Маніфест незалежної людини

Чомусь ми віримо, що у цьому світі хтось може щось за нас зробити. Може, тому, що ми незалежні? Або за звичкою ще вважаємо себе такими? Ми вміли зробити бізнес або отримати гарну роботу в того, хто започаткував справу краще чи раніше за нас. Ми не крали, щоб досягти свого власного успіху, та не нищили інших задля цього. Ми просто були розумнішими, спритнішими, може, навіть далекогляднішими, ніж ті, хто такого успіху не зробив.

Влада не для таких

Ми робили своє, піклувалися про свої родини та з презирством ставилися до влади, вважаючи її чимось досить брудним, але зрештою комусь необхідним. Ми ніколи не вважали владу своєю. Бо вона була завжди брудна та брехлива. І завжди чужа.

Це насправді так. Влада для тебе й для мене чужа. Але це не вся правда. Страшніше те, що, вважаючи владу чужою, ми чомусь вважали її розумною. Здатною робити розумні справи. А сьогоднішня система влади дурна за визначенням. Тобто не всі її представники та не кожний зокрема, а влада в цілому.

Ми чомусь вважали, що влада здатна також робити моральні справи, поступово змінюючись на краще. Вірили, що механізм самовдосконалення закладений всередині самої влади. А його у неї просто немає, і влада з певного часу стала повністю аморальною.

Ти був надто незалежним, бо ти робив свою справу на роботі чи у власному бізнесі. Ти купував собі спокій, корумпуючи окремих представників влади. Тебе цілком влаштовували твердження про те, що чим менше влада займається твоїми справами, тим для тебе краще. Бо вона за визначенням покращити нічого не може і не хоче. То хай і не заважає.

Ти розумів що зовсім без влади не обійтися, але в твоїй свідомості вона існувала як поліп на тілі, як ЧУЖИЙ організм, за який треба платити, щоби він не заважав жити. Ти ставився до представників влади зі зверхністю та презирством, але приховував це.

Ти і я хотіли позбутися впливу влади. Тобі навіть подобалися "європейські способи" "зникання влади", коли усе в суспільстві начебто може існувати саме по собі, хоча це було лише нав’язаною ілюзією, що була вигідна владі, щоб залишатися ЧУЖОЮ. Ти ніколи не замислювався над тим, що влада може бути СВОЄЮ.

Часом з’являлися окремі люди у владі й навколо неї, які справляли на тебе враження чесності та розуму й бажання щось змінити на краще. Ти платив їм грошима та часом, допомагав своїми знаннями – і потім розчаровувався, коли бачив: усі вони однакові, коли стають владою.

Ти зневірювався, але дивувався: чому вони так роблять? Адже, стаючи аморальними та дурними, думав ти, вони, напевно, хотіли досягнути бодай свого власного дурного й аморального результату – вкрасти, присвоїти… І для цього, як підказує логіка, їм потрібне твоє позитивне ставлення до них, твоя підтримка.

А вони, як навмисне, робили все, щоби тримати тебе в зневірі. Доводили самодискредитацію до абсурду. А вони, як і всі, хто були до них, просто прагнули довести, що ця влада тобі ЧУЖА. І, – о Боже! – вони залишалися при владі.

Залишити владу в спокої – саме те, чого треба Чужій владі

Може, тих людей я знав не дуже добре й вони були гіршими, ніж я уявляв? – розмірковував ти. Але окремі твої друзі та колеги, потрапляючи до влади, раптом ставали такими ж як і всі, хто вже перебував там. Виходить, влада таки дійсно аморальна та дурна! І тому ЧУЖА.

У цьому парадокс, якого ти і я до цього часу не розуміли – для влади зручно, щоб ти ЗАВЖДИ ВВАЖАВ ЇЇ ЧУЖОЮ, бо тоді ти просто ХОВАЄШСЯ у свою справу. І досягаєш свого успіху. Але ти не чіпаєш її – владу, не чіпаєш того, що на твоє переконання є дурним, бо не хочеш "влазити в гидотну".

Постривай, друже, тут є помилка!

Згадай, останнім часом (і це вже кілька років триває цей "останній час"!) ти помічаєш, що твій успіх усе більше залежить від тої, як ти для себе вирішив, чужої влади, і твого успіху стає все менше. Ти почав розуміти, що твої можливості звужуються, а молодші за тебе, які пробують стартувати, як це зробив свого часу ти, взагалі не можуть цього зробити.

Якщо вони грають за правилами, встановленими владою, нерідко досягають успіху. У них виходить! Ти часом і сам починав думати, що так жити та бути успішним – це можливо. Щоправда твоя мораль і сумління здригалися від перенапруження, а твій розум впадав у шизофренію, бо ти не міг збагнути: невже світ перевернувся? Для того, щоби бути ефективним і досягати успіху, треба змінити себе, стати дурним, аморальним?

Та через деякий час виявилося, що все має свою ціну. Вони також плачуть – отримують депресію, інфаркти, шизофренію. А найголовніше – ти побачив, що чужа влада не може вмістити всіх. Владі потрібно, щоб таких, які просто роблять свою роботу, була більшість. Бо саме їх і треба "доїти", "пилососи ти", позбавляючи більшої частини зробленого. Саме таким є "закон прибутковості" чужої влади, такою є форма її існування.

Це побачили й багато тих, хто спробував, зламавши себе, досягти успіху за рахунок чужої влади. Багатьох з них, розчарованих, влада викинула на узбіччя. І ти майже з полегшенням зітхнув і знову занурився в свою роботу, яка, як ти вважав, приведе тебе до справжнього – твого власного – успіху, який не забирає в іншого, а створює нове та робить тебе значимішим за інших, не принижуючи їх. Ти знову на радість тій, чужій владі зробив висновок – влада чужа.

Усі яскраві, кращі представники невлади – і бізнесмени, і письменники, і менеджери, варті твоєї поваги. Усі вони дуже кваліфіковано викривають владу, злочинну, брехливу та дурну. І закликають до того… щоби вважати її чужою. Вони просять… відсторонитися від влади. А тих, хто цієї влади прагне, затаврувати як цинічних збоченців.

І вони пропонують тобі – за злою іронією – те ж саме, у чому з усіх каналів переконує тебе чужа влада. Вони переконують…  робити свою роботу, свою справу, займатися своєю родиною, не зважаючи на владу. І ти ще з більшою радістю та енергією поринаєш у свою роботу.

Ти віриш, що економіка працює краще без втручання влади, що твій під’їзд ти можеш сам, без усякої влади, утримувати разом із сусідами, що дитсадок для твоєї дитини ти повинен забезпечити сам… Ти віриш, що в усіх розвинутих країнах люди ігнорують владу і правильно роблять.

Будь мудрішим – зроби владу своєю

Влада насправді дурна, брехлива й аморальна. Але вона не чужа – вона твоя.

У тебе є родичі, які колись випали з нормального життя? Вони гинуть саме тоді, коли ти починаєш вважати їх чужими, або перебувають під впливом ЧУЖИХ, які ведуть до загибелі. Так і з владою. Якщо її не вважати своєю, це руйнує можливість влади стати кращою, і шкодить кінець кінцем саме тобі.

Ти повинен це усвідомити, інакше – програєш. Твій успіх або вже закінчився, або скоро закінчиться, якщо ти думаєш, що влада чужа, але її можна підкупити чи ігнорувати. Влада вже не вважає, що ти її купуєш, вона сприймає світ навпаки. Це вона тебе купує, дозволяючи поки що жити та дихати. Але завтра вона може думати та робити інакше. Владу не можна ігнорувати, її можна тільки взяти.

Спочатку ти повинен взяти владу під контроль. І не думай, що це тобі легко вдасться. Але ти повинен. Контролювати владу – така сама щоденна важка робота, як і твій шлях до успіху. Участь у виборах один раз на рік чи два – цього занадто мало. Хоча й цього ти не робиш, якщо вважаєш владу чужою.

Май на увазі: не вийде просто тихо вiдсидiтися. Не ховайся за відмовками, що в тебе немає часу й треба займатися родиною та дітьми – твої дiти не будуть справжніми, якщо ти в своїй окремій родині спробуєш побудувати рай.

На твоїх дітей полює світ, впливу якого ти боїшся, але який можеш змінити. За допомогою СВОЄЇ влади. Якщо ти думаєш, що на твій вік вистачить твоїх досягнень, то на вік твоїх дітей із чужою владою вже не лишиться нічого доброго.

Не сподівайся, що ти зможеш змінити владу, раз постоявши на Майдані чи зробивши один, нехай i добрий чи героїчний вчинок. На цьому твоя функція не буде вичерпана. У тебе ж не виникає ілюзії, що можна раз на рік чи на два сходити на роботу або тиждень позайматися бізнесом i щось iз цього вийде? Ти ж не думаєш, що тебе будуть тримати на твоїй посаді тільки за те, що ти раз на рік зробив щось добре?

Кожна справа вимагає постійної уваги та роботи для того, щоб вона була твоєю, а не чужою. Чому ж ти вважаєш, що із владою буде інакше?

Ти, як і я, вже внутрішньо переконався в тому, що влада – твоя. Хіба ні? Так працюй для того, щоб вона стала твоєю й залишалася твоєю. Зроби крок i почни цей шлях. Стань членом, головою громадської організації, партiï, руху, клубу, депутатом будь-якого рівня, функціонером виконавчої влади – вибери, знайди своє місце.

Об’єднайся з іншими, такими як ти, відправ своїх людей – моральних і фахових – до влади всіх рівнів. Заполони владу своїм розумом і мораллю. Побудуй правильну й ефективну систему, яка піддається впливу та контролю, і керуй нею.

Я не повинен тебе вчити, як робити справу. Адже ти здатен забезпечувати себе та родину саме тому, що тобi не треба довго пояснювати. Тобi, як i менi, довелося довго думати та страждати, щоб дійти до розуміння, що влада не чужа, а твоя. Якщо ти вже вхопив цю ідею, то досягнеш мети, як досягав і раніше.

Саме тоді ти зможеш повірити європейським твердженням, що на владу можна не звертати уваги, коли кожної хвилини знатимеш, що влада твоя.

Я звертаюся до тебе тому, що ефективніше нам діяти разом.

Ти прочитав і міг подумати, що це чиясь чергова спроба "засвітитися". Ти в чомусь маєш рацію. Але спроба ця не чиясь, а твоя, і не засвітитися треба, а показати позицію, щоб почати свій шлях.

І не чергова це спроба, а перша. Твоя і моя. Бо раніше то були спроби інших, а сьогодні твій і мій внутрішні світи змінилися. І ми разом змінимо зовнішній світ.

 

Володимир Панченко, заступник голови Ради асоціацій товаровиробників, для УП