Шкіра нерозпущеної коаліції

Понеділок, 23 червня 2008, 14:44

Чи існує коаліція?

Насправді, мав рацію Іван Васюник, який зробив парадоксальний висновок про те, що чисельність коаліції не залежить від кількості депутатів, які до неї входять. Юридично коаліцію складають фракції, тому заява депутата про вихід з коаліції без виходу з фракції має тільки політичний, але ніяк не юридичний зміст.

Проблема полягає в тому, що Юлія Тимошенко з філігранною точністю наступила на граблі, залишені нею в цьому ж місці торік.

Так, "вихід" депутата з коаліції не має юридичного змісту, але, у такому випадку, юридично незначним є і "вступ" до коаліції окремого депутата. А саме такий перехід з опозиції в більшість у 2007 році став для ЮВТ формальною підставою для оголошення війни парламенту, що закінчилася його розпуском.

Зараз ЮВТ апелює до тих же самих норм, до яких зверталися Мороз і Лавринович торік. Проте, застосування подвійних стандартів – звичайна справа для політиків.

Кінцеве обґрунтування розпуску ВР було іншим. Однак факт полягає в тому, що торік Ющенко і Тимошенко створили прецедент незаконного розпуску Ради на підставі чисто політичних, а не юридичних, основ.

Тому, юридично коаліція існує, але президент, все ж, має право розпустити Верховну Раду через відсутність у ній коаліції! Це, звичайно, не закон, але – політична традиція. Чи скористається нею президент – окреме питання.

Чому президент проти коаліції

Президентові хочеться скористатися з можливості, що з'явилася. Саме тому БЮТ і блокує трибуну – справді, ніякого іншого способу врятувати непрацездатну коаліцію та уряд Тимошенко до осені вигадати неможливо.

ЮВТ ж хоче втриматися, оскільки вважає, що восени буде добре, і громадяни це запам'ятають. Узимку ж, після очікуваного двохкратного підвищення цін на газ і початку роботи більшості СОТівських тарифів, навпаки, буде погано. І люди це теж запам'ятають.

Президент вважає, що якщо ЮВТ втримається, то у неї з'являться додаткові бонуси для участі в президентських виборах. Він же, за всіма соціологічними даними у другий тур виборів не виходить.

Крім того, Ющенко не розділяє підходів ЮВТ до рішення соціально-економічних проблем.

Зазначимо, що стратегічно у них розбіжностей немає. До першого прем'єрства ЮВТ головним популістом і ворогом великого українського капіталу був саме Віктор Андрійович. Однак він дотримується дещо інших поглядів на поточний баланс соціального популізму та економічного лібералізму. І головне - йому не вдається нав'язати свою думку Юлії Володимирівні.

Саме ревнощами і побоюваннями за своє політичне майбутнє, а також незгодою із соціально-економічною політикою уряду пояснюються малозрозумілі сигнали Банкової - у вигляді свідомого знищення НУНС на київських виборах, не дивлячись на удар по іміджу почесного голови НСНУ; створення якоїсь подоби НДП і "Злагоди" у вигляді "Єдиного центру"; переслідування з незрозумілих причин недавніх соратників по Майдану, що у відповідь призводить до грандіозного скандалу навколо хвороби президента, і т.п.

Чи потрібно все це президентові?

Уже саме собою перерахування негативних наслідків тактичних кроків Банкової дозволяє зрозуміти – шкоди від обраної президентом позиції скільки завгодно. А ось чи є користь?

На жаль, якщо президенту й вдасться переформатувати коаліцію, на що поки голосів все одно не вистачає, він отримає тільки купу додаткових проблем. Причому – стратегічного характеру.

По-перше, у нього виникнуть проблеми з західними партнерами. Після візиту Схеффера до Києва залишилося враження, що його було присвячено передачі українському керівництву двох сигналів:

1) З наданням ПДЧ спостерігаються проблеми, і бажано, щоб Україна не дратувала Брюссель своєю наполегливістю. У всякому разі, натяки на те, що НАТО не готове надати фінансову допомогу Україні, важко розцінити інакше.

2) Проблеми ще більш збільшаться у випадку формування широкої коаліції. Не те, щоб в НАТО так вже боялися Януковича, але їм важко зрозуміти специфіку українського політичного життя.

Зокрема, чому Ющенко, який у 2004 році нічого про членство в НАТО не говорив, раптом зробив отримання цього членства стрижнем своєї зовнішньої політики, а Янукович, що на словах проти НАТО, заслужив подяку з боку головного євроатлантиста Анатолія Гриценка?

На Заході якось звикли до того, що політики повинні відповідати за свої слова. За слова Тимошенко відповідає зразковий євроатлантист Немиря, так що краще блокуватися з нею, ніж з Януковичем.

По-друге, змінивши уряд, президент аж ніяк не вирішує задавдання забезпечення свого обрання на другий термін.

З одного боку, Тимошенко нікуди не подінеться - в опозиції вона виглядає значно переконливіше, ніж у прем'єрському кріслі, і виходить, у неї з'являться шанси відновити свій рейтинг.

З іншого боку, з регіонами буде домовитися непросто.

Як мінімум, прийдеться зважати на наступні фактори:

1) Група Ахметова-Колеснікова має в АТ "Партія регіонів", тільки що блокуючий пакет акцій. Як сказав хтось з колег, гроші там є у всіх, а рейтинг – тільки у Януковича.

2) Янукович навряд чи задовольниться місцем Яценюка. Він захоче стати прем'єром, що не потрібно ні Ющенку, ні Балозі.

3) Виборці Партії регіонів налаштовані набагато радикальніше, ніж сама партія, хоча, мабуть, не настільки радикальні і вже точно не настільки войовничі, як Табачник.

Тому, навіть якщо Ющенку вдасться домовитися з ПР про підтримку його кандидатури, це зовсім не означає, що він одержить голоси Південно-Сходу.

Виборці захочуть бачити від нього позитивні сигнали в гуманітарній і зовнішньополітичній сфері, яких "думаючий по-українськи" президент не зможе їм дати за визначенням.

Що вирішать позачергові вибори

У нинішньої ВР не вистачає вірних Ющенку та Балозі голосів депутатів для формування "широкої" коаліції. "Регіони" бачать вихід у проведенні дострокових виборів. Однак зовсім не факт, що ці вибори дозволять таку коаліцію сформувати.

Так, рейтинг БЮТ трохи знизився, але НУНС знищений київськими виборами і навряд чи зможе вийти на вибори в цілісному стані.

"П'ятірка" зразку 2007 року розпалася – Гриценко і Луценко зараз опонують Ющенку; Кириленко взагалі пропав; Яценюк грає власну гру і поки в ній не процвітає; Катеринчук грає на стороні Банкової, але в Києві він себе вбив.

ЄЦ знаходиться в стадії формування і, головне, ідеологічно він конкурент блоку Литвина, а не БЮТ.

Рейтинг ПР не зростає. Більше того, третя, а з огляду на загальнонаціональний інтерес до київських виборів – то й четверта, виборча кампанія за три роки ознаменується рекордно низькою явкою насамперед виборців регіоналів.

У цій ситуації БЮТ може не тільки не втратити, але навіть й збільшити своє представництво у ВР. Можливості ж для формування коаліції на умовах президента скоротяться.

Як домовлятися з Юлею

У цих умовах Ющенку для вирішення своїх завдань треба відмовитися від емоційних реакцій, припинити тиснути на Тимошенко і спробувати з нею домовитися.

Зробити це, звичайно, нелегко.

По-перше, вона знає чого хоче, тому торгується до останнього.

По-друге, вона, як кожен політик, прагне домовитися так, щоб мати можливість порушити дух угоди, не порушуючи його букву.

По-третє, вона виконує тільки те, про що вона домовилася, залишаючи за собою можливість діяти на свій розсуд в неохоплених договором сферах.

Якщо президент перестане підходити до неї зі своєю міркою, врахує її інтереси і спробує зрозуміти свої справжні інтереси, то збереження, вірніше – відновлення, коаліції уявляється цілком можливим.

Василь Стоякін, директор Центру політичного маркетингу



powered by lun.ua
Головне на Українській правді