(Про)грають всі. Або думки пересічного обивателя – активного члена теле- диванної партії

Науково-фантастично-утопічний серіал "українська політика" триває і щодня дарує такі сюжети, що великі драматурги сучасності і минулого відпочивають. Достеменно невідомо, чи сценарій цього серіалу хтось пише акуратним каліграфічним почерком, чи він створюється за імпровізацією. Але ясно, що байдужим він не залишить нікого. І, передовсім, гравців цього серіалу абсурду.

Адже вони опиняються в класичній для України ситуації – або пан, або пропав.

Не будемо вдаватися в перипетії підкилимної боротьби українських політиків, адже нам – членам телевізійно-диванної партії майже нічого про це невідомо. Спробуємо лише припустити як може скластися життя політиків в найближчому майбутньому.

Почнемо з тих хто зараз зазнав поразки і вірогідно (якщо вірити соціологам) на виборах також програє.

БЮТ. Долю Блоку Юлії Тимошенко передбачити нескладно. В майбутньому парламенті фракція БЮТ, яка підкріпіться активними представниками колишнього НУНСу, буде чисельною парламентською опозицією, можливо, навіть з правом блокуючого голосу (тобто більше 150 депутатів) і хорошими позиціями для президентського марафону.

Коаліцію БЮТ в перший період діяльності парламенту пропонувати ніхто не стане - хто б що не казав, але помаранчеве минуле ніхто забувати не хоче і навіть не може. Нищівної критики від БЮТ буде зазнавати і Партія Регіонів, і президент.

Президент. Для президента нові вибори, новий парламент і нова коаліція напевно єдиний шанс покращити свій рейтинг. Вступивши в боротьбу з "помаранчевими однодумцями" із БЮТ, президент об’єктивно програв: рейтинг різко знизився, критика дій уряду сприймалась суспільством абсолютно не конструктивно, а скоріше з роздратуванням і особистою образою.

Отже, втративши рейтингові позиції та електорат, президент (чи можливо хтось інший) вирішив спробувати розіграти битву за сценарієм 2004 року. Спочатку на роль антиукраїнського (проросійського) політика обрали Юлію Тимошенко.

Але виборець не сприйняв цей "месидж" - особливо після того, як підтримку Тимошенко висловили політичні сили, яких в симпатіях до Росії звинуватити важко.

Тому наступним об’єктом бойових дій для секретаріату було обрано лідера Партії регіонів. Скоріш за все, в протистоянні проукраїнського президента і проросійського прем’єра, Ющенку вдасться здобути якісь бали.

Зрештою, успіх в перемозі буде залежати від того, чи зможе нова пропрезидентська сила (ясна річ що про "Нашу Україну", як оплот президента, необхідно забути) увійти до майбутньої коаліції.

На жаль, для секретаріату час який відводиться на проведення виборів дуже маленький щоб "розкрутити" той чи інший проект, тому розраховувати на велику фракцію не можна. Вірогідно президентка фракція буде займати позицію, яку займає нині блок Литвина.

Що ж до майбутнього прем’єра і нової коаліції, то за гарною обгорткою і відновлення статусу кво для виборців Партії регіонів, цукерка може виявитись дуже гіркою. У ПР найбільші шанси створити коаліцію в новому парламенті і отримати крісло прем’єра.

А що робити з цим здобутком далі, навряд чи однопартійці Януковича можуть відповісти однозначно. Керувати країною, коли є сприятливі умови на світовому ринку для експортерів справа одна.

Але коли світ охопила криза, наслідки якої важко спрогнозувати, коли зростають ціни на енергоносії, та ще й при цьому нескінчена кількість проблем в середині країни – зовсім інша ситуація. І чи виграє при цьому майбутній прем’єр чи програє – питання залишається відкритим.

Отже, наш фантастично-утопічний серіал триває і нам залишається тільки одне – зі всіх сил дивитися його продовження.

 

Дмитро Співак