Як вуха махають грипозною свинею

17 переглядів
Ірина Лукомська, для УП
П'ятниця, 20 листопада 2009, 17:07

Було дуже дивно, що про фільм "Хвіст махає собакою" (у російській версії він відомий також як "Плутовство") ніхто з продавців на столичній Петрівці не чув.

Це попри те, що там грали Дастін Хофманн та Роберт де Ніро, а Барі Левінсон отримав Оскара за режисуру. Переглянути фільм захотілося 31 жовтня – коли країна, геть забувши про кризу та "артемівський" скандал, раптово поринула в стихію паніки з приводу епідемії синячого грипу.

Сюжет перший. Американський

Сюжет фільму такий. Америка, президентська кампанія, до виборів – 11 днів. Чинного президента, який також кандидує, звинувачують у тому, що він кілька хвилин провів сама-на-сам з неповнолітньою дівчинкою-скаутом у своєму кабінеті.

Винайнятий розрулити ситуацію фахівець пропонує хід: аби на ці дні переключити увагу американців на іншу тему, імітувати ведення Сполученими Штатами бойових дій в одній із країн. Бойових дій, зрозуміло, немає, але в усіх ЗМІ є інформація про них. Кожен випуск телевістей починається новинами про "війну з албанськими терористами".

У належній послідовності з’являються: витік інформації про конфлікт; відеокадри з місця бойових дій; герой; стара платівка з піснею, писаною наче до цього випадку; символи переможної військової кампанії; навіть сувенірна продукція...

"Витік" ретельно спланований, відео змонтоване на голлівудських потужностях, "герой" – в’язень-придурок, пісня написана в авральному порядку та підкинута в архів, а над символами (це старий черевик, що уособлює "героя", залишеного в полоні, та подертий светр, дірки якого "насправді" є літерами азбуки Морзе) працювала ціла бригада – голлівудський продюсер, дизайнер та інші.

І ось через два дні від початку "кампанії" в газетах уже жодної згадки про ситуацію з дівчинкою-скаутом, лише про війну. Країна любить "героя" і поважає президента, який здобув для всього демократичного світу таку важливу перемогу.

Нічого не нагадує?

Схема маніпуляції проста: якщо в існуючій системі координат наш кандидат виглядає не переконливо, то треба змінити систему координат. На початку фільму було: "морально-аморально", де кандидат перебував у незаперечному мінусі. А потім стало – "тероризм-демократія", де кандидат на висоті.

Тобто американський дядько з ознаками педофілії у свідомості людей перетворився на президента наймогутнішої держави, який рятує світ.

Паралельна, підмінена система координат, в яку занурили суспільство, має свої страхи і перемоги, своїх "хороших" і "поганих" хлопців, свою моду, своїх зірок з групи підтримки... Це – нова реальність. Реальність віртуальна, яку побудували за всіма канонами створення кіно. Декорація. А за нею – щоденні заміри рейтингів.

Цікаво, що ніхто з опонентів навіть не сперечався: правий президент, оголошуючи війну, а потім припиняючи її, чи були ефективніші методи в тій ситуації.

Як сталося так, що в Україні буквально за два дні забули про головні теми останнього часу: економічну кризу та "артеківський" скандал? Що трапилося?

Сюжет другий. Український

А трапився свинячий грип. Якщо до нього точкою відліку була криза ("добробут-злидні") та події довкола дітей ("морально-аморально"), то свинячий грип перевів усе в іншу систему координат: "життя-смерть". Яка карта сильніша?

Що таке свинячий грип, достеменно не знає, мабуть, 90% з тих, хто піддався паніці (як за фільмом більшість американців не уявляла, чого можна чекати від Албанії). Чим менше людина знає про предмет загрози і чим більше вона налякана – тим простіше стати героєм у боротьбі з недугою.

Принаймні, розповідати про досягнення в подоланні загадкового грипу А/H1N1 – справа більш вдячна, ніж інформувати громадян про успіхи в боротьбі з кризою. Розповідаєш сам, які масштаби загрози, що треба робити, виконуєш власні ж настанови – і звітуєш.

Коли є така тема, поширювачами інформації добровільно (і безкоштовно, що важливо в період виборчої кампанії) стають майже всі, хіба що крім немовлят, – перші особи держави, депутати, міністри, генпрокурор, губернатори, кандидати в президенти, митці, і, звичайно, пересічні громадяни (вони ж – електорат), на попит яких і розрахований увесь цей спектакль.

ЗМІ охоче виносять інформацію про епідемію на перші шпальти газет та ставлять першою у випусках новин. У ток-шоу по кілька годин політики дискутують тему епідемії; у парламенті обговорюють законодавчі дії у зв’язку з цим; Генпрокуратура цікавиться посадовцями МОЗ, винними у зволіканні з проведенням тендеру на закупівлю діагностичного обладнання.

Митці біля Пінчукартцентру на вулиці виставляють свій твір на "грипозну" тему; у метро постійно нагадують про необхідність використовувати марлеві пов'язки, в яких народ ходить по вулицях… Тема семимильними кроками пішла в маси.

Подібність двох сюжетів (американського кіношного та українського реального) можна було б зарахувати до розряду випадковостей, якби не одна обставина. За всіх часів вважалося, що провокувати паніку – це не завдання влади. Аж ні. Саме влада розпочала і ретельно підтримує паніку довкола епідемії.

Чому? Є влучне контрольне запитання: "Кому це вигідно?".

Справді: якщо знайдеш відповідь, хто виграє від ситуації, то стане зрозуміло, хто може бути зацікавлений у її створенні або, принаймні, підживленні.

Постфактум відомо: суттєво зросли продажі ліків; утворився дефіцит, а відтак підскочили ціни на препарат, який представники влади з телевізора прямо називали як єдиний, що долає цю смертельну хворобу; постановою Кабміну від 30 жовтня на фінансування невідкладних антигрипозних заходів уже виділено 500 мільйонів гривень (з них левова частка – на закупівлю згаданого препарату).

Окрім того БЮТ домагається подолання президентського вето на закон про виділення ще 1 мільярду гривень на боротьбу з епідемією. МОЗ як про життєву необхідність говорить про закупівлю 15,3 мільйонів доз вакцини… Відсутність тендерів (час – на вагу життя) означає управління цими коштами в ручному режимі. Це – економічні наслідки "грипозної" інформаційної кампанії.

А політично ситуація вигідна тому, хто виконає партію першої скрипки у поліфонічному, багатоголосому творі "Свинячий грип в Україні". І, звичайно, переконає у власній ефективності у складних умовах (і чим вони "військовіші" – тим більш рішучою можна представити людину, яка в них діє).

Згадаймо, хто робив пряму заявку на роль "твердої руки", кілька разів згадавши у виступі з нагоди висування в президенти слово "диктатура"?

Сильна рука, за якою сумують українці? Ось же вона!

Щодо реакції інших учасників президентських перегонів. Дивно, але вони таки взялися грати в гру, правила якої встановили не вони, а конкуруюча сторона. Попри безперечно резонансний інформаційний привід, який ніби дає поле "показати себе", цей крок, очевидно, програшний для кожного з них – першу скрипку не зіграєш (зайнято), хіба що – підсилиш її звучання.

…Цікаво, що епідемія спіткала Україну в дні "артеківського" скандалу – так само, як у фільмі війна розпочалася після звинувачень президента у залицянні до дівчинки-скаута…

"А все решта – правда…"

Якщо інформаційна кампанія так швидко розгортається – значить, її хтось організував.

31 жовтня, щоб якось вивести своїх знайомих та родичів з панічного стану, я намагалася показати їм механізм, за яким – не виключено – запущено "свинячу" інформаційну кампанію. Вірили неохоче. Але коли надвечір дані змінювалися в напрямку, який я спрогнозувала вдень, прихильників мого бачення побільшало.

Є такий старий анекдот. У вірменського радіо запитують: чи правда, що пан Оганесян учора виграв у казино 10 тисяч доларів? Вірменське радіо відповідає: не пан – а пані, не Оганесян – а Саркісян, не вчора – а позавчора, не виграв – а програв, не в казино – а на скачках, не 10 тисяч – а 15, і не доларів – а євро. А все решта – правда".

Розвиток ситуації з епідемією дуже вже нагадував описану тут ситуацію: дані виникали і спростовувалися, посадовці видавали суперечливу інформацію. У сухому залишку на доказ про існування епідемії був лише переконливий глас прем’єрки, що "епідемія таки є".

А як же об’єктивні показники? Мої знайомі наводили різні – незаперечні! – аргументи. Перший – що порівняно з минулим роком кількість охоплених грипом збільшилася удвічі. Я запитала, який конкретний показник дав підстави для такого висновку – не відбитки ж пальців, поставлені грипуючими на якійсь умовній площині. Тоді що? – Очевидно, звернення до лікарів, які зафіксували у пацієнтів симптоми грипу.

Якщо я, наприклад, зацікавлена у тому, щоб збільшити кількість громадян, які звертаються до лікарів, що я маю зробити? – Правильно, налякати людей тим, що в разі, якщо вони невчасно звернуться до лікаря, то можуть померти. Тобто цей показник – регульований за допомогою інформаційних заходів.

Другий аргумент (це було у п’ятницю, 31 жовтня): але ж в Україні від свинячого грипу вже померло 11 осіб. Я запитала, звідки відомо, що саме від цього діагнозу – а це, мовляв, встановила "лондонська лабораторія". На вечір з’ясувалося, що не 11, а 4, а потім цифра впала до "переконливого" (як для епідемії) одного випадку.

А вже 9 листопада Академія медичних наук повідомила з посиланням на інформацію з Лондона, що насправді ніхто нічого подібного там не встановлював. Цікаво, що зі своєрідним протестом виступив МОЗ – мовляв, офіційні дані надають тільки Міністерству охорони здоров’я.

Перелік суперечностей можна продовжити.

Я також ставила й запитання: а куди подівся страшний пташиний грип, який свого часу суттєво вдарив по продажах курячого м’яса? Виявилося, про нього практично всі мої знайомі вже забули…

Якби сценарій писали на українському матеріалі

У старих радянських фільмах є цілі поклади цитат, які вже давно живуть самостійно, незалежно від стрічки та навіть героя, якому вони належали. "Хвіст махає собакою", як на мене, належить до цієї ж категорії. Як звучали б окремі фрази та діалоги, коли б сценарій фільму писався не на американському, а на сучасному українському матеріалі. Змодельоване – виділено.

"Як ви втримаєте рейтинг (чинного президента до дня голосування) протягом 11 днів? Для цього потрібна війна…", – каже голлівудський продюсер. "Як не втрати остаточно рейтинг до 17 січня? Для цього потрібна якась надзвичайна ситуація…").

"Війна з ким? – З Албанією. – А чому з Албанією? – А чому ні? Що ви про неї знаєте?".

"Надзвичайна ситуація з приводу чого? – З приводу свинячого грипу. – Чому? – А що ви про нього знаєте?"

"А якщо вони дізнаються? – Хто? – Американський народ. – А як? Що вони дізналися про війну у Перській затоці? Одна плівка – як бомба падає в трубу і будівля вибухає. Ну і що?.. Я був на студії, коли ми знімали цю фігню з допомогою комп’ютера. – Це правда? – А яка різниця?".

"А епідемія каліфорнійського грипу була в Україні насправді? – А яка різниця, головне, що зараз ніякої небезпеки немає".

Моніторинг преси наступного ранку після початку "бойових дій": "Війна. Війна. Війна… Уже ніхто не пише про дівчинку-світлячка!"

"Свинячий грип. Свинячий грип. Свинячий грип. Перші сюжети у випусках новин. Уже нікого не цікавить криза та "артеківський" скандал".

"Мені плювати, що дізнався сенатор Ніл (конкурент президента на перегонах). У нас – війна".

"Плювати, що кажуть лікарі. У нас – смертоносна епідемія грипу А/Н1N1".

"Як немає ніякої війни? Але ж я бачу її по телевізору".

"Як немає епідемії свинячого грипу? Але ж я бачу і чую щодня інформацію про нього, а люди на вилицях ходять у масках".

"Він (президент) щойно завершив війну. – Він не може завершити війну. Не він продюсер".

10 листопада ЗМІ повідомили, що епідемія відступає, але прем’єр спростувала саму себе і сказала, що епідемія тільки наступає. Потім вона попередила про другу хвилю – проте також сказала, що всі області по-різному виходять з епідемії, так що загальної картини по країні немає.

"Гарно виглядає", – резюмував продюсер, спостерігаючи з вікна картину: урочистий похорон "героя".

"Вона переможе. Вона – це Україна".

***

Найнебезпечніше у всій цій ситуації зі свинячим грипом – це загальноукраїнська паніка. Паніка – ворог логіки і зважених рішень. У такому стані людина може накоїти дурниць – наприклад, зробити щеплення дитині, якій щеплення протипоказані. Або купити через Інтернет підробний "Таміфлю".

Чи хочу я казати, що ніякої епідемії не було? Ні, я хочу лише знайти відповідь на запитання: чому була спровокована паніка. Чи хочу я сказати, що події розвивалися за тією ж схемою, що й у голлівудському фільмі? Ні, я хочу лише сказати, що за цією схемою вони могли розвиватися. А могли й не розвиватися.

Сьогодні зроблено, здається, все, щоб через страх перед загадковою хворобою українці втратили рівновагу, а, відтак, і здатність до критичного сприйняття вхідної інформації на цю тему.

Зануривши нас у стан паніки, нам (з телевізора) дали один напрямок для думок: страшний грип атакував Україну і косить всіх підряд. Тому написане вище – в першу чергу для того, щоб запропонувати інший хід думки. Як варіант, який варто "розрахувати".

 

Ірина Лукомська, для УП



powered by lun.ua
Пилорами, контрабанда, зниклий аеродром. Чим живе мала батьківщина прем'єра Гончарука
11 кімнатних рослин, які можуть бути отруйними для людей та тварин
Розрядка 2.0
Шантаж на тлі виборів: чому розмова з Зеленським може привести до імпічменту Трампа
Усі публікації