Злиття та поглинання в українській політиці
Проте політична криза нікуди не поділася, її розв’язка просто відклалася в часі. Криза триватиме доти, поки в одній коаліції формально перебуватимуть два кандидати на посаду президента.
Тимошенко однозначно прийняла для себе рішення про балотування, але в її баченні політичного майбутнього України не знайшлося місця не лише Ющенку та Балозі, але й багатьом іншим політикам – фактично всім, хто зараз не стоїть під прапорами БЮТ.
Навіть усім "своїм" може не вистачити посад та привілеїв, що вже казати про "литвинівців" чи "регіоналів"? Тому не дивно, що всі "небютівці" отримали спільну мету і спільного ворога. Коаліція була приречена.
Звичайно, діюча коаліція може проіснувати ще два місяці чи навіть рік, ідучи на постійні тактичні кадрові чи господарські поступки одне одному. Проте не пізніше ніж за рік до президентських виборів питання позачергових парламентських виборів стане знову актуальним.
Найбільш вірогідно, що голосувати за новий склад Верховної Ради українцям доведеться цієї зими. Вибори насуваються неминуче, як перша світова війна. Іншого способу вирішити проблему "одна коаліція – два кандидата в президенти" поки що не існує.
І це лише питання тактики – що стане формальним поштовхом для розпуску Верховної Ради і коли це станеться.
Інший варіант - переформатування коаліції - також можливий восени.
Опонентам Тимошенко важливо отримати 301 голос в парламенті. Неважливо, чи це будуть нові вибори, чи банальна втеча БЮТівських депутатів з фракції. Це дасть можливість у випадку необхідності змінити Конституцію в будь-який бік – аж до виборів президента в парламенті, якщо Тимошенко і надалі залишатиметься фаворитом прямих президентських виборів.
А БЮТ не зможе шантажувати парламент можливим складанням мандатів і розпуском у зручний для ЮВТ час.
Однак, у разі проведення позачергових виборів Верховної Ради її склад зміниться несуттєво.
При цьому ініціатори дострокових виборів матимуть на меті дві речі: зменшити парламентське представництво Тимошенко до 149 і менше депутатів, а замість НУ-НС привести в парламент більш організоване та лояльне до Ющенка угрупування.
Решта політичних партій скоріше за все залишиться при своїх результатах, причому Партія регіонів може навіть дещо втратити, а Блок Литвина – додати в кількості депутатів у ВР.
А поки що кожна інформаційна хвиля, що здіймається довкола позачергових виборів, активізує рухи на лівому фланзі політичної веселки. От і зараз значно посилилася активність, особливо в регіонах, "Союзу лівих сил".
Проте у разі проведення парламентських виборів найближчої зими навряд чи СЛС, Блок Вітренко чи блок соціалістів з соціал-демократами зможуть набрати по 3%.
Лівий електорат занадто консервативний, і всі новітні проекти зможуть хіба що відібрати трохи відсотків у комуністів. Наразі КПУ – єдина ліва сила, яка має шанси і далі бути представленою в парламенті.
Дзеркальна ситуація і на правому фланзі.
Корабель НУ-НС тоне. Найбільш прагматичні його учасники поступово переходять до "Єдиного Центру". Національно-ідеологічне крило може шукати притулок в "Свободі", яка працює системно і результативно, що засвідчили київські вибори.
Прихильники Тимошенко з числа депутатів і активу НУНС можуть шукати собі місце в БЮТ. Проте там і так тісно, тому вони повинні пам'ятати про долю Зінченка зразка 2005 року.
"Народна самооборона" втрачає шанси на самостійну гру після високоточної атаки на лідера та на головного спонсора партії. Повторити тур з піднятим кулаком восени 2008 року буде вже неможливо, а для системної роботу "НС" не має достатнього часу та фінансів. Лише негайна мобілізація, аналіз помилок і розгортання штабів може дати шанс цій партії на результативну участь у наступних виборах.
Саме приклад "Народної самооборони" зразка 2007 року засвідчив: хто перший починає, той досягає результату з найменшими затратами і може диктувати свої умови при формуванні списку.
Зараз першим із пропрезидентських сил стартував "Єдиний Центр". Процес створення партії відбувався непублічно та супроводжувався масою чуток та звинувачень у одіозності. Проте, на зважаючи на всі внутрішні проблеми і звинувачення, ЄЦ виглядає на голову вище за всіх інших "нових друзів" президента Ющенка.
При проведенні позачергових виборів взимку 2008 кілька партій можуть декларувати свою підтримку діючому президенту і ставити на нього на наступних президентських виборах.
Окрім згаданого ЄЦ, в прихованій формі це може робити Блок Черновецького, який після такої перемоги на київських виборах просто зобов'язаний використати свій шанс, щоб отримати представництво у парламенті.
До наявних півмільйона голосів киян для цього необхідно додати стільки ж у ключових регіонах – і результат 4% дасть політичний "дах" та політичне майбутнє київській команді на наступні 4 роки.
Гіпотетичний "Блок Яценюка" може набрати свої 3% навіть уже в жовтні 2008 року, за умов інвестицій на рівні 50 мільйонів доларів та грамотному веденню кампанії.
Успіх Блоку Катеринчука в Києві цьому підтвердження. Це дасть Арсенію Петровичу "срібну" акцію в парламенті, проте буде замалим стартовим майданчиком навіть для посади спікера ВР.
Саме тому залишається висока вірогідність того, що Яценюк якщо не очолить "Єдиний Центр" на найближчому з’їзді, то може очолити список цієї партії на наступних виборах.
Не виключене створення "новими друзями" Ющенка ще кількох швидких партійних проектів напередодні виборів. В обоймі залишаються прізвища того ж таки Катеринчука, Кличка і т.п. Однак координувати роботу всіх проющенківських проектів все одно буде "Єдиний Центр", який в новому парламенті візьме на себе цементуючу роль для створення мегаблоку з таких партій.
Всі ці дрібні фракції і визначать, хто створить правлячу коаліцію в наступній ВР, хто очолить уряд, і хто матиме максимальні шанси стати президентом України після 2010 року. Однак логіка поточного політичного моменту свідчить - коаліція буде створена "проти Тимошенко".
В березні 2010 року на загальних місцевих виборах така коаліція може завдати остаточного удару по позиціях Тимошенко в регіонах – радикально зменшити представництво в місцевих радах, і таким чином розрушити кадрову і фінансову вертикаль президентської кампанії ЮВТ.
Лідерці БЮТ мабуть знову пора їхати в сакральні місцевості та шукати натхнення для нових нестандартних ходів.
Після прохолодного політичного літа нас чекає спекотна політична осінь. Коли говорять виборчі гармати, музи економіки та стратегічної перспективи країни мовчать.
Адже саме в 2008-2009 роках, а не в 2010-му, буде дана відповідь на питання, хто очолить країну на наступних 5 років, якщо не більше.
 |
Ігор Попов, голова КВУ
