Рецепт гарантованої бідності
Портрет українського пересічного виборця дуже яскраво і точно змалював Олег Філімонов у одному з своїх анекдотів у "Джентльмен-шоу". Суть анекдоту: чоловік пізно повертається додому, і дружина виявляє на ньому спочатку губну помаду, потім – інші сліди "присутності іншої жінки".
І кожного разу сама вигадує поважні причини, які б зняли будь-які підозри. Але коли під верхнім одягом чоловіка виявився чужий бюстгальтер, вона завмерла у німій сцені. А чоловік вигукнув: "Ну придумай же что-нибудь! Ты же у меня такая умница!".
Вражаюча бідність при вражаючих можливостях. І ви цього заслуговуєте! Ви маєте те, чого так наполегливо добиваєтесь!
Щоб залишити за собою можливість і далі безкарно дурити і обкрадати вас, злодійська "еліта" запропонувала вам зіграти за її правилами у шахрайську гру під назвою "обмани себе і ближнього". І більшість з вас з ентузіазмом і задоволенням погодились!
Ця шахрайська гра дуже проста і складається лише з двох правил. Правило перше: розділи злодіїв, шахраїв, корупціонерів, бандитів (а в історичному аспекті – катів і садистів) на "своїх" і "чужих".
Завдання – попри будь-які, навіть найочевидніші, факти прикрити грудьми "своїх" і змішай з землею "чужих". Щоб "своїм" ніхто не заважав безкарно обкрадати.
Правило друге – захисти (обери) зло під приводом "вибору меншого із зол". Завдання – на виборах проголосувати за "менше" із зол, після чого у сумі зло впевнено і беззастережно перемагає.
Знущання над Україною "з Україною в серці"
Перше слово – прихильникам Юлії Тимошенко.
Людину, яка регулярно цинічно знущається з базових засад демократії, ви називаєте лідером демократичних сил. Ви волієте закривати очі, коли Юлія Володимирівна та її численна свита брутально порушують закони.
Ви, звичайно, навіть не пробували поставити собі питання: чому після численних дуже гучних "перемог" леді Ю над корупцією, рівень корупції в країні, як мінімум, не зменшується? І скільки біло-сердечних хабарників і злодіїв сиділо б по тюрмах з біло-синіми та помаранчевими сусідами, якби в Україні був справедливий суд?
Ви не хочете помічати, що біло-сердечні олігархи нічим принципово не відрізняються від біло-синіх. І, відповідно, вся героїчна "боротьба" Тимошенко з "олігархічними кланами" – це боротьба БЮТівських олігархів за майно і фінансові потоки "донецьких" олігархів.
Ви дуже боїтесь поцікавитись, чому уряд "борців за справедливість" наполегливо запроваджує непрозорі схеми у сфері розпорядження державними фінансами. Бо тоді ще доведеться здогадатись, звідки Юлія Володимирівна бере фантастичні кошти, щоб рясно "засіяти" країну своїми бордами, щоб найняти чи не найдорожчих у світі політтехнологів, щоб…
А як шикарно Тимошенко "бореться" з кризою! Вона вже навіть ваших дітей і внуків по вуха загнала у борги, щоб… зберегти у повній недоторканості усі неефективні виробництва, усі затратні економічні схеми. Увесь економічний хлам і брухт, який вже давно тягне економіку України донизу і який в рази посилив вплив світової кризи, збережений у повному обсязі! Один житлово-комунальний комплекс чого вартий!
Ось він, не декларативний, а реальний тимошенківський "прорив" у всій своїй "красі"!
За ваші гроші Юлія Володимирівна робить все можливе, щоб українська криза була безкінечною. А вам забезпечує вічну роль потопаючих. Яким вона, звичайно ж, періодично буде підкидати то рятівний круг, то рятівний жилет… То "Юліну тисячу", то зарплату шахтарям або медикам, то кілька мільярдів лісівникам або енергетикам…
Моліться на неї, дякуйте їй, славте її! Ви в черговий раз вижили завдяки їй! Головне, щоб ви не задумувались над тим, що без Юлії Володимирівни ви не виживали б, а процвітали.
Що ж, ви маєте повне право давати чіткий сигнал своєму кумиру: Дуріть нас, Юліє Володимирівно! Знущайтесь над нами! Обкрадайте нас! Не переживайте – ми все спишемо на "Янека-зека", на "донецьку мафію", на "олігархічні клани".
Ви маєте повне право не визнавати, не помічати, не чути, не здогадуватись і не задумуватись.
Ви маєте повне право залишатись обдуреними, бідними і злими!
Путь в пропасть под руководством "эффективного лидера"
Второе слово – сторонникам Виктора Януковича.
Ваше героическое упорство, с которым вы выдаете желаемое за действительное, вызывает не уважение, а жалость.
Человека, без руководящей должности мгновенно теряющего политическую энергию и волю, вы называете эффективным лидером. Руководителя, не умеющего и не желающего проводить столь необходимые кардинальные экономические реформы, вы называете крепким хозяйственником.
Вы принципиально не хотите замечать, что, находясь у власти, представители Партии регионов столь же цинично нарушает законы, как и БЮТ с Ющенко. И столь же тщательно избегают внедрения реального правосудия.
Вы боитесь честно сказать самим себе, что произвол и мздоимство, с которыми вы сталкиваетесь едва ли не каждый день в своей повседневной жизни, творят прежде всего "свои".
Вы, конечно же, ни за что не можете догадаться, в чьих карманах видный регионал Владимир Рыбак, долгое время возглавлявший органы местного самоуправления в Донецкой области, "насобирал" денег на строительство особняка в Конча-Заспе стоимостью порядка миллиона долларов.
И уж конечно вы приложите максимум усилий, чтобы не сообразить, что этот миллион у него не последний, что его родственники тоже не бедствуют, и что он такой в Партии регионов далеко не единственный.
Даже когда сам Борис Колесников рисует яркие портреты коррупционеров из числа руководителей Партии регионов, вы ухитряетесь ничего не услышать!
Борьбу Януковича со товарищи за контроль над финансовыми потоками в целях собственного обогащения вы готовы называть борьбой за ваши интересы. Крохи, которые вам перепадают, вы готовы назвать искренней заботой о вас.
Все то же, все так же, все по той же схеме: Обманывайте нас, Виктор Федорович! Издевайтесь над нами! Обворовывайте нас! Мы все спишем на "Юльку-воровку", на "националистов", на "помаранчевый режим".
Что ж, и вы имеете полное право не признавать, не замечать, не слышать, не догадываться и не задумываться. Вы имеете полное право оставаться обманутыми, бедными и злыми!
Продовження галереї голих королів
Набридли Тимошенко з Януковичем? До ваших послуг – ціла когорта кандидатів.
Щоправда, практично всі вони співають все ту ж до болю знайому "стару пісню про головне".
Усі, як один, хочуть вами керувати. Але ніхто не хоче запроваджувати механізм реального постійного контролю за владою. Якщо щось і пропонується – то це або загальні ні до чого не зобов’язуючі лозунги (майже у всіх), або чистої води бутафорія (як, наприклад, у "Конституції порядку" Гриценка).
Усі обіцяють вам подолати корупцію. І ніхто не пропонує конкретного механізму впровадження реального правосуддя.
А без цих двох механізмів будь-які інші обіцянки і плани перетворяться або на агітаційну бульбашку, або на прикриття розкрадання колосальних коштів.
Жодного конкретного плану стратегічного рівня, виконання якого можна було б перевіряти по пунктах через рік-другий. Суцільні лозунги і соціальна демагогія.
Як на мене, маєте шикарний набір кандидатів: Симоненко продовжує майстерно торгувати ідеологією, а Литвин – темою примирення. Яценюк пише учнівські твори на тему "Що врятує Україну". І продовжує грати в дитячу гру "у мене є чудова іграшка, але я її тобі не покажу…".
Тігіпко демонструє шедеври псевдоаналізу. Коли мова йде про повноваження президента – логіка працює на повну потужність. Як тільки про аналогічний контроль за президентом – все, колапс. Коли потрібно критикувати Ющенка за недолугі антиросійські потуги – Тігіпко в ролі "храброго зоркого сокола". Як тільки потрібно дати оцінку аналогічним імперським і антиукраїнським діям російського керівництва – в долі секунди сокіл перетворюється на боягуза-крота.
Гриценко старанно уникає заглиблення в серйозні теми, не пов’язані з обороною і безпекою. І намагається власну організаторську безпорадність і обмеженість заховати за ярликом "непрохідний народ".
Тягнибок продовжує любити не стільки Україну, скільки себе в боротьбі за Україну. Запропоновані ним рецепти не стільки просувають українську ідею на схід країни, скільки гуртують антиукраїнські сили на сході.
Втім, ваші оцінки вказаних кандидатів можуть бути зовсім іншими. Головне, щоб вони були чесними і принциповими.
Вихід з тунелю
Якщо ви дійсно не хочете бути обдуреними і обкраденими – то повинні знайти в собі мужність давати чесну і принципову оцінку не тільки "чужим", а й "своїм". Захищаючи і виправдовуючи відверту непрофесійність і злочини "своїх", намагаючись обманути інших, ви обманюєте в першу чергу самих себе.
Тому що непрофесійний "свій" на чолі країни не зможе вирішити ваших проблем, як би ви його не любили! А державна кишеня, з якої буде красти "свій" злодій, наповнюється у тому числі і вашими грошима.
Якщо дійсно хочете, щоб вас почали поважати не лише на передвиборчих мітингах – на виборах не давайте спуску ні "своїм", ні "чужим".
Не вірте в магію "сильної руки"! Чим "сильніша рука" – тим масштабніші зловживання! Всіма силами добивайтесь однієї-єдиної диктатури – диктатури Закону.
І не вибирайте "менше" із зол. "Маленьке" зло, отримавши владу, обов’язково стане великим. Хто не вірить – нехай згадає Ющенка.
Якщо хтось з кандидатів відповідає усім вашим принциповим вимогам – обов’язково підтримайте його!
Але не голосуйте за кандидата, в якому сумніваєтесь. Якщо будете вибирати кращого з найгірших – найгірші і надалі правитимуть вами.
Це неправда, що ви ні на що не впливаєте! Якщо всі, хто не бачить серед кандидатів справді достойних, прийдуть на дільниці і проголосують "Проти всіх" – це матиме ефект вибуху. Тому що навіть перемога Януковича або Тимошенко, але з результатом 10 – 15% (у другому турі!) матиме зовсім іншу вагу і інші наслідки, ніж перемога з результатом 55%.
Тоді переможець не зможе заявляти, що "народ його підтримав". І буде змушений ставитися до вас по-іншому. Бо побачить, що брехня і підкупи на вас вже не впливають.
А якщо таку ж принциповість ви продемонструєте і на парламентських виборах – стару "еліту" чекає повний крах.
Нова еліта вже народилася. Особисто знаю талановитих топ-менеджерів і бізнесменів, яким для справжнього успіху потрібен не стільки "дах", скільки єдині, чесні, прозорі правила гри.
Нова еліта обов’язково витіснить стару. Це історична неминучість.
А от скільки часу на це знадобиться і яку ціну доведеться заплатити – залежить, у першу чергу, від вас.
Геннадій Люк, для УП
