходить, український народ втратив свого поводиря – національну еліту, – коли проблеми, негаразди та розлади у суспільстві накопичуються з геометричною прогресією?

Ні-ні, формально ми при керманичах, при так званих "псевдо месіях", проте, як це не прикро констатувати, але жоден з них не знає вивіреного шляху для Богом обраної нації українців!

В екранізованій картині Миколи Мащенко "Богдан-Зиновій Хмельницький" з вуст гетьмана Війська Запорозького пролунали пророчі слова: нікому не під силу знищити український народ, окрім його самого!

Нікому не до снаги сплюндрувати, понівечити та стерти з лиця Землі Українську державу, коли за справу не візьмуться самі українці, – додам я.

Якийсь суцільний парадокс: "нація, яка дала світові Пісню, Хліб і Крила, – пише віце-президент Академії наук вищої школи України Петро Масляк, – перебуває у глибокій духовній кризі, а відтак постійно потерпає від перманентних соціально-економічних негараздів. Біда нації в тому, що вона досі не усвідомила своєї місії на Землі", – підсумовує професор.

То чому ж благословенна Богом країна – Україна – є в той же час Господом забута? Чи не тому, що нездари та безбатченки зосередили у своїх руках усю повноту влади?!

За що ж Ви так не любите свою Матінку-Вітчизну, коли донькам і синам її те й лишаєте, що животіти на споконвіку багатій землі?

До питання відсутності в українському суспільстві національної еліти не апелює хіба що лінивий. Адже суцільній низці викликів дня прийдешнього Україні лише вряди-годи вдається дати відкоша.

Проте саме за царини тих поодиноких тріумфів і дізнаєшся, що ледь не у кожного з представників вітчизняної псевдоеліти Україна – понад усе, ледь не кожен з них приписує до своїх заслуг те, що стало можливим завдяки зусиллям цілого українського народу!

Та коли державу чи якийсь її сегмент заганяють у безвихідь (та ж таки "еліта"), відповідальність за стан справ покладається чи, радше, спускається на низи, мовляв, народ недогледів і вчасно не зреагував.

Як довго волелюбна українська нація виношуватиме у собі те неоспориме слово, скільки часу ще мовчатиме?

Між іншим, помізкуймо над тим, якою має бути національна еліта України, яким критеріям мусять відповідати члени "елітарного клубу".

Теза перша, сформульована вже мною цитованим Масляком, зводиться до того, що "велика кількість знань і високий інтелект без щирої любові до Батьківщини є великим злом…

Український народ не буде багатим та процвітаючим до того часу, поки не матиме високий рівень патріотизму і національної свідомості". А відтак, національна еліта має стати взірцем, еталоном для наслідування, усіма своїми діями та вчинками демонструвати непохитну вірність та відданість Неньці.

Теза друга випливає з першої і полягає у приматі, причім перманентному, національного інтересу над класовим, корпоративним й, зрештою, особистісним.

Якщо виходити із трактування законом про основи національної безпеки поняття "національні інтереси України", то мова, передусім, йтиме про надання першості "життєво важливим матеріальним, інтелектуальним і духовним цінностям Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальним потребам суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток".

Родинні інтереси та інтереси партій, де останні "делегували" своїх представників до "елітарного клубу", мають раз і назавжди поступитись загальнодержавницьким, цементуючою основою яких є єдність нації, а не її розчленованість.

Теза третя: національну еліту країни формують відкрито з когорти високоосвічених фахівців. Тут претенденти демонструють свій рівень знань, інтелекту, навички та уміння.

Перед тим, як людина сідає за штурвал літака, її апробують на профпридатність. У разі, якщо психофізіологічні тести складено на залікові "придатний" чи "умовно придатний", її допускають до роботи підвищеної небезпеки, проте за нескладання тестів, тотожне відмітці "непридатний", її позбавляють крил.

Хто дав право послуговуватись спрощеною процедурою при відборі кадрів для управління державною машиною (слід розуміти формуванні національної еліти)?

Чи ризикнув би хтось наразити життя людини на небезпеку, керуючись принципом "брат-кум-сват" при відборі льотчиків?! Не думаю.

Проте проводити експерименти на цілому українському народові, жонглювати долями мільйонів людей, як показує дійсність, є цілком усталеною практикою. Настав час ери відповідальних політиків!

Теза четверта зводиться до максимального наближення, якщо хочете, спорідненості еліти з нацією.

"...Інтелігенція мусить зідентифікуватися, злитися з народом, повинна стати серед нього як брат, як рівний, як свій...; інтелігенція повинна жити з народом, і між народом не як окрема верства, але як невідлучна часть народу; вона повинна пройняти весь організм народу і привести його до живішого руху, до поступового росту", – писав Великий Каменяр Іван Франко.

І остання, проте не менш вагома, п’ята теза національною елітою України мають стати високошановані суспільством непересічні особистості, в серцях яких палахкотить любов до рідної Вітчизни, та які присвятили себе служінню інтересам Великого Українського народу.

Плекаймо у собі інтелігентів, панове!

Наталія Сад, перший заступник голови Київського територіального департаменту Ліги політологів-міжнародників "ДИПКОРПУС", для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді