Чи варті ми більшого

В розвинених країнах основна функція кредиту – інвестиційна, а не доходна. Фінансові установи під строкові депозити позичають кошти у фірм та населення. Далі частину з них витрачають на придбання акцій, наприклад автомобільних підприємств. Іншу частину, припустимо, позичають споживачам на придбання тих самих автомобілів. Навколо цього малий та середній бізнес створює потрібну інфраструктуру, переважно у вигляді послуг.

Маючи можливість, споживачі витрачають більше не за те, що купують, а як вони це роблять. Значна частка надходить саме у доходи малих підприємств, що забезпечують якість процедури купівлі-продажу.

Всі задоволені. З одного боку – вкладники депозитів, з іншого – самі фінансові установи, виробничі підприємства, малий та середній бізнес, їх клієнти, які одночасно є або безпосередньо власниками, або працівниками тих самих підприємств, або клієнтами банків, або тими ж позичальниками.

Економіка злагоджена, саморегулюється та гармонійно працює, всі зайняті, забезпечені роботою та адекватним рівнем доходів.

Про величину відсотку

Основна функція фінансових установ за таких умов – не примножити, а зберегти наявні не використовувані накопичення. Хоча би тому, що висока прибутковість передбачає підвищені ризики. Тому відсоток по депозитам ледь вищий за рівень інфляції, а вартість кредитних коштів така, щоб ризик неповернення був мінімальним.

Основні розрахунки на прибуток від цього покладають саме на інвестиційну діяльність, якою, логічно, займаються професіонали, які, з одного боку, дають змогу мінімізувати всі ризики, а з іншого – забезпечують гарантіями та відповідальністю. Низький рівень доходу на капітал є додатковим стимулом не просто тримати кошти на рахунках, а вкладати їх в розвиток економіки.

Прибутковість підприємств

Від обсягу накопичень та ефективності управління ними залежить не лише форма, галузь та об'єкт власності, а й прибутковість. За ринкових умов, коли прибуток формується співвідношенням попиту до пропозиції, будь-який спосіб впливу на ці категорії – є важелем доходності.

Монополія, а точніше монополія на розмір інвестиційного капіталу для великих підприємств, заздалегідь наділяє вигідними умовами. Саме для відповідних змов відбуваються злиття та поглинання великими компаніями. Саме це є найбільшим джерелом надприбутків, саме там генеруються найбільші афери по збагаченню їх власників, саме вони є найбільшими лоббі.

Про глобалізацію та імпорт

В той час як українські власники займаються безкінечним перерозподілом влади на внутрішньому ринку, вони не помічають як іноземці вже давно зайняли ласі місця на фоні вітчизняної непрофесійності, світової глобалізації та бездарно проведених переговорів по СОТ. Нашим же здається, що це за їхньою схемою ми наближаємось до дефолту, і саме вони будуть скоро за безцінь скуповувати національне майно за вкрадені кошти.

Проте третина українських банків тимчасом уже у власності іноземних фінансових груп, які позичають кошти в своїх країнах ледь не під 3%, а змушують нас платити за ці ж самі гроші по 14% і більше. А поруч гойдаються та дратують рекламні плакати де в відділеннях тих же банків пропонуються кредити на автомобілі виробництва їх країн, їх підприємств під їхні 5, а то і нижче відсотків.

Від руйнування до збагачення

За цих умов банкрутують вітчизняні підприємства, банки, знецінюється бодай яка українська власність. За цих умов ми, українці, вигодовуємо за останню копійку усю Європу, витягаємо з кризи її економіку, але вже не лише хлібом, а власними добробутом.

Більшість же власників вкрадених великих підприємств не здатні своїм інтелектом протидіяти послідовним крокам іноземних конкурентів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

У той час, коли треба було будувати ефективний взаємозв'язок між фінансовими установами, підприємництвом та споживачами, між всіма ланками виробництва, наші виживали за рахунок вдалих та не дуже коливань кон’юнктури вітчизняної політики та зовнішніх ринків, переважно, металопродукції.

Проте металопродукцією це можна лише умовно назвати, оскільки насправді експортується катанка, тобто ледь перероблена залізна руда для того, щоб більш розумніші з неї виготовили щось прибутковіше і продали нам назад у вигляді автомобілів або деталей до них. Ми і тут не здатні були побудувати повний виробничий цикл для розвитку економіки.

Натомість весь малий бізнес швидше виконує функцію ланцюга у інфраструктурі по збуту імпорту, ніж за існуючих умов буде займатись власним виробництвом тої ж навіть самої примітивної побутової техніки.

Бо інтелект наших верхів завжди буде працювати на те, як заробити на руйнуванні, а не на створенні чогось нового.

Навіть наш найвідоміший бухгалтер з Хорунжівки зробив собі ім'я спершу на тому, що обанкротив банк "Україна", двічі обвалив національну валюту, створив блок "Наша Україна", який доживає останні свої дні, щоб поступово перерости у новий об'єкт для руйнування під назвою "Єдиний центр". На черзі просто Україна.

Тобто все, чого торкається рука наших вельмож, рано чи пізно припиняє своє існування, роблячи їх ще багатшими.

А що ми?

Ми їх заслуговуємо, бо проміняли ледь прожиткову пайку та стабільність на особисту пасивність та байдужість, здатність мислити на можливість лише сприймати інформацію. Чекаємо поки з'явиться хтось, хто зробить за нас нашу справу, щоразу отримуючи чергового клона Місії з Майдану.

Перед екранами рейтингових телепрограм перетворюємось на біомасу. Адже будь-хто може говорити нам різними словами одне й те саме, все, що завгодно, бо ми ніколи навіть не візьмемо до рук підручника з основ економіки, щоб відрізняти якісну локшину на вухах від елементарних закономірностей у економіці.

Ми їх породили, нам їх терпіти.

Про поточні передумови

Існуючою кредитною системою та неготовністю до кризи отримали всі шанси втратити основи самого працьовитого класу нації, який не боявся ризикувати, брати відповідальність та кредити на розвиток бізнесу під заставу власних домівок, створюючи нові робочі місця, а саме головне, заробляючи не на руйнуванні, а на створенні.

Не встигли ми потішитись таким надбанням цивілізації і декілька років. Чому в майбутньому може це навчити, якщо залишити пообіч цей сегмент українського суспільства? Якщо в усіх країнах світу кредити – це нормальний інструмент розвитку економіки, то на нашому прикладі – це ще один засіб відібрати останнє через такі інструменти в руках чиновників, як банківські установи.

Чому в усьому світі процентні ставки завжди були нижчі ніж в нас, під час кризи стали ще меншими, а наші – навпаки, стрімко ростуть?

У кращому разі економіка знову піде в тінь. У гіршому її взагалі може не залишитись. Капітал виведуть будь-куди аби з вітчизняних банків.

Чиновники, щоби не погіршити свої звичні умови існування, будуть лише більше створювати перепони та працювати над приватизацією останнього шматка ще вцілілої економіки. З'являться нові олігархи замість потрібних фахівців з управління державним господарством в особливих національних умовах.

Вже сьогодні бачимо як при зростанні видатків на утримання державного апарату пропорційно зростають розміри та кількість різноманітних фіскальних інструментів.

Через різке зниження доходів населення та невизначеність у завтрашньому дні, пропорційно скоротився попит на внутрішньому ринку. На все. На все, окрім сегментів продукції, орієнтованої на більше ніж заможних людей, які не потребували для цього ніякого кредиту і раніше.

Знецінюється вартість заставного майна, національної валюти. На суму боргу все більше можна відібрати. А відсотки по кредитам тільки зростають. І це при тому, що ані доходів, ані робочих місць немає.

Необхідні першочергові кроки

З боку підприємців. Жодних зарплатних проектів чи інших послуг банків, поки вони не почнуть орієнтуватися на реальний сектор економіки, на довгострокову співпрацю, а не на ситуативні разові надприбутки.

Було б більше часу, був би більше вибір. Малий бізнес, на відміну від великого, відповідає всім майном власника. З іншого боку, малий бізнес найбільш легко здатний трансформуватися до мінливих умов ринку. Саме тому у кризових умовах першими будуть оживати дрібні підприємці, поступово піднімаючи та тримаючи рештки економіки.

Якщо у 90-ті виживали за рахунок того, що завозили і перепродавали фактично імпорт з Польщі та Туреччини, то зараз настали часи, коли абсолютно кожен буде змушений, щоб вижити, вчитись виробляти та продавати на зовнішні ринки.

Вже давно в світі ніхто не вживає поняття промислового шпигунства, є поняття конкурентної розвідки та бенчмаркінгу. Не треба порушувати жодних законів, щоб придбати товар конкурента і розібрати його для аналізу переваг. Вже давно потрібно було запроваджувати методи управління на основі найпростішого порівняльного аналізу.

На сьогодні підприємці мають орієнтуватись на експортоорієнтовані або імпортозамістні сегменти ринку. Найвищу вартість завжди складали товари кінцевого споживання. Окремо мікросхеми, придбані у Китаї, коштують у рази менше ніж готовий зібраний з них ноутбук для роздрібного продажу.

Окремо куплені та зібрані елементи обладнання з числовим програмним управлінням коштують у десятки разів дешевше такої ж готової зібраної продукції. На сьогодні немає жодних перепон окрім внутрішніх для того, щоб робити теж, що і інші в світі.

Суспільству на всіх рівнях бракує злагодженості. За існуючих економічних ризиків, в першу чергу, маємо навчитись більше, ніж робили раніше. Доведеться більш ретельно та відповідальніше ставитись до будь-яких угод.

Необхідно буде об'єднуватись, щоб спільними зусиллями захищати свої права, досліджувати зовнішні ринки, виводити на них вітчизняну продукцію. Конче необхідно заснування якісно нових об'єднань з надання відповідних комплексних послуг.

Все це поступово створюватиме нові робочі місця, забезпечуватиме мінімальним рівнем платоспроможного внутрішнього попиту, даватиме перший реально корисний ринковий досвід, підвищуватиме національну конкурентоздатність.

Той, хто виживе та зможе розвиватись за цих умов, з часом стане основою середнього та малого бізнесу у майбутньому.

З боку банків. У найбільш зручному становищі в таких умовах опинились структури, які безпосередньо не заробляють, а просто технічно утримують та забезпечують рух капіталу. Саме від їх неефективності страждає та втрачає останню довіру вітчизняна банківська система та вся економіка в цілому.

Серед головних критеріїв нормалізації діяльності цієї системи мають в першу чергу бути симптоми:

-       видачі коштів за першою вимогою їх власника;

-       зниження процентних ставок по кредитам, особливо для лізингових форм;

-       орієнтація не на валютний ринок, а на реальний сектор економіки;

-       призупинення погроз щодо відчуження майна застави при умові втрати раніше існуючих обсягів доходів позичальника;

-       передбаченні у договорах надалі чіткі механізми розрахунків відсоткових ставок;

-       орієнтація на співпрацю не з колекторами, а безпосередньо з самими клієнтами тощо.

У поточних умовах банки мають зрозуміти переваги отримати все, але згодом, ніж частину, але одразу.

З боку влади. Скільки чого ще треба сказати, щоб нарешті хтось прислухався і стабілізував такий національний символ як національну валюту? Що ще треба зробити, щоб зрозуміти що це не ринковий, а системний наслідок зловживань на всіх можливих рівнях?

Яким чином треба пояснювати, щоб зрозуміло показати взаємозв'язок між низьким рівнем облікової ставки НБУ та розвитком економіки?

У кожної влади є вибір: або підвищувати податкове навантаження, або скорочувати бюджетні витрати, або збільшувати надходження пропорційно розвитку економіки. Чому б в поточних умовах нашій державі не обрати останній прогресивний, а не перший шлях?

Окрім усунення цих та інших наведених системних недоліків не зайвим було б розробити концепцію економічних та національних інтересів. У цих рамках запровадити та реально забезпечити виконання стратегії експортоорієнтації та імпортозаміщення в рамках загальної програми підвищення конкурентоздатності на рівні малих та середніх форм власності в Україні.

У багаторівневому форматі запровадити у динаміці постійний ситуативний СВОТ-аналіз розвитку національної економіки. Розробити механізм цільових інвестиційних фондів, орієнтованих таким чином, щоб за наші кошти розвивалась національна, а не іноземна економіка.

Забезпечити сприяння розвитку лізингових форм кредитування, тому що жоден, хто купує будь-який засіб виробництва, не зацікавлений у тому, щоб це пасивно простоювало. Заборонити будь-які дотації великих підприємств, окрім придбання частки у їх власників на розмір необхідної суми.

Запровадити систему контролю ефективності використання бюджетних витрат та реалізації державних управлінських рішень. Кожен чиновник у своїй діяльності має орієнтуватися на кількість нових створених робочих місць, на об'єктивний рівень життя у відношенні до розвинених країн світу, на реальну зайнятість, а не на офіційний показник безробітних. Владі давно потрібно було створити юридично та забезпечити технічно ефективний, результативний діалог з громадською думкою.

З боку пересічних громадян. Зараз головне – не примножувати, а спробувати зберегти хоча б частину заробленого. Жодною мірою не несіть гроші у банки чи інші фінансові установи. Витрачайте доходи на те, про що давно мріяли, на що дозволяють ваші доходи.

Придбайте нову побутову техніку, поїдьте закордон на відпочинок, почніть ремонт або завершіть будівництво, купіть потримане авто чи шматок землі за містом. У кращому випадку придбайте акції стабільних підприємств або коштовності. На період кризи робіть все, щоб ваше зароблене хоча б якимось чином робило приємне вам, а не шахраям із банківським або державним обличчям.

Тоді гроші будуть потрапляти безпосередньо в економіку. Малий бізнес швидко переорієнтується на ваші запити, а це створюватиме нові робочі місця і хоч якісь стабільні доходи.

Далі більшість має навчитися самостійно координуватися, щоб керувати знахабнілою купкою, яка забула, що демократія – це не влада меншості олігархів, і навіть не всіх одразу. Демократія – це взаємоповага, яка починається з самоусвідомлення.

Проте не варто чекати поки хтось щось зробить потрібне за вас. Ви самі маєте робити те, на що заслуговуєте. Лише разом ми проти них – сила!

Якщо ви не розділяєте сліпе бажання чекати на свою долю, розповсюджуйте зміст цього звернення.

Нас має бути багато, щоб бути вартим більшого!

 

Юрій Альмужний, Громадське об'єднаня "Захист", для УП

Повідомте свій контакт на СМС за  номером 8(093)043-21-25, якщо хочете приєднатися до акції протесту однодумців. Коли нас буде достатня кількість, ми повідомимо вам час та місце.