БЮТ "відкриває" списки

Понеділок, 11 травня 2009, 14:44

Дискуссия о необходимости избирательной реформы в части открытия партийных списков приобретает новые контуры. Если обратиться к "истории болезни", стоит напомнить, что за открытие партсписков ратует президент.

Правда, дальше словесной поддержки у Виктора Ющенка дело так и не идет: обещанные им еще год тому соответствующие законодательные инициативы пополнили длинный перечень так и не выполненных обещаний.

Внедрение открытых партсписков поддерживает и Виктор Янукович. На прошлой неделе лидер Партии регионов в интервью радио "Эхо Москвы" заявил: "Сегодня я не вижу пока ни одной партии, которая была бы против".

На реплику ведущего, что, мол, Блок Юлии Тимошенко не очень радует эта идея, Янукович парировал: "Я не слышал их официальной позиции. Но я думаю, что политически они будут загнаны в угол и у них вариантов не будет никаких".

На этот раз политическое чутье не подвело лидера ПР. Но, судя по всему, это далеко не та ситуация, когда "загнанность в угол" не предполагает "никаких вариантов". Судите сами.

Перед Пасхой в парламенте с разницей в один день было зарегистрировано два законопроекта, предусматривающие изменения в избирательном законодательстве. Автор первого (№ 4357) – бютовец Сергей Подгорный, автор второго (№ 4371) – бютовец Юрий Гнаткевич.

С полными текстами проектов Законов желающие могут ознакомиться самостоятельно. Автор остановится на некоторых фрагментах документов, имеющих отношение к открытию списков.

Гнаткевич предлагает "открыть" списки довольно своеобразно. Настолько своеобразно, что сконструированная им избирательная модель является уникальной и не имеет аналогов в мировой практике проведения выборов.

Парламентскую избирательную кампанию предлагается проводить в два тура. В первом туре, как и сейчас, выборы проводятся в едином общенациональном многомандатном избирательном округе. С той лишь разницей, что в партийных списках будут не все кандидаты на депутатство, а только семь избранных партией человек.

Каждая такая "семерка", при условии получения не меньше 3% голосов избирателей, открывает для своей партии возможность участия во втором туре выборов. Чтобы никоим образом не исказить доподлинный смысл того, что "происходит" между турами, обратимся к оригинальному тексту:

"Після офіційного оголошення результатів першого туру виборів, керівні органи партії (блоку), що отримала не менше трьох відсотків голосів … розподіляють отримані мандати поміж двохсот двадцяти п’яти округів за принципом територіальної доцільності. Кожна область, автономна республіка Крим та місто Київ отримує таку кількість вакантних мандатів, яка пропорційно відповідає відсотку, що надала область до загальної кількості голосів, отриманих партією в першому турі виборів.

Наступним кроком буде розподілення керівними органами партії вакантних мандатів по округах в кожній окремій області таким чином, щоб за кожним мандатом була прикріплена така кількість виборчих округів, яка б пропорційно відповідала відсотку, що надали відповідні виборчі округи до загальної кількості голосів отриманих партією в області в першому турі виборів.

У випадку, якщо окремі регіони домінують над рештою території України за кількістю голосів, отриманих партією в першому турі виборів, керівництво партії може зменшити щільність мандатів закріплених за одними регіонами за рахунок більш рівномірного розподілення мандатів по регіонах, що надали меншу кількість голосів виборців, але мають більшу територію.

Методологія розподілення вакантних мандатів та виборчих округів розкривається в інструкціях ЦВК, які направляються до кожної партії, що братиме участь у другому турі виборів". (Статья 57, Часть 7).

Исходя из формулировок автора, провести "тест-драйв" такой системы не просто даже в теории. Например, трудно понять, как соотносятся между собой принцип территориальной целесообразности с принципом пропорциональности. Одно исключает другое уже по определению.

Также непонятно, что подразумевает автор во втором предложении вышеприведенной выдержки. Сколько округов должно быть закреплено за каждым мандатом в случае, если, скажем, по результатам первого тура партия выиграла 25-30 мандатов? И как эта процедура – "закрепления округов за мандатами" – должна реализоваться на практике?

Опять же, как соотносится плотность мандатов и их возможное перераспределение между регионами по усмотрению партий с тем же принципом пропорциональности?

Да и вообще, что автор ставит во главу угла при распределении мандатов по регионам – количество голосов избирателей, отданных за партию в области или же величину территории? Судя по всему, проработка этих "деталей" возлагается автором на плечи Центризбиркома.

"Якщо кількість округів є меншою, ніж мандатів, отриманих партією (блоком) у першому турі виборів, у такому випадку в виборчих округах, в яких кількість виборців, що проголосували за відповідну партію (блок) є найбільшою, дозволяється обирати по два депутати від одного виборчого округу.

Кандидати, які набрали перше і друге місце у другому турі виборів у такому виборчому окрузі отримують мандати депутатів" (Статья 57, Часть 8).

Если учесть то, что во втором туре выборы будут проводиться по 225 округам, то в большинстве случаев от каждого округа итак должно избираться по два депутата. Но это так – к слову. Главная же трудность заключается в том, что депутат Гнаткевич не потрудился описать, в какие формы все это облачится на практике.

Что, собственно, автор имеет в виду, предполагая возможность "избирать по два депутата от одного избирательного округа"? Означает ли это, что в таких округах избирателям будут выдавать по два отдельных бюллетеня, в которых они должны будут отметить двух кандидатов, или же будет разработана какая-то специальная форма одного бюллетеня?

В части описания формы протокола участковой избирательной комиссии какие-либо описания или замечания, свидетельствующие о понимании автором законопроекта этой проблемы, отсутствуют.

Во втором туре выборов выдвижение кандидатов происходит следующим образом: "Список кандидатів у депутати числом не менше трьох і не більше семи осіб по кожному виборчому округу, у відповідності з кількістю отриманих у першому турі мандатів, та відповідно до рішень обласних партійних конференцій, партія (блок) повинна внести до ЦВК не пізніше як за сім днів після оголошення офіційних результатів першого туру виборів” (Статья 57, Часть 10).

Объяснения, в какой ситуации и при каких обстоятельствах в бюлетене должно быть 3,4,5,6 или 7 кандидатов в депутаты, отсуствуют. Похоже, что решения, сколько кандидатов будет в списке того или иного округа, отдаются на откуп внутрипартийних манипуляций.

Проектом закона предусматривается еще несколько новшеств. Например, промежуток времени между первым и вторым туром голосования составляет один месяц (Статья 16, Часть 1). С учетом этого и других временных сроков, избирательный процесс рискует растянуться на добрых полгода.

Гнаткевич обязует ЦИК установить результаты выборов в независимости от количества избирательных участков, на которых голосование было признано недействительным. Собственно, внимательный читатель найдет там еще великое множество всевозможных ноу-хау.

Не менее интересен и законопроект главы парламентского подкомитета по вопросам избирательного законодательства и объединений граждан бютовца Сергея Подгорного под общим названием "Про вибори народних депутатів України" (щодо відкритості виборчих списків кандидатів у народні депутати)".

Законопроектом предусматривается сохранение одного общенационального многомандатного избирательного списка. Главное нововведение состоит в следующем, цитируем:

"Кожен кандидат закріплюється за областю (Автономною Республікою Крим, містами Київ та Севастополь), за якою в разі його обрання він буде закріплений вже як народний депутат, кількість закріплених кандидатів визначається з розрахунку по два кандидати на територіальний виборчий округ. Черговість кандидатів у списку визначається на з’їзді (зборах, конференції), з урахуванням закріплення кандидатів за областями (Автономною Республікою Крим, містами Київ та Севастополь)" (Статья 57, Часть 5).

То есть, по сути, ничего не меняется. Если, скажем, БЮТ закрепляет кандидатов Петрова и Сидорова за условным избирательным округом №1, но, в то же время, опускает их на дно избирательного списка, то, как бы эти ребята совестно не отработали избирательную компанию в округе, представительские мандаты им так и не достанутся.

Где же открытость списков, анонсируемая в заглавие законопроекта, спросите вы?

Извольте: "Політичні партії (блоки), які є суб’єктами виборчого процесу, забезпечують відкритість формування виборчого списку партії (блоку) шляхом: 1) забезпечення відповідними регіональними (АРК, обласними, міськими міст Києва і Севастополя) організаціями партії (партій, що входять до складу блоку) широкого обговорення громадськістю, у тому числі у ЗМІ, претендентів від партії (блоку) у виборчий список кандидатів у депутати;

2) затвердження конференціями (зборами) регіональних (…) організацій партії, шляхом таємного голосування, списків претендентів від партійної організації у виборчий список кандидатів у депутати та внесення їх для розгляду на відповідному з’їзді партії;

3) забезпечення … широкого обговорення громадськістю, у тому числі у ЗМІ, зареєстрованих кандидатів від партії (блоку), які закріплені за областю (АРК, містами Києвом та Севастополем)". (Статья 13, Часть 6).

С умыслом или без, Сергей Подгорный подменяет понятие открытости списков понятием открытости избирательного процесса. Если с умыслом – тогда это грустно, если же без – тогда стыдно. Стыдно, поскольку человек, отвечающий в комитете ВР за избирательное законодательство, не имеет права путать такие вещи.

В общем и целом все это очень напоминает реализацию сценария "если пьянку нельзя остановить, тогда ее нужно возглавить". Судя по всему, БЮТ, чувствуя невозможность дальнейшего игнорирования вопроса избирательной реформы в направлении открытых списков, поставил себе цель заговорить тему.

И в без того сложную дискуссию преднамеренно вбрасываются противоречивые, и даже ложные посылы с тем, чтобы эту дискуссию усложнить еще больше. А в идеале – и довести до абсурда. Тогда можно будет тихонько сунуть проблему под сукно, ссылаясь на отсутствие общих позиций и подходов.

И дело здесь даже не в том, нравятся кому-то открытые списки или нет. При любом раскладе открытые списки должны оставаться самими собою, а не тем, чем их пытаются выставить.

Назар Бойко, специально для УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді