Розум проти деспотії

Сьогоднішній ритм життя такий, що наче перед нами стоїть надзавдання вижити. За будь-яку ціну. Подивіться, кожного дня ми за щось боремося, щось долаємо, а щось долає нас.

Що поробиш, життя у сучасному світі – це випробування на готовність вчасно і правильно реагувати, передбачати, діяти.

Так само і з Україною. Час завжди перевіряє її на спроможність жити і діяти самостійно і ефективно. Та чи завжди їй вдається долати сучасний ритм життя?

Це питання має стояти першим на порядку денному у керманичів країни. Бо саме вони відповідальні за безпеку країни.

Тепер, коли Україною вирує Каліфорнійський грип, зрозуміло, що не впоралися. Країна виявилася не готовою вчасно попередити біду. А що, як так само несподівано розпочнеться війна. Я вже не кажу про техногенну або природну катастрофу. Тоді, напевно, одними марлевими пов’язками не обійдемося.

Біда не питає чи готовий ти її зустріти. Вона приходить і карає за халатність в усьому.

Відомий філософ ХVIII століття Монтеск’є стверджував, що в природі і суспільстві існує всезагальна закономірність. Центральним елементом загального духу народів Монтеск’є вважав специфічні людські почуття, що спонукають людей забезпечувати стійкість суспільного устрою.

В республіці таким центром є доброчесність, як діяльна любов до вітчизни, та рівність, в деспотії – страх.

Схоже, панове, Україна поступово відмовляється йти шляхом розбудови, демократичного суспільства, а перетворюється на державу з деспотичною формою правління. Де всі всього бояться.

Страх породжує слабкість, а слабкими легко маніпулювати, це чудово розуміють піар-технологи "народних кандидатів".

От і лякають, нас. Чи піддаватимемося?

Тому, громадянине, щоб очиститися від усіх цих примар, треба виходити лише з власного досвіду пізнання проблеми, бути вільним, самостійним у власних твердженнях та висновках, незалежним від авторитетів бо як сказав Френсіс Бекон: "Істина є дочкою часу, а не авторитетів".

 

Денис Марчук, для УП