Юлія Тимошенко наблизилася на крок до своєї відставки

Субота, 7 червня 2008, 00:40
Коли Віктор Балога і Юлія Тимошенко півтора роки тому підписали декларацію про всеохоплюючу дружбу, глава секретаріату президента подарував лідеру тодішньої опозиції... свисток.

Роздивившись презент, Тимошенко помітила на ньому малюнок у вигляді фірмового логотипу БЮТ і пожартувала: "По суті, це серце Віктора Івановича".

Куди Тимошенко зрештою поділа цей артефакт, історія замовчує. Але якби повісила його на стіну, то 6 червня 2008 року свисток за аналогією з рушницею мав би свиснути. Сповістивши тим самим про початок реалізації нового мега-проекту Банкової "усунемо Тимошенко від влади".

– Шановні колеги, у коаліції відбулась певна зрада, - оголосив 6 червня на засіданні Верховної Ради Арсеній Яценюк.

Інтрига у виконанні секретаріату президента виглядала віртуозно. Залишити коаліцію могли з десяток депутатів НУНС, які вже приєдналися до балогиного "Єдиного центру".

Однак зробили це член БЮТ Ігор Рибаков і представник Луценка Юрій Бут. Таким чином Банкова показала свою начебто відстороненість від цих процесів, у яку ніхто не повірить.

Вихід Рибакова і Бута виглядає таким же "спотворенням результатів виборів", як і переманювання до антикризової коаліції в часи уряду Януковича.

Тоді це закінчилося достроковими виборами. Зараз Ющенко діє такими ж методами, конфлікт зрежисований на Банковій, і в разі чого зрадниками називатимуть не "Єдиний центр", а представників блоку Тимошенко і "Народної самооборони".

Вчинок Рибаков – це плата Тимошенко за її готовність формувати виборчий список не просто за гроші, а навіть без розбору кандидатур.

За розповідями Михайла Бродського, який працював у штабі БЮТ в 2006 році, Рибакова до списку включив Богдан Губський. Це коштувало 4 мільйони доларів, і, як стверджує Бродський, два Губський вніс у партійну касу, а інші два залишив собі.

Після обрання Тимошенко прем’єром Рибаков розраховував стати головою Державної митної служби. Але цю посаду посів Валерій Хорошковський, який мав гарантувати Тимошенко лояльність каналу "Інтер". Ображені амбіції не давали спокійно спати молодому депутату, і БЮТ став втрачати Рибакова.

Він почав регулярно з'являтися у секретаріаті президента, а Балога взявся писати листи з вказівками спікеру парламенту на підтримки ініціатив Рибакова. Наступним сигналом стало рішення Балоги включити БЮТівця до комісії з вивчення порушень в діяльності київського мера.

Другий фігурант скандалу Юрій Бут – це людина, записана до списку НУНС за особистою протекцією Юрія Луценка.

Про те, що Бут несе ризики для фракції, "Українська правда" писала ще рік тому, коли згадувала про його специфічне минуле у Росії: Бут працював у Військовій академії ракетних військ стратегічного призначення та Академії державної служби при президенті РФ.

Паспорт громадянина України Бут отримав лише три роки тому. Відтак не можна виключати, що на нього теж знайшли зачіпки, як і на Давида Жванію. Тільки Бут виявився більш переговороспроможним.

Тут залишається тільки нагадати слова Юрія Луценка, який казав, що несе відповідальність за кожного, кого він рекомендував до списку НУНС на виборах-2007.

Тимошенко і свисток Балоги

Головне питання, обґрунтуванням якого зараз займаються юристи блоку Тимошенко і секретаріату президента – чи тягне за собою зменшення учасників коаліції до 225 депутатів втрату статусу коаліції.

Конституція передбачає, що коаліція формується фракціями, і саме вони є суб’єктами коаліції.

Однак через кому в Основному законі вказано, що до коаліції має входити "більшість депутатів парламенту". А далі немає уточнення – ця більшість має бути присутня на момент формування коаліції чи протягом всього періоду її діяльності. Саме на такій неузгодженості й будують свої аргументи ворогуючі сторони.

До коаліційної угоди додаються списки з підписами. Однак існує різночитання. На думку Банкової, ці списки засвідчують особисту участь депутатів у коаліції. На переконання ж БЮТівських юристів, автографи засвідчують участь депутатів не безпосередньо в коаліції, а лише у фракціях, які сформували коаліцію.

Крім того, існує тимчасовий регламент Верховної Ради, стаття 66 якого містить підстави для припинення діяльності коаліції.

Одна з них – це скорочення чисельності коаліції до 225 і менше депутатів.

Але і цю норму кожен трактує по-своєму. Опоненти Тимошенко наполягають, що скорочення чисельності коаліції відбувається в результаті виходу депутата з її складу.

БЮТ же наполягає, що скорочення чисельності коаліції напряму неможливо. Це може статися тільки в разі зменшення депутатів у фракціях, що сформували коаліцію.

Тобто Рибаков і Бут, за логікою штабу Тимошенко, мали вийти не з коаліції, а з фракцій. Однак вони цього не зробили зі зрозумілих причин – в такому разі спрацював би "імперативний мандат" – пряма норма Конституції про позбавлення їх статусу нардепів.

Крім того, саме посилання на регламент Верховної Ради теж проблемне. Регламент не має статусу закону, а це суперечить Конституції. І цього року Конституційний суд вже визнавав, що парламент не має права працювати за документом, який є не повноцінним законом, а лише постановою самої ж Верховної Ради.

Ще одне тонке місце – чи взагалі має право депутат в одноосібному порядку вийти з коаліції. "Дух" пропорційної системи виборів це забороняє, а от "буква" закону не містить таких прямих обмежень, лише опосередковані.

Перестороги для нинішніх ідеологів розвалу коаліції полягають... у власних вчинках річної давнини.

2 квітня 2007 президент Ющенко розпустив Верховну Раду, оскільки до антикризової коаліції почали масово переходити депутати опозиції. Для цього явища на Банковій вигадали термін – "спотворення народного волевиявлення".

Нинішні виходи окремих депутатів з коаліції також є "спотворенням волі виборців", однак Банкова воліє не помічати абсурдності ситуації.

Зараз над Віктором Ющенком домінує обіцянка широкої коаліції, дана рік тому у відповідь на згоду Партії регіонів брати участь у дострокових виборах. (У інтерв’ю "Українській правді", яке буде оприлюдненому найближчими днями, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко розповів, що Віктор Янукович особисто виклав йому суть таких домовленостей з Ющенком навесні 2007 року.)

Переформатувати нинішню коаліцію можна не лише в рамках цієї Верховної Ради, а й шляхом дострокових виборів. Здійснити розпуск парламенту можуть спробувати двома способами.

Перший – нинішня "демократична коаліція" буде оголошена анульованою, а нова, з Партією регіонів, не буде сформована протягом місяця.

Для цього треба, щоб було завершено процес розвалу коаліції – тобто, за регламентом, оголосити про це повинен спікер Яценюк на сесійному засіданні. Але він розуміє, що разом зі смертю нинішньої коаліції закінчується його кар’єра голови Верховної Ради – у новій коаліції на цю посаду знайдеться набагато більше лояльних людей.

Далі, щоб зібрати нову коаліцію з "регіонами", це рішення повинна ухвалити своїм внутрішнім голосуванням фракція "Наша Україна – Народна самооборона". Однак всередині НУНС немає 37 депутатів, готових на таке злиття з вчорашніми ворогами. Максимум, на що може розраховувати Балога – це три десятка депутатів.

Навпаки, у гонитві за союзом з "регіонами" Ющенко опинився на грані повзучого бунту всередині фракції. Ситуацію спровокували історія з Юрієм Луценком і Давидом Жванією.

Відчуваючи, що парламентська філія на межі розколу, Ющенко змінив тон спілкування під час останньої зустрічі з однопартійцями на Банковій у понеділок. Президент відійшов від традиційного моралізаторства і повчань.

Більше того, перед зборами лідер фракції В’ячеслав Кириленко окремо зустрічався тет-а-тет з Ющенком. Він порушив перед президентом "питання Луценка", проти якого було відкрито кримінальну справу. В результаті Кириленку вдалося переконати Ющенка, що це підриває авторитет президента всередині НУНС. І після "дружніх порад" з Банковою Черновецький відкликав свою заяву проти Луценка з прокуратури.

Другий шлях дострокових виборів – через складення повноважень 150 депутатами, як це було в 2007 році. Однак повторно провернути таку саму операцію не вдасться. До нового закону про вибори було внесено зміни, які забороняють з'їздам партій анульовувати свої списки.

Тільки ці дві фракції – Партії регіонів та блоку Тимошенко – мають чисельність понад 150 депутатів. Навіть якщо всі депутати однієї з цих фракцій складуть повноваження, на їх місце прийдуть нові люди з виборчого списку.

Щоб повністю зменшити чисельність парламенту до критичної межі в 2/3 її складу, що є передумовою розпуску, треба, аби від мандату відмовилися усі нинішні депутати БЮТ (чи всі регіонали), а також персонально кожен наступний учасник списку аж до 450 номера. Реалізувати це на практиці нереально.

Метою нинішньої спецоперації міг бути просто намір підірвати статус уряду Тимошенко. Тим більше в запасі Банкової є ще кілька депутатів, готових вийти з коаліції – наприклад, Григорій Омельченко, який останніми місяцями втратив довіру керівників БЮТ.

Тож нинішній Кабмін можна оголосити таким, що не спирається на парламентську коаліцію, а наступним кроком спробувати ухвалити вотум недовіри.

Однак щоб спокійно піти на таке голосування, Балога повинен мати запас у десяток голосів, щоб не зганьбитися, коли у найвідповідальніший момент хтось "поїде на обстеження" слідом за Валентиною Семенюк.

Сьогодні ж Банкова може спиратися лише на регіоналів та частину НУНС. Натомість комуністи та фракція Литвина час від часу активно перевербовуються Тимошенко.

І навіть якщо вотум недовіри буде проголосований, Тимошенко залишиться в.о. прем’єра аж до формування нової коаліції. А це, знову ж таки, може ніколи не відбутися, бо вимагатиме підтримки 37 депутатів з НУНС.

Але метою нинішнього наступу Балоги може бути якщо не весь уряд, то принаймні деякі міністри. Головний претендент на звільнення силами парламенту – Юрій Луценко. Висновок слідчої комісії, яка рекомендуватиме позбавити його посади, вже готовий. Залишилося ситуативно знайти під це рішення 226 голосів

***

Діяти швидко і рішуче в рамках плану по розвалу коаліції Віктора Балогу змусили два спостереження.

По-перше, Тимошенко радикально і майже миттєво змінила маску.

Тимошенко побачила, що її агресія останніх місяців не тільки провокувала відставку уряду, але і не знаходила розуміння у виборців. Для електорату краще бути в ролі загнаної жертви бородатих чоловіків, ніж героїнею "Кілл Білл".

Тому Тимошенко взяла на озброєння іншу тактику – погоджуватися з Ющенком, дякувати за відновлення роботи коаліції та говорити про уроки, які вона винесла з протистояння... Тобто приспати увагу – і зімкнути пальці на горлі опонента не зараз, а вже на старті президентської виборчої кампанії.

Таким чином конфлікт ризикував перейти з гострої фази у відкладену, що не входило в плани Балоги. Він як антикризовий менеджер корисний Ющенку тільки в умовах кризи.

Друга причина, яка підштовхнула розвиток цих подій – неминучість відставки Валентини Семенюк.

На порядок денний справді вийшло питання зміни керівництва Фонду державного майна. БЮТ виконав практично всі вимоги Банкової: закон про Кабмін проголосували, ідею з парламентською конституційною комісією відклали, програму приватизації схвалили у першому читанні, суддів Конституційного суду привели до присяги, кандидатуру Портнова зняли з розгляду...

І реально у четвер фракція "Наша Україна" заявляла готовність голосувати за відставку Семенюк. Балога навіть провів телефонну розмову з В’ячеславом Кириленком, однак не зміг його зламати для блокування питання про зміну керівництва Фонду.

Подальше висування вимог до БЮТ з боку секретаріату виглядало фарсом. Балога вкотре розіслав повідомлення, що зміна керівництва Фонду суперечить угоді про створення коаліції – мовляв, спочатку треба завершити ухвалення пакету з 12 законів.

Однак Балога не уточнив одну суттєву річ: крім президентських ініціатив про перепідпорядкування Ющенку нацгвардії або підсилення впливу на місцеві адміністрації, пакет з 12 законів включає й БЮТівський закон про імперативний мандат, який є неприйнятним для НУНС і того ж таки Ющенка.

Таким чином, посилання на 12 законів є маніпуляцією, цинізму якої позаздрив би і Медведчук.

Аби не відпускати Семенюк, Банкова підключила свої зв’язки у Партії регіонів, яка хутко заблокувала трибуну парламенту.

Дивно навіть не те, що "регіони" погодилися бути на підхваті в секретаріату президента. Кидалося в очі, як партія великого капіталу стала на захист соціалістки, що свого часу навіть відсудила в Ахметова "Криворіжсталь".

Схоже, план Рибакова-Бута з самого початку узгоджувався з Партією регіонів. Про це свідчить і той факт, що Янукович замовив собі інтерв’ю на УТ-1 за добу до сенсаційного оголошення двох депутатів у парламенті.

***

Але, на відміну від Януковича, новина про вихід з коаліції обернулася шоком для пересічних депутатів, які зазвичай проводять п’ятничне засідання у напівсонному стані.

Вчинок Рибакова і Бута зіпсував настрій їх колегам, які приготувалися до спокою протягом найближчих десять днів, коли буде перерва в роботі парламенту.

Після дострокового закриття сесійного засідання фракція БЮТ зібрала екстрену нараду. Соратники Тимошенко за її відсутності намагалися розібратися, що взагалі відбувається.

Основна суперечка точилося навколо того, як трактувати факт втрати двох депутатів та чи визнати його непринциповим, оскільки коаліція утворювалася на фракційній основі.

– Реально у коаліції залишилося 225 депутатів. Хоч Конституцією махайте, хоч регламентом, але є 225 депутатів, - взяв слово Микола Томенко перед своїми побратимами з фракції БЮТ. - Я не збираюся захищатися і виправдовуватися, що у нас могутня коаліція!

Депутати притихли, слухаючи заступника голови фракції.

– Коли ми всі поїдемо в регіони, то там треба давати чіткі політичні оцінки, а не регламент Верховної Ради цитувати. Треба говорити, що де-факто створюють широку коаліцію, - продовжив Томенко.

Він розійшовся на славу.

– Я не знаю, як цей Бут потрапив до "Нашої України", але для мене з самого початку було понятно, що це – ФСБ! - обурився Томенко.

– Цей Бут – рідний брат того Бута, якого затримали за торгівлю зброєю, - кинув з місця депутат Ляшко.

– А у Рибакова є кабінет в секретаріаті президента. Ми що, цього не знаємо, що він сидить на Банковій? - продовжив обурюватися Томенко.

Один з депутатів висловив думку, що Рибаков був змушений насильно написати заяву, бо стосовно нього була порушена кримінальну справу. Але спроби виправдати Рибакова припинив Андрій Кожемякін, перший заступник голови фракції.

– Виключати з фракції Рибакова недоцільно, але моральну оцінку треба дати. Кожен, хто скаже якесь слово в пресі на його адресу – це буде доречно, - порадив Кожемякін.

– Це досить слабка психічно неврівноважена людина, - почулося від одного з депутатів БЮТ.

– Він контрабандист і зійшовся з контрабандистом Балогою, вони знайшли спільну мову, - додав Кожемякін.

Але з таким поворотом не погодився Олег Ляшко.

– Що ви робите? Якщо ми почнемо про це говорити публічно, то це вдарить по нам самим! Нас будуть питати: що контрабандист робив у вашій фракції?

Почали лунати пропозиції виключити Рибакова з фракції БЮТ, хоча зрозуміло, що це не мало би жодного результату. Втратити мандат депутат може, тільки якщо піде добровільно.

– Нам непотрібно виключати Рибакова, - зауважив Сергій Соболєв. – Якщо в людини є совість, він сам напише заяву про вихід з фракції. Але ми розуміємо, що совісті в нього немає. Тому треба казати, що на сьогодні коаліція існує в складі двох фракцій.

– Я вважаю, що треба казати людям, що все, що зараз відбувається – це сценарій секретаріату президент по розвалу коаліції, - запропонував Микола Томенко.

БЮТівці почали плутатися серед настанов своїх лідерів. У розмову на фракції втрутився Володимир Бондаренко.

– Я запрошений на "5 копійок". Треба, щоб наша прес-служба дала чіткий набір тез, що нам говорити в ефірі, - сказав він і додав. - Бажано до вечора.

Томенко доручив донести до кожного депутата від БЮТ, що і як коментувати.

– Ми зараз ідемо на вихідні. Хоч по електронній пошті, але кожному треба передати акценти, з якими їм виступати перед людьми, - зазначив Томенко.

Підсумувати гарячу дискусію на фракції взявся її лідер Іван Кириленко.

– Коментувати, що нас у коаліції залишилося 225, ні в якому разі не можна, - наказав він. – Кажіть журналістам, що нічого страшного не сталося.

Кириленко особливо звернув увагу депутатів, як зараз складно Тимошенко.

– Уряд колотиться день і ніч. У нас хоч паузи є, а в них немає. Якщо ми будемо говорити, що нас тепер 225, то ми відкриваємо дорогу для появи нової коаліції і нового уряду.

Кириленко розхвилювався, підбираючи слова для характеристики двом перебіжчикам.

– Да, вони злодеї, негодяї, ми їх казнимо... Але що далі говорити? Чи означає заява Рибакова, що він виходить з фракції? Чи ні? Це фарисейство. Чи це подвійне обличчя політика чи це подвійне дно, - від обурення Кириленко заплутався в своїх порівняннях.

– Чому Рибаков не подає свою другу заяву – про вихід з фракції? Її немає! Тому ми не звертатимемо уваги на його першу заяву! – пригрозив Кириленко і попросив. - Давайте не будемо робити уряд заручником наших необережних заяв.

– Ми не підемо на вихідні, поки кожен депутат не буде знати, що говорити, які месіджі, - попередив лідер фракції.

Схоже, Кириленка допекли – і не тільки перебіжчики. Його особливо обурила відсутність дисципліни в БЮТ.

– Ми багатьох наших депутатів не бачили в очі. Зустрів я одного такого нашого, він мені говорить: "Я працюю з урядом, залучаю міжнародні корпорації". На це я йому відповів: "Так, як ти працюєш, краще б ти цим взагалі не займався".

Зі слів Кириленка випливало, що БЮТ розслабився і може виявитися неготовим, якщо дійде до розпуску парламенту.

– Розрив у нашій роботі – фракції, уряду, кадровій роботі – очевидні! Це предмет особливих зборів фракції, – Кириленко вирішив виговоритися. - Загроза стає все більш очевидною. Не дай Боже, відбудуться ще раз дострокові вибори, не нами ініційовані... Ідіть всі до своїх партійних організацій на місця... Ідіть і працюйте з ними.

Поки ж Кириленко ще раз дав настанову, як слід сприймати ситуацію.

– З того, що відбулося, правових наслідків для уряду немає. Доки, не дай Боже, не відбудуться дострокові вибори, не сформується нова коаліція, то наш уряд буде працювати.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді