Перемога буржуїв над суспільством

Понеділок, 26 травня 2008, 15:29

Отже, пан Черновецький знову переграв усіх і залишається мером української столиці.

Нічого не вдалося його супротивникам, і не всі з них хотіли щось змінити. Пенсіонери можуть святкувати перемогу. Пакети з гречкою гарантовані. Так само як гарантовані 100 чи 200 гривень комунальних надбавок на похорон.

Але в чому нездоланна сила Леоніда Михайловича? Його непорушна міць, перед якою впали навіть БЮТівські технології?

Справа навіть не у відсутності двох турів. Ця акула великого бізнесу на власному прикладі доводить як гарно дружити з усіма. Навіть важко порахувати, скільком політичним силам встиг догодити київський мер.

До революції власник "Правекс-банку" працював у "Нашій Україні". Але кого там тільки не було тоді! Під час свого швидкоплинного першого терміну мер Черновецький зустрівся з жорсткою опозицією БЮТ, тому побіг шукати щастя у Партії регіонів. Але, не вступив туди, залишившись із своєю Християнсько-ліберальною партією.

Маючи певну підтримку з боку мера, "регіонали" почали підіймати голову і навіть щось почали робити у спочатку ворожій до них столиці. Слід віддати належне пану Горбалю. Не будучи вихідцем з Донбасу, він зрозумів, що хочуть чути кияни, і поступово покращив імідж партії у столиці.

Але ані це, ані прикольний кліп з Табачником та Шуфричем, що обіймають людей на Хрещатику, не додали Горбалю зайвих голосів. На цих виборах він працював з олімпійською метою.

Повернемось до Черновецького. Дружба з ПР не завадила йому укласти союз з частиною "мегаблоку" НУНС. Родина Довгих стала його "помаранчевим тилом". А Київ – став одним з небагатьох місць, де "ширка" заявила про себе вголос. Звісно, що маючи такі унікальні позиції, мер міг не турбуватися про майбутнє.

А під рукою ще були слухняні сателіти на кшталт ГАКу. Цього разу вони теж пішли на вибори окремо, хоча з усіх етичних міркувань (які їм, мабуть, мало відомі) треба було вступати до Блоку Черновецького (БЧ).

До речі про останній. Олесь Довгий незадовго до виборів обмовився, що БЧ планує виходити на всеукраїнський рівень. Відразу після появи перших результатів голосування цю інформацію підтвердив Віталій Журавський. Мало їм Київради, хочуть ще до Верховної. Але ж скільки тоді гречки треба, щоб на всю Вкраїну вистачило?

До сателітів додалася ще й колись революційна "Пора", чиї представники отримали посади у виконавчій владі міста. Дійсно, тільки майстер політичних комбінацій міг побудувати таку широку коаліцію, від ПР до "Пори". А його ще називали аполітичним мером!

Частково близький до Черновецького НУНС на цих виборах уявляв цікаву картину. До мерства та Київради "мегаблок" йшов у вигляді трьох уламків. Кожен з цих уламків намагався дошкулити колишнім братам, що тільки посилювало постмодерністську картину дострокових виборів.

Найбільш цікаву поведінку можна було помітити у Блока Кличка. Намети майже червоного кольору, як у комуністів. Наголос на цілковитій позапартійності. Але, на відміну від банкіра Черновецького, Кличко представляв цілком реальну силу всеукраїнського масштабу.

У виборчому бюлетені його було представлено як співробітника секретаріату президента. Сам Віталій відомий своєю участю у акціях фонду Катерини Ющенко.

Микола Катеринчук на чолі блоку свого імені сяяв на усіх можливих місцях столиці. Майже голлівудська зовнішність плюс дивовижні можливості Photoshop дозволили йому стати зіркою. Ображений Луценко назвав Миколу "технічним кандидатом".

Можливо, він і технічний, і голоси, особливо жіночі, відбирає у Кличка, але ж яка посмішка! Частина оточення Катеринчука, за даними ЗМІ, надто близька до Черновецького, і це - ще один плюс на користь "різновекторності" мера.

Юрій Луценко забив усім вуха своїми роликами про "відмову від власних амбіцій заради єдності". Ще невідомо, чи його б обрали, якби він не сховав свої амбіції у кишеню?

А якщо долучити до цього параду "помаранчевих" блок Кличка, то можна сказати, що на рівні Києва НУНС вже став історією. І можливо – це один з головних результатів дострокових виборів. Вони не стали репетицією президентських, однак зуміли доруйнувати і так недолугу коаліцію.

Можна було багато чого сказати про БЮТ в контексті дострокових виборів мера. Ставши ініціаторами виборів, бютівці згодом розгубилися. Висунувши Турчинова, вони побачили, що БЮТ – це дійсно Блок Юлії Тимошенко, без особистої участі якої, отримати хоч якийсь результат складно.

І от тепер, коли став зрозумілим масштаб бютівської поразки як у боротьбі за мерство так і у Київраді, виникає питання: навіщо це все було потрібно Юлії Володимирівні?

І чи не стане ця авантюрна поразка прелюдією до поразки у війні за президентство?

…Але киян шкода. Автору, як корінному мешканцю столиці, боляче дивитись на таку наругу випадкових лідерів над тисячолітнім містом.

Бачимо глибоко ешелоновану оборону Черновецького, яку не здолати одним кавалерійським наскоком у вигляді дострокових виборів. Тут потрібні інші прийоми, які втім навряд чи доступні зараз.

Бо перемога Черновецького уособлює перемогу буржуїв над суспільством, "лексусів" над "жигулями", забудовників над мешканцями "хрущоб".

Вона просто фіксує цю перевагу. Хто виграв у результаті усіх соціальних змін, що почалися ще наприкінці 1980-х? Якраз ті самі черновецькі, що вчасно щось вкрали, потім інвестували куди треба, потім стали депутатами та ще кимось.

Це ж людина нашого часу, герой покоління, а ми дивуємося чому він мер? Тому що послідовний. В усіх аспектах цього слова.

Юрій Корогодський

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді