Українські Бурбони

У центрі Берліну, в скляному будинку на Шпрее, де знаходиться німецька зовнішньополітична служба, у кафе на першому поверсі незвично емоційно обмінювалися думками двоє чоловіків.

"Ці українці зовсім знахабніли", - із сповненим обурення тоном говорив німецький чиновник років сорока. "Їде вона державним літаком на партійні збори, добре, це їх справи, нас це не стосується, - розмахував руками німець, - але звертатися до нас, більше того - вимагати від нас супровід - ну це вже зовсім втратити глузд треба!"

"Бідний Шарпінг, - сумно посміхнувся інший, - він про таке навіть й мріяти не міг". "Ага, - погодився інший, - що там вже говорити про нещасного Клемента чи цю дивакувату Шмідт".

Чоловіки допили каву, обмінюючись думками про те, що відпочинок в Іспанії, де трапилися пригоди із згаданими міністром оборони Шарпінгом та міністром охорони здоров'я Шмідт, не такий вже й дешевий, і з більш приємними темами про те, де вони проводитимуть власний наступний вікенд почвалали у старе приміщення аусенамту...

Обом німцям так і не вдалося зрозуміти, чим керувалися українці, які звернулися до німецької сторони з проханням надати офіційний супровід та протокольне забезпечення візиту української прем'єр-міністра на партійний з'їзд Європейської народної партії у Бонні.

Їх мало хвилювало, що візитом займаються не партійні функціонери дивакуватої української партії, яка носить ім'я цієї жінки, а державні службовці. Їх більше хвилювало, щоб завтра який журналіст не розкопав історію про те, як на партійні заходи німецькі чиновники дозволили витратити кошти платників податків, після чого обом прийшлося б замість власних відпусток у Словенії чи на Канарах повертати гроші до держбюджету за використання службового автотранспорту і часу на непередбачені держбюджетом цілі.

Звичайно, жоден чиновник в Німеччині на це сьогодні не піде. Достатньо історії з колишнім міністром оборони Шарпінгом, який був відправлений у відставку лише за те, що злітав одного разу службовим літаком з своєю подружкою на Майорку відпочити.

Як так - у нього є заплата, як і у всіх, але у той час, коли інші платять за свою відпустку з власної кишені, міністр (а чим він кращий за інших?) летить ніжитися на сонечку за державний кошт?

Чи міністр економіки Клемент, який використовував службовий транспорт у приватних цілях. Чому звичайний німець, їдучи з Берліна до тещі у Дортмунд, має платити за квиток у обидва кінці, а міністр - слуга цього ж німця - може собі з водієм на лімузині з такою ж метою кататися безплатно? Чим він кращий? Нічим.

От і змусили міністра оплатити використання службового автомобіля у неробочий час для поїздок, які не мали службового характеру.

А національний скандал через використання міністром охорони здоров'я Шмідт службового автомобіля для поїздки у відпустку в Іспанію? Після цього кожен чиновник двічі подумає перед тим, щоб за державний кошт у вихідні чи у відпустку чи у неслужбових справах сісти у службовий автомобіль.

Але всі ці міркування були незнайомі українському прем'єр-міністру, чарівній леді Тимошенко, яка 9 і 10 грудня, навіть не оформлюючи відпустки, у свій робочий час, за який отримала не найменшу в державі зарплату, використовуючи усі державні служби, державний літак, за бюджетні кошти відбула до чарівного провінційного німецького містечка Бонн на партійний з'їзд Європейської народної партії.

Містечко Бонн свого часу було столицею Західної Німеччини. Після німецького возз'єднання і перенесення столиці у Берлін тут не залишилося жодної офіційної установи.

Про столичний статус міста Бонн нагадують лише пустки величезних приміщень, які колись слугували державним інституціям ФРН. Зараз їх винаймають асоціації стоматологів чи об'єднання захисників диких тварин для проведення своїх конгресів. Одне з таких приміщень - зал колишнього німецького бундестагу - був винайнятий Європейською народною партією - об'єднанням консервативних партій ЄС та афілійованих з ними правих партій з інших країн.

Члени ЄНП зараз знаходяться при владі у низці європейських країн. Тому приїхати на їх щорічний з'їзд, засвітитися на фоні Меркель чи Берлусконі, показати у себе вдома, що тебе визнають у Європі - мрія провінційних політиків чи бізнесменів, які вчасно зрозуміли, що найкращий бізнес у корумпованих країнах - це державна влада, і зараз намагаються за допомогою закордонних авторитетів легітимізувати себе в очах власних громадян.

Тимошенко на фоні Меркель, Берлусконі та інших

Все це було б нічого, якби не одне "але". У цивілізованих країнах ЄС всі вже добре вивчили правило відділяти мух від котлет, а партійні справи - від державних. На партійний з'їзд Меркель прибуває на одному - двох автомобілях, у супроводженні одного охоронця і супроводжуючого - партійного функціонера.

Так само й інші її колеги. Їм би й у голову не могло прийти під'їхати на партійний захід у кортежі з десятка лімузинів - після цього ніхто би вже і не писав у пресі про те, хто що заявив на з'їзді. Звинувачення у зловживанні державними коштами стало б такою вибуховою новиною, що європейський політик ще довго б від неї відмивався.

Але не український.  Тимошенко поїхала на суто партійний захід у свій робочий час за рахунок державної казни. Для підготовки і проведення візиту вона ще й використала державний протокол, міністерства, співробітників різних служб кабміну, які отримують зарплату від платників податків.

Десятки державних службовців отримали зарплату, добові, транспортні і інші кошти не за виконання функцій, для яких їх було найнято українськими платниками податків, а для участі партійного лідера у партійному заході.

Чому?

Німці довго не могли второпати мети використання керівником уряду своєї посади для партійних цілей. Тим більше - у передвиборчий період. Як і українці, яких дещо спантеличило, що за місяць до президентських виборів європейські консерватори навіть не чекаючи рішення українського ЦВК, проголосили новим президентом України Тимошенко. Не зрозуміло також, чому жоден з українських журналістів, які прем'єрським літаком полетіли до Бонну, не поцікавилися, хто фінансує цю суто партійну поїздку і чи не поцупили з держбюджету більше мільйона гривень (стільки за орієнтовними підрахунками може коштувати подібний візит за кордон) для піар акції одного з кандидатів у президенти.

Хто платив відрядження передовій групі, хто оплатив літак, транспорт, роботу службовців кабміну? Чому прем'єр і її свита у робочий час займалися партійною агітацією?

Якщо раніше ці партійні вояжі на саміт ЄНП ще хоч якось прикривалися державними справами - до них "приклеювали" якісь офіційні міждержавні зустрічі, то у Бонні жодного міждержавного офіційного компоненту бути не могло у принципі. Адже у цьому місці просто немає ніяких відповідних державних установ, а усі інші учасники заходу брали у ньому участь суто у своїй партійній якості.

Однак, навіть не використання адмінресурсу у організації цього візиту найбільше вразило німців та інших, хто спостерігали за "українським цирком" в Бонні.

На відміну від інших делегацій, наші - а на конгресі ЄНП були присутні окрім БЮТ ще й "Наша Україна" - зразу ж почали займатися дискредитацією одні одних. Одні заявили, що європейські лідери їм пояснили, що зовсім і не вважають Юлю безальтернативним кандидатом від правих консерваторів України на посаду президента, а інші - зразу ж побігли до цих європейських лідерів виясняти, чи вони це говорили, чи ні.

І ніби то отримали запевнення, що ті не те що не говорили - вони навіть і не зустрічалися з конкурентами.

Поки наші дві правоконсервативні партії навперейми займалися заявами для преси про те, хто насправді брехун і кого ж насправді підтримують європейці, ці самі європейці сумно спостерігали за цим цирком. Мабуть, згадуючи Бурбонів і перефразовуючи Талейрана, лунало в думках європейців: "Вони так нічого й не зрозуміли і так нічому не й навчились".