В усьому винний футбол!

В тому, що Леонід Черновецький став мером Києва, винний футбол. Хто читав Рея Бредбері – зрозуміє.

Наприкінці 2003 року Леонід Черновецький, позапартійний тоді народний депутат, виголосив чергову полум'яну промову з трибуни Верховної Ради. Як завжди, він сварив свого кровного на той час ворога – Олександра Омельченка. Звинувачуючи тодішнього мера в усіх смертних гріхах, Черновецький звично "проїхався" по його спортивній іграшці - футбольному клубові "Арсенал". Мовляв, це для міста задорого, та й не годиться задурно витрачати бюджетні кошти.

Кому і що точно почулося – історії невідомо. Але подейкують, що трапився звичайний "зіпсований телефон". І хтось переказав іншому на той час депутату, "есдекові" Григорію Суркісу, що Черновецький образив футбольний клуб "Динамо".

Це сьогодні Черновецький - мер, а тоді він був звичайним екс-банкіром (принаймні, номінально). Суркіс підбіг до свого колеги, відчайдушно жестикулюючи. Оскільки ця жестикуляція була у стилі "Луценко на РНБО", то мас-медіа назвали її банальною депутатською бійкою.

Ображений до глибини душі Черновецький на початку 2004 року пише заяву про вступ до ідеологічних ворогів СДПУ (о) – "Нашої України". Його туди приймають, що не знаходить відгуку у душі Олександра Омельченка-молодшого, який через "нашеукраїнське" неофітство Черновецького з фракції вийшов.

Відповідно, 2006 рік Черновецький зустрів з "помаранчевим" штампом у політичній біографії, незаплямований, із зв'язками з провідними представниками найпопулярнішої на той час політичної сили.

А тепер питання. Якби не було футболу і бійки з Суркісом – чи дали б Черновецькому реалізовувати свої гречкосійні схеми навесні 2006 року? Кого б тоді підтримував ще досить впливовий президент? Чи взагалі б Черновецькому дозволили балотуватися та вести серйозну кампанію? Чи зміг би тоді хтось захистити його від правоохоронців? І хто був би тими "любими друзями", до яких Черновецький міг би звернутися у лиху годину?

Сьогодні круг замкнувся. Медіа записали в актив Леонідові Черновецькому купівлю футбольного клубу "Арсенал". А його сина Степана – у президенти цієї поважної команди.

Хоча питань не менше. Яке відношення до Черновецького-мера має бізнесмен Коломойський?

Лише факти.

По-перше, попередній власник "Арсенала" Вадим Рабинович ніколи не приховував партнерських відносин із Ігорем Коломойським.

По-друге, на підсилення "Арсенала" виїхала одразу група футболістів "Дніпра".

По-третє, самі футболісти майже переконані, що власник де-факто переводить їх з однієї команди до іншої.

І наостанок. Якщо футбольна дружба Коломойського та Черновецького все-таки існує, чи має вона політичне продовження? Адже сьогодні "гречкові штаби" вже працюють, мінімум, у 15 областях України.

А люди, які називають себе представниками політичної сили столичного мера, активно цікавляться цінами на рекламу у регіонах.

Зрештою, в усьому винний футбол...

 

Василь Самохвалов,